Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Суд поновив працівника: процедура, оплата днів прогулу, оподаткування виплат

Редакція БТ
Бухгалтерський тиждень Грудень, 2013/№ 49
Друк
Стаття

СУД ПОНОВИВ ПРАЦІВНИКА:

процедура, оплата днів прогулу, оподаткування виплат

 

Спори з приводу звільнення часто закінчуються в залі суду. І доволі часто працівників після таких розглядів суд поновлює на робочому місці. А що робити роботодавцю? Адже він для себе вже поставив крапку в цих відносинах — працівника звільнено, на його місце прийнято іншого працівника…

Сьогодні ви дізнаєтеся, як вам як роботодавцеві діяти, якщо звільнений працівник приніс рішення суду про його поновлення на колишній посаді.

Вікторія ЗМІЄНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», v.zmienko@id.factor.ua

 

Як працівник оскаржує звільнення?

Момент 1. Спір між роботодавцем та працівником із приводу поновлення на роботі та виплати йому середнього заробітку вирішується тільки в суді (п. 2 частини першої ст. 232 КЗпП). До комісії з трудових спорів (якщо вона є на підприємстві) звільнений працівник для вирішення такого питання звернутися не може.

Працівник не зобов’язаний повідомляти свого колишнього роботодавця про судове оскарження свого повідомлення. Тому часто роботодавець дізнається про це вже в суді.

Працівник може поновитися на своєму колишньому місці роботи в таких випадках (роз’яснення Мін’юсту від 01.02.11 р.):

• згідно з рішенням суду, якщо працівника звільнено без законних підстав;

• якщо працівника звільнено без погодження із профспілковим органом (якщо погодження із профспілковим органом є обов’язковим відповідно до закону);

• якщо працівника звільнено з роботи у зв’язку з незаконним засудженням.

Справи про звільнення розглядає загальний суд (міський, районний у місті, районний) за місцем проживання колишнього працівника або за місцезнаходженням підприємства (місцем проживання підприємця). Працівник самостійно вибирає, до якого суду йому зручніше звернутися.

Момент 2. У спорах, пов’язаних зі звільненням, колишній працівник може подати позов до суду лише протягом одного місяця з дня (частина перша ст. 233 КЗпП):

• вручення йому копії наказу про звільнення

або

• видачі йому трудової книжки.

Іноді цей строк працівник може пропустити з поважної причини. У такому разі працівника підтримає ст. 234 КЗпП. Керуючись цією нормою, суд може відновити пропущений для звернення строк.

А от у спорах про розмір оплати праці такий строк не обмежений у часі (частина друга ст. 233 КЗпП; рішення КСУ від 15.10.13 р. № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 // «БТ», 2013, № 44, с. 8 і від 15.10.13 р. № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 // «БТ», 2013, № 43, с. 8).

Момент 3. Найчастіше підставою для поновлення працівника є те, що роботодавець не виконав усі вимоги до порядку звільнення. Тому наша вам порада: виконуйте всі процедурні питання при звільненні працівника. Тоді вам не доведеться читати цю статтю до кінця.

Момент 4. Суд виносить рішення, в якому передбачає таке (ст. 235 КЗпП):

• працівника потрібно поновити на колишній роботі;

• працівнику потрібно виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. Можуть присудити виплатити лише різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше ніж за 1 рік. Заява про поновлення на роботі може розглядатися понад 1 рік не з вини працівника. У такій ситуації суд присудить на користь працівника середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Підсумуємо. Справи щодо поновлення звільненого працівника розглядають лише суди. Комісія з трудових спор не повноважна в цьому питанні. Працівнику важливо не пропустити строк для звернення до суду (1 місяць).

 

Як документально оформити?

Працівник, якого суд поновив на його місці роботи, завітає до вас із рішенням суду (і, можливо, з представником виконавчої служби). Ви повинні виконати це рішення негайно (ст. 235 КЗпП).

Для цього ви повертаєте працівника на його робоче місце, а також нараховуєте та виплачуєте йому середній заробіток за час вимушеного прогулу. В окремих випадках працівнику суд може також присудити й відшкодування моральної шкоди.

Якщо не виконати рішення суду самостійно, до справи активно долучиться виконавча служба. І вже виконавці за допомогою своїх важелів впливу поновлять працівника в його правах та зобов’яжуть вас виплатити необхідні суми. Крім того, за невиконання рішення суду виконавці можуть накласти штраф згідно з ч. 1 ст. 89 Закону про виконавче провадження:

• на боржника — фізичну особу — від 170 до 340 грн.;

• на посадових осіб юридичної особи — від 340 до 680 грн.;

• на боржника — юридичну особу — від 680 до 1020 грн.

При цьому виконавець установить новий строк виконання. І якщо ви і в цей строк не встигнете, виконавці оштрафують у подвійному розмірі. Отже, вибирайте, що вам вигідно, — поновити працівника одразу або зволікати з цим, але сплачувати при цьому штрафи.

А тепер докладно розглянемо, як ви маєте виконувати вирішення суду.

По-перше, потрібно видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника. У ньому як підставу для такого поновлення вкажіть судове рішення (приклад складання див. на рис. 1). Саме після видання наказу (розпорядження) виконавча служба винесе постанову про закінчення виконавчого провадження
(ч. 1 ст. 76 Закону про виконавче виробництво). Тож для виконання рішення суду важливо видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника.

Важливо: ви поновлюєте працівника на тій посаді, яку він обіймав. Це також потрібно зробити, навіть тоді, якщо ви вже скоротили посаду звільненого працівника. У цьому випадку, щоб виконати рішення суду, потрібно включити її до штатного розпису й виплатити працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу. Після цього можете скорочувати цю посаду, дотримуючись усіх установлених вимог до порядку звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП*.

* Докладніше про це читайте у «Сторінці кадровика». Лікнеп щодо звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП (скорочення штатів, ліквідація)» // «БТ», 2013, № 37, с. 27.

Нюанс! Працівника потрібно поновити не з дати прийняття рішення судом, а з дати його незаконного звільнення (лист Мінпраці від 07.08.07 р. № 205/06/187-07 // «БТ», 2008, № 25, с. 9). Тому весь час вимушеного прогулу буде зараховано до трудового стажу працівника (у таблиці 6 форми № Д4 середню зарплату буде розподілено між місяцями періоду прогулу; див. розділ «Оподаткування виплат» с. 14).

 

img 1 

Рис. 1. Приклад складання наказу про поновлення працівника на колишній роботі за рішенням суду

 

По-друге, на підставі наказу (розпорядження) про поновлення ви вносите запис до трудової книжки працівника про анулювання запису про звільнення. Для цього в розділі «Відомості про роботу» впишіть: «Запис за № [таким-то] є недійсним, поновлений на попередній роботі».

У графі 4 в такому разі ви робите посилання на наказ (розпорядження) про поновлення на роботі (приклад оформлення див. на рис. 2).

 

img 2

Рис. 2. Приклад унесення запису до трудової книжки: суд поновив працівника на роботі

 

Працівник може також попросити видати йому дублікат трудової книжки без унесення до неї запису, визнаного недійсним (п. 2.10 Інструкції № 58).

По-третє, у рішенні суду буде зазначено суму заробітку за час вимушеного прогулу. Ви повинні виплатити її працівникові. Про сплату з такої суми ПДФО та ЄВС ми розповімо далі. Про виплату цієї суми також зазначте в наказі (розпорядженні) про поновлення працівника.

Важливо! Суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу розраховує суд, а не роботодавець. Цю суму суд зазначає у своєму рішенні. Як суд розраховує суму середнього заробітку, Вищий спеціалізований суд України щодо розгляду цивільних та кримінальних справ роз’яснив у листі від 27.09.12 р. № 10-1389/0/4-12 // «БТ», 2012, № 42, с. 9. Для цієї мети використовується Порядок № 100. До розрахунку беруть виплати за останні два місяці перед звільненням.

Роботодавець лише має сплатити з такої суми ПДФО та ЄВС і виплатити її на руки. Для оподаткування цієї суми роботодавцю важливо точно знати, що зазначена в рішенні сума є «брудною». Тож перш ніж її виплатити, з неї вам потрібно утримати ЄВС та ПДФО (про це див. у розділі на с. 14).

Наша думка: зазначена в рішенні сума завжди вважається «брудною» сумою, адже її розраховують відповідно до Порядку № 100. Ще на те, що суд присуджує саме «брудну» суму нарахування, вказує ВСУ в абзаці п’ятому п. 6 постанови ВСУ № 13. Але бажано, щоб цю обставину суд зазначив у рішенні. Якщо такого уточнення не буде, рекомендуємо вам звернутися до суду за роз’ясненням рішення суду в цій частині.

Додатковим аргументом є й те, що коли ви самостійно розраховуєте виплату своєму працівнику за середнім заробітком (відпускні, оплата днів відрядження тощо) згідно з Порядком № 100, ви отримуєте суму до нарахування («брудну»), а не до виплати (на руки). І її виплачуєте після того, як утримаєте належні ПДФО та ЄВС.

Ну, і ще один козир. На наш погляд, про «брудність» такого нарахування свідчить ч. 8 ст. 65 Закону про виконавче провадження (діє з 11.08.13 р.). У ній зазначено, що в разі виконання судового рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу боржник (у нашому випадку — роботодавець) є податковим агентом, який виконує судове рішення, за вирахуванням ПДФО та ЄВС із сум, належних до виплати стягувачу.

А що робити з виплатами, які працівник отримав при звільненні, яке судом визнане незаконним? Ми маємо на увазі вихідну допомогу, компенсацію за невикористану відпустку. Працівник самостійно не повинен повертати ці суми роботодавцю. Але суд, визначаючи суму відшкодування, має врахувати суму виплаченої вихідної допомоги (п. 32 постанови ВСУ № 9; лист Мінпраці від 08.01.09 р. № 1/06/186-09» // «БТ», 2009, № 8, с. 11).

А от суму компенсації за невикористану відпустку працівник також не повертає (лист Мінпраці від 08.01.09 р. № 1/06/186-09» // «БТ», 2009, № 8, с. 11). Але надалі з моменту поновлення ви як з «чис-того аркуша» починаєте новий відлік часу, що дає право на щорічну відпустку. При цьому, звичайно, правило про ненадання відпустки повної тривалості до закінчення 6-місячного строку безперервної роботи ви застосовувати не повинні. Адже це правило працює тільки в перший рік роботи у вас.

По-четверте, ви мусите допустити працівника до його колишньої роботи. При цьому потрібно виконати всі вимоги законодавства, начебто ви приймаєте на роботу нового працівника.

За роботу, яку працівник виконує після поновлення, ви виплачуєте йому заробіток виходячи зі штатного розпису, що діє на момент поновлення, а не звільнення працівника (лист Мінпраці від 07.08.07 р. № 205/06/187-07 // «БТ», 2008, № 25, с. 9). Тож працівник отримує той оклад, який на момент поновлення встановлено у штатному розписі (так, ніби його знову прийняли на роботу на цю посаду).

Цікаво! Час, пропущений працівником у зв’язку з незаконним звільненням, ви включаєте до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (п. 2 частини першої ст. 82 КЗпП). Припустимо, звільнений вами працівник пропустив рік роботи, тож якщо його поновлять на роботі, він має право отримати щорічну відпустку за цей рік.

Підсумуємо. Роботодавець, отримавши рішення суду про поновлення працівника, має виконати його. А для цього він видає наказ (розпорядження) про поновлення: нараховує та виплачує працівнику середній заробіток, розмір якого суд зазначив у своєму рішенні. Також він уносить скасувальний запис до трудової книжки поновленого працівника.

 

Що буде з працівником, який працював на місці звільненого?

А як же бути з тим працівником, який працював замість звільненого, поки той бігав по судах і добував собі рішення про поновлення? Сумно, але його вам доведеться звільнити на підставі п. 6 частини першої ст. 40 КЗпП. Таке звільнення є звільненням з ініціативи роботодавця. Тому потрібно виконати певні формальності. Це убезпечить вас від можливості судових розглядів уже з цим працівником.

1. Працівникові потрібно запропонувати іншу роботу. І якщо він погодиться, переведіть його на таке місце (частина друга ст. 40 КЗпП). Радимо пропозицію та відмову працівника зафіксувати письмово.

2. Ви не можете звільнити такого працівника в період хвороби чи відпустки. Дочекайтеся, поки він повернеться на роботу.

3. Для такого звільнення не потрібно отримувати завчасну згоду профспілки (ст. 431 КЗпП).

4. До трудової книжки працівника внесіть такий запис: «Звільнено у зв’язку з поновленням на роботі працівника, що раніше виконував цю роботу, п. 6 частини першої ст. 40 КЗпП України».

5. Вам також потрібно виплатити вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).

6. Якщо працівник «перегуляв» відпустку, то ви не утримуєте надміру виплачену суму відпускних (ст. 127 КЗпП).

7. Логічно, щоб такого працівника звільнили днем, який передує даті поновлення працівника. Але оскільки точно спрогнозувати, коли працівник прийде поновлюватися, важко, вважаємо за можливе і поновити працівника, і звільнити його послідовника в один день. Тоді вийде, що в один день на одній посаді працюватиме 2 людини. Нелогічно, але, як кажуть французи, «C’est la vie» («се ля ві» — таке життя), і по-іншому в цій ситуації не вчиниш…

Підсумуємо. Працівника, який працює на місці поновлюваного працівника, ви повинні звільнити. Підстава: п. 6 частини першої ст. 40 КЗпП. Не забудьте запропонувати йому іншу роботу, а у випадку звільнення — виплатити вихідну допомогу.

 

Оподаткування виплат

Виплата за вимушений прогул — це зарплата. Середній заробіток за весь час вимушеного прогулу включається до фонду додаткової зарплати як оплата простою не з вини працівника (п.п. 2.2.12 Інструкції № 5). Тому і для ПДФО, і для ЄВС — це заробітна плата. Тому з
цієї суми ви сплачуєте і ЄВС, і ПДФО за правилами, передбаченими для зарплати. Як-то кажуть: «Заплатиш борг швидше, то буде веселіше…»

Про те, що така виплата є зарплатною, можна зробити висновок із консультації міндоходівців, опублікованої в журналі «Вісник Міністерства доходів і зборів», 2013, № 36, с. 38. А от із консультації в підкатегорії 102.07.17 БЗ Міндоходів доходимо висновку, що такі виплати, на їх думку, вже не є зарплатою. Щоправда, у ній міндоходівці конкретно не уточнюють, яка норма дає їм підстави так вважати. До речі, у цій консультації податківці вишукували «логічний ланцюжок», щоб відмовити підприємству в праві на податкові витрати в сумі середнього заробітку. На наш погляд, такі виплати можна вважати зарплатними. І на підставі п. 142.1 ПКУ підприємство може відносити їх до податкових витрат. Важливим моментом для застосування цієї норми є те, що трудові відносини з поновленим працівником відлічуються не з дати прийняття рішення суду, а з дати незаконного звільнення, тобто і в періоди до фактичного поновлення.

Проте є нюанси. Це продиктовано тим, що внаслідок розтягнутості в часі розгляду справи присуджена зарплата припадає на декілька місяців. І як у цьому випадку розраховувати ПДФО та ЄВС?

ЄВС. При розрахунку ЄВС із середнього заробітку, нарахованого за рішенням суду, ви повинні використовувати норми ч. 2 ст. 7 Закону про ЄВС, п.п. 4 п. 4.3 Інструкції № 455 та п. 4.9 Порядку № 454. Для цього суму заробітку, зазначену в рішенні суду, поділіть на кількість місяців, за які нараховано виплату. При цьому якщо є непов-ні місяці, ви враховуєте їх як повні. Уже далі розподілену виплату порівнюєте з максимальною величиною за кожен місяць і розраховуєте ЄВС.

У таблиці 6 форми № Д4 за місяць, в якому нараховано всю суму зарплати за час прогулу, потрібно заповнити на працівника кілька окремих рядків. Рядки вказуйте в розрізі кожного місяця та року, за який нарахували зарплату (на які її розбили). І не забудьте проставити у графі 10 код «1». Докладніше про це читайте у статті «Форма № Д4 показуємо нарахування зарплати по-міндоходівськи» // «БТ», 2013, № 44 с. 13. Там також наведено приклад заповнення форми № Д4.

ПДФО. Визначений у рішенні суду середній заробіток для нарахування ПДФО ви враховуєте в місяці, в якому його нарахували. І далі перед нами постало запитання: «Чи потрібно, як і щодо ЄВС, розподіляти середній заробіток між місяцями, за який його нараховано судом?» «За», на наш погляд, говорить абзац третій п.п. 169.4.1 ПКУ: «Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування».

Використовуючи такий підхід, для застосування ставок 15 і 17 % ви спочатку розподіляєте нарахування між місяцями, на яке воно припадає. Потім від заробітку кожного місяця вираховуєте утриманий ЄВС (3,6 %). А далі його (з урахуванням інших нарахувань) порівнюєте з 10 МЗП на 1 січня (у 2013 році — 11470 грн.). Із суми 11470 грн. та менше утримуєте 15 % ПДФО, а із суми перевищення — 17 %.

А що ж із ПСП? Востаннє ви її застосовували в місяці звільнення працівника. І оскільки працівника поновлюють на роботі з дати незаконного звільнення, то, мабуть, він має право на ПСП і за періоди, коли за рішенням суду йому нарахували зарплату за час вимушеного прогулу. Проте ми б не говорили про це так однозначно. Річ у тім, що в цей період працівник міг працювати в іншого роботодавця та в нього користуватися ПСП. У такому разі працівник однозначно не може претендувати на ПСП.

Але якщо працівник після звільнення ніде не працював, то він формально може розраховувати на ПСП за ці місяці. Адже заява про застосування ПСП у підприємства є, а після поновлення працівника можна говорити, що трудові відносини не припинялися. Що порадити в цьому випадку? Ми б діяли таким чином: запропонували працівнику написати заяву в довільній формі, в якій би він зазначив, що в період вимушеного прогулу не працював у іншого роботодавця, тому просить вважати написану ним раніше заяву про застосування ПСП чинною. Вас як роботодавця у цьому випадку убезпечить той факт, що за вибір місця застосування пільги відповідає сам працівник, а не ви — його роботодавець (п.п. 169.2.4 ПКУ).

У формі № 1 ДФ середній заробіток показуєте із зарплатною ознакою доходу «101».

А що з датою звільнення, яку вказали у формі № 1ДФ за квартал звільнення (графа 7)? На наш погляд, правильніше подати уточнену форму № 1ДФ за квартал, в якому заповнювали графу 7. Адже після поновлення виходить, що факту припинення трудових відносин не було (є рішення суду, наказ про поновлення, запис у трудовій книжці визнано недійсним або працівнику взагалі видадуть дублікат без такого «ганебного» запису). Порада: зробіть це після 01.01.14 р., оскільки до цієї дати є ризик наразитися на штраф на підставі п. 119.2 ПКУ* за будь-які коригування у формі № 1ДФ.

* Докладніше про це читайте в Темі тижня «Масштабне вдосконалення Податкового кодексу» // «БТ», 2013, № 47, с. 34.

Але повернемося до нашого розподілу середнього заробітку між місяцями, за який його судом нараховано. Якщо ви не зробите такий розподіл у місяці поновлення працівника, то не забудьте це зробити при річному перерахунку ПДФО у грудні.

Якщо ж стати на позицію «ні» щодо розподілу суми заробітку між місяцями, то потрібно діяти таким чином. Для цілей застосування ПСП ви порівнюєте всю суму без розподілу за місяцями. Тому здебільшого ПСП ви не застосовуєте в місяці нарахування виплати за рішенням суду.

Підсумуємо. На наш погляд, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу для оподаткування необхідно вважати зарплатою. Тому до такої виплати потрібно застосовувати зарплатні правила нарахування ПДФО та ЄВС.

 

Висновки

• Справи щодо поновлення звільненого працівника розглядаються тільки судами. Працівнику важливо не пропустити строк для звернення до суду (1 місяць).

• Роботодавець, отримавши рішення суду про поновлення працівника, має виконати його. А для цього потрібно видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника.

• Ще роботодавець має нарахувати і виплатити працівникові середній заробіток. Його розмір суд зазначає у своєму рішенні. Це «брудна» сума, а не сума «на руки».

• Роботодавець уносить до трудової книжки скасувальний запис про звільнення працівника.

• На наш погляд, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу для оподаткування необхідно вважати зарплатою. Тому до такої виплати потрібно застосовувати зарплатні правила нарахування ПДФО та ЄВС.

 

Документи і скорочення статті

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.

Закон про виконавче провадження  Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. № 606-XIV.

Закон про ЄВС — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 р. № 2464-VI.

Інструкція № 58  Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мін’юсту, Мінпраці та Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58.

Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.04 р. № 5.

Постанова ВСУ № 13 — постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13.

Постанова ВСУ № 9 - постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9.

Порядок № 100 Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.

Порядок № 454 — Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міндоходів від 09.09.13 р. № 454.

Інструкція № 455 Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міндоходів від 09.09.13 р. № 455.

ЄВС — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі