ТРАНСФЕРТНІ ЦІНИ:
міжнародний досвід
і перспективи застосування в Україні
Викладені в Податковому кодексі України методи визначення звичайних цін ґрунтуються на міжнародному трансфертному ціноутворенні. Їх застосування викликає багато запитань, відповіді на які доводиться шукати в міжнародній практиці. До того ж невдовзі слід чекати на законодавчі новації у сфері трансфертного ціноутворення, що необхідно брати до уваги вже сьогодні. Про це і йтиметься у статті, що пропонується.
Влада КАРПОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень»,
канд. екон. наук, сертифікований бухгалтер-практик (CAP)
Трансфертні ціни в ПКУ
На сьогодні трансфертні ціни в ПКУ не згадуються, хоча всі викладені у ст. 39 ПКУ методи розрахунку звичайних цін ґрунтуються на Настанові ОЕСР. На момент прийняття ст. 39 ПКУ нормативну базу щодо трансфертного ціноутворення ще не було розроблено, тому набуття нею чинності було відкладено на 2 роки. У тому вигляді, в якому вона існує зараз, фактично її застосувати не можна.
Розуміючи це, Мінфін розробив законопроект для внесення правок до ПКУ стосовно трансфертного ціноутворення, який було знято з розгляду. У результаті з 01.01.13 р. стаття запрацювала, а відповідні правки до неї внесено не було. На сьогодні офіційні органи не роз’яснюють порядок застосування звичайних цін, оскільки, як мовиться, «світлофор зламано». Як саме слід застосовувати нечітко сформульовані правила розрахунку звичайних цін, які до того ж «не стикуються» з низкою інших норм у ПКУ, незрозуміло.
Податківці зосередилися на розробці нормативних актів щодо трансфертного ціноутворення, і невдовзі слід очікувати змін у порядку розрахунку звичайних цін. А існуючу нормативну неврегульованість цього питання у Проекті про ТЦ пропонується вирішити таким шляхом: установити, що штрафні санкції за порушення положень ст. 39 ПКУ, які було вчинено в період з 01.01.13 р. по 31.12.13 р., застосовуються у розмірі 1 гривня за кожне порушення.
Проект про ТЦ унесено до парламенту і буде розглянуто найближчим часом*. Існує висока ймовірність того, що його буде прийнято, і тоді викладені у ст. 39 ПКУ методи трансфертного ціноутворення запрацюють реально.
* http://sts.gov.ua/media-tsentr/novini/88787.html://sts.gov.ua/media-tsentr/novini/82435.html
До того ж для запровадження зазначених методів у практику податківці виконали певні дії:
— представниками компанії PriceWaterhouseCoopers (PWC) було розроблено Національні стандарти трансфертного ціноутворення**;
— було створено науковий Центр моніторингу товарних ринків, що займатиметься аналізом товарних операцій як на внутрішньому ринку, так і при експорті й імпорті товарів через третіх осіб***.
** http://sts.gov.ua/media-tsentr/novini/79726.html
*** http://sts.gov.ua/media-tsentr/novini/79424.html
Отже, на сьогодні можна зауважити, що невдовзі податківці поч-нуть реально застосовувати методи трансфертного ціноутворення, тому з ними необхідно ознайомитися. Далі розглянемо міжнародний досвід їх застосування з урахуванням вітчизняної специфіки, викладеної у Проекті про ТЦ.
Загальні принципи визначення трансфертних цін
Під трансфертним ціноутворенням у Проекті пропонується розуміти «систему визначення ціни продажу (реалізації) товарів та/або результатів робіт (послуг) в операціях, визнаних відповідно до ст. 39 ПКУ контрольованими», тобто механізм ціноутворення при здійсненні контрольованих операцій.
Відповідно до Проекту про ТЦ податковий контроль за трансфертним ціноутворенням передбачає збільшення податкових зобов’язань платника податків до рівня податкових зобов’язань, розрахованих за умови відповідності комерційних та/або фінансових умов контрольованої операції цим самим умовам, котрі б мали місце в порівнянних операціях, сторонами яких є непов’язані особи.
Це відповідає принципу «витягнутої руки» (англ. «Arm’s length principle» або скорочено «ALP»), що застосовується в міжнародній практиці та є міжнародним стандартом, викладеним у Рекомендаціях таким чином: «якщо між двома підприємствами в їх комерційних або фінансових взаємовідносинах створюються або встановлюються умови, відмінні від тих, які б мали місце між двома незалежними підприємствами, тоді будь-який прибуток, який за відсутності таких умов могло бути нараховано одному з них, може бути включено до прибутку цього підприємства і, відповідно, оподатковано»*.
* Див. глосарій Настанови ОЕСР (с. 23).
Відразу зауважимо, що під контроль за Проектом про ТЦ потрапить лише обкладення операції податком на прибуток та ПДВ. У частині цих податків при проведенні контролю визначатимуться такі моменти:
1. Чи здійснював платник податків контрольовані операції. І тут необхідно звернути увагу на те, що у Проекті про ТЦ пропонується визнавати операції контрольованими за умови, якщо загальний обсяг операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 млн грн. (без урахування ПДВ) за відповідний календарний рік. Таким чином, якщо ця норма збережеться, то під контроль потрапить обмежена кількість «великих» платників податків.
Для них визначається перелік контрольованих операцій, до яких у Проекті про ТЦ пропонується відносити:
1) господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків, які визнаються пов’язаними особами. Такими пропонується вважати юридичних та/або фізичних осіб, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови чи економічні результати їх діяльності або діяльності осіб, яких вони представляють.
Пов’язаними особами для цілей трансфертного ціноутворення пропонується визнавати:
— юридичних осіб у разі, якщо одна з таких осіб безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) бере участь в іншій юридичній особі в розмірі 20 % і більше;
— фізичну та юридичну осіб у разі, якщо така фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) бере участь у такій юридичній особі в розмірі 20 % і більше;
— юридичну особу та особу, яка має повноваження на призначення (обрання) одноосібного виконавчого органу цієї юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради такої юридичної особи;
— юридичних осіб, одноосібні виконавчі органи яких призначено (обрано) за рішенням тієї самої особи;
— юридичних осіб, у яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради призначені (обрані) за рішенням тієї самої особи або ж складаються з тих самих фізичних осіб;
— юридичну та фізичну осіб у разі здійснення фізичною особою повноважень одноосібного виконавчого органу такої юридичної особи;
— юридичних осіб, у яких повноваження одноосібного виконавчого органу здійснює та сама особа;
— фізичних осіб: чоловіка (дружину), батьків (у тому числі усиновлювачів), дітей (у тому числі усиновлених), повнорідних та неповнорідних братів і сестер, опікунів, піклувальників та дитину, над якою встановлено опіку, піклування. При цьому якщо фізична особа визнається пов’язаною з іншою фізичною особою та одночасно визнається пов’язаною з іншими особами, то такі особи визнаються пов’язаними між собою;
2) операції, однією зі сторін яких є нерезидент, зареєстрований у країні або на території, на якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою нижчою, ніж в Україні, на 5 та більше відсоткових пунктів (цей перелік має бути затверджено постановою КМУ).
2. Чи відповідали ціни платника податків у контрольованих операціях рівню звичайних цін на відповідні товари (роботи, послуги). Звичайна ціна у Проекті про ТЦ — це ціна товарів (робіт, послуг), що відповідає рівню ринкових цін. При цьому у Проекті про ТЦ пропонується чіткіше визначити випадки, коли звичайні ціни розраховуються в особливому порядку:
— при держрегулюванні звичайною вважається ціна, установлена відповідно до принципів та правил такого регулювання. При цьому звичайною вважається ринкова ціна, але не нижче встановленої мінімальної ціни продажу або індикативної ціни;
— якщо при здійсненні операції обов’язковим є проведення оцінки, вартість об’єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування за умови, що неможливо застосувати інші методи трансфертного ціноутворення;
— під час проведення аукціону (тендеру) звичайною вважається ціна, що склалася за результатами такого аукціону (тендеру), якщо проведення такого аукціону (тендеру) передбачено законодавством;
— якщо продаж (відчуження) товарів, у тому числі майна, заставленого позичальником з метою забезпечення вимог кредитора, здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною ціною є ціна, отримана під час такого продажу.
В інших випадках визначення ціни в контрольованій операції здійснюється за методами, зазначеними на сьогодні в п. 39.2 ПКУ.
Як бачимо, коло операцій, до яких може бути застосовано трансфертні ціни зі ст. 39 ПКУ, порівняно з чинною редакцією ПКУ істотно звужено. Однак у зв’язку з розширенням кола пов’язаних осіб під контроль можуть потрапити операції з особами, які раніше не вважалися пов’язаними.
Послідовність застосування методів трансфертного ціноутворення
У чинній на сьогодні ст. 39 ПКУ послідовність застосування методів не визначена, що викликає дискусії серед незалежних фахівців. У Проекті про ТЦ цю проблему врегульовано з урахуванням міжнародної практики. Зокрема, там зазначено, що визначення звичайної ціни здійснюється за одним із методів, але допускається використання комбінації двох та більше методів.
При виборі методу повинні враховуватися повнота й достовірність вихідних даних, а також обґрунтованість коригувань, що здійснюються з метою забезпечення порівнянності умов проведення контрольованої та порівнянних операцій, тобто вибирається найдоречніший метод для конкретної ситуації.
Це повністю відповідає приписам п. 2.11 розд. II Настанови ОЕСР, де вказується, що принцип «витягнутої руки» не вимагає застосування більш ніж одного методу для конкретної операції ні для платника податків, ні для органів податкової служби. Однак у складних випадках, коли застосування одного методу не є вичерпним, слід використовувати сукупні докази різних методів.
Далі у Проекті про ТЦ зазначається, що платник податків використовує будь-який метод, який він обґрунтовано вважає найприйнятнішим, однак у разі коли існує можливість застосування як методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), так і будь-якого іншого методу, застосовується метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу). Це також відповідає Настанові ОЕСР, в якій пріоритет віддається методу порівняльної неконтрольованої ціни (див. п. 2.3 розд. II Настанови ОЕСР).
У цілому ж згідно з Настановою ОЕСР достовірнішими вважаються традиційні операційні методи, до яких належать такі:
1) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);
2) ціни перепродажу;
3) «витрати плюс».
До методів прибутку від операцій відносять методи:
1) чистого прибутку;
2) розподілу прибутку.
Отже, вважається, що методи прибутку від операцій застосовні лише в тих випадках, коли використання традиційних методів не дозволяє досягти адекватних результатів. При виборі конкретного методу в п. 2.2 розд. II Настанови ОЕСР пропонується проаналізувати:
— сильні та слабкі сторони методів (їх наведено в Настанові ОЕСР та у Проекті про ТЦ);
— доцільність методу стосовно особливостей контрольованої операції, зокрема, за допомогою функціонального аналізу;
— наявність надійної інформації, зокрема, стосовно неконтрольованих ознак порівнянності, необхідної для застосування вибраного методу та/або інших методів;
— ступінь порівнянності між контрольованими та неконтрольованими операціями, уключаючи надійність коригувань щодо порівнянності, які можуть знадобитися для усунення істотних різниць між ними.
Таким чином, платник податків та податковий орган самостійно аналізують і вибирають найдоречніший метод для визначення трансфертних цін у кожній конкретній ситуації. Зрозуміло, що для уникнення зайвих непорозумінь бажано, щоб ці методи збігалися. Тому саме з метою такої уніфікації передбачено укладення договору про ціноутворення з податковими органами*. Цю можливість передбачено й у Проекті про ТЦ, однак процедуру погодження цін у ньому істотно підкориговано відповідно до приписів Настанови ОЕСР.
* На сьогодні таку можливість передбачено для великих платників податків (див. постанову КМУ від 22.08.12 р. № 787).
Аналіз порівнянності
Застосування всіх методів трансфертних цін ґрунтується на порівнянні умов у контрольованій операції з умовами в операціях з незалежними підприємствами. Тому аналіз порівнянності є визначальним як при виборі конкретного методу, так і у процесі його застосування . Це основна ознака, за якою платник податків може апелювати до неправомірності визначення звичайних цін податковим органом. Сьогодні ці критерії наведено в п. 39.4 ПКУ, а у Проекті про ТЦ їх сформульовано з урахуванням приписів Настанови ОЕСР.
Зокрема, Проектом про ТЦ передбачено, що операції визнаються порівнянними з контрольованою операцією, якщо вони здійснюються в однакових комерційних та/або фінансових умовах. При визначенні порівнянності операцій аналізуються певні елементи, до яких, зокрема, належать:
— товари (роботи, послуги), що є предметом операції;
— функції, які виконуються сторонами операції; активи, що використовуються сторонами операції; умови розподілу між сторонами ризиків та вигод, розподілу відповідальності між сторонами операції та інші умови операції. Перелік таких функцій наведено у Проекті про ТЦ;
— усталена практика відносин та умов договорів, укладених між сторонами операції, що істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг);
— економічні умови діяльності сторін операції, уключаючи аналіз характеристики ринків товарів (робіт, послуг), що істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг), — їх перелік також наведено у Проекті про ТЦ;
— бізнес-стратегії сторін операції, що істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг), до яких, зокрема, належать стратегії, спрямовані на оновлення та вдосконалення власної продукції, вихід на нові ринки збуту товарів (робіт, послуг).
Процес проведення аналізу порівнянності докладно описано у Настанові ОЕСР.
Діапазон показників
Аналіз інформації стосовно трансфертних цін у Проекті про ТЦ пропонується здійснювати на основі діапазону цін. Цей порядок також було запозичено з Настанови ОЕСР, в якій під діапазоном принципу «витягнутої руки» розуміється діапазон значень, найнятих для встановлення факту належності умов контрольованої операції до принципу «витягнутої руки». У Проекті про ТЦ пропонується застосовувати діапазон цін у межах кожного з методів. Сутність цієї процедури полягає в такому: у межах конкретного методу розраховуються кілька значень певних показників, що групуються в порядку зростання.
Далі визначаються мінімальне та максимальне значення ринкового діапазону, і якщо показник у контрольованій операції потрапляє до цього діапазону, то вважається, що ціна операції відповідає звичайній ціні. Якщо показник у контрольованій операції менший від мінімального значення діапазону, то для цілей оподаткування приймається показник, що відповідає мінімальному значенню ринкового діапазону цін.
Якщо показник у контрольованій операції перевищує максимальне значення діапазону, для цілей оподаткування приймається показник, що відповідає максимальному значенню діапазону.
При цьому мінімальне або максимальне значення діапазону застосовується за умови, що це не призводить до зменшення суми податку, який підлягає сплаті до бюджету.
Згідно з Проектом про ТЦ порядок розрахунку та застосування ринкового діапазону цін та ринкового діапазону рентабельності має бути затверджено відповідною постановою КМУ.
У методі порівняльної неконтрольованої ціни показником діапазону є аналізовані ціни, в інших методах — показники рентабельності, розраховані в особливому порядку (у Настанові ОЕСР такі показники визначаються як індикатори).
Методи визначення трансфертних цін
1. Метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) ґрунтується на порівнянні ціни товарів (робіт, послуг), застосованої під час контрольованої операції, із ринковим діапазоном цін на ідентичні (а за їх відсутності — однорідні) товари (роботи, послуги) в порівнянних операціях. При цьому до порівнянних може бути віднесено операції, що здійснюються між:
— стороною контрольованої операції та незалежною стороною («внутрішні ознаки порівнянності»);
— двома незалежними сторонами, кожна з яких не є стороною контрольованої операції («зовнішні ознаки порівнянності»).
Отже, податківці можуть визначити ціни для включення до діапазону як на підставі інформації про ціни в операціях, що здійснюються самим платником із незалежними сторонами, так і за даними про ціни на такі операції, що провадяться іншими суб’єктами.
За цим методом звичайні ціни визначалися і до 01.01.13 р., однак новацією є розрахунок податківцями діапазону ринкової ціни товару (на сьогодні діє 20 % діапазон).
2. Метод ціни перепродажу у Проекті про ТЦ пропонується ґрунтувати на порівнянні валової рентабельності контрольованої операції, отриманої при подальшій реалізації (перепродажу) товарів (робіт, послуг), які було придбано в контрольованій операції, з ринковим діапазоном валової рентабельності.
Валова рентабельність (Рв) визначається так:
Рв = ВП : В (1),
де ВП — валовий прибуток до оподаткування щодо робіт, послуг, що реалізуються, грн.;
В — чистий дохід (виручка) від реалізації товарів (робіт, послуг), розрахований без урахування акцизного податку, мита, ПДВ та інших податків і зборів, грн.
Метод ціни перепродажу використовується для визначення відповідності ціни товару, за якою товар придбавається в контрольованій операції та перепродається непов’язаним особам. Отже, у цьому методі аналізуються операції між трьома сторонами: виробником, дистриб’ютором та покупцем (незалежною особою).
Якщо показник валової рентабельності будь-якого з учасників не потрапить до розрахованого контролюючим органами діапазону рентабельності, то прибуток між ними може бути перерозподілено для цілей оподаткування. Цей метод становить найбільшу небезпеку для структур, у яких дистриб’ютор є сателітом, на якому «осідає» прибуток (націнка) виробника. Тому для таких структур варто створити кілька «ланок», в яких діапазон цін буде приблизно однаковим, та посилатися на умови порівнянності в разі претензій з приводу застосування звичайних цін.
3. Метод «витрати плюс» згідно з Проектом про ТЦ є методом визначення відповідності ціни товарів (робіт, послуг) контрольованої операції звичайній ціні, що полягає в порівнянні валової рентабельності собівартості контрольованої операції з ринковим діапазоном валової рентабельності собівартості в порівнянних операціях.
Валова рентабельність собівартості (Рс) визначається таким чином:
Рс = ВП : Св (2),
де ВП — валовий прибуток, грн.;
Св — собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг), грн.
Метод «витрати плюс» у Проекті про ТЦ пропонується застосовувати, зокрема, в таких випадках:
— при виконанні робіт (наданні послуг) пов’язаним з їх продавцем особам;
— при реалізації товарів, сировини або напівфабрикатів між пов’язаними особами;
— при реалізації товарів (робіт, послуг) за довгостроковими договорами (контрактами) між пов’язаними особами.
У цьому методі аналізуються операції між виробником та покупцем, який представляє пов’язану особу. При цьому до порівнянних операцій можуть належати операції, що здійснюються між:
— цим самим виробником та незалежним покупцем;
— незалежними виробниками та їх покупцями.
4. Метод чистого прибутку у Проекті про ТЦ ґрунтується на порівнянні рентабельності контрольованої операції з ринковим діапазоном рентабельності в порівнянних операціях.
Для аналізу порівнянності передбачається використовувати такі показники:
1) чиста рентабельність (Рч):
Рч = По : В (3),
де По — прибуток від операційної діяльності, грн.;
В — чистий дохід (виручка) від реалізації товарів (робіт, послуг), розрахований без урахування акцизного податку, мита, ПДВ та інших податків і зборів, грн.;
2) чиста рентабельність витрат (Рв):
Рв = По : В (4),
де По — прибуток від операційної діяльності, грн.;
В — сума собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) та операційних витрат (адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат), пов’язаних з реалізацією товарів (робіт, послуг);
3) рентабельність операційних витрат (Ров):
Ров = ВП : Во (5),
де ВП — валовий прибуток, грн.;
Во — операційні витрати (адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати), пов’язані з реалізацією товарів (робіт, послуг);
4) рентабельність активів (Ра):
Ра = По : ВРр (6),
де По — прибуток від операційної діяльності, грн.;
ВРр — поточна ринкова вартість необоротних та оборотних активів (крім поточних фінансових інвестицій і грошових коштів та їх еквівалентів), що прямо чи опосередковано використовуються в контрольованій операції;
5) рентабельність капіталу (Рк):
Рк = По : К (7),
де По — прибуток від операційної діяльності, грн.;
К — сума капіталу (сума необоротних та оборотних активів, крім поточних фінансових інвестицій і грошових коштів та їх еквівалентів, за винятком поточних зобов’язань).
У процесі застосування зазначеного методу може бути проаналізовано операції, що здійснюються продавцем з незалежними сторонами або між незалежними сторонами.
Відповідно до Проекту про ТЦ пропонується використовувати метод чистого прибутку, зокрема, у разі відсутності або недостатності інформації, на підставі якої можна обґрунтовано зробити висновок про достатній рівень порівнянності комерційних та/або фінансових умов контрольованої та порівнянних операцій при використанні інших наведених вище методів.
5. Метод розподілу прибутку полягає в порівнянні фактичного розподілу отриманого сукупного прибутку між сторонами контрольованої операції з розподілом прибутку, здійсненим на економічно обґрунтованій основі між непов’язаними особами.
Цей метод передбачається використовувати доволі нечасто, зокрема:
— за наявності істотного взаємозв’язку між контрольованими операціями та іншими операціями, що здійснюються сторонами контрольованої операції з пов’язаними з ними особами;
— за наявності у власності (користуванні) сторін контрольованої операції прав на об’єкти нематеріальних активів, що істотно впливають на рівень рентабельності.
Визначення підсумкової величини прибутку (збитку) кожної сторони контрольованих операцій здійснюється шляхом підсумовування відповідних розрахункового прибутку (збитку) та залишкового прибутку (збитку).
У разі якщо прибуток, отриманий стороною контрольованих операцій, менше прибутку, розрахованого для такої сторони відповідно до методу розподілу прибутку, для цілей оподаткування приймається прибуток, розрахований для такої сторони відповідно до методу розподілу прибутку.
Інші новації трансфертного ціноутворення
У Проекті про ТЦ передбачаються також інші принципові новації визначення звичайних цін, зокрема, такі:
— подання спеціальної звітності: платники податків, які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов’язані будуть подати до 1 травня року, наступного за звітним, звіт про контрольовані операції, за неподання якого буде передбачено серйозну відповідальність;
— податковий контроль за визначенням цін у контрольованих операціях здійснюватиметься шляхом моніторингу цін у контрольованих операціях на основі аналізу документації про контрольовані операції та перевірок. При цьому перевірки у сфері застосування трансфертних цін проводитимуться в особливому порядку;
— можливість самостійного коригування платником податків ціни контрольованої операції та суми податкових зобов’язань;
— звичайні ціни з податку на прибуток визначатимуться лише у випадках, зазначених у ст. 39 ПКУ, а щодо ПДВ відповідні норми «запрацюють» з 2018 року;
— оскарження податкових повідомлень-рішень у частині донарахування звичайних цін планується здійснювати за загальною процедурою зі ст. 56 ПКУ.
Ну і, мабуть, один із найнеприємніших моментів: нові, і чималі, штрафи за порушення правил трансфертного ціноутворення:
5 % від загальної суми контрольованої операції — за неподання звіту про контрольовані операції;
5 % від суми контрольованої операції — за неподання копій первинних документів про контрольовані операції;
100 мінзарплат — за неподання документації про контрольовані операції (крім копій первинних документів).
Докладніше про ці нововведення ми поговоримо, коли Проект про ТЦ стане Законом.
Документи і скорочення статті
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.
Проект про ТЦ — проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» від 12.03.13 р. № 2515.
Настанова ОЕСР — Настанова ОЕСР* щодо трансфертного ціноутворення для транснаціональних компаній та податкових служб (http://sts.gov.ua/dodatkova-informatsiya/eksklyuziv-vid-departamenti/upravlinnya-mijnarodnih-zv/povidomlennya-upravlinnya-mi/80820.html)
* Організація економічного співробітництва та розвитку.
