Основні засоби замортизовано: варіанти дій

ОСНОВНІ ЗАСОБИ ЗАМОРТИЗОВАНО:

варіанти дій

Ситуації, коли на балансі підприємства значаться повністю замортизовані основні засоби, що продовжують використовуватися, виникають доволі часто. У зв’язку з цим перед бухгалтером постає запитання: що робити з такими активами в обліку далі? У сьогоднішній статті спробуємо на нього відповісти.

Влада КАРПОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень»,
канд. екон. наук, сертифікований бухгалтер-практик (CAP)

Варіант 1: проводимо дооцінку

Податковий облік. Проведення дооцінки замортизованих основних засобів, так само як й інших активів, у податковому обліку не передбачено. Дооцінка основних засобів у бухгалтерському обліку на податковий облік не впливає (п. 152.10 ПКУ). На це звертають увагу і представники податкових органів (див. роз’яснення в розділі 110.09.01 ЄБПЗ).

У податковому обліку відповідно до п. 146.21 ПКУ провадиться тільки щорічна індексація вартості основних засобів та суми накопиченої амортизації, що амортизується, на коефіцієнт індексації. Але оскільки в цій ситуації сума, що амортизується, дорівнює сумі нарахованої амортизації, податкова індексація призводить до «нульових» результатів.

Бухгалтерський облік. Якщо замортизований основний засіб продовжує використовуватися в діяльності підприємства, це означає, що він приносить економічні вигоди. Відповідно, може йтися про те, що на дату балансу залишкова вартість такого об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості, і його може бути переоцінено (п. 16 П(С)БО 7 «Основні засоби»). Згідно з п. 34 Методрекомендацій № 561 як поріг суттєвості для проведення переоцінки об’єктів основних засобів може прийматися величина, що дорівнює 1 % чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10 % відхиленню залишкової вартості об’єктів основних засобів від їх справедливої вартості.

Нагадаємо, що справедливою вартістю вважається сума, за якою може бути здійснено обмін активу чи сплату зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами (п. 4 П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств»). Стосовно основних засобів справедлива вартість визначається в частині (додаток до П(С)БО 19):

— машин та обладнання — за ринковою вартістю. У разі відсутності даних про ринкову вартість — за відновлювальною вартістю (сучасною собівартістю придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки;

— інших основних засобів — виходячи з відновлювальної вартості (сучасної собівартості придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки.

Те, що повністю зношені основні засоби може бути переоцінено, випливає з п. 17 П(С)БО 7, де застерігається специфіка проведення цієї процедури для таких активів, зокрема, відповідно до зазначених норм: «Якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об’єкта. При цьому для таких об’єктів, що продовжують використовуватися, обов’язково визначається ліквідаційна вартість ».

Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів уключається до складу додаткового капіталу (п. 19 П(С)БО 7). Надалі амортизації підлягає переоцінена вартість протягом залишку встановленого строку експлуатації, а раніше нараховану амортизацію коригувати не потрібно.

При вибутті раніше переоцінених об’єктів основних засобів перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості включається до складу нерозподіленого прибутку (Кт 44) з одночасним зменшенням додаткового капіталу. При цьому можна вибрати й інший підхід до списання дооцінки (п. 21 П(С)БО 7): щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації. При цьому до складу нерозподіленого прибутку при вибутті цього об’єкта включається залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об’єкта, що відображається у складі додаткового капіталу.

Приклад 1. Підприємство прийняло рішення провести дооцінку верстата, що використовується в госпдіяльності, але має 100 % знос. Первісна вартість верстата — 5000 грн., сума нарахованої амортизації — 5000 грн., ліквідаційна вартість дорівнює нулю. Справедлива вартість верстата на дату переоцінки становить 1000 грн., ліквідаційна вартість — 100 грн.

У цьому випадку переоцінена вартість дорівнює 1000 грн. (кореспонденція Дт 104 «Машини та обладнання» — Кт 423 «Дооцінка активів»). При цьому подальшій амортизації підлягає сума 900 грн. (1000 - - 100).

Якщо замортизований об’єкт має ліквідаційну вартість, то формально дооцінка провадиться в загальному порядку, тобто визначається індекс переоцінки діленням справедливої вартості об’єкта на його залишкову вартість (у нашому випадку вона дорівнює ліквідаційній вартості). Потім цей індекс помножується на первісну вартість об’єкта і суму нарахованої амортизації.

Тим часом застосування цього порядку до повністю замортизованих об’єктів може призвести до неадекватних цифр у Балансі. Продемонструємо це на прикладі.

Приклад 2. Підприємство прийняло рішення провести дооцінку верстата, що використовується в госпдіяльності, але має 100 % знос. Первісна вартість верстата — 5000 грн., сума нарахованої амортизації — 4900 грн., ліквідаційна вартість — 100 грн. Справедлива вартість верстата на дату переоцінки становить 1000 грн., ліквідаційна вартість — 200 грн.

Індекс переоцінки в цьому випадку складе: 1000 : 100 = 10. Переоцінена вартість об’єкта визначається так: 5000 х 10 = 50000 грн., переоцінена сума зносу: 4900 х 10 =  49000 грн. При цьому здійснюються кореспонденції: Дт 104 «Машини та обладнання» — Кт 423 «Дооцінка активів» на суму 45000 грн.(50000 - 5000), Дт 423 — Кт 131 — на суму: 44100 грн.(49000 - 4900). А подальшій амортизації підлягає сума: - 50000 - 49000 - 200 = 800 (грн.).

Однак у цьому випадку переоцінена вартість верстата збільшилася у 10 разів! Реально вона мала б скласти, як і у прикладі 1, 6000 грн., а вийшла сума 50000 грн. І хоча залишкова вартість об’єкта в цілому збігається з даними прикладу 1, наявність таких цифр у Балансі дивує.

Тому як альтернативу ми можемо запропонувати інший варіант переоцінки, який випливає з аналогії з нормами, що встановлюють специфіку переоцінки об’єктів з нульовою залишковою вартістю. При його дотриманні дооцінку замортизованих об’єктів з ліквідаційною вартістю можна провести в такому порядку:

Дооцінка = Св - Лв,

де Св — справедлива вартість об’єкта на дату переоцінки;

Лв — раніше встановлена ліквідаційна вартість об’єкта (до дати переоцінки).

Тоді за даними прикладу 2 переоцінка провадитиметься так: кореспонденція: Дт 104 «Машини та обладнання» — Кт 423 «Дооцінка активів» на суму: 900 грн. (1000 - 100). А подальшій амортизації підлягає сума 800 грн. (1000 - 200).

Переоцінка: окремі нюанси. У разі прийняття рішення щодо проведення дооцінки замортизованих основних засобів необхідно звернути увагу на такі моменти.

По-перше, згідно з п. 16 П(С)БО 7 у разі переоцінки об’єкта основних засобів саме на цю дату провадиться переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. Надалі переоцінка основних засобів тієї групи, об’єкти якої вже переоцінювалися, має здійснюватися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Отже, у разі прийняття рішення про дооцінку замортизованого основного засобу підприємство буде зобов’язане переоцінити всі об’єкти основних засобів, що входять до цієї самої групи, і надалі регулярно аналізувати, чи необхідно їх переоцінювати.

По-друге, при проведенні переоцінки основних засобів для цілей бухгалтерського обліку слід залучати незалежного оцінювача, що прямо передбачено ст. 7 Закону про оцінку* (інакше оцінка майна при переоцінці визнається недійсною, що встановлено ст. 8 Закону про оцінку). А оскільки витрати на проведення незалежної оцінки чималі, то в загальному випадку провадити дооцінку одного чи декількох замортизованих об’єктів невигідно.

* Про це йшлося і в листі Мінфіну від 26.03.09 р. № 31-34010-10/23-1462/1846.

По-третє, унаслідок того, що в бухгалтерському обліку на суму дооцінки амортизація нараховуватися буде, а в податковому — ні, виникнуть розбіжності між показниками, які доведеться десь окремо обліковувати. Причому виробничі підприємства будуть змушені на суму цих розбіжностей окремо розраховувати собівартість одиниці продукції для цілей податкового та бухгалтерського обліку.

Серед можливих випадків доцільності проведення дооцінки можна назвати такі:

1. Сума дивідендів. Амортизація дооцінених основних засобів зменшує бухгалтерський прибуток (списується через рах. 79 «Фінансові результати» на рах. 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»). Таким чином, за рахунок цього знижується сума дивідендів, що підлягають виплаті, у тому числі й «державних дивідендів», які перераховуються до бюджету. А у платників авансового внеску податку на дивіденди зменшується його розмір, який, у свою чергу, визначається виходячи із суми нарахованих (виплачених) дивідендів.

2. Розмір чистих активів підприємства. Відповідно до положень ч. 4 ст. 144 і ч. 3 ст. 155 ЦКУ господарські товариства зобов’язані дотримуватись певного розміру чистих активів, який має не бути менше статутного капіталу. Інакше товариство зобов’язане оголосити про зменшення статутного капіталу або ліквідуватися. При проведенні дооцінки збільшується показник чистих активів (через збільшення власного капіталу), що сприятливо позначається на обліку таких підприємств. Щоправда, надалі в міру нарахування амортизації цей ефект знижується, оскільки амортизація зменшує прибуток підприємства і, як наслідок, розмір власного капіталу.

3. Розмір власного капіталу підприємства. Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону про цінні папери юридична особа має право розміщувати процентні та/або дисконтні облігації на суму, що не перевищує трикратного розміру власного капіталу. Проведення дооцінки спричинює зростання власного капіталу, у зв’язку з чим підприємство може випустити облігацій на більшу суму. Однак надалі показник власного капіталу зменшується в міру нарахування амортизації на дооцінений об’єкт.

Оскільки «доцільні» ситуації є дуже специфічними, здебільшого підприємства не бажають зв’язуватися з дооцінкою

Варіант 2: нічого не робимо

Багатьох бухгалтерів бентежить наявність на балансі замортизованих основних засобів, і вони вважають, що з ними неодмінно щось потрібно робити. Насправді це не так. Зокрема, рішення про проведення дооцінки для цілей бухгалтерського обліку підприємство приймає самостійно. Саме тому у формулюваннях п. 16 П(С)БО 7 ідеться про те, що «…підприємство може переоцінювати», а не зобов’язане це робити.

Якщо підприємство бажає зняти всі питання з проведенням дооцінки, воно може скористатися нормами останнього абзацу п. 16 П(С)БО 7 і встановити в наказі про облікову політику підприємства альтернативний варіант до оцінки, «як у податковому обліку».

З цією метою в наказі можна застерегти таке:

«Підприємство відповідно до положень п. 16 П(С)БО 7 збільшує первісну (переоцінену) вартість об’єкта основних засобів на суму індексації, проведеної в порядку, установленому податковим законодавством, з відображенням у бухгалтерському обліку в порядку, передбаченому пунктами 19 — 21 П(С)БО 7».

І оскільки нарахування індексації на замортизовані основні засоби не впливає на дані податкового обліку, то і в бухгалтерському обліку виконувати будь-які дії в цьому випадку не потрібно.

Ремонт, реконструкція та інші поліпшення замортизованих основних засобів у податковому та бухгалтерському обліку відображаються в загальному порядку. Можливість відображення ремонтних витрат у податковому обліку щодо таких об’єктів підтвердили й податківці (див. «Право на ремонтні витрати в частині замортизованих основних засобів є» ).

Викладений підхід податківців не зовсім відповідає положенням п.п. 146.11 ПКУ, де передбачається, що на суму ремонтних витрат збільшується вартість об’єкта основного засобу, стосовно якого здійснюються ремонт і поліпшення.

Виняток становить лише ситуація ремонту отриманих в оренду основних засобів (п. 146.19 ПКУ). Тому і в ситуації понесення ремонтних витрат стосовно власних основних засобів, нехай навіть і повністю замортизованих, на суму, що перевищує 10 % ліміт, має збільшуватися вартість саме ремонтованого об’єкта.

Водночас головне, що податківці підтвердили власне можливість відображення в податковому обліку витрат на ремонт замортизованих основних засобів.

Варіант 3: ліквідуємо основні засоби

Чи обов’язкова ліквідація. Перш за все слід зауважити: власне 100 % знос не є підставою для ліквідації об’єкта основних засобів, що підтверджують і представники офіційних органів* (див. «Замортизовані основні засоби, що використовуються в госпдіяльності, обов’язковій ліквідації не підлягають»).

* Стосовно нематеріальних активів це підтвердив Мінфін у листі від 21.07.04 р. № 31-17310-01-29/13178.

Таким чином, ліквідації підлягають лише ті замортизовані основні засоби, що не відповідають критеріям визнання активом (п. 33 П(С)БО 7, п. 40 Методрекомендацій № 561), тобто основні засоби, використання котрих, як очікується, не спричинить отримання економічних вигод у майбутньому (ст. 1 Закону про бухоблік).

Документальне оформлення ліквідації. Відповідно до п. 41 Методрекомендацій № 561 для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія, яка:

— здійснює безпосередній огляд об’єкта, що підлягає списанню;

— установлює причини невідповідності критеріям активу;

— визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, уносить пропозиції щодо їх відповідальності;

— визначає можливість продажу (передачі) об’єкта іншим підприємствам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, які може бути отримано при демонтажу, розбиранні (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість;

— складає та підписує акти на списання основних засобів.

У разі прийняття комісією рішення про ліквідацію основних засобів оформляється акт списання основних засобів типової форми № ОЗ-3**, що складається у двох примірниках, підписується членами комісії, головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства. Перший примірник акта передається до бухгалтерії, а другий залишається в особи, відповідальної за збереження основних засобів, та є підставою для здавання на склад запасних частин, які залишилися після ліквідації, а також різних матеріалів, комплектуючих, складових частин та інших відходів.

** Затверджено наказом Мінстату від 29.12.95 р. № 352.

До акта на списання основних засобів додається інвентарна картка обліку основних засобів (форма № ОЗ-6), в якій здійснюються записи про вибуття. Крім того, відповідні записи здійснюються в описі інвентарних карток з обліку основних засобів (форма № ОЗ-7), картці обліку руху основних засобів (форма № ОЗ-8), інвентарному списку основних засобів (форма № ОЗ-9).

Організаційні особливості заходів щодо ліквідації. При ліквідації основних засобів підприємство, як правило, стикається з необхідністю їх демонтажу, у результаті якого утворюються запчастини, металобрухт, відходи тощо. При цьому слід ураховувати, що деякі складові підлягають утилізації в особливому порядку.

Зокрема, якщо списані матеріали містять чорні або кольорові метали чи їх сплави, вони належать до промислового металобрухту (ст. 1 Закону про металобрухт). Такий металобрухт підлягає обов’язковому здаванню спеціалізованим підприємствам, що оформляють акт приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту (ст. 4 Закону про металобрухт)*. Ліцензію на такі дії придбавати не потрібно.

* Форми актів наведено в додатках 2, 3 до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджених наказом Мінекономіки від 31.10.11 р. № 183.

* Форми актів наведено в додатках 2, 3 до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджених наказом Мінекономіки від 31.10.11 р. № 183.

** Затверджено постановою КМУ від 13.07.2000 р. № 1120.

*** Наведено в Інструкції щодо отримання міжнародного коду ідентифікації відходів, затвердженій наказом Мінприроди від 16.10.2000 р. № 165.

Інші матеріали (запчастини), що не планується використовувати в господарській діяльності, належать до відходів (ст. 1 Закону про відходи). Відходи також передаються спеціалізованим підприємствам, що займаються їх переробкою.

Необхідно також ураховувати, що деякі матеріали може бути віднесено до небезпечних відходів. Згідно з п. 2 Положення № 1120 небезпечними вважаються відходи, уключені до розділу А Жовтого переліку відходів**, які мають одну або кілька небезпечних властивостей, наведених у переліку небезпечних властивостей***, і до Зеленого переліку, коли вони містять матеріали, наведені в додатку 2 до цього Положення, у таких кількостях, які можуть проявляти небезпечні властивості, зазначені в переліку небезпечних властивостей. Такі відходи повинні здаватися спеціалізованим підприємствам, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (ст. 32, 34 Закону про відходи).

** Затверджено постановою КМУ від 13.07.2000 р. № 1120.

*** Наведено в Інструкції щодо отримання міжнародного коду ідентифікації відходів, затвердженій наказом Мінприроди від 16.10.2000 р. № 165.

За порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, обробки, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення на посадових осіб, фізичних осіб — підприємців може бути накладено адміністративний штраф за ст. 82 КУпАП від 50 до 100 нмдг (від 850 до 1700 грн.). Крім того, передбачено накладення штрафу на посадових осіб від 2 до 5 нмдг (від 34 до 85 грн.) за змішування або захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої владі у галузі охорони навколишнього природного середовища (ст. 824 КУпАП).

Податковий облік. Згідно з п. 146.16 ПКУ в разі ліквідації основних засобів платник податків у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на вартість, що амортизується, за вирахуванням суми накопиченої амортизації окремого об’єкта основних засобів.

На жаль, ці норми сформульовано некоректно, що призводить до податкових втрат для суб’єкта господарювання. Зокрема, тут ідеться про включення до витрат різниці між вартістю, що амортизується, та сумою амортизації. При цьому під вартістю, що амортизується, розуміється первісна або переоцінена вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості (п.п. 14.1.19 ПКУ).

У результаті на суму ліквідаційної вартості при ліквідації об’єкта витрати в податковому обліку не виникають. Тут є відмінність від порядку визначення фінрезультату від ліквідації основних засобів у бухгалтерському обліку. Там фінрезультат у загальному випадку визначається як різниця між доходом від вибуття основних засобів та їх залишковою вартістю, непрямими податками та витратами, пов’язаними з вибуттям основних засобів (п. 34 П(С)БО 7). Таким чином, у бухгалтерському обліку при визначені фінрезультату враховується залишкова вартість, що включає ліквідаційну вартість.

Тим часом через некоректність законодавчих формулювань відстояти право на витрати в частині ліквідаційної вартості буде непросто (див. «Ліквідаційна вартість не включається до витрат при ліквідації основного засобу» на с. 26).

Якщо в замортизованих основних засобів не було ліквідаційної вартості, то результати від їх ліквідації будуть «нульовими». У зворотній ситуації на суму ліквідаційної вартості виникне різниця, що в податковому обліку не відображається.

Витрати на демонтаж основних засобів податківці дозволяють відображати у складі інших витрат (див. консультацію в розділі 110.09.01 ЄБПЗ). На нашу думку, такі витрати може бути показано в рядку 06.4.39 до рядка 06.4 додатка IВ до Податкової декларації з податку на прибуток.

Якщо в результаті ліквідації основних засобів буде отримано будь-які матеріали, що надалі підлягають використанню в госпдіяльності, то, на думку податкових органів, вони відображатимуться так (див. «Як обліковуються отримані від ліквідації ТМЦ»).

Згідно з цією логікою підприємство після визнання доходів має право включити до податкових витрат і вартість тих ТМЦ, що використовуються ним у власній господарській діяльності, а не продаються іншим особам.

В обліку з ПДВ операції з ліквідації об’єктів основних засобів відображаються так. Відповідно до п. 189.9 ПКУ податкові зобов’язання з ПДВ не нараховуються при ліквідації основних засобів, якщо такі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням унаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, якщо платник податків подає до органу ДПС відповідний документ про знищення, розбирання або перетворення їх іншим способом, унаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Податківці на сьогодні дозволяють не нараховувати ПДВ в операціях ліквідації основних засобів за умови, що платник податків складає акт на списання основних засобів ф. № ОЗ-3, а також має висновок експертної комісії про неможливість використання в майбутньому цих засобів за первісним призначенням (див. роз’яснення в розділі 130.09 ЄБПЗ).

На ТМЦ, що прибуткуються внаслідок цього розбирання, податкові зобов’язання з ПДВ не нараховуються (п. 189.10 ПКУ). Однак подальший продаж відходів і брухту обкладається ПДВ у загальному порядку (на це звертають увагу і податківці в консультації з розділу 130.08 ЄБПЗ). Виняток становлять лише операції постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів*, які тимчасово, до 01.01.14 р., звільняються від ПДВ (п. 23 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).

* Перелік таких відходів і брухту наведено в постанові КМУ від 12.01.11 р. № 15.

Бухгалтерський облік. Згідно з Методрекомендаціями № 561 витрати на ліквідацію основних засобів відображаються на субрахунку 976 «Списання необоротних активів», отримані від розбирання ТМЦ, прибуткуються в кореспонденції із субрахунком 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».

Приклад 3. Підприємство ліквідує верстат, первісна вартість якого — 5000 грн., сума нарахованої амортизації — 4900 грн., ліквідаційна вартість — 100 грн. Складено акт на списання ф. № ОЗ-3. У результаті ліквідації отримано матеріали, які надалі планується використовувати в госпдіяльності (оціночна вартість — 200 грн.), і металобрухт (оціночна вартість — 500 грн.). За демонтаж верстата робітникам нараховано зарплату в розмірі 300 грн. Операції буде відображено в обліку таким чином:

Таблиця 1. Облік операцій з ліквідації замортизованих основних засобів

Варіант 4: продаємо основні засоби

Податковий облік. Відповідно до п. 146.13 ПКУ сума перевищення доходів від продажу чи іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об’єктів основних засобів уключається в доходи, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу чи іншого відчуження — до витрат платника податків.

Балансова вартість основних засобів, інших необоротних активів — це сума їх залишкової вартості, що визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки та сумою нарахованої амортизації (п.п. 14.1.9 ПКУ).

Із цього випливає, що в разі продажу замортизованого об’єкта основних засобів, який має ліквідаційну вартість, до податкових доходів уключається різниця між сумою отриманої компенсації та ліквідаційною вартістю.

Однак податківці незаконно приписують у цьому випадку відображати дохід на повну суму отриманої компенсації, з чим ми категорично не згодні (див. «При продажу замортизованих основних засобів доходи виникають у розмірі отриманої компенсації»).

Зауважимо також, що доходи за операціями продажу основних засобів обчислюються виходячи зі звичайних цін незалежно від статусу контрагента (п. 146.14 ПКУ).

Податкові зобов’язання з ПДВ в операції продажу замортизованих основних засобів нараховуються в загальному порядку, тобто виходячи зі звичайних цін (п. 188.1 ПКУ).

Приклад 4 . Підприємство продає верстат, первісна вартість якого — 5000 грн., сума нарахованої амортизації — 4900 грн., ліквідаційна вартість — 100 грн., за ціною 600 грн. з ПДВ. Операції буде відображено в обліку таким чином (див. табл. 2).

Що ж, ми розглянули можливі варіанти дій із замортизованими основними засобами, а приймати рішення, як завжди, вам.

Таблиця 2. Облік операцій з продажу замортизованих основних засобів

Документи і скорочення статті

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. № 435-IV.

КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

Закон про бухоблік — Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.

Закон про оцінку — Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.01 р. № 2658-III.

Закон про цінні папери — Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.06 р. № 3480-IV.

Закон про металобрухт — Закон України «Про металобрухт» від 05.05.99 р. № 619-XIV.

Закон про відходи — Закон України «Про відходи» від 05.03.98 р. № 187/98-ВР.

Методрекомендації № 561 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом МФУ від 30.09.03 р. № 561.

Положення № 1120 — Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затверджене постановою КМУ від 13.07.2000 р. № 1120.

ЄБПЗ — Єдина база податкових знань, розміщена на сайті ДПСУ: www.sts.gov.ua

ОЗ — основні засоби.

ТМЦ — товарно-матеріальні цінності.