Товарно-транспортна накладна: правила використання

ТОВАРНО-ТРАНСПОРТНА
 НАКЛАДНА:

правила використання

Товарно-транспортна накладна без перебільшення є одним із основних документів при здійсненні операцій з перевезення автотранспортом вантажів різного виду. Цей первинний документ використовується не тільки для ведення складського, оперативного та бухгалтерського обліку переміщення вантажів, а й для проведення розрахунків за перевезення таких вантажів та відображення в податковому обліку.

У зв’язку з використанням товарно-транспортної накладної у суб’єктів господарювання виникає чимало запитань щодо правильності її заповнення та необхідності використання.

У сьогоднішній статті поговоримо про порядок використання та правила заповнення цього первинного документа.

Сергій ДЕЦЮРА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», s.detsyura@id.factor.ua

Коли використовуємо ТТН?

Застосування ТТН — обов’язково чи ні? Основні постулати документального оформлення використання автомобільного транспорту у діяльності суб’єктів господарювання описані у Законі про автотранспорт. Так, зокрема, відповідно до ст. 48 Закону про автотранспорт перевезення будь-яких вантажів як на договірних умовах, так і для власних потреб, має бути документально оформлене товарно-транспортною накладною (далі — ТТН) або іншим визначеним законодавством документом на вантаж.

Як бачимо, ст. 48 Закону про автотранспорт не містить чітких і одностайних вказівок на первинний документ, який зобов’язані використовувати суб’єкти господарювання при перевезенні. А тому може здатися, що суб’єкти господарювання не обмежені у виборі первинного документа для оформлення таких операцій і можуть на свій розсуд використовувати або ТТН, або «інший визначений законодавством документ на вантаж».

Але це не так. У Правилах перевезення вантажів, які регламентують здійснення операції з перевезення вантажів автомобільним транспортом на договірних умовах, на відміну від норм Закону про автотранспорт, питання оформлення первинних документів більш конкретизовано. Відповідно до норм цих Правил:

— по-перше, ТТН є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (п. 1 Правил перевезення вантажів);

— по-друге, ТТН разом із дорожніми листами вантажного автомобіля є основним документом на перевезення вантажів (п.п. 11.1 Правил перевезення вантажів).

ТТН названа і у п. 1 Переліку № 207 серед документів, що є обов’язковими для водія юридичної особи або фізичної особи — підприємця при здійсненні вантажних перевезень на договірних умовах. А от у п. 2 Переліку № 207 ТТН не названа серед документів, які мають бути у водія юридичної особи або фізичної особи — підприємця, яка здійснює вантажні перевезення для власних потреб.

Із цього можна зробити висновок, що при перевезенні вантажів на договірних умовах суб’єкт господарюванням зобов’язаний оформляти саме ТТН. На цьому наголошує також і Мінтранс у листах від 10.08.10 р. № 3845-01/09/19-10* і від 26.12.07 р. № 5327-02/06/14-07, а також Держкомпідприємства у листі від 08.08.06 р. № 6197** зазначаючи, що при отриманні транспортних послуг має обов’язково виписуватися ТТН. При цьому заміна ТТН будь-яким іншим документом довільної форми не допускається.

* Див. ком. «Автотранспортна документація: Мінтранс відповідає на проблемні запитання» // «БТ», 2010, № 42, с. 8.

** Див. Калейдоскоп документів «Держпідприємництва нагадує: ТТН уже не «сувора», але, як і раніше, необхідна» // «БТ», 2006, № 47, с. 9.

Водночас, оскільки норми Правил перевезення вантажів та Переліку № 207 поширюються лише на перевезення автотранспортом на договірних умовах, то у випадку, коли суб’єкт господарювання здійснює перевезення для власних потреб, наприклад, перевезення вантажу відбувається від складу підприємства до його окремого підрозділу чи здійснюється доставка товарів покупцеві без надання послуг з перевезення (послуги доставки окремо не продаються) — ТТН можна не оформляти. Для цих цілей, на наш погляд, якраз і підійде «інший визначений законодавством документ на вантаж», наприклад, накладна чи інший документ, що підтверджує право власності на вантаж, які передбачені п. 2 Переліку № 207.

Щоправда, в окремих випадках навіть при перевезенні вантажів для власних потреб без оформлення ТТН не обійтися. Ідеться про ситуацію, коли об’єктом перевезення виступає хліб, етиловий спирт, молоко, високооктанові кисневмісні приміси та алкогольні напої (детальніше див. таблицю на с. 19). При перевезенні цих товарів суб’єкти господарювання мають обов’язково використовувати специфічні види ТТН.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що слід обов’язково оформляти ТТН лише при перевезенні вантажів на договірних умовах, а також у випадку перевезення хліба, етилового спирту, молока, високооктанових кисневмісних примісів та алкогольних напоїв, при цьому немає різниці, з якою метою відбувається перевезення таких товарів.

Застосування ТТН для легкових автомобілів і автобусів . Також слід звернути увагу на ще одну досить вагому деталь: чи на всі колісні транспортні засоби розповсюджується обов’язкове використання ТТН при перевезеннях вантажу?

Відповідно до ст. 48 Закону про автотранспорт ТТН використовують виключно при здійсненні вантажних перевезень. Під «вантажним перевезенням» відповідно до ст. 1 Закону про автотранспорт слід розуміти перевезення вантажів вантажним автомобілем. Тобто перевезення вантажів легковим автомобілем* та автобусом** не можна фактично вважати вантажними перевезення, а отже, і обов’язково використовувати ТТН в таких випадках не потрібно.

* Автомобіль легковий — автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев’ять з місцем водія включно (ст. 1 Закону про автотранспорт).

** Автобус — транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев’ять з місцем водія включно (ст. 1 Закону про автотранспорт).

Свого часу таку позицію підтримував і Держкомстат. Зокрема, у листі від 18.12.06 р. № 14/2-25/95 він наголошував на тому, що при перевезенні легковим автомобілем вантажу, який належить юридичній особі, оформлюється ТТН чи інший бухгалтерський документ, який виписується при передачі вантажу (товару) до перевезення. Тобто Держкомстат погоджувався з тим, що крім ТТН, суб’єкт господарювання може використовувати й інші первинні документи при перевезенні вантажів не вантажним автомобілем.

Однак Держкомстат не вирізнився послідовністю. У листі від 25.06.07 р. № 05/2-8/46 з приводу використання ТТН при перевезенні вантажів автобусом його фахівці висловили іншу думку: у випадку коли перевізник визначив автобус як тип рухомого складу, що придатний до перевезення певного типу вантажів і це не суперечить Правилам перевезень вантажів, то він має оформлювати ТТН. Думку Держкомстату підтримав і Мінтранс (лист від 26.12.07 р. № 5327-02/06/14-07).

Чи мають право працівники ДАІ перевіряти наявність у водія ТТН? Що стосується перевірки працівниками ДАІ наявності у водія транспортного засобу ТТН, то відповідно до наказу № 482 працівники ДАІ мають право вимагати у водіїв транспортних засобів пред’явити їм для перевірки ТТН або інші документи на вантаж.

Але оскільки наказ № 482 спирається на старі норми Правил дорожнього руху і Закону про дорожній рух, з яких після внесення відповідних змін зникла вимога про те, що водій транспортного засобу зобов’язаний мати при собі документи на вантаж, можна припустити, що наявність у водія ТТН для пред’явлення їх працівникам ДАІ на сьогодні є не обов’язковою.

Водночас згідно з п. 21 ч. 1 ст. 11 Закону про міліцію працівники міліції мають право перевіряти наявність у водіїв, зокрема, товарно-транспортних документів на вантаж, що перевозяться. Тобто, як бачимо, у працівників ДАІ є право вимагати у водія документ на вантаж, але не обов’язково таким документом має бути ТТН (у Законі про міліцію немає чіткої вказівки саме на цей первинний документ), тому, на наш погляд, при перевірці працівникові ДАІ можна пред’явити й інший документ, який підтверджує право водія перевозити такий вантаж.

Значення ТТН для обліку

ТТН відіграє доволі значну роль в господарській діяльності суб’єктів господарювання, які використовують автотранспортні перевезення, оскільки цей первинний документ є основою для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Що стосується податкового обліку, то з набранням чинності ПКУ для підтвердження податкових витрат у суб’єкта господарювання має бути в наявності первинний документ, обов’язковість ведення та зберігання якого передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, який би підтверджував факт здійснення таких витрат (п. 138.2 та п.п. 139.1.9 ПКУ).

Податківці вважають (роз’яснення наведені в розд. 110.07.04 ЄБПЗ), що лише ТТН може виступати документом, який дає право відображати в податковому обліку здійснення таких операцій. Їх позиція ґрунтується на тому, що у визначенні ТТН, наведеному у Правилах перевезення вантажів, зазначено, що вона є єдиним для всіх учасників транспортного процесу документом, призначеним у тому числі і для «бухгалтерського обліку». Така позиція податківців не нова, оскільки саме цього підходу вони дотримувалися і в докодексний період (див., наприклад, лист ДПА в м. Києві від 23.10.07 р. № 341/Н/31-607*** та консультації у «ВПСУ», 2006, № 5; 2007, № 24, 2008, № 16).

Ми не згодні з такою фіскальною позицією податківців і вважаємо, що відносити до податкових витрат витрати, понесені на здіснення вантажоперевезення чи витрати, понесені на отримання транспортних послуг, можна і без оформлення ТТН — головне, щоб був первинний документ.

По-перше , в ПКУ міститься заборона на віднесення до податкових витрат лише тих витрат, які взагалі не підтверджено документально, а тому якщо такі витрати підтверджені іншими первинними документами (платіжними дорученнями на перерахування коштів за транспортні послуги чи придбаний товар, акт про надання послуг з перевезення вантажів, накладні), оформленими відповідно до вимог ст. 9 Закону про бухоблік*, а не ТТН, то право на податкові витрати підприємство не втрачає.

По-друге , згідно з п. 138.2 і п.п. 139.1.9 ПКУ податкові витрати повинні підтверджуватися тими первинними документами, обов’язковість ведення яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. Про те, що для цілей бухгалтерського обліку використовують виключно ТТН, ні Законом про бухоблік, ні Положенням № 88 не передбачено. Головне, щоб був первинний документ на товар і надані послуги з перевезення. А тому, якщо є накладна на товар та акт на послуги перевезення, то цих документів має бути досить і для податкового обліку.

Нашу позицію з приводу використання інших документів, крім ТТН, при формуванні витрат у податковому обліку підтримують також суди (постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.09 р. у справі № 2а-4066/09/0570, ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.09 р. у справі № 22а-2595/2008, ухвала ВАдСУ від 15.05.08 р. у справі № К-30854/06, ухвала ВАСУ від 19.03. 12 р. у справі № К-12207/09, постанова ВГСУ від 17.02.05 р. у справі № 34/281а), які стверджують, що для цілей податкового обліку чинним законодавством не передбачена обов’язкова наявності у суб’єкта господарювання ТТН. Тому, на нашу думку, не можна розглядати ТТН як єдиний можливий засіб доведення обґрунтованості віднесення витрат на транспортування вантажу до податкових витрат.

Ураховуючи наявні суперечності з цього питання, радимо суб’єктам господарювання, що здійснюють вантажні перевезення, для уникнення спірних ситуацій у споживачів транспортних послуг при перевезенні вантажів на замовлення оформляти саме ТТН. Адже, якщо для перевізника не так неважливий документ, на підставі якого буде нараховані доходи в податковому обліку, то споживачам послуг з перевезення доведеться відстоювати свою позицію в суді.

Звертаємо увагу, що для віднесення витрат, понесених на перевезення вантажів, до податкових, а саме списання паливно-мастильних матеріалів, використаних при виконанні таких послуг, суб’єкт господарюванню, крім ТТН, повинен мати інший первинний документ, який би підтверджував здійснення таких витрат (п. 138.2 ПКУ). Таким документом при перевезення вантажів, як стверджують податківці (лист від 28.02.12 р. № 3535/6/15-1415), виступає затверджена форма Подорожнього листа. На наш погляд, оскільки з 14.08.11 р. із Закону про автотранспорт було виключено всі згадки про обов’язковість використання Подорожнього листа як документа встановленого зразка для визначення та обліку роботи автотранспорту**, то щоб списати використанні паливно-мастильних матеріалів, суб’єкт господарювання може використовувати як затверджені форми Подорожніх листів, так і власно розроблені. Податківці, напевно, будуть проти застосування самостійно розробленої форми документів для підтвердження права на податкові витрати, тому щоб уникнути непорозумінь і протиріч з контролюючими органами, радимо дотримуватися їх позиції і використовувати для списання паливно-мастильних матеріалів затверджені форми Подорожнього листа.

** Тобто з унесенням таких змін до Закону про автотранспорт наявність у водія цього документа та пред’явлення його представникам органів внутрішніх справ перестали бути обов’язковими.

Форма ТТН

Для перевезення різних вантажів суб’єкти господарювання мають використовувати різні форми ТТН. Найпоширенішою формою ТТН є форма № 1-ТН, яка затверджена наказом № 488. Цю форму ТТН, як свідчать норми наказу № 488, мають застосовувати усі суб’єкти господарської діяльності, незалежно від форм власності, які здійснюють вантажні перевезення на замовлення. Виключенням є перевезення:

— хлібобулочних виробів;

— молочної сировини;

— спирту етилового;

— високооктанових кисневмісних домішок;

— алкогольних напоїв;

— нафти і нафтопродуктів.

Для таких товарів затверджено різними органами влади специфічні (індивідуальні) форми ТТН (детальніше див. таблицю на с. 19).

Звертаємо увагу, що ф. № 1 ТН з 25.04.06 р. не є бланком суворого обліку. До бланків суворого обліку із ТТН належить лише одна — це ТТН для перевезення нафти і нафтопродуктів, № 1-ТТН (нафтопродукт). Тому суб’єкт господарювання може або придбати таку затверджену форму у відповідних місцях продажу, або роздрукувати самостійно.

Крім того, оскільки така форма втратила свій «суворий» статус, то, на наш погляд, суб’єкт господарювання має право навіть самостійно розробити форму ТТН, взявши за основу затверджену форму. Така можливість передбачена п. 2.7 Положення № 88, де сказано, що документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов’язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. З цього випливає, що для того щоб форма самостійно розробленої ТТН була дійсною необхідно, вона повинна містити всі обов’язкові реквізити первинних документів, які передбачені у ст. 9 Закону про бухоблік і п. 2.4 Положення № 88. Зауважимо, що проти розроблення власних форм первинних документів не заперечує і Держкомстат, про що йдеться у листі від 15.07.10 р. № 14/2-18/72* (цей орган, до речі, брав участь у затвердженні форми № 1-ТТН), а Держкомпідприємства у листі від 14.09.07 р. № 6951** навіть прямо зазначає про можливість використання самостійно розроблених форм ТТН, хоча зауважує що самостійно розроблені форми ТТН мають зберігати загальновстановлені реквізити для ТТН та враховувати правила її заповнення. Якщо ви вирішите використовувати ТТН самостійно розробленої форми або хочете видозмінити типову та спеціалізовану форму, зафіксуйте своє рішення в наказі про організацію бухгалтерського обліку на підприємстві. Ми про це писали у статті «Первинні документи: складаємо, заповнюємо, підписуємо…» // «БТ», 2011, № 36, с. 10.

Але звернемо увагу, що податківці заперечують щодо можливості використання самостійно розроблених форм Подорожнього листа (див, лист від 28.02.12 р. № 3535/6/15-1415***). Тому, напевно, і право використання власних ТТН доведеться відстоювати.

*** Див. ком. «Первинні документи: при списанні палива потрібно використовувати форму Подорожнього листа» // «БТ», 2012, № 20, с. 7.

Порядок заповнення ТТН

Регламентуючий документ . На сьогодні порядок заповнення ТТН є в нормативних документах тільки для специфічних ТТН, а для форми № 1-ТН окремого документа немає. Є лише незначна описова згадка про правила її заповнення у Правилах перевезення вантажів. Цього, на жаль, замало, що на практиці призводить до заповнення за принципом «хто як розуміє». Тому питання «Як правильно скласти ТТН?» є дуже актуальним.

Мінтранс як профільне міністерство у листі від 21.04.10 р. № 1802-04/09/19-10 вірно зазначає, що при заповненні ТТН суб’єкти господарювання мають право користуватися Інструкцією № 228. І хоча ця Інструкція втратила чинність ще 25.04.06 р., але за відсутності на сьогодні нормативно-правового акта, який би регулював питання заповнення ТТН, використання норм саме цього нормативно-правового акта, звичайно ж з урахуванням вимог чинного законодавства, є цілком виправданим. Цим і будемо користуватися.

Заповнюючи форму ТТН, слід ураховувати такі особливості:

1) ТТН заповнюється на кожному етапі проходження товару від вантажовідправника до вантажотримувача;

2) окремі реквізити цього документа на кожному етапі проходження товару (ці етапи виділені у п. 3.5 Інструкції № 228) заповнюються різними уповноваженими особами учасників перевезення;

3) заповнювати ТТН слід у певній послідовності, оскільки від цього залежить успішне переміщення вантажу, дотримання всіх необхідних умов перевезення та достовірності даних відображених у документі.

Кількість екземплярів . Відповідно до п. 2.3 Інструкції № 288 ТТН виписує вантажовідправник на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо. Тобто з цього випливає, що:

1) якщо одним автомобілем перевозяться вантажі декільком вантажоодержувачам, то окрема ТТН виписується на кожного вантажоодержувача;

2) якщо перевезення вантажу відбувається одному вантажоодержувачу декількома автомобілями чи за декілька поїздок одним автомобілем, то окремі ТТН виписуються на кожну поїздку. Винятком є лише випадок коли перевозяться однорідні вантажі одному і тому вантажовідправнику в цьому випадку допускається оформлення однією ТТН на весь обсяг вантажу, перевезеного одним автомобілем за зміну.

Особливості заповнення специфічних форм ТТН

ТТН виписує вантажовідправник (замовник) в кількості не менше 4 екземплярів. Усі екземпляри ТТН вантажовідправник має засвідчити підписом і за необхідності печаткою (штампом).

Схема руху виписаних вантажовідправником ТТН така (для наочності вона наведена на рис. 1 на с. 21):

— перший екземпляр ТТН залишається у вантажовідправника і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей. Другий, третій і четвертий примірники передають водію (експедитору);

— другий екземпляр ТТН водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, він є підставою для оприбуткування товарно-матеріальних цінностей;

— третій і четвертий екземпляри ТТН водій передає перевізнику. При цьому третій примірник є підставою для розрахунків за виконання транспортних послуг, а тому перевізник надсилає його замовнику автотранспорту для оплати за перевезення (якщо замовник і перевізник — різні організації), а четвертий примірник додається до подорожнього листа і є підставою для обліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати водію. Якщо замовник і перевізник — одна організація, то обидва екземпляри залишаються у замовника.

Рис. 1. Схема руху ТТН при перевезенні вантажів на договірних умовах

Алгоритм заповнення ТТН. Ураховуючи вищезазначені особливості заповнення ТТН, наочно покажемо алгоритм заповнення ТТН на кожному етапі перевезення.

Етап І. До прибуття автомобіля на завантаження. На цьому етапі вантажовідправник у ТТН заповнює на кожну партію вантажу частину реквізитів шапки ТТН, а саме дані про учасників перевезення та розділу «Відомості про вантаж» — з 1 по 7 графи табличної частини розділу (див. рис. 2 на с. 22)

Рис. 2. Заповнення ТТН на етапі І

Етап ІІ. Після прибуття автомобіля на склад і навантаження на нього товарів. На цьому етапі ТТН можуть заповнювати три сторони:

1 — вантажовідправник, який дозаповнює шапку ТТН на підставі наданого водієм подорожнього листа, та табличну частину розділу «Відомості про вантаж», а також заповнює розділ «Вантажно-розвантажувальні операції» рядок «Навантаження» (див. рис. 3 на с. 23);

2 — водій, який підтверджує факт прийняття вантажу;

3— довірена особа вантажоодержувача, яка підтверджує факт отримання вантажу. Довірена особа покупця дозаповнює ТТН тільки у випадку коли вона особисто присутня при навантаженні транспортного засобу. У випадку, коли навантаження відбувається без такої особи, поле ТТН, де має вказуватися інформація, такою особою не заповнюється.

Рис. 3. Заповнення ТТН на етапі ІІ

Етап ІІІ . При переміщенні вантажу від вантажовідправника до вантажоодержувача. На цьому етапі дозаповнення ТТН відбувається лише у випадку зміни адреси призначення вантажу (див. рис. 4 на с. 24), або зміни автомобіля, на якому такий вантаж перевозиться в зв’язку із виходом його з ладу, настання форс-мажорних обставин чи інших причин, що призвели до зміни автомобіля, на якому перевозився вантаж (див. рис. 5 на с. 24).

Рис. 4. Заповнення ТТН на етапі ІІІ у випадку зміни адреси призначення

Рис. 5. Заповнення ТТН на етапі ІІІ у випадку перевантаження вантажу на інший автомобіль

Якщо хоч одна із вище вказаних подій відбулася, то на відміну від попередніх етапів, на яких до ТТН вносилися нові відомості про вантажоперевезення, на цьому етапі відбувається зміна (виправлення) раніше внесених відомостей до ТТН. Вносяться такі корективи до всіх трьох примірників ТТН, які знаходяться у водія.

Якщо на шляху пересування не відбулося вищезазначених змін, то заповнення ТТН на цьому етапі не відбувається.

Етап IV. При вивантаженні вантажу із автомобіля. Після доставки вантажу водій-експедитор здає три примірники ТТН представникові вантажоодержувача, відповідального за прийняття вантажу, який буде заповнювати у розділі «Вантажно-розвантажувальні операції» рядок «Розвантаження» (можливо — під копіювальний папір). Заповнюється цей рядок розділу «Вантажно-розвантажувальні операції» так само, як і рядок «Навантаження», що заповнювався на етапі II (детально див. рис. 3 на с. 23);

Звертаємо увагу, що після заповнення ТТН на цьому етапі третій і четвертий примірники ТТН (як це було сказано вище), завірені підписами та печатками (штампами) вантажовідправника і вантажоодержувача, разом з подорожнім листом водій здає диспетчеру перевізника, який і закінчуватиме дооформлення цього документа.

Етап V. Остаточне оформлення документації перевізником після виконання замовлення. Після відвантаження вантажу вантажоодержувачу диспетчер перевізника дозаповнює незаповнені реквізити в шапці ТТН та у розділі «Відомості про вантаж», а також повністю заповнює розділ «Інші відомості», що знаходиться на зворотній стороні ТТН (див. рис. 6 на с. 25).

Рис. 6. Заповнення ТТН на етапі V

Після алгоритму заповнення ТТН для наочності наведемо приклад заповнення цього документа. Для цього припустимо, що ТОВ «КРОК» замовило у ТОВ «РАНОК» перевезення вантажу (шафа-купе, кількість — 60 шт. за ціною 2000 грн. за штуку, загальна вага — 3 т) з м. Харків до м. Луганськ (див. рис. 7 на с. 26).

Рис. 7. Приклад заповнення ТТН

На цьому закінчимо розгляд правил використання ТТН. Маємо надію, що ця публікація допоможе в оформленні ТТН при перевезенні вантажів.

Документи і скорочення статті

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.

Закон про автотранспорт — Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.01 р. № 2344-III.

Закон про бухоблік — Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.

Закон про дорожній рух — Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.93 р. № 3353-XII.

Закон про міліцію — Закон України «Про міліцію» від 20.12.90 р. № 565-XII

Правила перевезення вантажів — Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363.

Перелік № 207 — Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою КМУ від 25.02.09 р. № 207.

Наказ № 488 — наказ Мінтрансу і Мінстату «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.95 р. № 488/346.

Наказ № 482 — наказ МВС «Про заходи щодо поліпшення нагляду за дорожнім рухом та взаємовідносин міліції із власниками транспортних засобів» від 30.06.98 р. № 482.

Положення № 88 — Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. № 88.

Правила дорожнього руху — Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.01 р. № 1306.

Інструкція № 228 — Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Мінстату та Мінтрансу від 07.08.96 р. № 228/253.

ЄБПЗ — Єдина база податкових знань, розміщена на офіційному сайті ДПСУ: www.sts.gov.ua

«ВПСУ» — журнал «Вісник податкової служби України».