Працівника призвали до армії: чи виплачуємо вихідну допомогу?
Чи обов’язково підприємству виплачувати вихідну допомогу працівнику при звільненні у зв’язку з призовом на військову службу?
(м. Харків)
Ні, виплачувати вихідну допомогу при розірванні трудового договору внаслідок призову або вступу працівника на військову службу вам не потрібно. Як, утім, і при направленні його на альтернативну (невійськову) службу.
Ви запитаєте: «Чому? Адже цю норму прописано у трудовому законодавстві». Пояснимо. Для цього проведемо стислий екскурс в історію питання та простежимо хронологію розвитку подій.
Основні норми, що регулюють розірвання трудового договору з призовником та виплату йому вихідної допомоги, — це п. 3 ст. 36 і ст. 44 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).
До 20 червня 2007 року в разі припинення трудового договору з працівником на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП роботодавець повинен був виплачувати йому вихідну допомогу. Розмір такої виплати становив не менше двомісячного середнього заробітку. Підприємство могло навіть збільшити суму допомоги, якщо це було передбачено в колективному договорі.
Але з 20 червня 2007 року цю норму з КЗпП було вилучено Законом № 1014*. І підприємства вже не повинні були виплачувати призовникам вихідну допомогу при звільненні.
* Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань військового обов’язку та військової служби» від 11.05.07 р. № 1014-V.
Ситуація змінилася 1 січня 2008 року, коли набрав чинності Закон про держбюджет-2008**:
1. Повторно було введено в дію виплату вихідної допомоги, якщо трудовий договір розірвано внаслідок призову або вступу працівника на військову службу.
2. Змінено розмір та механізм розрахунку такої виплати. Тепер вихідну допомогу роботодавець повинен був виплачувати працівнику в розмірі двох мінімальних заробітних плат. У зв’язку з цим були внесені відповідні зміни й до ст. 44 КЗпП.
** Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07 р. № 107-VI.
Але, як мовиться у приказці: «Не поспішай виконувати наказ — його можуть скасувати». Так і сталося.
22 травня 2008 року Конституційний суд України визнав унесені Законом про держбюджет — 2008 зміни неконституційними (рішення Конституційного суду України від 22.05.08 р. № 10-рп/2008). У результаті норма, що стосується виплати вихідної допомоги призовникам, із КЗпП не вилучена, але стала недійсною. При цьому чинними залишилися попередні корективи Закону № 1014, що позбавили призовників права на отримання вихідної допомоги (лист Мінсоцполітики від 07.09.09 р. № 211/06/186-09).
Усе викладене вище наведемо в таблиці.
Таблиця 1. Надання вихідної допомоги за рахунок коштів підприємства
| Вид служби/b> | Норма законодавства | Період | |||
| до 20.06.07 р. | 20.06.07 р. — | 01.01.08 р. — 21.05.08 р. | 22.05.08 р. — по сьогодні | ||
| Призов або прийняття на військову службу | Ч. 1 ст. 21 Закону про військову службу*** | У розмірі не менше двомісячного середнього заробітку | Не передбачено | У розмірі двох мінімальних заробітних плат | Не передбачено |
| Проходження альтернативної (невійськової) служби | СтСт. 4 Закону про альтернативну службу**** | ||||
*** Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII.
**** Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12.12.91 р. № 1975-XII.
Отже, з 22 травня 2008 року ви не зобов’язані виплачувати вихідну допомогу працівникам, які звільняються у зв’язку з призовом на строкову військову (альтернативну) службу.
На що ще може розраховувати працівник у цьому випадку? Нормами Закону про військову службу та Закону про альтернативну службу для призовників передбачена можливість отримання грошової допомоги від держави. Це підтвердило й Мінсоцполітики в листі від 07.09.09 р. № 211/06/186-09. Такий вид допомоги надають:
• у розмірі двох мінімальних заробітних плат;
• за рахунок коштів Державного бюджету України;
• у спеціальному порядку, встановленому КМУ.
Але й тут є свої недоліки. На сьогодні порядок виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються у зв’язку з призовом на строкову військову (альтернативну) службу, КМУ не затверджено. Тому законодавчих підстав для виплати такої грошової допомоги призовникам немає.
Прогнозувати розвиток ситуації не будемо. Сподіваємося, що законодавець не залишить поза увагою це питання. Хоча вже скільки часу минуло, а віз, як кажуть, і досі там…
А що робити, якщо в колективному договорі закладено норму про необхідність виплатити призовникам вихідну допомогу (наприклад, з умов колдоговору не вилучено умову про виплату такої допомоги після зміни ст. 44 КЗпП)? Наша позиція: навіть після скасування обов’язковості цієї виплати за ст. 44 КЗпП підприємство зобов’язане виплатити вихідну допомогу. Інакше воно порушить норму колективного договору. А це може загрожувати роботодавцю трудовим спором щодо невиплачених сум і зустріччю в суді.
Висновок: згідно з чинною редакцією ст. 44 КЗпП роботодавець не зобов’язаний виплачувати вихідну допомогу призовникам. Але якщо таку виплату не вилучено з норм колективного договору, на наш погляд, допомогу потрібно виплатити.
І на закінчення деяка корисна інформація щодо виплати вихідної допомоги.
Таблиця 2. Підстави для виплати вихідної допомоги та її розмір
| Підстави припинення трудового договоруb> | Стаття КЗпП для звільнення | Розмір вихідної допомоги |
| Відмова працівника від переведення на роботу до іншої місцевості разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці | П. 6 ст. 36 КЗпП | Не менше середнього місячного заробітку |
| Зміни в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників | П. 1 ст. 40 КЗпП | |
| Виявлення невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації чи стану здоров’я, що перешкоджають продовженню цієї роботи, а також у разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці | П. 2 ст. 40 КЗпП | |
| Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу | П. 6 ст. 40 КЗпП | |
| Порушення власником (уповноваженим ним органом) законодавства про працю, колективного або трудового договору | Ст. 38 і 39 КЗпП | У розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку |
Формула для розрахунку вихідної допомоги (ЗПсер.міс. за місяць):
де: Вд.З — виплати, які були нараховані працівнику в розрахунковому періоді та які враховуємо в розрахунку середньої зарплати (п. 3 Порядку № 100)*;
РДф — кількість робочих днів, фактично відпрацьованих працівником, який звільняється, протягом 2 місяців, що передували місяцю звільнення;
РДг — кікількість робочих днів у розрахунковому періоді (протягом 2 місяців, що передували місяцю звільнення).
* Докладніше інформацію про виплати, які враховуємо чи не враховуємо при розрахунку вихідної допомоги, ви можете знайти у Шпаргалці бухгалтера «Виплати працівникам: нарахування та утримання, участь у розрахунку середньої зарплати для соцвиплат і відпускних, індексація та компенсація, податкові витрати»// «БТ», 2013, № 18-19, с. 23.
Увага, нюанс! Якщо протягом останніх 2 календарних місяців працівник не працював, середню зарплату ви обчислюєте виходячи з виплат за попередні 2 місяці роботи. Якщо ж і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня не зі своєї вини, розрахунок середньої зарплати здійснюєте виходячи з установленої йому в трудовому договорі тарифної ставки (посадового (місячного) окладу).
Якщо працівник відпрацював менше 2 календарних місяців, середню зарплату розраховуєте виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Дар’я КРАВЧЕНКО
