ЗБІР ВТОРСИРОВИНИ:
організація діяльності та облік
Приймання склотари, макулатури, текстильного дрантя, брухту чорних та кольорових металів у населення — доволі прибутковий бізнес. Розглянемо чинні на сьогодні вимоги стосовно дозвільних документів на організацію приймального пункту, а також щодо оподаткування та проведення розрахунків з населенням.
Жанна СЕМЕНЧЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Визначення термінів
У сьогоднішній статті ми говоритимемо про непотрібні речі, що накопичилися в населення, та/або залишки від них, які можна просто викинути, а можна продати за певні, нехай і невеличкі, гроші. Цінність цих, по суті, відходів полягає в тому, що їх може бути перероблено та використано надалі у виробництві як вторинну сировину.
Основними документами, що регулюють порядок збирання вторсировини, є Закон про відходи, Закон про металобрухт, розроблені ліцензійні умови для видів діяльності, що ліцензуються в цій сфері.
Згідно зі ст. 1 Закону про відходи під відходами як вторинною сировиною розуміються відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні та/або економічні передумови.
Отже, вторинна сировина — це насамперед відходи, які можна переробити для подальшого використання.
Вторинною сировиною може бути: макулатура, склобій, матеріали текстильні вторинні; використана металева тара (ящики, фляги, каністри, пляшки, зокрема алюмінієві бляшанки з-під напоїв, балончики тощо); відходи полімерні; відходи гумові, у тому числі зношені шини; брухт чорних і кольорових металів; відходи та брухт дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння.
Із приводу брухту чорних та кольорових металів надамо додаткові пояснення. У ст. 2 Закону про відходи зазначено таке: крім цього Закону, законодавство про відходи складається в тому числі й із Закону про металобрухт, що дозволяє нам визнавати металобрухт відходами. При цьому у ст. 2 Закону про металобрухт зроблено застереження, що Закон про відходи не поширюється на відносини, які виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом. Переконані, це вкотре підтверджує, що металобрухт є відходами, інакше це застереження було б не потрібне. Інша справа, що металобрухт виділено до окремої групи відходів, до якої висуваються особливі вимоги. І для того щоб операції з металобрухтом не регулювалися одночасно двома законами, створюючи суперечність між їх нормами, у ст. 2 Закону про металобрухт зроблено відповідне застереження.
Склотара також вписується в поняття «вторинна сировина», що прямо випливає з Порядку № 224. Так, зворотна тара — це тара багаторазового використання, що належить до вторинних матеріальних ресурсів та підлягає повторному використанню.
Відходи, у тому числі й відходи як вторинна сировина, поділяються на побутові та промислові залежно від місця їх виникнення. Так, побутові відходи — відходи, що утворюються у процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді*, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов’язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.
* Тверді відходи — залишки засобів, матеріалів, предметів, виробів, товарів, продукції, що не можуть надалі використовуватися за призначенням (ст. 1 Закону про відходи).
У Законі про металобрухт також є розподіл на побутовий та промисловий металобрухт:
— побутовий металобрухт — непридатні для прямого використання вироби побутового значення або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які втратили експлуатаційну цінність;
— промисловий металобрухт — непридатні для прямого використання у промисловості та інших галузях економіки вироби або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність унаслідок фізичного або морального зносу, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів та їх сплавів.
Для різних цілей (ліцензування, оподаткування, оформлення розрахункових операцій тощо) чинне законодавство оперує різними термінами, що часто ускладнює можливість чітко класифікувати, чим є прийняте майно від населення. Наприклад, громадянин здав на металобрухт стару чавунну ванну. Чим вона є: вторинною сировиною, побутовими відходами чи брухтом чорних металів? По суті, чавунна ванна підходить під усі три визначення. На наш погляд, потрібно виходити від поодинокого до загального, тобто перш за все це брухт чорних металів (причому побутовий, оскільки утворився у процесі життя і діяльності людини), а вже потім побутові відходи і вторинна сировина.
Далі ви самостійно переконаєтеся, що в питаннях, які розглядаються сьогодні, щодо збирання вторинної сировини дуже важливо орієнтуватися в термінах.
Ліцензування
З організаційних моментів ведення цієї діяльності насамперед розглянемо питання ліцензування.
Згідно зі ст. 1 Закону про відходи під збиранням та заготівлею відходів як вторинної сировини розуміється діяльність, пов’язана зі збиранням, купівлею, прийманням, зберіганням, обробленням (переробленням), перевезенням, реалізацією та постачанням таких відходів переробним підприємствам на утилізацію, а також надання послуг у цій сфері.
Таблиця 1. Види діяльності, що ліцензуються, у сфері збирання вторсировини
| Норма Закону | Вид діяльності | Примітка |
| 1 | 2 | 3 |
| П. 3 ч. 2 ст. 9 | Виробництво особливо небезпечних хімічних речовин; операції у сфері поводження з небезпечними відходами, збирання та заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (згідно з переліками, що визначаються Кабміном) | Відповідно до Переліку № 183 під ліцензування підпадають збирання та заготівля: Для отримання ліцензії потрібно відповідати вимогам Ліцензійних умов № 431. Ліцензію на операції із вторсировиною видає Мінприроди |
| П. 26 ч. 2 ст. 9 | Заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів | Згідно із Законом про металобрухт під заготівлею металобрухту розуміється діяльність, пов’язана зі збиранням, купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту юридичними або фізичними особами — суб’єктами господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом(1). Для отримання ліцензії потрібно виконати вимоги Ліцензійних умов № 183. Ліцензію видає Мінекономіки |
| П. 27 ч. 2 ст. 9 | Збирання, первинне оброблення відходів брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння | Такі суб’єкти повинні дотримуватись вимог Ліцензійних умов № 82/350. Згідно з п. 1.3 Ліцензійних умов № 82/350 у межах діяльності зі збирання, первинного оброблення відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння здійснюються такі види робіт: Ліцензію видає Мінфін |
| (1) Ліцензуванню не підлягає діяльність фізичних осіб, пов’язана зі збиранням та реалізацією побутового брухту чорних і кольорових металів, а також діяльність фізичних осіб — суб’єктів господарювання та юридичних осіб, пов’язана зі збиранням та реалізацією промислового брухту чорних і кольорових металів, що утворився в результаті їх діяльності. (2) Причому під збиранням брухту і відходів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння розуміються виявлення та накопичення брухту і відходів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння в місцях їх утворення (п. 1.5 Ліцензійних умов № 82/350). Мінфін у листі від 12.02.09 р. № 31-33010-09-10/3763 роз’яснив, що діяльність, пов’язана зі збиранням брухту і відходів дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння власного виробництва (виявлення та накопичення брухту і відходів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння від діяльності власного виробництва) ліцензуванню не підлягає. | ||
Зауважимо, що з 10.01.11 р. набрали чинності зміни, унесені постановою № 1211 до Переліку № 183 , унаслідок чого з-під ліцензування виведено діяльність зі збирання та заготівлі:
— макулатури;
— склобою;
— матеріалів текстильних вторинних;
— використаної металевої тари (ящики, фляги, каністри, пляшки, зокрема алюмінієві бляшанки з-під напоїв, балончики).
Ліцензія має зберігатися за адресою місцезнаходження суб’єкта господарювання, а її копія, засвідчена органом, що її видав, — за місцем здійснення господарської діяльності філії чи іншого відокремленого підрозділу.
Вимоги до суб’єктів господарювання
Коло суб’єктів . Із Закону про відходи випливає, що здійснювати діяльність зі збирання та заготівлі вторсировини можуть суб’єкти господарювання — як юридичні, так і фізичні особи*.
* Обмеження передбачено лише для виконавця послуг з перевезення побутових відходів на певній території населеного пункту. Ним може бути лише юридична особа, яку визначає на конкурсних засадах орган місцевого самоврядування (ст. 351 Закону про відходи).
Сумніви з приводу того, що займатися заготівлею вторсировини, у тому числі металобрухту, можуть лише юридичні особи, первісно викликані визначенням спеціалізованого підприємства зі збирання та заготівлі вторсировини, а також визначенням приймального пункту** (див. табл. 2 на с. 31). Проте у формі заяв на видачу ліцензії, у тому числі й на заготівлю металобрухту, зазначено і фізичних осіб — підприємців.
** Збирання та заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини повинні здійснюватися спеціалізованими підприємствами, їх філіями, іншими відокремленими підрозділами через приймальні пункти (стаціонарні або пересувні).
Матеріально-технічна база . Вище вже неодноразово зазначалося, що суб’єкти господарювання для здійснення збирання та заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини повинні мати певну матеріально-технічну базу і власні чи орендовані виробничі площі (приміщення) (див. табл. 3 на с. 31).
Зауважимо, що необхідне майно (див. табл. 3 на с. 31) має бути у власності чи в оренді у суб’єкта господарювання, який займається заготівлею вторсировини. При цьому він не може одночасно передавати це майно у використання іншому суб’єкту господарювання для здійснення саме такого виду діяльності на підставі будь-яких цивільно-правових договорів.
Таблиця 2. Визначення суб’єктів — збирачів вторсировини
| Із Ліцензійних умов № 431 | Із Закону про металобрухт |
| Спеціалізовані підприємства із збирання та заготівлі відходів як вторинної сировини — суб’єкти господарювання (зареєстровані в установленому законодавством порядку юридичні особи незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності, їх філії, інші відокремлені підрозділи), які здійснюють збирання та заготівлю відходів як вторинної сировини на підставі відповідної ліцензії, виданої в установленому законодавством порядку, мають у наявності належні їм на праві власності або на інших законних підставах виробничі, складські приміщення, пресове, вантажопідйомне та аналітичне обладнання, приймальні пункти, необхідну документацію стосовно правил поводження з відходами та кваліфікований персонал | Спеціалізовані металургійні переробні підприємства — підприємства, які відповідають вимогам, що ставляться цим Законом до спеціалізованого підприємства, мають у власності виробниче обладнання, яке забезпечує технологію металургійної переробки металобрухту, пов’язану зі зміною структури металу, його хімічного складу відповідно до стандартів, та пройшли атестацію в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань промислової політики |
| Приймальний пункт відходів як вторинної сировини — стаціонарний або пересувний відокремлений підрозділ спеціалізованого підприємства із збирання та заготівлі відходів як вторинної сировини, що здійснює операції з поводження з окремими видами відходів як вторинної сировини в частині приймання і закупівлі їх у фізичних і юридичних осіб на підставі відповідної ліцензії, виданої в установленому законодавством порядку, має виробничі, складські приміщення, пресове, вантажопідйомне та аналітичне обладнання, приймальні пункти, необхідну документацію стосовно правил поводження з відходами та кваліфікований персонал | Приймальний пункт спеціалізованого або спеціалізованого металургійного переробного підприємства — виробничий підрозділ спеціалізованого або спеціалізованого металургійного переробного підприємства, на базі якого проводяться операції із заготівлі та переробки металобрухту. Кожний приймальний пункт повинен мати вагове, брухтопереробне, вантажопідйомне обладнання, а також відповідну ділянку з твердим покриттям, площа якої визначається його виробничими потребами відповідно до Закону |
Таблиця 3. Вимоги до оснащення приймальних пунктів зі збирання вторсировини
| Вимоги | Обов’язкові | Рекомендаційні(1) | |||||
| брухт чорних металів(2) | брухт кольорових металів(2) | полімерні відходи | гумові відходи | текстиль | макулатура | склотара | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| Окрема територія | + | + | - | +/-(4) | - | - | - |
| Складські приміщення для зберігання | + | + | +(3) | +/-(4) | + | + | + |
| Обладнання для різання | + (газополум’яне) | + | - | - | - | - | - |
| Пресове обладнання: | |||||||
| — з виходом паки масою від 200 до 600 кг | - | - | - | - | - | + | - |
| — з будь-яким виходом | - | - | - | - | + | - | - |
| — пресове, дробильне, для перероблення тощо | - | - | + | + | - | - | - |
| Ваги, що пройшли перевірку метрологічної служби | + (з діапазоном зважування не менше ніж 500 кг) | + (діапазон зважування не менше | + (діапазон зважування від 1 кг) | - | + | + (діапазон зважування не менше | + |
| Автоваги з діапазоном зважування від 10 т | - | - | + | + | + | + | - |
| Лабораторне обладнання для визначення вологості | - | - | - | - | + | + | - |
| Вантажопідйомне обладнання | + | + | + (вантажопідйомність не менше | + (вантажопідйомність не менше | + | + (вантажопідйомність не менше | + |
| Вимірювальні засоби для радіаційного контролю | + | + | - | - | - | - | - |
| Тара або відсіки для відокремленого зберігання відходів | - | + (згідно з вимогами ДСТУ 3211 (ГОСТ 1639)) | - | - | - | - | - |
| (1) Раніше такі вимоги містилися в Ліцензійних умовах № 52/105, коли операції зі збирання та заготівлі макулатури, склобою і текстилю підлягали ліцензуванню. На сьогодні цей документ втратив чинність. Проте як рекомендації для обладнання відповідних пунктів приймання вторсировини ми вирішили навести чинні раніше вимоги. (2) Тут ми виклали вимоги до приймального пункту спеціалізованого підприємства. Вимоги до території та матеріально-технічної бази самого спеціалізованого підприємства, де провадиться заготівля брухту чорних і кольорових металів, наведено відповідно в пп. 4.4 і 4.6 Ліцензійних умов № 183. Кожна облаштована земельна ділянка може використовуватися лише одним суб’єктом, зайнятим операціями з металобрухтом. У кожного суб’єкта, зайнятого заготівлею металобрухту, має бути на праві власності чи оренди земельна ділянка (виробнича площа). Територія, на якій здійснюватиметься господарська діяльність із брухтом кольорових металів, має бути не менше 500 кв. м., а із брухтом чорних металів — не менше 1000 кв. м. Ці території повинні мати в місцях безпосереднього зберігання та переробки металобрухту бетонне або тверде покриття, що унеможливлює проникнення у ґрунт шкідливих речовин (пально-мастильних матеріалів, хімікатів тощо). (3) Мінімальної площі складських та виробничих приміщень не встановлено (вона має бути необхідною для зберігання відходів). (4) Потрібна наявність території з твердим покриттям або відповідного складського приміщення для належного зберігання таких відходів. Мінімальної площі складських та виробничих приміщень не встановлено (вона має бути необхідною для зберігання відходів). | |||||||
Право на застосування спрощеної системи оподаткування . Єдине обмеження, установлене для єдиноподатників (як юридичних, так і фізичних осіб), наведено в п.п. 4 п.п. 291.5.1 ПКУ. Так, платники єдиного податку не можуть здійснювати видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних і побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння). Виходить, що суб’єкт господарювання, який купує брухт дорогоцінних металів, а потім продає його третім особам, у тому числі Нацбанку, не може бути платником єдиного податку.
Також варто пам’ятати, що платникам єдиного податку заборонено здійснювати бартерні операції. У зв’язку з чим, наприклад, ювеліри, які здійснюють обмін брухту дорогоцінних металів на готові вироби, не можуть працювати на єдиному податку, оскільки провадять розрахунки в негрошовій формі. Аналогічний висновок зроблено в листі ДПАУ від 18.03.11 р. № 5451/6/17-0715 для старих правил роботи на єдиному податку, але вони справедливі й для розрахунків на новій спрощенці.
Інші збирачі вторсировини (макулатури, склобою, металобрухту тощо) при додержанні інших умов перебування на спрощеній системі оподаткування мають право працювати на єдиному податку.
Проведення та оформлення розрахунків
Розрахунки в готівковій формі за прийняту вторсировину підпадають під розрахункову операцію, на що неодноразово вказувало головне податкове відомство у своїх роз’ясненнях (листи ДПАУ від 06.07.09 р. № 14083/7/23-7017/572, від 14.05.08 р. № 9693/7/23-7017). У зв’язку з цим при проведенні розрахунків з населенням за прийняту в нього вторсировину необхідно враховувати вимоги Закону про РРО та розроблених на його виконання нормативно-правових актів.
Приватні підприємці — платники єдиного податку мають право не використовувати у своїй роботі ні РРО, ні РК на підставі п. 6 ст. 9 Закону про РРО. Така пільга надається їм незалежно від обсягу операцій.
Іншим суб’єктам господарювання потрібно враховувати, що згідно зі ст. 10 Закону про РРО та п. 19 Переліку № 1336 розрахункові операції під час приймання від населення вторинної сировини (крім металобрухту) можуть здійснюватися підприємствами (приймальним пунктом) без використання РРО. У такому разі обов’язковим є застосування РК та КОРО. Звертаємо увагу, що граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій, у разі перевищення якого використання РРО є обов’язковим, для діяльності з приймання від населення вторинної сировини (у тому числі склобою) Переліком № 1336 не встановлено.
Відповідно до п. 12.1 Положення про розрахункові документи при видачі грошових коштів у разі приймання від населення вторинної сировини (крім металобрухту) використовується спрощена розрахункова квитанція (далі — СРК) (за ф. № РК-2, додаток 8 до Положення про розрахункові документи).
СРК складається з двох частин: корінця та відривної частини. Відривна частина з обов’язковим зазначенням на ній у рядку «Всього» загальної вартості прийнятої вторсировини (наприклад, макулатури або склотари), оплаченої за однією СРК, видається громадянам, які здають таку вторинну сировину.
Як випливає з п. 9.5 Порядку ведення КОРО та РК, на зворотному боці відривної частини СРК підприємству можна вказувати (на вимогу громадян) найменування зданої вторсировини, її вартість (як одиниці виміру, так і в цілому), підтверджуючи цей напис підписом особи (із зазначенням дати), яка провадила розрахунок. Дані стосовно виданих грошових коштів громадянам на підставі РК відповідальна особа підприємства, яка прийняла вторсировину, щодня заносить до КОРО.
І ще один момент. Юридичним особам — збирачам вторсировини слід пам’ятати про п. 1 ст. 9 Закону про РРО, згідно з яким РРО та РК не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ та організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних та засвідчених печаткою у встановленому порядку. Діяльність зі збирання та заготівлі вторсировини, за своєю сутністю, є діяльністю у сфері послуг. На цій підставі ми вважаємо, що юридичні особи — скупники вторсировини мають право не застосовувати в роботі ні РРО ні РК за умови, що видача готівки населенню оформляється через касу шляхом оформлення видаткового касового ордера.
Є схожа норма і для металобрухту, що закуповується в населення. Так, ст. 6 Закону про металобрухт передбачено, що оплата купленого в населення металобрухту здійснюється через каси спеціалізованих підприємств (їх приймальних пунктів) та спеціалізованих металургійних переробних підприємств або через каси в банках готівкою або шляхом поштових переказів за рахунок суб’єкта господарювання, що здійснює купівлю металобрухту. Забороняється проведення готівкових розрахунків при здійсненні операцій з промисловим металобрухтом. Як бачимо, тут міститься обмеження: розрахунки за металобрухт можна провадити готівкою (але тільки за побутовий металобрухт) або через касу підприємства, або через банк (відділення зв’язку). Виходить, що приватні підприємці, зайняті у сфері збирання та заготівлі металобрухту, не можуть безпосередньо виплачувати готівку населенню (оминаючи касу банку чи поштове відділення), оскільки в них немає каси.
Зверніть увагу: ДПАУ в листі від 14.05.08 р. № 9693/7/23-7017 зауважила, що в разі проведення розрахунків у порядку, передбаченому ст. 6 Закону про металобрухт, така операція не буде розрахунковою операцією в розумінні Закону про РРО.
Крім розрахункового документа (чека РРО або видаткового касового ордера) під час приймання металобрухту в населення оформляється Акт приймання металобрухту (для фізичної особи) за ф. додатка 1 до Ліцензійних умов № 183*. Приймати в населення металобрухт можна лише в разі пред’явлення фізичною особою документа, що засвідчує особу. Ще раз нагадаємо, що від населення можна приймати лише побутовий металобрухт.
* Під час приймання металобрухту у суб’єктів господарювання оформляються Акт приймання металів чорних (вторинних) та Акт приймання брухту і відходів кольорових металів (за ф. додатків 2 і 3 до Ліцензійних умов).
Під час приймання інших видів вторсировини, крім розрахункового документа (чека РРО або розрахункової квитанції, або видаткового касового ордера) оформляється акт приймання-передачі в довільній формі з додержанням вимог про наявність обов’язкових реквізитів, які мають бути наявні в первинних документах (за основу можна взяти форму Акта приймання металобрухту).
ПДФО
Зміни в питанні обкладення ПДФО доходів від здавання відходів. При виплаті будь-яких доходів фізичним особам виникає запитання, чи оподатковується такий дохід, і якщо так, то в якому порядку. Розглянемо це питання з урахуванням змін, що внесені до ПКУ Законом № 5083 та почнуть діяти з 1 січня 2013 року (див. табл. 4 на с. 34).
Таблиця 4. Дохід від здавання металобрухту і ПДФО: до 1 січня 2013 року та після
| Норма ПКУ | Редакція | |
| до 01.01.13 р. | з 01.01.13 р. | |
| П.п. 164.2.18 | До оподатковуваного доходу включається: | |
| дохід, отриманий платником податку за зданий (проданий) ним брухт чорних та/або дорогоцінних металів, крім доходу, отриманого за брухт дорогоцінних металів, проданий Нацбанку | дохід, отриманий платником податку за зданий (проданий) ним брухт дорогоцінних металів, крім доходу, отриманого за брухт дорогоцінних металів, проданий Нацбанку | |
| П.п. 165.1.25 | До оподатковуваного доходу не включається: | |
| сума доходу, отримана платником податку за здану (продану) ним вторинну сировину та побутові відходи, за брухт дорогоцінних металів, проданий Нацбанку | сума доходу, отримана платником податку за здані (продані) ним вторинну сировину, побутові відходи, брухт кольорових металів, включаючи використані (виснажені) акумулятори електричні свинцево-кислотні (код 8548 10 21 00 згідно з УКТ ЗЕД), залишки та брухт електричних акумуляторів із вмістом свинцю (код 8548 10 91 00 згідно з УКТ ЗЕД), та брухт дорогоцінних металів, проданий Нацбанку | |
Проаналізуємо ці норми.
Доходи від здавання вторсировини та побутових відходів . На сьогодні (і так само буде після 1 січня 2013 року) такі доходи не обкладаються ПДФО. Сюди відносимо доходи від здавання макулатури, склобою і склотари, полімерних та гумових відходів (у тому числі зношених шин), текстилю.
Доходи від здавання брухту дорогоцінних металів . Як до 01.01.13 р., так і після цієї дати, не обкладаються ПДФО лише доходи від продажу брухту дорогоцінних металів Національному банку України. У решті випадків у джерела виплати доходу за таке майно необхідно утримати ПДФО. Вважаємо, що такий дохід має оподатковуватися за ставкою 5 % як дохід від продажу рухомого майна. Однак попередимо: ДПАУ в листі від 18.03.11 р. № 5451/6/17-0715 роз’яснює, що такі доходи повинні оподатковуватися за ставкою (15) 17 %.
Доходи від продажу брухту кольорових металів . З 1 січня 2013 року такі доходи не обкладатимуться ПДФО, як мовиться, без жодних сумнівів. Причому в редакції п.п. 165.1.25 ПКУ, яка набере чинності з початку наступного року, конкретизовано, що під пільгу підпадає в тому числі і здавання використаних електричних акумуляторів.
Що стосується періоду до цієї дати, то при купівлі у фізичної особи брухту кольорових металів, на наш погляд, підстав для обкладення ПДФО також немає. Пояснимо чому. Вище (див. розділ «Визначення термінів» цієї статті на с. 28) ми звертали увагу, що Закон про металобрухт розподіляє металобрухт на побутовий та промисловий. Фізичні особи можуть здійснювати операції лише з побутовим металобрухтом. Збирання, заготівля, перероблення, реалізація промислового металобрухту фізичними особами забороняються. Приймання промислового брухту у фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, забороняється (ч. 8 — 10 ст. 4 Закону про металобрухт). Побутовий металобрухт цілком вписується в поняття «побутові відходи», під якими розуміються відходи, що утворюються у процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов’язаних з виробничою діяльністю підприємств) та не використовуються за місцем їх накопичення (ст. 1 Закону про відходи). При цьому, зокрема, під твердими відходами розуміються залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, товарів, продукції, що не можуть надалі використовуватися за призначенням.
Із ланцюжка цих визначень та обмежень можна зробити висновок, що фізична особа (не підприємець) може здати брухт кольорових металів лише у вигляді побутових відходів як вторинної сировини. У зв’язку з цим, незважаючи на те, що дохід від здавання брухту кольорових металів на сьогодні прямо не згадано в п.п. 165.1.25 ПКУ, що звільняє від оподаткування, вважаємо, що ПДФО з таких виплат утримувати не потрібно, оскільки йдеться про здавання вторсировини та побутових відходів (пільга на підставі п.п. 165.1.25 ПКУ).
Доходи від продажу брухту чорних металів . На сьогодні такі виплати населенню обкладаються ПДФО. Як роз’яснює ДПАУ в листі від 18.03.11 р. № 5451/6/17-0715, суб’єкт господарювання, котрий приймає лом чорних металів, має утримати ПДФО за ставкою 15 (17) % (на наш погляд, має застосовуватись ставка 5 %). Відповідно на руки здавальнику брухту виплачується сума за мінусом утриманого ПДФО. Згідно з п.п. 168.1.4 ПКУ, якщо оподатковуваний дохід виплачується фізичній особі готівкою з каси, то ПДФО потрібно перерахувати до бюджету не пізніше наступного банківського дня після такої виплати.
З 1 січня 2013 року дохід від продажу (здавання) брухту чорних металів виключено з п.п. 164.2.18 ПКУ, а це свідчить про те, що законодавці вирішили вивести ці доходи з-під оподаткування. Для більшої ясності хотілося б, щоб такі доходи було прямо згадано в п.п. 165.1.25 ПКУ, де перелічено такі доходи, що не обкладаються ПДФО, як доходи від здавання вторсировини, побутових відходів, брухту чорних металів. Стосовно брухту чорних металів з початку наступного 2013 року складається та сама ситуація, що й зараз (тобто до 01.01.13 р.) щодо брухту кольорових металів. Оскільки фізичні особи — не підприємці можуть здавати лише побутовий брухт, який цілком вписується в поняття «побутові відходи» (див. розділ «Визначення термінів» цієї статті на с. 28), вважаємо, що з 1 січня 2013 року утримувати ПДФО при виплаті доходу фізичним особам за зданий ними брухт чорних металів не буде потрібно. Підстава — п.п. 165.1.25 ПКУ (дохід від здавання вторсировини та побутових відходів). До початку наступного року ще є час, тому сподіваємося, що ДПСУ також прояснить це питання.
На цьому завершуємо розгляд «вторсировинних» питань. Зважаючи на майбутнє розширення переліку доходів населення, що звільняються від оподаткування, ця сфера діяльності, упевнені, стане ще привабливішою для бізнесу.
Документи і скорочення статті
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.
Закон про відходи — Закон України «Про відходи» від 05.03.98 р. № 187/98-ВР.
Закон про ліцензування — Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.
Закон про металобрухт — Закон України «Про металобрухт» від 05.05.99 р. № 619-XIV.
Закон про РРО — Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.
Закон № 5083 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.12 р. № 5083-VI.
Ліцензійні умови № 431 — Ліцензійні умови провадження господарської діяльності зі збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (згідно з переліками, що визначаються Кабінетом Міністрів України), затверджені наказом Мінекології від 04.11.11 р. № 431.
Ліцензійні умови № 183 — Ліцензійні умови провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджені Мінекономіки від 31.10.11 р. № 183.
Перелік № 183 — Перелік окремих видів відходів як вторинної сировини, зберігання та заготівля яких підлягають ліцензуванню, затверджений постановою КМУ від 28.02.01 р. № 183.
Ліцензійні умови № 82/350 — Ліцензійні умови провадження господарської діяльності зі збирання, первинного оброблення відходів та брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, затверджені спільним наказом Держкомпідприємництва та Мінфіну від 26.12.2000 р. № 82/350.
Ліцензійні умови № 52/105 — Ліцензійні умови провадження господарської діяльності зі збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини, затверджені наказом Держкомпідприємництва від 19.03.01 р. № 52/105 (документ втратив чинність з 16.01.12 р.).
Положення про розрахункові документи — Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614.
Порядок ведення КОРО та РК — Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затверджений наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614.
Порядок № 224 — Порядок збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затверджений наказом Мінекономіки від 02.10.01 р. № 224.
Перелік № 1336 — Перелік окремих форм та умов провадження діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книг та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336.
ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.
КОРО — книга обліку розрахункових операцій.
РРО — реєстратор розрахункових операцій.
РК — розрахункова книжка.
