ЗБІР ЗА СПЕЦВОДОКОРИСТУВАННЯ
сплачується з усього обсягу води,
якщо її використовують
не лише на санітарно-гігієнічні потреби,
— фіскальна позиція ДПСУ
Лист Державної податкової служби України від 01.08.12 р. № 20820/7/15-2117
«Щодо збору за спеціальне використання води»
Нагадаємо, що з набранням чинності Податковим кодексом України (далі — ПКУ) за воду, яка використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб (п.п. 324.4.1 ПКУ), збір не сплачувався лише у разі використання води на такі цілі населенням (сукупністю людей, які знаходяться на такій території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, у межах їх житлового фонду та присадибних ділянок).
Юридичні та фізичні особи — підприємці не згадувалися у п.п. 324.4.1 ПКУ, а тому з 01.01.11 р. повинні були сплачувати збір за воду, що використовувалася на ці цілі на загальних підставах.
Так тривало практично півтора року. І лише з 01.07.12 р. законодавці вирішили нарешті піти на поступки суб’єктам господарювання і зменшити безглузду паперову роботу, звільнивши їх від сплати водозбору (сума збору за таких платників була мізерною).
Так, Законом України від 24.05.12 р. № 4834-VI* (далі — Закон № 4834), що набрав чинності 01.07.12 р., було внесено зміни до п. 323.2 та п.п. 324.4.1 ПКУ, згідно з якими збір не справляється за воду, що використовується для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб** юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та платників єдиного податку. Здавалося, зміни мали поставити крапку в цій історії.
* Див. Тему тижня «Податковий кодекс: аналізуємо зміни» // «БТ», 2012, № 29, с. 22.
** Як указано у другому абзаці п. 323.2 ПКУ під терміном «санітарно-гігієнічні потреби» слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.
Але як виявилося, проблеми не вичерпалися. Так, податківці у листі, що коментується, проаналізувавши норми п. 323.2 ПКУ зробили відверто фіскальний висновок (див. «Сплата збору за воду, що використовується для санітарно-гігієнічних потреб» на с. 8).
| Сплата збору за воду, що використовується Витяг із листа, що коментується «Отже, водокористувачі, визначені п. 323.2 ст. 323 Податкового кодексу, починаючи з 1 липня 2012 року не є платниками збору за спеціальне використання води, якщо обсяги такої води були використані ними для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб. Якщо обсяги води були використані, в тому числі на інші, ніж власні питні та санітарно-гігієнічні потреби, то такі водокористувачі сплачують збір за спеціальне використання води на загальних підставах за весь обсяг фактично використаної води». |
Звичайно, якщо буквально прочитати норми лише п. 323.2 ПКУ (в якому визначено, хто і в яких випадках виступає платником цього збору при використанні води на такі цілі), та зважити на те, що до набрання чинності ПКУ збір у випадку використання води одночасно для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб та на інші цілі сплачувався з усього обсягу використаної води (така вимога містилася у п. 4.5 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води, затвердженої спільним наказом МФУ, ДПАУ Мінекономіки, Мінприроди від 01.10.99 р. № 231/539/118/219, що втратила чинність 04.03.11 р.), то недивно, що податківці дійшли саме такого фіскального висновку.
На сьогодні подібних норм ПКУ не містить та і регулюється, що найголовніше, звільнення від сплати збору у випадку використання води для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб не лише п. 323.2 ПКУ, про який податківці згадали у листі, що коментується, а і п.п. 324.4.1 ПКУ, який чомусь вони проігнорували. Хоча зміни, які звільняють водокористувачів від сплати збору при використанні води на ці цілі, з’явилися у п. 323.2 та п.п. 324.4.1 ПКУ синхронно з набранням чинності Законом № 4834.
Зазначимо, що у п.п. 324.4.1 ПКУ вказано: при використанні води для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та платників єдиного податку вони не повинні сплачувати збір, оскільки обсяги води, використані на такі цілі, не вважаються об’єктом оподаткування.
Якщо системно трактувати норми ПКУ, то наявність цієї норми у п.п. 324.4.1 ПКУ свідчить про те, що є платники водозбору, які не підпадають під дію п. 323.2 ПКУ (використовують воду на інші цілі), у яких є пільгові обсяги води (вода, що використовується на санітарно-гігієнічні потреби). Інакше ця норма п.п. 324.4.1 ПКУ взагалі зайва, бо немає платників, які б нею могли скористатись.
І хоча норми п.п. 324.4.1 ПКУ при великому бажанні можна трактувати так само як і норми п. 323.2 ПКУ (тобто фіскально), та все ж більш логічно, на наш погляд, притримуватися ліберального підходу, згідно з яким збір за спецводокористування не повинен сплачуватися суб’єктами господарювання за обсяги води, використані для задоволення виключно власних питних та санітарно-гігієнічних потреб, а за обсяги води, яка використана на інші цілі, — сплачується.
Звертаємо увагу: про те, що зміни, які були внесені Законом № 4834 до п. 323.2 та п.п. 324.4.1 ПКУ, читати слід саме так, вказує навіть пояснювальна записка до Закону № 4834, в якій ідеться про те, що вносилися такі зміни до порядку стягнення збору за спецводокористування (п. 323.2 та п.п. 324.4.1 ПКУ) з метою звільнити юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців від сплати збору за воду в обсягах виключно для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб.
Але, як бачимо з листа, що коментується, податківці притримуються фіскальної позиції, а тому, якщо суб’єкти господарювання не згодні з ними, то їм доведеться відстоювати свою позицію. І будемо сподіватися, що це їм удасться, оскільки відповідно до п. 56.21 ПКУ у разі коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то рішення приймається на користь платника податків.
Звертаємо увагу, що у листі, що коментується, податківці також звернули увагу суб’єктів господарювання на порядок подання звітності з цього збору у випадку, коли протягом року суб’єкт господарювання звільняється від його сплати. Так, зокрема, вони зазначили, що, оскільки декларація заповнюється наростаючим підсумком з початку року, то незважаючи на те, що протягом року у суб’єкта господарювання зник об’єкт оподаткування через використання ним води лише для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб, подавати звітність слід до кінця 2012 року. Такий підхід податківці висували і раніше, наприклад, при сплаті збору за забруднення навколишнього середовища (на сьогодні екоподатку), тому сперечатися з цим, напевно, марна справа.
