ЯК ЗАПОВНИТИ
ФОРМУ № Д7:
правила, нюанси, приклад заповнення
У січні 2013 вкотре оновлено звіти, що подаються до ПФУ, серед них — і форму № Д7 «Звіт про настання нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання».
Про правила її заповнення сьогодні й поговоримо.
Вікторія ЗМІЄНКО, економіст-аналітик
Видавничого будинку «Фактор», v.zmienko@id.factor.ua
Хто та коли подає?
Необхідність подавати форму № Д7 передбачена Порядком № 22-2. На жаль, у ньому дуже скупо описуються правила заповнення та подання форми № Д7. Про необхідність її подання згадується лише в пп. 3.7 і 4.17, також наведено загальні норми подання всіх форм звітності в розділі II Порядку № 22-2.
Тому в цій статті виходитимемо з норм Порядку № 22-2 та Опису формату заповнення форми № Д4, що є неофіційним роз’ясненням ПФУ порядку заповнення звітних форм, які подаються згідно з нормами Порядку № 22-2.
Коли подаємо форму № Д7? Відповідно до п. 3.7 Порядку № 22-2 форма № Д7 подається в разі настання із застрахованою особою:
1) нещасного випадку на виробництві;
2) професійного захворювання.
Нещасним випадком на виробництві є обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, унаслідок чого заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть (частина перша ст. 14 Закону № 1105, п. 7 Порядку № 1232).
А ось під професійним захворюванням для цілей складання форми № Д7 потрібно розглядати:
1) гостре професійне захворювання — захворювання, що виникло після однократного (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу шкідливих факторів фізичного, біологічного та хімічного характеру (п. 7 Порядку № 1232);
2) хронічне професійне захворювання — захворювання, що виникло внаслідок провадження професійної діяльності працівника та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, пов’язаних з роботою (п. 63 Порядку № 1232);
3) гостре професійне отруєння — захворювання, що виникло після однократного впливу на працівника шкідливої речовини (п. 7 Порядку № 1232).
Хто подає форму № Д7? Згідно з пп. 3.7 і 4.17 Порядку № 22-2 форму № Д7 подають:
1) страхувальники, зазначені в пп. 3.1 і 3.2 Порядку № 22-2, а саме роботодавці — підприємства та підприємці, які використовують найману працю за трудовими та цивільно-правовими договорами;
2) члени фермерського господарства, особистого селянського господарства, зазначені в п. 3.5 Порядку № 22-2, тобто ті, хто уклав договори на добровільне страхування.
Строк подання. Страхувальники формують і подають звіт за формою № Д7 у строки, зазначені в п. 3.7 Порядку № 22-2. При цьому строк подання звіту прив’язаний до складання акта про нещасний випадок або розслідування професійного захворювання. У табл. 1 наведено строки подання звіту залежно від виду страхового випадку.
Таблиця 1. Строки подання форми № Д7
| Вид страхового випадку | Строк для подання форми № Д7 | Який акт складають | |
| форма акта | строк для складання | ||
| Нещасний випадок на виробництві | Протягом 5 робочих днів після дати складання акта | Акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом (форма Н-1) | Складає комісія протягом 3 робочих днів з моменту |
| Професійне захворювання (професійне отруєння) | Протягом 5 робочих днів із дати складання акта розслідування професійного захворювання за формою П-4 | Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (форма П-4) | |
| (1) Докладніше про створення комісії та розслідування нею нещасних випадків читайте в Темі тижня «Нещасний випадок на виробництві» // «БТ», 2012, № 27, с. 34. | |||
Як бачимо, після оновлення норм Порядку № 22-2 з 15 січня 2013 року змінено строк подання форми № Д7. До змін її потрібно було подавати протягом 2 робочих днів після настання страхового випадку. Тепер же строк відлічується з дати складання акта. Крім того, його збільшено до 5 робочих днів. Це нововведення є виправданим, адже під час розслідування комісією пригода могла й не кваліфікуватися як нещасний випадок. І в цьому випадку складається тільки акт за формою Н-5, а акт за формою Н-1 не складається*. Отже, у разі коли пригоду комісією не кваліфіковано як нещасний випадок, подавати форму № Д7 роботодавцю не потрібно.
* Докладніше про це читайте в Темі тижня «Нещасний випадок на виробництві» // «БТ», 2012, № 27, с. 34.
Незважаючи на уявну зрозумілість у визначенні строку подання звіту, ПФУ примудрився у п. 3.7 Порядку № 22-2 внести неоднозначність до моменту відліку 5-денного строку, приписавши подавати «звіт протягом п’яти робочих днів після дати складання акта настання нещасного випадку, пов’язаного з виробництвом, або з дати складання акта розслідування професійного захворювання за формою П-4». При прямому прочитанні цієї норми можна дійти висновку, що в разі настання нещасного випадку відлік 5 днів для подання звіту починаємо з наступної дати, що настає після дати, зазначеної в акті за формою Н-1 (перший день — наступний день після дати акта). Тоді як при складанні акта за формою Н-4 відлік 5 днів слід починати з дати складання такого акта (перший день — дата складання акта), а це зменшує на 1 день строк для подання форми № Д7 при фіксації профзахворювання.
Але, на наш погляд, у цій ситуації формально п. 3.7 Порядку № 22-2 читати не потрібно, і при обчисленні строку подання звіту має застосовуватися єдиний підхід. А тому форму № Д7 необхідно подавати протягом 5 робочих днів починаючи з наступного дня, що настає після дати, зазначеної в актах за формою Н-1 або Н-4 (перший день — наступний день після дати акта).
Приклад 1. Нещасний випадок стався 18.03.13 р., акт за формою Н-1 комісія склала 21.03.13 р. На підприємстві встановлено п’ятиденний робочий тиждень. Звіт за формою № Д7 роботодавець має подати не пізніше 28.03.13 р. (5 днів для подання звіту: 22.03, 25.03, 26.03, 27.03 і 28.03).
При визначенні останнього дня подання звіту слід пам’ятати і про таке: якщо останній день подання звіту припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, то останнім днем подання звіту вважається перший після нього робочий день (п. 2.15 Порядку № 22-2).
Приклад 2. Нещасний випадок настав 20.03.13 р., акт за формою Н-1 комісія склала 25.03.13 р. На підприємстві встановлено п’ятиденний робочий тиждень. Звіт за формою № Д7 роботодавець має подати не пізніше 01.04.13 р. (5 днів для подання звіту: 26.03, 27.03, 28.03, 29.03 і 01.04).
Способи подання звіту. Як і форму № Д4, страхувальники подають форму № Д7 одним зі способів подання (п. 2.2 Порядку № 22-2):
1) в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком № 7-7. У такому разі звіт на паперових носіях не подається.
Електронну форму звіту страхувальники формують з використанням спеціального програмного забезпечення, актуальні версії якого безкоштовно повинні надаватися в органі ПФУ за місцем узяття на облік та розміщені на офіційному сайті ПФУ (п. 2.2 Порядку № 22-2);
2) на паперових носіях, засвідчених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації. Електронна форма звіту має бути ідентичною звіту на паперових носіях (п. 2.9 Порядку № 22-2);
3) на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше 5.
Відправити поштою не можна, оскільки звіт, надісланий поштою, не вважається поданим (п. 2.10 Порядку № 22-2).
Форму № Д7 подає страхувальник або його відповідальна особа до органу ПФУ за місцем узяття на облік (п. 2.1 Порядку № 22-2).
Правила заповнення
Форма № Д7 складається з титульного аркуша і таблиці «Відомості про застраховану особу, з якою стався нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання».
Про заповнення форми № Д7 у Порядку № 22-2 йдеться тільки в п. 4.17, де сказано, що в ньому «зазначається розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат».
Тож мета цього звіту — зазначити виплати, виходячи з яких роботодавець нараховуватиме виплати потерпілому від нещасних випадків (профзахворювання) — так звані «нещасні» лікарняні, що виплачуються за рахунок коштів ФНВ.
Нагадаємо: середню зарплату для оплати «нещасного» лікарняного ми розраховуємо в тому самому порядку, що й для оплати звичайних лікарняних працівнику**.
** Про нарахування звичайних лікарняних ми писали в Темі тижня «Лікарняні: нарахування та облік» // «БТ», 2011, № 46, с. 31.
У цьому випадку розрахунковим періодом для обчислення середнього заробітку для оплати виплат у зв’язку з настанням нещасного випадку або профзахворювання є останні 6 календарних місяців, що передують місяцю, в якому:
— стався нещасний випадок;
— через деякий час погіршав стан здоров’я у зв’язку з раніше отриманим ушкодженням здоров’я внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання.
Для працівників-сезонників розрахунковий період дорівнює 12 календарним місяцям, що передують місяцю, в якому настав нещасний випадок.
Докладніше див. статтю «Нещасний випадок на виробництві: виплати від ФНВ працівникам» // «БТ», 2012, № 32, с. 15.
Крім того, таблиця форми № Д7 «Відомості про застраховану особу, з якою стався нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання» заповнюється на кожного працівника, з яким стався нещасний випадок (профзахворювання). Тому у складі звіту, що подається, слід заповнити один титульний аркуш і стільки таблиць, про скількох потерпілих звітує страхувальник.
У табл. 2 наводимо правила заповнення основних полів форми № Д7 з урахуванням роз’яснень ПФУ, викладених в Описі формату заповнення форми № Д4.
Важливо пам’ятати! Форма № Д7 має містити обов’язкові реквізити, названі в п. 2.8 Порядку № 22-2 (їх зазначено в табл. 2). Якщо ці реквізити заповнено не буде, то звіт не вважається звітом і вважається, що він не подавався (п. 2.10 Порядку № 22-2).
Таблиця 2. Правила заповнення основних показників форми № Д7
| Показник/поле Звіту | Пояснення щодо заповнення |
| 1 | 2 |
| ВИМОГИ ДО ЗАПОВНЕННЯ | |
| Кількість паперових звітів | Формуємо звіт на паперових носіях у двох примірниках, але подаємо до органу ПФУ один. Підтвердженням прийняття звіту є не відмітка на другому звіті, що залишається у страхувальника, а розписка (нижня відривна частина титульного аркуша) з поданого до ПФУ першого примірника звіту (її згідно з п. 2.17 Порядку № 22-2 працівник ПФУ відриває та повертає страхувальнику під час прийняття звіту) |
| Мова, формат заповнення | — українською мовою; — у друкарському вигляді або друкованими літерами; — кульковою ручкою синім або чорним чорнилом; — підчищення та виправлення не допускаються; — якщо рядок не заповнюється через відсутність операції, він прокреслюється; — при заповненні полів без клітинок записи в цих полях не повинні накладатися на сусідні поля та перекривати службові написи бланка; — грошові суми в таблицях звіту заповнюються у гривнях з копійками |
| Заповнення полів із клітинками | — кожен з необхідних символів каліграфічно вписуємо до відповідної окремої клітинки; — символи не повинні виходити за межі клітинок та накладатися на сусідні клітинки; — символи (крапка, апостроф, кома, дефіс тощо) проставляються в окремих клітинках |
| ПРАВИЛА ЗАПОВНЕННЯ ПОЛІВ (РЕКВІЗИТІВ) ТИТУЛЬНОГО АРКУША ТА ЗАГАЛЬНИХ РЕКВІЗИТІВ ЗВІТУ | |
| «Вихідний № у страхувальника» | Вписуємо реєстраційний номер відповідно до журналу реєстрації вихідної документації, якщо здійснюємо реєстрацію вихідної кореспонденції (п. 2.6 Порядку № 22-2). Якщо не реєструємо кореспонденцію, то проставляємо прокреслення |
| «Місяць та рік, в якому подається звіт» | — звітний місяць — 2 цифри; — рік — 4 цифри, коли формуємо та подаємо звіт. Наприклад, при поданні звіту 29 березня 2013 року вказуємо «03» і «2013». Якщо ж звіт подаємо 1 квітня 2013 року, вказуємо «04» і «2013». Цей реквізит є обов’язковим |
| «Код за ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків» | Для юридичних осіб — восьмирозрядний номер згідно з ЄДРПОУ. Для ФОП — десятирозрядний номер персональної облікової картки застрахованої особи, що відповідає реєстраційному номеру облікової картки платника податків — фізичної особи відповідно до ДРФО. Для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган ДПС і мають відмітку в паспорті, зазначаються: серія та номер паспорта (БКNNXXXXXX — «БК» — константа, що вказує на реєстрацію за паспортними даними, «NN» — дві українські літери серії паспорта (верхній регістр), «XXXXXX» — 6 цифр номера паспорта (з провідними нулями). Цей реквізит є обов’язковим |
| «Філія за реєстрацією в Пенсійному фонді України» | Реєстраційні дані в органі ПФУ для відокремлених підрозділів, що мають окремий баланс, самостійно нараховують і сплачують ЄВС, які ведуть розрахунки щодо заробітної плати із застрахованими особами. Цей реквізит є обов’язковим |
| Поля для найменування страхувальника: | 1) для юридичних осіб — назва з реєстраційних документів; 2) для ФОП — прізвище, ім’я та по батькові. Цей реквізит є обов’язковим |
| Поля для підпису страхувальника: «Страхувальник», «Підпис та прізвище страхувальника» | 1) для юридичних осіб — зазначаємо десятирозрядний реєстраційний номер облікової картки, підпис та прізвище з ініціалами керівника підприємства. Для юридичних осіб засвідчуємо печаткою (п. 2.7 Порядку № 22-2); 2) для ФОП — десятирозрядний реєстраційний номер облікової картки, підпис та прізвище з ініціалами ФОП. Відбиток печатки проставляємо за її наявності. Ці реквізити є обов’язковими |
| «Головний бухгалтер» | 1) для юридичних осіб — за наявності посади десятирозрядний реєстраційний номер облікової картки, підпис та прізвище з ініціалами головного бухгалтера. Цей реквізит є обов’язковим за наявності посади; 2) для ФОП — не заповнюємо |
| «Код основного виду економічної діяльності, відповідно до якого встановлено клас професійного ризику» | Указуємо код основного виду діяльності, за яким підприємство віднесено до відповідного класу професійного ризику виробництва, і клас профризику, зазначені в документах про взяття на облік, для зареєстрованих: — до 01.01.11 р. — із Повідомлення про взяття на облік, отриманого від ФНВ; — після 01.01.11 р. — з отриманого від ПФУ Повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску або з Повідомлення про встановлення класу професійного ризику, що видається з 16.12.12 р. Цей реквізит є обов’язковим |
| «Кількість аркушів» | Наводимо кількість аркушів таблиць, заповнених на кожного потерпілого, що подаються у складі цього звіту |
| ПРАВИЛА ЗАПОВНЕННЯ ПОЛІВ (РЕКВІЗИТІВ) ТАБЛИЦІ ЗВІТУ | |
| «Номер облікової картки застрахованої особи» | Зазначаємо: — реєстраційний номер облікової картки платника податків — фізичної особи згідно з ДРФО; — для застрахованих осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це орган ДПС та мають відмітку в паспорті, наводимо дані свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування: серія та номер (NNN XXXXXX — три літери, пробіл, шість цифр); — якщо у фізичної особи, яка відмовилася від прийняття реєстраційного номера, немає свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, здійснюємо реєстрацію за паспортними даними, зазначивши: серію та номер (БКNNXXXXXX — «БК» — константа, що вказує на реєстрацію за паспортними даними; «NN» — дві українські літери серії паспорта (верхній регістр); «XXXXXX» — шість цифр номера паспорта (з провідними нулями); — для осіб, які не є громадянами України, але працюють на території України та не мають реєстраційного номера облікової картки платника податків, зазначаємо серію та номер документа, що засвідчує особу (FNNNNNNNNN, де «F» — латинська літера (константа), далі «NNNNNNNNN» — довільний набір латинських, російських та українських літер, а також цифр. Однак на практиці використовувати працю іноземців без отримання ними податкового номера навряд чи вдасться через неможливість заповнення на них форми № 1ДФ |
| «Прізвище», «Ім’я», «По батькові» | Указуємо повністю прізвище, ім’я та по батькові потерпілого працівника: 1) для громадян України — на підставі україномовної сторінки паспорта застрахованої особи; 2) для іноземців — відповідно до засвідченого в установленому законодавством України порядку перекладу українською мовою паспортного документа |
| «Код категорії застрахованої особи*» | Наводимо код категорії застрахованих осіб із додатка 2 до Порядку № 22-2 (той самий, що заповнюємо у графі 9 таблиці 6 форми № Д4). Так, на звичайних працівників проставляємо «1», на працівника-інваліда, який працює на підприємстві, — «2» |
| «Громадянин України: так; ні» | На громадян України проставляємо відмітку напроти поля для «так». Якщо застрахована особа є іноземцем — навпроти «ні» |
| «Дата складання акта настання нещасного випадку, пов’язаного з виробництвом» або «Дата складання акта розслідування професійного захворювання за формою П-4» | Зазначаємо дату складання або акта про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом (форма Н-1), або акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (форма П-4). Зверніть увагу: після цієї дати починається відлік 5-денного строку для подання форми № Д7 |
| «Назва професії (посади, розряду, роботи) застрахованої особи, за якою вона працювала до настання страхового випадку» | Наводимо назву професії потерпілого працівника. Пам’ятайте: назва професії (посади) працівника має відповідати Національному класифікатору України «Класифікатор професій» ДК 003:2010, затвердженому наказом Держспоживстандарту від 28.07.10 р. № 327 |
| «Період трудових відносин:», «дата початку», «дата закінчення» | Проставляємо дату прийняття на роботу потерпілого працівника і дату його звільнення (якщо на дату подання форми № Д7 його звільнено або виключено зі складу внаслідок смерті) |
| «Місяць та рік, за який проведено нарахування» | Указуємо місяці розрахункового періоду, за який розраховуємо середній заробіток для оплати виплат у зв’язку з настанням нещасного випадку або профзахворювання. У загальному випадку це останні 6 календарних місяців, що передують місяцю настання нещасного випадку або виявлення профзахворювання. Для працівників-сезонників розрахунковий період дорівнює 12 календарним місяцям, що передують місяцю, в якому настав нещасний випадок. Докладніше читайте у статті «Сезонні й тимчасові працівники — особливості трудових відносин» // «БТ», 2012, № 19, с. 16. Із розрахункового періоду виключаємо місяці (з 1-го до 1-го числа), в яких працівник не працював з однією з трьох поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка по вагітності та пологах, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3 (6) років). Тому в таблиці форми № Д7 ці місяці не показуємо, а кількість місяців розрахункового періоду відповідно буде менше 6 (12 — для сезонних працівників) місяців. Крім того, розрахунковий період буде менший у разі, коли працівник відпрацював менше тривалості робочого періоду: менше 6 (12) місяців (був прийнятий на роботу менш ніж 6 або 12 місяців тому) |
| «Кількість календарних днів(не враховуючи календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин**)» | Зазначаємо кількість календарних днів у кожному з місяців розрахункового періоду без урахування календарних днів, не відпрацьованих у такому місяці працівником з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка по вагітності та пологах, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3 (6) років) |
| «Сума нарахованої за роз-рахунковий період заробітної плати в межах максимальної величини, на яку нараховано єдиний внесок (не враховуючи суми виплати***), грн.» | Указуємо в розрізі місяців розрахункового періоду суми основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних Зарплату вказуємо в межах максимальної величини бази для нарахування єдиного внеску (у січні — листопаді 2013 року — 19499 грн., у грудні 2013 року — 20706 грн.). Тут не показуємо суми допомоги по вагітності та пологах і лікарняні у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю |
| «Відмітка про сплату єдиного внеску (так, ні)» | Проставляємо відмітку про сплату єдиного внеску |
| «Дата» | Наводимо дату подання форми № Д6 у такому форматі: для дати подання «29 березня 2013 року» необхідно у клітинках проставити: ДД — «29»; ММ — «03»; РРРР — «2013». Цей реквізит є обов’язковим |
Відповідальність
За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звіту може бути накладено:
1) штраф на роботодавця в сумі 170 грн. (п. 4 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄВС, п.п. 7.2.4 Інструкції № 21-5);
2) адмінштраф на посадових осіб від 340 до 510 грн. (за повторне протягом року порушення — від 510 до 680 грн.) — ст. 1651 КУпАП.
Як бачимо, у випадку неправильного заповнення цього звіту відповідальності немає, як немає і способу виправити показники звіту в разі, коли при заповненні поданого звіту допущено помилку.
Водночас звіт має містити обов’язкові реквізити, названі в п. 2.8 Порядку № 22-2 (їх наведено в табл. 2 на с. 18). Під час прийняття паперових звітів наявність обов’язкових реквізитів візуально перевіряється працівником органу ПФУ (п. 2.17 Порядку № 22-2). Якщо ці реквізити заповнено не буде, то звіт не вважається звітом і вважається, що він не подавався (п. 2.10 Порядку № 22-2). При поданні звіту в електронному вигляді, на наш погляд, також контролюватиметься заповнення цих реквізитів.
Строк давності для нарахування штрафу на роботодавця в сумі 170 грн. не застосовується (ч. 16 ст. 25 Закону про ЄВС). Тому ПФУ може його накласти незалежно від часу виявлення неподання такого звіту.
Що стосується накладення адмінштрафу на посадових осіб, то згідно зі ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше 2 місяців від дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніше ніж через 2 місяці від дня його виявлення. Неподання звіту слід розцінювати як триваюче порушення, за яке адмінштраф може бути накладено протягом 2 місяців від дня його виявлення. А от якщо роботодавець подав форму № Д7 з порушенням строку її подання, то таке порушення в момент подання перестає бути триваючим, а тому до відповідальності посадових осіб можна буде притягти лише не пізніше 2 місяців від дня вчинення правопорушення (тобто 2-місячний строк починає відлічуватися з дня подання звіту із запізненням). Тому може статися так, що в деяких випадках посадових осіб уже не можна буде притягнути до відповідальності за подання із запізненням цього звіту.
Приклад
Із працівником Шматком Ю. І., прийнятим 12.01.12 р. на посаду налагоджувальник поліграфічного устаткування, 19 березня 2013 року стався нещасний випадок, який було визнано пов’язаним із виробництвом, про що оформлено 21 березня 2013 року акт за формою Н-1.
Розрахунковим періодом для розрахунку виплати є останні 6 місяців перед місяцем настання страхового випадку, тобто вересень 2012 року — лютий 2013 року. Ці місяці слід відобразити у другій графі «Місяць та рік, за який проведено нарахування» таблиці форми № Д7.
Припустимо, що в розрахунковому періоді працівник хворів з 1 жовтня по 6 листопада 2012 року. За період вересень 2012 року — лютий 2013 року працівнику нараховано такі виплати:
— вересень 2012 року — зарплату в сумі 4500 грн.;
— жовтень 2012 року — лікарняні в сумі 4200 грн.;
— листопад 2012 року — лікарняні в сумі 720 грн. і зарплату в сумі 3600 грн.;
— грудень 2012 року — зарплату в сумі 4700 грн.;
— січень 2013 року — зарплату в сумі 4700 грн.;
— лютий 2013 року — зарплату в сумі 4700 грн.
Оскільки в розрахунковому періоді є календарний місяць, що повністю не відпрацьовано з поважної причини (тимчасова непрацездатність), — жовтень 2012 року, його виключаємо з розрахункового періоду та не показуємо в таблиці форми № Д7, а лікарняні (4200 грн.) не показуємо в цьому звіті.
Крім того, у листопаді 2012 року внаслідок тимчасової непрацездатності працівник не працював частину місяця — 4 робочі дні або 6 календарних днів. Тому ці 6 календарних днів хвороби не потраплять до графи «Кількість календарних днів (не враховуючи календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин**)», а оплата днів хвороби за 4 робочі дні (720 грн.) не включатиметься до суми, наведеної у графі «Сума нарахованої за розрахунковий період заробітної плати в межах максимальної величини, на яку нараховано єдиний внесок (не враховуючи суми виплати***), грн.».
Форму № Д7 щодо цього страхового випадку роботодавець має заповнити і подати протягом 5 робочих днів, які відлічуємо починаючи з 22 березня: 22.03, 25.03, 26.03, 27.03 і 28.03, тобто не пізніше 28 березня 2013 року.
Приклад заповнення форми № Д7 за даними прикладу див. на с. 22.
На закінчення бажаємо, щоб вам не довелося складати і подавати форму № Д7. Але якщо, не приведи Боже, це доведеться зробити, то скласти і подати форму без зусиль допоможе сьогоднішня стаття. Здоровенькими будьте!
Документи і скорочення статті
КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.
Закон про ЄВС — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 р. № 2464-VI.
Закон № 1105 — Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.
Порядок № 1232 — Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою КМУ від 30.11.11 р. № 1232.
Порядок № 22-2 — Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою правління ПФУ від 08.10.10 р. № 22-2.
Інструкція № 21-5 — Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління ПФУ від 27.09.10 р. № 21-5.
Порядок № 7-7 — Порядок подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі, затверджений постановою правління ПФУ від 19.04.07 р. № 7-7.
Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.04 р. № 5.
Опис формату заповнення форми № Д4 — Опис формату звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування органам Пенсійного фонду України відповідно до Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 р. № 22-2, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 р. за № 1014/18309, з урахуванням змін постанови правління Пенсійного фонду від 23.06.2011 р. № 18-1 та змін постанови правління Пенсійного фонду від 10.12.2012 р. № 24-1, розміщений на сайті ПФУ 07.02.13 р.
ФНВ — Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
ФОП — фізична особа — підприємець.
ЕЦП — електронний цифровий підпис.
ДРФО — Державний реєстр фізичних осіб — платників податків.
