Правочин сільгосппідприємства визнано податківцями нікчемним.
Коригувати сільгосп-ПДВ або спробувати відстояти податковий кредит?
У вересні 2011 року сільськогосподарське підприємство придбало ПММ. Усі документи надано, грошові кошти перераховано, розрахунки закрито повністю. Податкову накладну включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, усі дані внесено до декларації з ПДВ (скороченої) у вересні 2011 року.
У липні 2012 року за результатами автоматизованого порівняння податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів виникли розбіжності за вересень 2011 року. Податківці пояснюють такі розбіжності тим, що згідно з актом перевірки контрагента правочин визнано нікчемним, і пропонують усю суму ПДВ за таким правочином перерахувати до бюджету. Як діяти в такій ситуації?
(м. Красноград, Харківська обл.)
Про нікчемність правочинів з точки зору права та про заходи, що дозволяють у майбутньому уникнути визнання правочинів нікчемними, ми писали у статті «Визнання правочину нікчемним: як боротися з податківцями» // «БТ», 2011, № 44, с. 30, тому сьогодні теоретичні моменти висвітлювати не будемо і відразу перейдемо до відповіді на ваше запитання.
Так, ми вбачаємо два виходи із ситуації, що склалася.
1. Самовиправлення. Багато підприємств не насмілюються дискутувати з представниками податкових органів та погоджуються з ними. Якби йшлося про суми ПДВ, уключені до ПК* у загальній декларації з ПДВ, за якою провадяться розрахунки з бюджетом, то виправлення такої «помилки» спричинило б чималі втрати у вигляді суми ПДВ, штрафу (3 або 5 %)** та пені, які потрібно сплатити до бюджету.
* Використані документи і скорочення: ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI; КАСУ — Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.05 р. № 2747-IV; ПК — податковий кредит; ПЗ — податкове зобов’язання; ПММ — пально-мастильні матеріали; ТТН — товарно-транспортна накладна; ЄБПЗ — Єдина база податкових знань, розміщена на офіційному сайті ДПСУ: http://sts.gov.ua
** Такий штраф нараховується на підставі п. 50.1 ПКУ. Його розмір залежить від того, як виправляється помилка: через уточнюючий розрахунок або в поточній декларації.
Однак у ситуації, коли спірну суму ПДВ було включено до ПК у декларації з ПДВ (скороченій), за якою сума ПДВ перераховується на спецрахунок та використовується для виробничих потреб самого платника податків (це передбачено п. 209.2 ПКУ), справа зовсім інша.
Нам незрозуміло, чому податківці вимагають сплати ПДВ до бюджету. Якщо ви відобразили ПК у декларації з ПДВ (скороченій), то при самостійному виправленні «помилки» (знятті ПК) недоплата до бюджету виникнути аж ніяк не може. У такому разі збільшиться сума ПДВ, що повністю залишається в розпорядженні сільгосппідприємства. Якщо виправлення помилки проведено за допомогою уточнюючого розрахунку, поданого як самостійний документ, то таку суму потрібно не пізніше дати його подання перерахувати на спецрахунок і надалі використовувати в загальному порядку.
Тож у разі «добровільної» відмови від ПК у декларації з ПДВ (скороченій) зобов’язання з ПДВ перед бюджетом не виникають.
2. Суд. Якщо у вас правочин дійсно було оформлено належним чином, на руках є всі підтверджуючі документи і ви правильно заповнили звітність, то можна поборотися за ПК.
У такому варіанті можна проігнорувати незаконні прохання податківців, але при цьому слід чекати їх на позапланову перевірку. В акті перевірки податківці, найімовірніше, зазначать, що правочин є нікчемним, і зроблять висновок про те, що сільгосппідприємство незаконно скористалося пільгою з ПДВ і донарахують ПЗ на підставі п. 123.2 ПКУ (про це свідчить консультація з ЄБПЗ, розд. 130.40).
Ви маєте право скласти заперечення до акту перевірки. Від дня отримання акта (довідки) у вас є 5 робочих днів, щоб подати свої заперечення до органу ДПС (це передбачено п. 86.7 ПКУ). За результатами розгляду керівником органу ДПС акта перевірки, заперечень платника податків, інших матеріалів перевірки приймається податкове рішення-повідомлення. Оскаржувати таке рішення в адміністративному порядку, на наш погляд, немає сенсу, тому слід готувати позов до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням (ч. 2 ст. 18, ч. 2 ст. 19 КАСУ). Можливі підстави для оскарження та форму такого позову ми наводили у згаданій вище статті. До суду необхідно буде подати документи, які б підтверджували те, що правочин було здійснено насправді та ПММ було отримано й використано в діяльності підприємства (ТТН, накладні, матеріальні звіти щодо складу, документи на списання тощо).
На нашу думку, у вас є хороші шанси довести реальність правочину, маючи на руках підтверджуючі документи, але 100 % гарантії, безумовно, ніхто дати не може.
Виходячи з викладеного можна зробити висновок про те, що перший варіант є «безпечнішим» і завдасть менше клопоту сільгосппідприємству, але рішення про те, як діяти, має приймати сам платник податків.
Яна ІНДЮХОВА
