СТРОК КОРИСНОГО
ВИКОРИСТАННЯ
основних засобів фіксується
в окремому наказі —
позиція Мінфіну
Лист Міністерства фінансів Українивід 08.08.12 р. № 31-08410-07-10/19584
«Про деякі питання бухгалтерського обліку»
У листі, що коментується, Мінфін виклав свою позицію стосовно двох проблемних моментів ведення бухгалтерського обліку.
1. Розпорядчий документ про строк корисного використання основних засобів. Нагадаємо, що недавно Мінфін уніс зміни до п. 23 П(С)БО 7 «Основні засоби» та п. 25 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», виходячи з яких строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів та нематеріальних активів має фіксуватися в розпорядчому акті підприємства*. Аналогічні вимоги містяться і в п.п. 145.1.2 Податкового кодексу України.
* Див. ком. «Мінфін уніс певні зміни до нормативних актів з бухгалтерського обліку» // «БТ», 2012, № 29, с. 3.
У зв’язку з цим виникло запитання: у якому саме документі слід фіксувати строк корисного використання основних засобів? Мінфін відповів на нього в листі не зовсім чітко (див. «Строк корисного використання основних засобів фіксується в розпорядчому акті»).
| Строк корисного використання основних засобів фіксується Витяг із листа «Оскільки форми первинних документів з обліку основних засобів, які затверджені в установленому порядку, не містять реквізитів для відображення строків корисного використання (експлуатації) основних засобів, вони мають бути встановлені у розпорядчому акті (наказі, розпорядженні), прийнятому підприємством відповідно до встановленого порядку». |
Ми вважаємо, що таку інформацію цілком можна вказати і в наказі про введення об’єкта основних засобів (нематеріальних активів) в експлуатацію. Цей наказ складається в довільній формі з додержанням реквізитів, передбачених у п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.
2. Розпорядчий документ про склад виплат працівникам, що нараховуються за рахунок прибутку в підприємств державного, комунального секторів економіки. Згідно з недавно підкоригованим п.п. 1.2 п. 1 розділу IV Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки та господарських організацій, які володіють та/або користуються об’єктами державної, комунальної власності, затвердженого наказом МФУ від 19.12.06 р. № 1213, сума нарахованої працівникам винагороди, допомоги, премії тощо, обчислена відповідно до законодавства, засновницькими і розпорядчими документами з прибутку попереднього звітного кварталу (року) відповідно до фінансового плану, відображається в бухгалтерському обліку за дебетом субрахунку 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» і кредитом рахунка 66 «Розрахунки за виплатами працівникам». Хоча аналогічна норма діяла до 2008 року, виникло запитання з тим, які саме виплати слід проводити цією кореспонденцією. Адже в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженій наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291, приписано відображати матеріальне заохочення на субрахунку 477 «Забезпечення матеріального заохочення», та і з П(С)БО 26 «Виплати працівникам» «прибуткова» кореспонденція не узгоджується.
Мінфін вирішив у листі це «нестикування» так:
— у розпорядчому документі підприємства має бути визначено застосування порядку виплат, що здійснюються за рахунок прибутку (у тому числі зазначено їх вичерпний склад);
— решта виплат відображається в загальному порядку відповідно до норм П(С)БО 26.
Від себе додамо таке: усі належні працівникам виплати має бути зазначено в колективному або у трудовому договорі, які до розпорядчих документів не належать. Мабуть, держпідприємства повинні фіксувати процедуру нарахування і склад «прибуткових» виплат в окремому наказі, складеному на підставі положень колективного (трудового) договору.
А в цілому ці «прибуткові» особливості є виключно винаходом Мінфіну, що виник завдяки заміні бухгалтерських понять на економічні. Вираз «за рахунок прибутку» був притаманний старому бухобліку, в якому розмежовувалися виплати, що відносяться на витрати виробництва та здійснюються за рахунок прибутку. Сьогодні ж такий розподіл здійснювати недоречно, оскільки він не погоджується з нормами МСБО та з вітчизняним П(С)БО 26. Але держпідприємствам залишається тільки «підлаштовуватися» під «винаходи» Мінфіну.
