ВІДСТУПЛЕННЯ ПРАВА ВИМОГИ І НЕ ЛИШЕ…
Узагальнюючі консультації «з рукава» Міндоходів
Наказ Міністерства доходів і зборів України від 22.11.13 р. № 697
«Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо оподаткування податком на прибуток операцій з відступлення вимоги (факторингу)»
Наказ Міністерства доходів і зборів України від 22.11.13 р. № 698
«Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації з окремих питань щодо сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток»
Зустрічайте хвилю «прибуткових» узагальнюючих податкових консультацій (УПК) від Міндоходів. Цього разу — про сплату щомісячних авансових внесків та оподаткування операцій з відступлення права вимоги.
В УПК № 698 податківці, зокрема, розповіли про особливості сплати/несплати «прибуткових» авансів при переході на ЄП або ФСП із початку або середини 2013 року, а також зауважили, що добровільно відмовитися від «прибуткових» авансів та перейти на щоквартальне подання декларації не можна. Усі подробиці ви знайдете на с. 17 номера.
А тепер обговоримо УПК № 697, яку Міндоходів присвятило обкладенню податком на прибуток операцій з відступлення права вимоги (зокрема за договорами факторингу).
Головна думка податківців : облікову спецнорму з п. 153.5 ПКУ кредитори застосовують, якщо умови договорів щодо відступлення права вимоги (факторингу) відповідають вимогам Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ).
Тож просто дотримуватися податкового поняття «відступлення права вимоги» з п.п. 14.1.255 ПКУ начебто недостатньо. Потрібно ще виконувати нюанси ст. 512 — 517, 656 ЦКУ. Зокрема, це стосується форми здійснення правочину щодо відступлення права вимоги, отримання згоди боржника, якщо це передбачено договором, тощо.
Наша позиція : усе це потрібно сприймати лише як пораду, якої краще дотримуватися, якщо хочемо мати «повне взаєморозуміння» з податківцями. Пам’ятайте: навіть якщо при укладенні договору відступлення права вимоги не виконано окремі вимоги ЦКУ, то визнати правочин недійсним податківці самостійно не зможуть. Адже такий правочин належить до оспорюваних, а не нікчемних, а отже, податківцям доведеться йти до суду. А якщо ж до суду ніхто не йде, то немає і перешкод для застосування спецнорми з п. 153.5 ПКУ.
Осібно стоять факторинг і його три основні ознаки (ст. 1077 ГКУ): завжди поступається грошова вимога, за право вимоги, яку відступають, клієнт (первісний кредитор) отримує в розпорядження грошові кошти і фактор (новий кредитор) надає послугу за плату.
Пам’ятайте! Факторинг — фінансова послуга. Тому звичайні госпсуб’єкти (не фінустанови) не можуть бути фактором. Ним може бути лише банк чи інша фінустанова, якій закон дає право займатися факторингом (ст. 1079 ЦКУ).
А що ж із «прибутковим» обліком операцій з відступлення права вимоги? Тут Міндоходів нічого нового не повідомило, а лише процитувало п. 153.5 ПКУ. Нагадаємо ази.
Первісний кредитор (відступає право вимоги) включає:
• до витрат — договірну (контрактну) вартість товарів, робіт, послуг, щодо яких виникла заборгованість (ряд. 06.4.20 додатка ІВ до декларації з податку на прибуток);
• до доходів — отриману від такого відступлення суму грошових коштів/вартість інших отриманих активів (ряд. 03.5 додатка ІД до «прибуткової» декларації).
Датою визнання доходів і витрат, на наш погляд, є дата здійснення відступлення права вимоги (її може бути вказано у відповідному договорі).
Новий кредитор (набув право вимоги) дотримується таких правил:
• якщо доходи, отримані ним від наступного відступлення права вимоги або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати на придбання права вимоги, отриманий прибуток потрапляє до доходу (ряд. 03.6 додатка ІД до декларації з податку на прибуток). Зробити це потрібно на дату погашення заборгованості боржником (або на дату отримання коштів від наступного кредитора в оплату права вимоги, яке було відступлене);
• якщо ж витрати перевищують доходи, то від’ємне значення не можна включити до витрат або зарахувати у зменшення отриманого прибутку ні за цією операцією з передання права вимоги, ні за будь-якими іншими подібними операціями.
Катерина ЛОПАТКІНА
