РОЗРАХУНОК З ПРАЦІВНИКОМ ПРИ ЗВІЛЬНЕННІ
У день звільнення роботодавець має здійснити остаточний розрахунок із працівником. У цьому випуску «Шпаргалки бухгалтера» наведемо перелік таких виплат, стисло розповімо про їх розрахунок та оподаткування.
ВИПЛАТИ ПРИ ЗВІЛЬНЕННІ, ЇХ РОЗРАХУНОК ТА ОПОДАТКУВАННЯ
| Виплата | Строк для виплати | Порядок розрахунку виплат | ПДФО | ЄВС | ПВ (норма ПКУ) | |
| ПСП | ознака доходу | |||||
| Обов’язкові виплати: | ||||||
| 1. Зарплата за відпрацьований період у місяці звільнення (п. 2 Інструкції № 5) | У день звільнення | Згідно з умовами трудового договору | +(1) | 101 | + | + (п. 142.1; ЄВС — п. 143.1) |
| 2. Компенсація за невикористані відпустки(2): | ||||||
| — нарахована до звільнення (п.п. 2.2.12 Інструкції № 5) | У день звільнення | Згідно з Порядком № 100 виходячи з виплат за | +(1) | 101 | + | |
| — нарахована після звільнення (п.п. 2.2.12 Інструкції № 5) | Після дати звільнення | Згідно з Порядком № 100 виходячи з виплат за | -(1) | 127(3) | -(3) | + (п. 142.1) |
| 3. Лікарняні: | ||||||
| 3.1. Нараховані до звільнення (п. 3.2 Інструкції № 5) | У день звільнення | Згідно з Порядком № 439 | +(1) | 101(4) (п.п. 169.4.1 ПКУ) | + | + (п. 142.2; ЄВС — п. 143.1) |
| 3.2. Нараховані після звільнення(5): | ||||||
| 3.2.1. Оплата перших 5 днів непрацездатності за рахунок роботодавця (п. 3.2 Інструкції № 5) | У найближчий для виплати зарплати строк після нарахування лікарняних | Згідно з Порядком № 439 | -(1) | 101 (127) (1) | + | |
| 3.2.2. Допомога з ФТВП (п. 3.2 Інструкції № 5)(6) | У найближчий для виплати зарплати строк після отримання коштів з ФТВП(6) | Згідно із Законом № 2240 | -(1) | 101 (127) (1) | + | + (ЄВС — п. 143.1 ) |
| 4. Вихідна допомога в разі припинення трудового договору (п. 3.8 Інструкції № 5; підстави на с. 25) | У день звільнення | Згідно з Порядком № 100 виходячи з виплат за | - | 127(7) | -(7) | + (п. 142.2)(8) |
| Виплати, які власник зобов’язаний виплатити у зв’язку із затримкою: | ||||||
| 5. Середня зарплата за затримку видачі трудової книжки (ст. 235 КЗпП; п.п. 2.2.12 Інструкції № 5) | У день видачі трудової книжки | Згідно з Порядком № 100 виходячи з виплат за 2 календарних місяці | -/+(9) | 101 | + | + (п. 142.1, ЄВС — п. 143.1) /-(9) |
| 6. Середня зарплата за затримку остаточного розрахунку (ст. 117 КЗпП; п. 3.9 Інструкції № 5) | Разом з виплатою остаточного розрахунку | - | 101(10) | -(11) | - | |
Примітки до таблиці
(1) ПСП до доходу, нарахованого в місяці звільнення, застосовують (п.п. 169.3.4 ПКУ). Що стосується нарахування доходу у вигляді зарплати, у тому числі лікарняних, після дати звільнення, то, на наш погляд, такі нарахування не слід розглядати як заробітну плату, а потрібно вважати іншим доходом (п.п. 164.2.19 ПКУ). До нього не застосовуємо ПСП, а у ф. № 1Д показуємо з ознакою «127».
При нарахуванні лікарняних після дати звільнення вважаємо за потрібне відображати їх так:
— лікарняні, нараховані після дати звільнення, але за час трудових відносин (до дати звільнення), слід розглядати як зарплату з відображенням у ф. № 1Д з ознакою «101». ПСП застосовуємо лише при нарахуванні в місяці звільнення;
— лікарняні, нараховані за дні після дати звільнення, вважаємо іншим доходом (п.п. 164.2.19 ПКУ), який у ф. № 1Д відображаємо з ознакою «127». ПСП не застосовуємо.
(2) Компенсація виплачується за всі роки, за які працівник має право на таку відпустку. Виплати компенсації за додаткову навчальну відпустку, додаткову відпустку для чорнобильців та інші соціальні відпустки (крім відпустки «на дітей») не передбачено (див. с. 22).
(3) Якщо суму компенсації нараховано після звільнення працівника, то:
— на нашу думку, до оподатковуваного доходу такої фізичної особи її слід уключати на підставі п.п. 164.2.19 ПКУ у складі інших доходів. Компенсація за невикористані дні відпусток обкладається ПДФО за ставками, установленими п. 167.1 ПКУ, а саме 15 і 17 %. У ф. № 1ДФ у цьому випадку компенсацію за невикористані дні відпусток, на наш погляд, слід відображати з ознакою доходу «127»;
— ЄВС не нараховують, а суму компенсації не відображають у формі № Д4 (листи ПФУ від 03.03.11 р. № 4149/05-10// «БТ», 2011, № 15, с. 9 і від 18.10.11 р. № 22373/03-20 // «БТ», 2012, № 6, с. 12).
(4) При своєчасній виплаті зарплати і лікарняних стосовно лікарняних дотримуємося правила відповідності граф 3 і 3а, а також 4 і 4а за останній місяць звітного кварталу. Якщо ФТВП затримує перерахування коштів для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, то у графах 3 і 4 ф. № 1ДФ не показуються їх виплата і сплата з них ПДФО (докладніше див. у Пошті тижня «Сума нарахованих лікарняних у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ» // «БТ», 2011, № 17, с. 15).
(5) Частиною третьою ст. 40 КЗпП передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, крім звільнення згідно з п. 5 ст. 40 (хвороба понад 4 місяці). У листі від 27.04.12 р. № 70/06/186-12 («БТ», 2012, № 36, с. 10) Мінсоцполітики звернуло увагу на те, що обмеження на звільнення працівника, який перебуває на лікарняному, стосується лише звільнення з ініціативи роботодавця. Тому чинним законодавством не заборонено звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності за власним бажанням (ст. 38 КЗпП). Причому, незважаючи на звільнення, працівник має право на оплату листка непрацездатності.
(6) У цьому випадку на день звільнення роботодавець не отримає ще суми допомог від ФТВП і тому не зможе її виплатити безпосередньо в день звільнення (за рахунок своїх коштів не може виплатити працівнику допомогу в день звільнення з подальшою компенсацією при отриманні таких сум від ФТВП — цього не передбачено новим механізмом виплати). Про те, що при виплаті лікарняних у такі строки після дати звільнення строки розрахунку не порушуються, ФТВП зазначав у листі від 21.03.11 р. № 01-16-590 // «БТ», 2011, № 20, с. 9.
(7) На думку ДПАУ (лист від 09.03.11 р. № 4628/6/17-0715 // «БТ», 2011, № 16, с. 8), вихідна допомога не є зарплатою, а вважається іншим оподатковуваним доходом, який слід відображати з ознакою «127». ЄВС з таких сум не сплачується (п. 4 розд. I Переліку № 1170) та у формі № Д4 не відображається.
(8) У встановленому законодавством мінімальному розмірі. Суму, що перевищує цей розмір, до ПВ не включаємо.
(9) Середній заробіток за час вимушеного прогулу, що виплачується у зв’язку із затримкою видачі трудової книжки, для цілей обкладення ПДФО, на нашу думку, є заробітною платою. Ця виплата включається до ФОП згідно з п.п. 2.2.12 Інструкції № 5. На цей час із працівником продовжуються трудові відносини (ст. 235 КЗпП, п. 4.1 Інструкції № 58). Але щодо застосування ПСП тут необхідно враховувати, що працівник, який звільнився, навіть якщо не отримав на руки трудову книжку, може працевлаштуватися в нового роботодавця за сумісництвом і написати заяву на ПСП у нього. Тому застосовувати ПСП за місцем звільнення можна лише тоді, коли «старий» роботодавець знає напевно, що працівник ніде не працює або не користується за сумісництвом ПСП.
Оскільки така виплата включається до ФОП, вважаємо за можливе включити середній заробіток працівника за ці дні та нараховані на нього ЄВС до ПВ на підставі пп. 142.1 і 143.1 ПКУ. Однак не виключено, що з такими витратами не погодяться працівники податкового відомства, тому таку позицію доведеться відстоювати.
(10) Податківці в консультації в журналі «Вісник податкової служби», 2011, № 9, с. 20 розглядають середній заробіток за затримку остаточного розрахунку для цілей ПКУ як зарплату, рекомендуючи відображати її у ф. № 1ДФ з ознакою доходу «101». Водночас, оскільки цю виплату нараховують після дати звільнення, на наш погляд, логічніше розглядати її як інший дохід (п.п. 164.2.19 ПКУ), який у ф. № 1Д показуємо з ознакою «127».
(11) ЄВС з таких сум не сплачується на підставі п. 5 розд. I Переліку № 1170 та у формі № Д4 не відображаємо.
Усі належні працівнику суми (виплати 1, 2, 3 і 4 у таблиці на с. 19) має бути виплачено в день звільнення (ст. 116 КЗпП), що є останнім робочим днем. У разі якщо працівник у цей день не працював, зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення вимоги про розрахунок. Роботодавець має письмово повідомити працівника про нараховані йому суми до виплати.
ОПОДАТКУВАННЯ ВИПЛАТ У ЗВ’ЯЗКУ ЗІ СМЕРТЮ ПРАЦІВНИКА
| Виплата | ПДФО | ЄВС | ПВ | |
| ПСП | вид доходу (ознака доходу у ф. № 1ДФ) | |||
| 1. Зарплата за відпрацьований період у місяці, в якому працівник помер | +(2) | 101(3) | +(4) | + (п. 142.1; |
| 2. Компенсація за невикористані дні відпусток(1) | ||||
| 3. Лікарняні | + (перші 5 днів — | |||
| 4. Допомога на поховання з ФТВП | - | «146» | - | - |
| ПДФО не справляється на підставі п.п. 165.1.22 ПКУ(5) | ||||
| 5. Допомога на поховання від роботодавця | - | «146» (неоподатковувана частина); | - | - |
Примітки до таблиці
(1) Якщо померлому працівнику було надано відпустку за невідпрацьований час, відрахування з його заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки не провадиться (ч. 3 ст. 22 Закону про відпустки).
(2) У місяці смерті працівника право на ПСП є (п.п. 169.3.4 ПКУ).
(3) У ф. № 1ДФ зазначаємо як виплату на користь померлого працівника, а не фізичної особи, яка фактично отримає таку виплату в роботодавця. При цьому, якщо реєстраційний (ідентифікаційний) номер померлого працівника вже буде виключено з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків, унаслідок чого орган ДПС повідомить підприємство про наявність помилки у ф. № 1ДФ, радимо надати органу ДПС письмове пояснення, що відображений у ф. № 1ДФ дохід нараховано померлому працівнику за період, коли він перебував у трудових відносинах з роботодавцем, із зазначенням дати смерті та фактичного одержувача зарплати.
(4) На думку працівників ПФУ, на виплати, нараховані померлому працівнику, у тому числі й на суми компенсації за невикористану відпустку, за період, що закінчується днем його смерті, єдиний внесок нараховується та сплачується на загальних підставах (див. Пошту тижня «Нарахування єдиного внеску на суми компенсації за невикористану відпустку» // «БТ», 2012, № 40, с. 32).
(5) Згідно з постановою ФТВП від 16.11.11 р. № 55 розмір допомоги на поховання, що виплачується за рахунок коштів ФТВП, на сьогодні становить 2200,00 грн.
(6) При наданні допомоги на поховання роботодавець має враховувати таке:
— допомогу має бути надано на поховання працівника підприємства або пенсіонера, якщо таке підприємство було для нього останнім місцем роботи;
— неоподатковувана допомога не може перевищувати подвійного розміру суми, розрахованої як розмір місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (у 2012 році: 1500 х х 2 = 3000 грн.);
— у ф. № 1ДФ неоподатковувану допомогу на поховання відображаємо в ознакою доходу «146». У графі 2 ф. № 1ДФ указуємо реєстраційний номер облікової картки одержувача допомоги , а не померлого працівника;
— якщо ж роботодавець надає допомогу в сумі більшій, ніж та, яку дозволяє не оподатковувати п.п. 165.1.22, то суму перевищення слід відобразити з ознакою доходу «126».
ЗАРПЛАТА В МІСЯЦІ ЗВІЛЬНЕННЯ
1. ПСП до зарплати в місяці звільнення застосовують (п.п. 169.3.4 ПКУ). Якщо працівника було прийнято і звільнено в одному місяці, то такий працівник має право на ПСП за новим місцем роботи лише тоді, коли за попереднім місцем роботи її не застосовували. Інакше відповідальність за подвійне застосування ПСП несе сам працівник.
2. При проведенні остаточного розрахунку з працівником необхідно здійснити перерахунок ПДФО (п.п. 169.4.2 ПКУ). Правила перерахунку ми докладно описали у статті «Перерахунок ПДФО при звільненні працівника» // «БТ», 2012, № 33, с. 38. Сутність перерахунку при звільненні зводиться до перерахунку доходів та ПДФО кожного окремого місяця з метою визначення права на ПСП та застосування ставки 15 (17) %.
3. При нарахуванні за місяць звільнення декількох видів доходу необхідно враховувати особливі правила справляння ПДФО та ЄВС.
Так, якщо дохід перевищить 10 МЗП на 1 січня звітного року (у 2012 році — 10730 грн.), то для застосування ставки ПДФО 15 (17) %, на думку податківців (лист від 03.02.11 р. № 2918/7/17-0717), у такому разі спочатку в межах 10730 грн. ураховується дохід у вигляді зарплати, а далі — інші види доходу. На наш погляд, правильніше доходи, що нараховуються, оподатковувати за ставкою 15 (17) % пропорційно їх питомій вазі в загальному обсязі доходу звітного періоду. Підхід податківців є прийнятним хіба що в ситуації, коли протягом звітного періоду доходи нараховуються в один день.
При справлянні ЄВС у разі, коли в місяці звільнення нараховано декілька видів доходу і його розмір перевищить величину максимального доходу (17 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), слід ураховувати черговість урахування виплат для справляння ЄВС (п.п. 4.3.2 Інструкції № 21-5):
1) нарахована зарплата за видами виплат (основна й додаткова, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі);
2) винагорода за ЦП-договорами;
3) допомога по тимчасовій непрацездатності.
4. У разі регулярної виплати доходу у вигляді зарплати (ознака доходу «101») виплати при остаточному розрахунку (у тому числі сум компенсації за невикористану відпустку) відображають у ф. № 1ДФ за той період, до якого включається місяць нарахування таких виплат. Саме цей порядок поширюється й на виплату лікарняних. Але якщо ФТВП затримує перерахування коштів для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, то у графах 3 і 4 ф. № 1ДФ не показуються їх виплата і сплата з них ПДФО (докладніше див. у Пошті тижня «Сума нарахованих лікарняних у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ» // «БТ», 2011, № 17, с. 15).
5. У графі 7 ф. № 1ДФ відображають дату звільнення працівника. Цю графу заповнюють у звітному періоді, в якому працівника звільнено, а також у наступних звітних періодах, якщо в таких періодах йому нараховували та/або виплачували зарплату.
6. У формі № Д4 на звільненого працівника слід заповнити рядок у Таблиці 5. При цьому в графі 10 зазначаємо день звільнення, а у графі 11 — підставу (норму КЗпП).
КОМПЕНСАЦІЯ ЗА НЕВИКОРИСТАНУ ВІДПУСТКУ
Можливість виплати компенсації за видами відпусток
| Вид відпустки | Виплата компенсації | Пояснення |
| 1. Щорічна основна відпустка | Передбачена | Виплачується компенсація за всі не використані працівником зароблені дні відпустки за всі роки, оскільки ця відпустка не має строку давності (лист Мінпраці від 22.02.08 р. № 33/13/116-08). Наявність у ст. 11 Закону про відпустки заборони на ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом 2 років підряд не позбавляє працівника права на отримання компенсації при звільненні, якщо працівник не використав свою відпустку протягом цього часу |
| 2. Додаткові щорічні відпустки за: | ||
| — роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки) | Передбачена | |
| — особливий характер праці окремим категоріям при роботі на персональному комп’ютері (п. 1 частини першої ст. 8 Закону про відпустки) | Передбачена | |
| — роботу з ненормованим робочим днем (п. 2 частини першої ст. 8 Закону про відпустки) | Передбачена | |
| 3. Додаткова відпустка «на дітей» (ст. 19 Закону про відпустки) | Передбачена | Виплачується компенсація за не використані працівником дні відпустки «на дітей» за всі роки, коли він мав на це право, оскільки ця відпустка не має строку давності щодо її надання (лист Мінпраці від 19.02.10 р. № 48/13/116-10). Право на компенсацію має і сумісник (лист Мінсоцполітики від 18.05.11 р. № 164/13/116-11 // «БТ», 2011, № 36, с. 12). |
| 4. Додаткова навчальна відпустка | Не передбачена | Не передбачено виплати компенсації, оскільки така відпустка не належить до щорічних відпусток |
| 5. Інші соціальні відпустки, крім додаткової відпустки «на дітей» | Не передбачена | Відпустка по вагітності та пологах (ст. 17), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18) і відпустка у зв’язку з усиновленням дитини (ст. 181) не підлягають компенсації |
| 6. Додаткова відпустка для чорнобильців | Не передбачена | Не передбачено виплати компенсації, оскільки: |
Тривалість відпустки «на дітей»
| Підстава для надання | З 1997 року(1) | З 2003 року | З 2004 року | З 2010 року |
| Жінка, яка має двох і більше дітей віком до 15 років | 5 к. дн. | 7 (14(2)) к. дн. | 7 (14(2)) к. дн. | 10 (17(2)) к. дн. |
| Жінка, яка має дитину-інваліда | ||||
| Жінка, котра всиновила дитину | ||||
| Батько, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) | ||||
| Особа, яка взяла дитину під опіку | ||||
| Одинока мати | Х | Х | ||
| Один з прийомних батьків | Х | |||
| (1) У цей період відпустка надавалася за бажанням працівника. (2) За наявності декількох підстав. | ||||
Послідовність розрахунку компенсації
| Крок | Дії |
| 1 | 2 |
| Крок 1. Визначаємо тривалість розрахункового періоду | Розрахунковим періодом для нарахування компенсації, як і для відпускних, є останні повні 12 календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки. При цьому не має значення, за який період відпускні підлягають компенсації. Це правило застосовується і в разі, коли працівник відпрацював усі робочі дні місяця, в якому його звільняють |
| Крок 2. Розраховуємо кількість днів відпустки, що підлягають компенсації (Дкомп) | 1. Щорічна основна відпустка (традиційна формула): де Досн — загальна тривалість щорічної основної відпустки працівника; Двідпр — кількість календарних днів по день звільнення, за які не надавалася щорічна відпустка. Для розрахунку щорічної основної відпустки включається період роботи в режимі неповного робочого часу, простою, перебування в неоплачуваній відпустці, наданій згідно зі ст. 25 і 26 Закону про відпустки; Свідпр — кількість святкових та неробочих днів, що припадають на відпрацьований період, за який щорічна відпустка не надавалася; 365 (366) — кількість календарних днів у році за 12 місяців у «звичайному» та високосному році відповідно; С — кількість святкових та неробочих днів, передбачених ст. 73 КЗпП, що припадають на рік |
| 2. Щорічна основна відпустка (альтернативна формула): Альтернативну формулу для розрахунку днів відпустки побудовано на тому, що відпрацьований робочий рік уключає і дні щорічної відпустки, які припадають на нього, тобто 365/366 день (останній день робочого року) — це останній день відпустки. Тож і виходить: щоб заробити відпустку тривалістю 24 календарні дні, працівнику слід відпрацювати робочий рік за вирахуванням періоду належної йому відпустки — 341/342 дні (365/366 дн. - 24 к. дн.) — це з урахуванням святкових (неробочих днів). Докладніше про застосування цієї формули читайте в Темі тижня «Відпускні при звільненні» // «БТ», 2010, № 46, с. 33 | |
| 3. Додаткові щорічні відпустки за особливий характер роботи (ст. 7 і 8 Закону про відпустки): де Ддод — кількість календарних днів додаткової відпустки, що підлягають наданню за відпрацьований робочий рік; РДф — кількість робочих днів розрахункового періоду, що дають право на таку відпустку, зокрема: РДб —кількість робочих днів у розрахунковому періоді (Двідпр) за балансом робочого часу | |
| Крок 3. Розраховуємо середньоденну зарплату (ЗПсер) | Розрахунок середньоденної зарплати здійснюємо за формулою: де В — сума що включаються до розрахунку виплат, нарахованих у розрахунковому періоді (за останні повні 12 календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю виплати компенсації, або за меншу кількість місяців, які включаються до розрахункового періоду). Якщо розрахунковий період менше 12 місяців, то показник 365 (366) для розрахунку середнього заробітку визначають як кількість календарних днів, що припадають на цілі місяці розрахункового періоду, а показник С — як кількість святкових та неробочих днів, передбачених ст. 73 КЗпП, що припадають на розрахунковий період |
| Крок 4. Визначаємо суму компенсації (Квідп) | |
Порядок перерахування компенсації за невикористану відпустку
у зв’язку з переведенням працівника на інше підприємство
| Дії роботодавця | Колишній роботодавець | Новий роботодавець |
| За які види відпусток компенсацію може бути перераховано на підприємство, на яке працівник переводиться? | Стосовно щорічних відпусток: | Не здійснює |
| Розрахунок суми компенсації | Виходячи з виплат за 12 календарних місяців, що передують розрахунку та перерахуванню компенсації новому роботодавцю | |
| Нарахування та утримання ЄВС і ПДФО | У момент нарахування компенсації | |
| Сплата ЄВС та ПДФО | При перерахуванні компенсації новому роботодавцю | |
| Відображення ПВ | Уключає суму компенсації та нарахованого на неї ЄВС | |
| Заповнення ф. № 1ДФ | У порядку, передбаченому для компенсації за невикористану відпустку. У графі 7 відображаємо дату звільнення у зв’язку з переведенням | |
| Заповнення ф. № Д4 | У порядку, передбаченому для компенсації, — у Таблиці 6 одним рядком разом із зарплатою. У графі 10 Таблиці 5 заповнюють день звільнення працівника у зв’язку з переведенням, а у графі 11 — підставу: п. 5 ст. 36 КЗпП | |
| Яку суму перераховує | На рахунок нового роботодавця перераховується чиста сума компенсації за вирахуванням утриманих ПДФО та ЄВС | Ця сума виплачується при наданні днів відпустки (у формах № 1ДФ і № Д4 не відображається) |
| Надання невикористаних днів відпустки | Не здійснює | З урахуванням тривалості відпустки у нового роботодавця(1) |
| Виплата компенсації працівнику | Не пізніше ніж за 3 дні до початку відпустки |
Примітка до таблиці
(1) При перерахуванні компенсації за невикористану відпустку у зв’язку із звільненням за переведенням новий роботодавець не несе додаткових витрат, пов’язаних з оплатою відпустки, яку зароблено, але не використано в колишнього роботодавця.
Якщо після переведення працівник не використовує дні відпустки, за які перераховано компенсацію, то таку суму новий роботодавець має виплатити при звільненні. Що стосується виплати такої компенсації на руки без надання днів відпочинку в період трудових відносин з новим роботодавцем, то це питання не врегульоване. Тому вважаємо цілком допустимою ситуацію, коли працівник на новому місці роботи напише заяву про виплату компенсації без надання днів відпочинку. Але при цьому час роботи в попереднього роботодавця, за який не використано відпустку, не включатиметься до стажу роботи, що дає право на щорічну основну й додаткову відпустки у нового роботодавця. І тому відпустку повної тривалості працівник зможе отримати лише після закінчення 6 місяців роботи в нового роботодавця.
Крім того, законодавством не передбачено, що за час роботи у попереднього роботодавця працівнику на новому підприємстві надається саме та кількість днів відпустки, яку він не використав на попередньому місці роботи. Тому, на наш погляд, за період роботи в попереднього роботодавця (за який перераховано компенсацію) новий роботодавець має надати відпустку виходячи з установленої в нього тривалості відпустки. Однак компенсацію за таку кількість днів виплачують у сумі, отриманій від попереднього роботодавця, незалежно від того, чи збігається при цьому тривалість відпустки у цих роботодавців.
ВИХІДНА ДОПОМОГА
Підстави для виплати вихідної допомоги та її розмір
| Підстави припинення трудового договору(1) | Стаття КЗпП | Розмір вихідної допомоги |
| Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом | П. 6 ст. 36 КЗпП | У розмірі не менше середнього місячного заробітку |
| Зміни в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників | П. 1 ст. 40 КЗпП | |
| Виявлення невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню цієї роботи, а також у разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці | П. 2 ст. 40 КЗпП | |
| Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу | П. 6 ст. 40 КЗпП | |
| Порушення власником (уповноваженим ним органом) законодавства про працю, колективного або трудового договору | Ст. 38 і 39 КЗпП | У розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку |
| (1) Виплату вихідної допомоги працівникам, які підлягають призову на військову службу або направляються на альтернативну (невійськову) службу, чинною редакцією ст. 44 КЗпП не передбачено. Зміни, унесені до ст. 44 КЗпП Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07 р. № 107-VI, що встановлювали обов’язок роботодавця виплачувати зазначеним особам вихідну допомогу в розмірі 2 МЗП, визнано неконституційними (рішення КСУ від 02.05.08 р. № 10-РП/2008). Це підтверджує Мінпраці в листі від 07.09.09 р. № 211/06/186-09. Див. Пошту тижня «На сьогодні роботодавець не виплачує вихідну допомогу у зв’язку з призовом до армії» // «БТ», 2008, № 43, с. 46. | ||
Послідовність розрахунку вихідної допомоги
| Крок | Дії |
| 1 | 2 |
| Крок 1. Визначаємо період, за який здійснюється обчислення середньої зарплати | Згідно з абзацом третім п. 2 Порядку № 100 вихідну допомогу розраховуємо виходячи з виплат за останніх 2 календарні місяці роботи (з 1-го до 1-го числа), що передували місяцю звільнення. Якщо протягом останніх 2 календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні 2 місяці роботи. Якщо ж і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня не зі своєї вини, розрахунок середньої зарплати здійснюємо виходячи з установленої йому в трудовому договорі тарифної ставки (посадового (місячного) окладу). Якщо працівник відпрацював менше 2 календарних місяців, середню зарплату розраховуємо виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду |
| Крок 2. Визначаємо кількість робочих днів у розрахунковому періоді | Згідно з графіком роботи підприємства, установленим відповідно до вимог законодавства. У формулі це показник РДг |
| Крок 3. Визначаємо кількість робочих днів, фактично відпрацьованих працівником, який звільняється, протягом 2 місяців, що передували місяцю звільнення | У формулі це показник РДф. Якщо працівник відпрацював менше 2 календарних місяців — протягом іншого фактично відпрацьованого періоду, що включається до розрахунку) |
| Крок 4. Визначаємо виплати, які було нараховано працівнику в розрахунковому періоді та які враховуємо в розрахунку середньої зарплати | У формулі це показник Вп.3. Перелік таких виплат наведено в п. 3 Порядку № 100, а тих, які не враховуємо, — у п. 4 Порядку № 100, а також не враховуємо виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних та громадських обов’язків, щорічної та додаткової відпустки, відрядження тощо) і допомогу по тимчасовій непрацездатності (абзац другий п. 4 Порядку № 100). Інформацію про виплати, які враховуємо та не враховуємо при розрахунку вихідної допомоги в розрізі видів виплат за Інструкцією № 5, див. у Шпаргалці бухгалтера // «БТ», 2012, № 17-18, с. 23 |
| Крок 5. Розраховуємо середньомісячну заробітну плату для розрахунку вихідної допомоги (ЗПсер.міс.) | Якщо вихідна допомога виплачується в розмірі не менше тримісячного середнього заробітку (звільнення на підставі ст. 38 і 39 КЗпП), то сума допомоги дорівнюватиме розрахованій середньомісячній зарплаті (ЗПсер.міс.), помноженій на 3 |
ВИПЛАТИ ЗА ЗАТРИМКУ ВИДАЧІ ТРУДОВОЇ КНИЖКИ
ТА ОСТАТОЧНОГО РОЗРАХУНКУ
Виплату за затримку видачі трудової книжки (ст. 235 КЗпП) і за затримку остаточного розрахунку (ст. 117 КЗпП), як і вихідну допомогу, розраховують згідно з Порядком № 100 виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи.
Суму таких виплат (Взат) можна визначити за формулою
де РД(Г)ф — кількість робочих днів (годин), фактично відпрацьованих протягом 2 місяців, що передували місяцю звільнення (протягом іншого фактично відпрацьованого працівником періоду, що включається до розрахунку);
Д(Г)зат — кількість днів (годин) затримки, що підлягають оплаті, уключаючи день видачі або проведення остаточного розрахунку. Цей період може визначатися судом (при зверненні працівника до суду). При самостійному нарахуванні роботодавцем таких виплат вважаємо за правильне визначати цей показник виходячи з установленого на момент звільнення для такого звільненого працівника графіка роботи.
Зверніть увагу: Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 20.12.05 р. № 3248-VI зі ст. 117 КЗпП вилучено норму, відповідно до якої сума компенсації за затримку остаточного розрахунку зменшувалася на суму зарплати, отриманої за новим місцем роботи. Тому подальше працевлаштування працівника жодним чином не впливає на розмір виплачуваної суми роботодавцем, який несвоєчасно розрахувався з працівником.
Якщо виплату здійснюємо за рішенням суду, то роботодавцю необхідно враховувати, що суму таких виплат прямо вказують у рішенні суду і, як правило, без утримання обов’язкових платежів, які повинні сплачуватися згідно з чинним законодавством (ПДФО і ЄВС). Тому радимо роботодавцю простежити (якщо є така можливість) за тим, щоб у рішенні суду було зазначено, що суд визначив суму заробітку, який підлягає нарахуванню, без утримання обов’язкових платежів. Якщо цього зроблено не буде, роботодавець може звернутися до суду за роз’ясненням рішення суду, і вже в роз’ясненні суд зауважить, що належну до виплати суму середньої зарплати за час вимушеного прогулу визначено без відповідних утримань. Усе це необхідно для того, щоб роботодавець у разі добровільного виконання рішення суду мав можливість утримати з нарахованої за вимушений прогул або за несвоєчасний розрахунок зарплати обов’язкові платежі. Інакше роботодавцю доведеться заплатити ПДФО та ЄВС за рахунок своїх коштів.
ЩО МОЖНА УТРИМАТИ ІЗ СУМ ОСТАТОЧНОГО РОЗРАХУНКУ (ст. 127 КЗпП)
| Вид утримання | Особливості утримання | |
| Аванс, виданий у рахунок зарплати | Для утримання цих сум роботодавець видає наказ (розпорядження) про утримання відповідних сум не пізніше 1 місяця від дня закінчення строку, установленого для повернення авансу, або з дня виплати неправильно обчисленої суми (ст. 127 КЗпП). При цьому працівник не повинен оспорювати утримання. Інакше видання наказу є неправомірним, а суму слід відшкодовувати через суд | При утриманні заборгованостей працівника перед роботодавцем із сум остаточного розрахунку необхідно враховувати обмеження на утримання, установлені ст. 128 КЗпП (20 і 50 %). Не є порушенням, якщо працівник добровільно внесе ці суми до каси підприємства. Перелічені вище заборгованості не можна утримати із сум вихідної допомоги (ст. 129 КЗпП) |
| Суми, надміру виплачені в результаті рахункових помилок | ||
| Суми для погашення невитраченого та своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, господарські потреби | ||
| Відпускні за невідпрацьовані дні відпустки | Виняток — звільнення на підставі пп. 3, 5, 6 ст. 36 і пп. 1, 2, 5, 6 ст. 40 КЗпП, а також у зв’язку з направленням на навчання, виходом на пенсію та в разі смерті працівника. | |
| Суми для відшкодування шкоди, заподіяної з вини працівника | Порядок покриття шкоди встановлено ст. 136 КЗпП. Докладніше див. статтю «Матеріальна відповідальність працівників» // «БТ», 2008, № 41, с. 37 і Шпаргалку бухгалтера «Усе про інвентаризацію в таблицях» // «БТ», 2012, № 44, с. 17 | |
УТРИМАННЯ НАДМІРУ ВИПЛАЧЕНИХ ВІДПУСКНИХ
Ситуація, коли працівник використовує відпустку «наперед» (за не відпрацьований ним час), є цілком законною. Вона може виникнути в таких випадках:
— у перший рік роботи після закінчення шести місяців роботи працівник може взяти відпустку повної тривалості до закінчення першого робочого року (частина п’ята ст. 10 Закону про відпустки), а також до закінчення шестимісячного періоду (див. Пошту тижня «Надання відпустки повної тривалості до закінчення 6 місяців безперервної роботи можливе» // «БТ», 2010, № 37, с. 32);
— працівники, названі в частині сьомій ст. 10 Закону про відпустки, у відпустку повної тривалості можуть піти навіть до закінчення шестимісячного періоду роботи після прийняття на роботу;
— за другий та наступні роки працівник може піти у відпустку в будь-який період робочого року згідно з графіком надання відпусток, не відпрацювавши такий робочий рік повністю.
Якщо працівнику відпустку було надано в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, то при звільненні роботодавець суму таких надміру виплачених відпускних, керуючись ст. 22 Закону про відпустки і ст. 127 КЗпП, утримує із заробітної плати. Вважаємо, що утримувати незароблені відпускні можна з усієї суми остаточного розрахунку, а не лише із суми заробітної плати в місяці звільнення.
Випадки, коли відрахування «незароблених» відпускних не здійснюють
| Стаття КЗпП | Підстава для розірвання трудового договору |
| 1 | 2 |
| П. 3 ст. 36 КЗпП | Призов або прийняття (вступ) на військову службу, направлення на альтернативну (невоєнну) службу |
| П. 5 ст. 36 КЗпП | Переведення працівника за його згодою на інше підприємство або перехід на виборну посаду |
| П. 6 ст. 36 КЗпП | Відмова від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством та відмова від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці |
| П. 1 ст. 40 КЗпП | Зміни в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників |
| П. 2 ст. 40 КЗпП | Виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню цієї роботи |
| П. 5 ст. 40 КЗпП | Нез’явлення на роботу понад 4 місяці підряд унаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки по вагітності та пологах, якщо законодавством не встановлено тривалішого строку збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні |
| Ст. 38 КЗпП | Направлення на навчання |
| Ст. 38 КЗпП | Вихід на пенсію |
| П. 6 ст. 40 КЗпП | Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу ( КЗпП не передбачено, зазначено лише в частині другій ст. 22 Закону про відпустки) |
| Працівника виключають з особового складу | Смерть працівника (КЗпП не передбачено, зазначено лише в частині другій ст. 22 Закону про відпустки) |
Розрахунок та оподаткування суми надміру виплачених відпускних
| Показник | Пояснення |
| Визначення суми | Щоб розрахувати суму надміру виплачених відпускних, ми повинні визначити кількість «незароблених» днів відпустки та розмір середньої зарплати, перемноживши які, отримаємо суму «незароблених» відпускних. Кількість «незароблених» днів відпустки визначаємо в тому самому порядку, що й кількість невикористаних днів відпустки для цілей компенсації. Але для цього спочатку розраховуємо за формулами, наведеними в таблиці на с. 23, кількість «зароблених» днів відпустки. Потім віднімаємо від кількості фактично наданих днів відпустки розраховану кількість «зароблених» днів відпустки — це й буде кількість «незароблених» днів відпустки. Що стосується розміру середньої зарплати, то законодавчо не визначено, як у такій ситуації визначити цей розмір. На наш погляд, у цій ситуації слід використовувати розмір середнього заробітку, що застосовувався на момент надання відпустки, тобто наново розраховувати показник середньої зарплати для цієї мети не потрібно. Докладніше див. Тему тижня «Відпускні при звільненні» // «БТ», 2010, № 46, с. 33 |
| Особливості бухобліку та оподаткування | При відображенні в обліку «незароблених» відпускних необхідно виходити з того, що в цьому випадку ми не виправляємо помилку та не здійснюємо перерахунок раніше виплачених відпускних, а здійснюємо перегляд раніше виплачених працівнику сум. Це пояснюється тим, що саме при звільненні згідно з нормами законодавства (ст. 127 КЗпП і ст. 22 Закону про відпустки) потрібно здійснити утримання раніше виплачених відпускних. У момент виплати відпускних у рахунок невідпрацьованої частини робочого року роботодавець також діяв у межах законодавства. Тому утримання з працівника надміру виплачених відпускних спричинює зменшення ФОП місяця, в якому здійснюють утримання «незароблених» відпускних, минулі періоди при цьому не коригуються. У бухгалтерському обліку найприйнятнішим варіантом відображення операції з утримання «незароблених» відпускних є здійснення сторнувальних записів. Що стосується раніше нарахованих та утриманих ЄВС і ПДФО, то їх також у минулих періодах (коли виплачувалися відпускні) коригувати не потрібно. Вони зменшують суму внесків та ПДФО, нарахованих у місяці звільнення. Це можна зробити двома способами: При заповненні форм № Д4 і № 1ДФ показник суми виплат, з яких справляють ЄВС і ПДФО, за місяць, в якому працівника звільнили та утримали суму надміру оплачених днів відпустки, буде менший на суму «незароблених» відпускних. Однак при утриманні «незароблених» відпускних можуть виникнути труднощі в ситуації, коли сума остаточного розрахунку (зарплата й інші нарахування) в місяці звільнення менша, ніж належні до утримання відпускні . У такому разі працівник має погасити заборгованість, що виникла перед роботодавцем, до каси підприємства або на поточний рахунок (чиста сума «незароблених» відпускних). Якщо працівник відмовиться це зробити добровільно, то роботодавець може звернутися до суду про стягнення з працівника суми заборгованості. Строк для звернення — рік з дати звільнення, оскільки саме в цей строк працівник має погасити суму заборгованості (ст. 233 КЗпП) |
ОСОБЛИВОСТІ РОЗРАХУНКІВ З ПРАЦІВНИКОМ,
ЯКОГО ПРИЙНЯТО І ЗВІЛЬНЕНО В ОДНОМУ МІСЯЦІ
| Виплати, що належать працівнику | Особливості розрахунку та оподаткування |
| 1 | 2 |
| Зарплата за відпрацьований період у місяці звільнення | Розмір визначають виходячи з фактично відпрацьованого часу (залежно від виробітку) та встановленого цьому працівнику у штатному розписі посадового окладу (тарифної ставки (окладу)) або відрядних розцінок. Незалежно від того, що працівник працював нетривалий час, розмір його посадового окладу (тарифної ставки (окладу)) має бути не менше розміру посадового окладу (тарифної ставки (окладу)) інших працівників на такій посаді, у тому числі не менше розміру МЗП. Це поширюється й на випадок, коли працівник перебував на випробуванні. ПСП застосовують , якщо працівник написав заяву. Однак працівнику слід пам’ятати, що застосовувати ПСП можна лише в одного роботодавця. А тому, якщо працівник звільнився від одного роботодавця, в якого скористався правом на ПСП, то, працевлаштувавшись у іншого роботодавця, у місяці прийняття на роботу ПСП скористатися не можна. Ураховуючи сутність перерахунку ПДФО, здійснювати його не доведеться. Якщо крім зарплати нараховувалися інші види виплат, то при справлянні ПДФО та ЄВС ураховуємо особливі правила для їх справляння, описані в розділі «Зарплата в місяці звільнення» на с. 21. Форму № 1ДФ заповнюємо в тому самому порядку, що й на звільнених працівників, які відпрацювали більше одного місяця (у нашому випадку щодо працівника буде заповнено і гр. 6 (дата прийняття), і гр. 7 (дата звільнення)). У формі № Д4 на звільненого працівника слід заповнити рядок у Таблиці 5. При цьому у графі 10 вказуємо день прийняття і день звільнення працівника, а у графі 11 — підставу (норму КЗпП) |
| Компенсація за невикористану відпустку | Компенсація за невикористану відпустку надається працівнику незалежно від причин звільнення та часу, відпрацьованого у роботодавця. Кількість днів невикористаних відпусток (Дкомп) визначаємо в загальному порядку (див. розділ «Компенсація за невикористану відпустку» на с. 22). Компенсацію відпустки «на дітей» слід виплачувати лише в разі, якщо працівник у році звільнення не працював у іншого роботодавця. Інакше він або відгуляв таку відпустку у попереднього роботодавця, або отримав компенсацію за поточний рік при звільненні (лист Мінсоцполітики від 20.10.11 р. № 307/13/133-11 // «БТ», 2011, № 49, с. 5). Виняток — якщо право з’явилося в період роботи у цього роботодавця. Оскільки працівник відпрацював на підприємстві менше місяця (немає жодного повністю відпрацьованого місяця з 1-го до 1-го числа), середньоденну зарплату (ЗПсер) розраховуємо відповідно до абзацу третього п. 4 Порядку № 100 — виходячи з установленої працівнику в трудовому договорі тарифної ставки, посадового окладу |
| Лікарняні | Право на оплату днів непрацездатності виникає у працівника з моменту настання страхового випадку в період роботи (включаючи перший робочий день, час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством. Хворіючого працівника може бути звільнено в період тимчасової непрацездатності за власним бажанням (ст. 38 КЗпП, лист Мінсоцполітики від 27.04.12 р. № 70/06/186-12 // «БТ», 2012, № 36 с. 10) або на інших підставах, крім звільнення з ініціативи роботодавця. Лікарняні в такому разі буде нараховано та виплачено після дати звільнення, і це не буде порушенням, оскільки листок непрацездатності працівник надасть після дати звільнення. Про особливості оподаткування див. розділ «Виплати при звільненні, їх розрахунок та оподаткування» на с. 19). При нарахуванні лікарняних працівнику, якого прийнято і звільнено в одному місяці, слід ураховувати такі особливості: 1) працівник не відпрацював повний календарний місяць (з 1-го до 1-го числа), тому середню зарплату обчислюємо за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку; 2) якщо працівник захворів у перший день роботи або в розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку він не мав заробітку з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або шестирічного віку за медичним висновком), то середню зарплату за один робочий день (годину) розраховуємо виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), установленого працівнику на момент настання страхового випадку. Докладніше див. Тему тижня «Лікарняні: нарахування та облік» // «БТ», 2011, № 46, с. 31 |
| Оплата днів відрядження | При визначенні денного заробітку для оплати днів відрядження враховуємо всі елементи зарплати, які працівник отримує в місяці, в якому його направили у відрядження: оклад, доплати, надбавки, премії, суми індексації. Незважаючи на те, що працівника прийнято і звільнено в одному місяці, розрахунок денного заробітку здійснюємо виходячи з повного робочого місяця. Для порівняння з денним заробітком розрахунок середньої зарплати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи (з 1-го до 1-го числа), що передували місяцю, в якому працівника було направлено у відрядження (абзац третій п. 2 Порядку № 100). Оскільки працівника прийнято і звільнено в одному місяці, розрахунок середньої зарплати здійснюємо виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абзац третій п. 2 Порядку № 100). При цьому час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду |
| Вихідна допомога | Оскільки працівника прийнято і звільнено в одному місяці, то, як і в разі обчислення середнього заробітку для оплати днів відрядження, розрахунок середньої зарплати здійснюємо виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абзац третій п. 2 Порядку № 100). Для цього слід застосовувати формулу, наведену в таблиці «Послідовність розрахунку вихідної допомоги» (с. 25), з урахуванням таких показників формули: РДф — кількість робочих днів, відпрацьованих працівником у місяці прийняття та звільнення; РДг — кількість робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установленим з додержанням вимог законодавства; Вп. 3 — виплати, які було нараховано працівнику в місяці прийняття та звільнення і які братимуть участь у розрахунку середньої заробітної плати для розрахунку розміру вихідної допомоги. Зверніть увагу: на розмір вихідної допомоги не впливає тривалість роботи. Її виплачують у розмірі, передбаченому ст. 44 КЗпП (місячний або тримісячний заробіток), навіть якщо працівник відпрацював у роботодавця 1 день, але звільнений за статтею, що дає право на виплату допомоги (див. підстави в таблиці на с. 25) |
| Середня зарплата за затримку видачі трудової книжки та за затримку остаточного розрахунку | Виплачується на загальних підставах, як і в разі звільнення працівників, які відпрацювали більше 1 місяця (див. розділ «Виплати при звільненні, їх розрахунок та оподаткування» на с. 19). Середній заробіток для цієї мети розраховується так само, як і для оплати днів відрядження |
Документи і скорочення
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
Закон № 2240 — Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленим народженням та похованням» від 18.01.01 р. № 2240-III.
Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Порядок № 100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
Порядок № 439 — Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затверджений постановою КМУ від 06.05.01 р. № 439.
Перелік № 1170 — Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.10 р. № 1170.
Інструкція № 58 — Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Мінпраці, Мінсоцзахисту і Мін’юсту від 29.07.93 р. № 58.
Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.04 р. № 5.
Інструкція № 21-5 — Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління ПФУ від 27.09.10 р. № 21-5.
ЄВС — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
МЗП — мінімальна заробітна плата.
ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.
ПСП — податкова соціальна пільга.
ПВ — податкові витрати.
ФТВП — Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
ФОП — фонд оплати праці.
