ВІДПУСТКА
«ЗА СВІЙ РАХУНОК»:
порядок надання,
особливості обліку
в розрахунку середньої зарплати
Відпустка без збереження зарплати або, простіше кажучи, відпустка «за свій рахунок» — особлива категорія відпусток. При цьому в одних випадках роботодавець зобов’язаний надати працівнику вільні від роботи дні, а в інших має право діяти на свій розсуд. Правові аспекти надання відпустки без збереження заробітної плати висвітлимо в цій статті.
Дар’я КРАВЧЕНКО, економістаналітик Видавничого будинку «Фактор», d.kravchenko@factor.ua
Правила надання
Умови надання. Законом про відпустки передбачено надання двох видів відпусток без збереження зарплати:
— відпусток, що надаються працівникам обов’язково при додержанні умов для надання, передбачених ст. 25 Закону про відпустки;
— відпусток, що надаються за згодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки).
Тривалість та умови надання відпусток без збереження зарплати наведемо в табл. 1.
Таблиця 1. Умови надання відпусток без збереження зарплати
| Особи, які мають право на відпустку без збереження заробітної плати | Тривалість відпустки | Норма Закону про відпустки |
| 1 | 2 | 3 |
| Умова надання: бажання працівника та згода роботодавця | ||
| Усім працівникам за сімейними обставинами або з інших причин | До 15 календарних днів протягом року | Ст. 26 |
| Умова надання: тільки бажання працівника (згода роботодавця не потрібна) | ||
| Мати чи батько, який виховує дітей без матері (у тому числі й при її тривалому перебуванні в лікувальній установі), яка (який) має двох або більше дітей віком до 15 років або дитинуінваліда | До 14 календарних днів щороку | П. 1 ч. 1 ст. 25 |
| Чоловік, дружина якого перебуває в післяпологовій відпустці | До 14 календарних днів | П. 2 ч. 1 ст. 25 |
| Мати чи батько дитини, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають дитину, чи особа, яка всиновила або взяла під опіку дитину (ч. 3 ст. 18 Закону про відпустки), у разі коли: | П. 3 ч. 1 ст. 25 | |
| — дитина потребує домашнього догляду | Визначена в медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною 6 років | |
| — дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) | Не більше ніж до досягнення дитиною 16 років | |
| Мати чи батько дитини, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають дитину, чи особа, яка всиновила або взяла під опіку дитину (ч. 3 ст. 18 Закону про відпустки) віком до 14 років у разі оголошення карантину | На період оголошення карантину на відповідній території | П. 31 ч. 1 ст. 25 |
| Ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та ті, на яких поширюється Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551XII | До 14 календарних днів щороку | П. 4 ч. 1 ст. 25 |
| Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною | До 21 календарного дня щороку | П. 5 ч. 1 ст. 25 |
| Пенсіонери за віком та інваліди III групи | До 30 календарних днів щороку | П. 6 ч. 1 ст. 25 |
| Інваліди I та II груп | До 60 календарних днів щороку | П. 7 ч. 1 ст. 25 |
| Особи, які одружуються | До 10 календарних днів | П. 8 ч. 1 ст. 25 |
| Працівники в разі смерті родичів по крові або за шлюбом: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчерки), братів, сестер | До 7 календарних днів без урахування часу проїзду до місця поховання і назад | П. 9 ч. 1 ст. 25 |
| Працівники в разі смерті інших родичів | До 3 календарних днів без урахування часу проїзду до місця поховання і назад | |
| Працівники, які доглядають хворих родичів по крові або за шлюбом, які за висновком медустанови потребують постійного стороннього догляду | Визначена в медичному висновку, але не більше 30 календарних днів | П. 10 ч. 1 ст. 25 |
| Працівники, яким необхідно завершити санаторнокурортне лікування | Визначена в медичному висновку | П. 11 ч. 1 ст. 25 |
| Працівники, допущені до вступних іспитів до вищих навчальних закладів | 15 календарних днів без урахування часу проїзду до місцезнаходження навчального закладу і назад | П. 12 ч. 1 ст. 25 |
| Працівники, допущені до складання вступних іспитів до аспірантури з відривом чи без відриву від виробництва, а також ті, хто навчається без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки | Час, необхідний для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад | П. 13 ч. 1 ст. 25 |
| Сумісники | До закінчення відпустки за основним місцем роботи | П. 14 ч. 1 ст. 25 |
| Ветерани праці | До 14 календарних днів щороку | П. 15 ч. 1 ст. 25 |
| Працівники, які не використали щорічну основну і додаткову відпустки повністю або частково за попереднім місцем роботи та отримали за них грошову компенсацію | До 24 календарних днів у перший рік роботи до настання 6місячного строку безперервної роботи | П. 16 ч. 1 ст. 25 |
| Працівники, діти яких віком 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості | 12 календарних днів без урахування часу проїзду до місцезнаходження навчального закладу і назад. За наявності двох чи більше дітей такого віку відпустку надають окремо для супроводу кожної дитини | П. 17 ч. 1 ст. 25 |
Гарантії. Важливими гарантіями при наданні відпусток без збереження заробітної плати, установлених ст. 25 і 26 Закону про відпустки, є те, що на час їх надання за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування в таких відпустках зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Відпустка без збереження зарплати — це окремий вид відпусток, що не належить до категорії щорічних, тому вона:
— не переноситься на наступний рік (якщо працівник протягом декількох років не брав відпустку за свій рахунок або використаав її не повністю);
— не продовжується на святкові та неробочі дні (ст. 5 Закону про відпустки).
Наприклад, якщо працівнику надано відпустку без збереження зарплати з 4 березня по 18 березня 2013 року (15 календарних днів) згідно зі ст. 26 Закону про відпустки, то святковий день, що припадає на цей період (8 березня), не вплине на тривалість неоплаченої відпустки. Отже, працівнику з відпустки необхідно вийти 19 березня 2013 року;
— не залежить від відпрацьованого часу за рік (наприклад, на відпустку максимальної тривалості має право як працівник, який відпрацював цілий календарний рік, так і прийнятий на роботу протягом року).
Відкликання з відпустки. А чи можна відкликати з відпустки без збереження зарплати? У Законі про відпустки про можливість відкликання працівника з такого виду відпустки не йдеться. Хоча на практиці подібна необхідність, звісно, може виникнути. На наш погляд, за аналогією із щорічною відпусткою роботодавець усетаки може відкликати працівника з неоплачуваної відпустки, але тільки за його письмовою згодою.
Надання відпустки з декількох підстав. За необхідності працівник може протягом року оформити неоплачувану відпустку з декількох підстав. Так, якщо працівнику, який одружувався, було надано відпустку без збереження зарплати на 10 календарних днів, це не позбавляє його права на отримання відпустки за сімейними обставинами згідно зі ст. 26 Закону про відпустки або на інших підставах, передбачених ст. 25 Закону про відпустки.
Надання відпустки частинами. У листі від 03.02.12 р. № 31/13/13312 Мінсоцполітики зазначено, що чинним законодавством не передбачено поділу на частини відпустки без збереження зарплати, а також поділену його на години.
Дійсно, ні в Законі про відпустки, ні у КЗпП про це нічого не йдеться. Обмеження в поділі відпустки на частини передбачено тільки для щорічних відпусток, при цьому одна з частин відпустки не може бути менше 14 календарних днів. Водночас із цього можна зробити висновок, що на інші види відпусток це обмеження не поширюється, а отже, неоплачувану відпустку може бути поділено на частини будьякої тривалості (надані по кілька днів протягом календарного року). Тому інваліди чи пенсіонери, яким надається досить тривала відпустка без збереження зарплати на підставі ст. 25 Закону про відпустки, можуть використовувати її частинами протягом календарного року. Той самий висновок справедливий і для відпустки без збереження зарплати на підставі ст. 26 Закону про відпустки — відпустка, на наш погляд, може надаватися частинами, але її сумарна тривалість не повинна перевищувати 15 календарних днів за календарний рік. Разом з тим доводиться погодитися з Мінсоцполітики в тому, що відпустку без збереження зарплати не можна поділити на години, оскільки вона надається в календарних днях.
Відповідальність за надання відпустки понад законодавчо дозволену тривалість. Відправляючи працівників у неоплачувану відпустку понад тривалість, дозволену у ст. 25 і 26 Закону про відпустки, роботодавець порушує законодавство про працю. За подібне порушення частиною першою ст. 41 КУпАП передбачено накладення штрафу на посадових осіб підприємств та підприємців у розмірі від 510 до 1700 грн.
Щоб не допустити порушення, виходом для роботодавця може стати переведення працівників на режим неповного робочого тижня*.
* Див. ком. до листа Мінпраці від 17.06.11 р. №190/13/11611 «Відповідальність роботодавця при встановленні неповного робочого часу та в разі ненадання відпусток» // «БТ», 2011, № 30, с. 11.
Крім того, слід пам’ятати, що примусове направлення працівників у відпустку без збереження заробітної плати також розцінюється як порушення трудового законодавства.
Якщо на підприємстві відсутня робота внаслідок простою, то необхідно оформити простій, а час простою також має бути оплачено працівникам у розмірі не менше 2/3 окладу працівника (ст. 113 КЗпП)**.
** Див. ст. «Простійні» виплати: вибираємо оптимальний варіант» // «БТ», 2010, № 9, с. 38.
Особливості надання відпустки згідно зі ст. 25 Закону про відпустки
Правом на отримання відпустки без збереження зарплати на підставі ст. 25 Закону про відпустки може скористатися працівник, який має певний соціальний статус, або при настанні подій, описаних у цій статті. При цьому роботодавець не має права відмовити в наданні відпустки, якщо працівник звертається з таким проханням. У разі відмови надати відпустку на підставі ст. 25 Закону про відпустки дії роботодавця слід розцінювати як порушення трудового законодавства, за що можуть притягти до відповідальності у вигляді накладення адміністративного штрафу на посадових осіб підприємства та на фізичних осіб — підприємців в розмірі від 510 до 1700 грн.
Для отримання неоплачуваної відпустки працівник має подати роботодавцю письмову заяву в довільній формі із зазначенням строку відпустки, дати її початку та причини, з якої така відпустка потрібна (приклад написання заяви див. на рис. 1, с. 20). До заяви обов’язково додаються документи, що підтверджують факт виникнення зазначених обставин.
Рис. 1. Приклад складання працівником заяви
про надання відпустки «за свій рахунок»
на підставі п. 8 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки
Конкретна дата надання відпустки без збереження заробітної плати в цьому випадку визначається самим працівником у межах дії встановлених законодавством обставин.
Наприклад, п. 8 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки передбачено надання відпустки особам, які одружуються, тобто тим, які перебувають у процесі одруження, а не «які одружилися», або «які збираються взяти шлюб». Право на цю відпустку мають працівники в період, який «прив’язаний» до дати одруження. Тому відпустка може безпосередньо передувати дню реєстрації шлюбу, йти за ним, або дата реєстрації шлюбу може припадати на будьякий день відпустки. Так, якщо реєстрацію шлюбу призначено на суботу, а працівник бажає використати відпустку після весілля, то цілком правомірним буде надання відпустки з п’ятниці або з найближчого понеділка. Однак надати таку відпустку через деякий час після весілля вже не можна.
На підставі заяви працівника оформляється наказ (розпорядження) роботодавця із зазначенням підстави такої відпустки та її тривалості. Форму наказу (типова форма № П3) затверджено наказом № 489. Приклад заповнення наведено на рис. 2 (с. 21).
Рис. 2. Приклад заповнення наказу на надання відпустки «за свій рахунок»
на підставі п. 8 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки
Також у Табелі обліку використання робочого часу (типова форма № П5, затверджена наказом № 489) у рядку для проставляння умовних позначень видів витрат робочого часу вказується літерний або цифровий код, що відповідає певному виду неоплачуваної відпустки:
— відпустка без збереження зарплати у зв’язку з навчанням (пп. 12, 13, 17 ст. 25 Закону про відпустки) — «НБ» (цифровий код «13»);
— додаткова відпустка без збереження зарплати в обов’язковому порядку — «ДБ» (цифровий код «14»);
— відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 6річного віку (п. 3 ст. 25 Закону про відпустки) — «ДД» (цифровий код «17»).
Також зазначається кількість днів та годин, проведених працівником у цій відпустці. В Особовій картці працівника (типова форма № П2, затверджена наказом № 495/656) проставляються відмітки в розділі V «ВІДПУСТКИ» із зазначенням виду відпустки, її періоду, дати початку та закінчення, підстави для надання цього виду відпустки.
Особливості надання відпустки згідно зі ст. 26 Закону про відпустки
Скористатися відпусткою без збереження зарплати на підставі ст. 26 Закону про відпустки має право кожен працівник. Однак відпустка, що надається за угодою сторін, передбачає обов’язкову двосторонню згоду (з одного боку — самого працівника, з іншого — роботодавця). Останнє слово залишається за роботодавцем. При цьому в разі відмови керівник не повинен давати будьякі пояснення щодо свого рішення. Відмова роботодавця не порушує норми трудового законодавства.
Для надання такої неоплачуваної відпустки працівник також має подати роботодавцю письмову заяву в довільній формі (приклад див. на рис. 1). У ній зазвичай наводиться причина — «за сімейними обставинами». Ця фраза просто може бути загальним формулюванням, а може й доповнюватися подробицями таких обставин (хоча їх наявність не обов’язкова): ліквідація наслідків пожежі, переїзд на інше місце проживання. У будьякому разі їх поважність визначається самим роботодавцем. При цьому працівник не зобов’язаний надавати будьякі підтверджуючі документи, хоча за бажанням може їх додати (винятково з метою переконати роботодавця).
Якщо роботодавець згоден на надання відпустки без збереження зарплати цьому працівнику, то на підставі заяви працівника також оформляється наказ із зазначенням підстави такої відпустки та її тривалості (приклад див. на рис. 2, с. 21). З наказом працівника ознайомлюють під розпис. Водночас у Табелі обліку використання робочого часу (типова форма № П5; затверджена наказом № 489) в рядку для проставляння умовних позначень видів витрат робочого часу вказується літерний код «НА» (цифровий код «18»), а також наводиться кількість днів та годин, проведених працівником у цій відпустці.
В Особовій картці працівника (типова форма № П2; затверджена наказом № 495/656) проставляються відмітки в розділі V «ВІДПУСТКИ» із зазначенням виду відпустки, її періоду, дати початку та закінчення, підстави для надання цього вигляду відпустки.
Особливості нарахування виплат
Нарахування зарплати. Відпустка без збереження зарплати передбачає, що за дні її надання працівнику не зберігається середній заробіток (як, наприклад, у разі основної щорічної відпустки). Тому якщо працівник перебував у такій відпустці весь місяць, то за такий місяць йому не буде нараховано зарплату. Це не буде порушенням законодавства про працю.
Якщо ж працівник був у відпустці «за свій рахунок» частину місяця, то залежно від рівня його зарплати нарахована зарплата може бути менше мінімального розміру. І це також не буде порушенням законодавства про працю.
У разі якщо працівник протягом звітного місяця перебував у відпустці «за свій рахунок» і його зарплата за цей період не перевищила суми граничного доходу, що дає право на застосування податкової соціальної пільги в загальному випадку (у 2013 році — 1610 грн.)*, то за наявності поданої заяви на надання ПСП він має право на ПСП у розмірі 573,50 грн. (ст. 169 ПКУ).
* Показники для 2013 року наведено у Шпаргалці бухгалтера «Важливі цифри 2013 року: оподаткування доходів фізичних осіб» // «БТ», 2013, № 3, с. 29.
Кількість календарних днів без збереження заробітної плати відображаємо у графі 14 таблиці 6 форми № Д4*. На працівника заповнюємо окремий рядок навіть тоді, коли такий працівник весь місяць перебував у такій відпустці та йому не було нараховано виплати.
* Докладніше див. Тему тижня «Як заповнити щомісячну форму № Д4 з ЄВС» // «БТ», 2013, № 5, с. 24.
Розрахунок середньої зарплати на підставі Порядку № 100. Відповідно до абз. 6 п. 2 Порядку № 100 період, упродовж якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. У зв’язку з цим при розрахунку середньої зарплати відповідно до Порядку № 100 повинні виключатися з розрахункового періоду дні неоплачуваної відпустки, що надається як на підставі ст. 25 Закону про відпустки (відпустка без збереження заробітної плати, що надається обов’язковому порядку), так і на підставі ст. 26 Закону про відпустки (відпустка без збереження заробітної плати за угодою сторін). На це вказали і представники Мінсоцполітики в листі від 26.11.12 р. № 1203/13/841 (див. ком. на с. 10 цього номера).
Якщо роботодавець надав відпустку без збереження зарплати понад тривалість, передбачену ст. 25 і ст. 26 Закону про відпустки, то, оскільки такі дні відпустки «за свій рахунок» надано незаконно, вони не виключаються з розрахунку.
Приклад 1. Працівнику надано щорічну відпустку з 11 лютого 2013 року на 14 календарних днів. За розрахунковий період (лютий 2012 року — січень 2013 року) сума виплат, що враховується в розрахунку середнього заробітку для розрахунку відпускних, склала 42000 грн. Протягом розрахункового періоду працівник був у відпустці без збереження зарплати з 10 вересня 2012 року по 19 вересня 2012 року (10 календарних днів) згідно зі ст. 25 Закону про відпустки. Розрахуємо суму відпускних для працівника.
Середню зарплату для визначення відпускних розраховуємо таким чином:
де В — сума виплат, нарахованих за розрахунковий період, що включаються до розрахунку;
366 — кількість календарних днів у розрахунковому періоді (до розрахункового періоду потрапляє лютий високосного 2012 року);
Св — кількість святкових та неробочих днів, що припадають на розрахунковий період, згідно зі ст. 73 КЗпП;
Вбз — кількість днів відпустки без збереження зарплати в межах розрахункового періоду.
Таким чином, сума нарахованих відпускних працівнику становитиме:
де К — кількість днів щорічної відпустки.
Приклад 2. Працівнику надано щорічну відпустку з 11 лютого 2013 року на 14 календарних днів. За розрахунковий період (лютий 2012 року — січень 2013 року) сума виплат, що враховується в розрахунку середнього заробітку для розрахунку відпускних, склала 42000 грн. Протягом розрахункового періоду працівник був у відпустці без збереження зарплати з 17 серпня 2012 року по 29 серпня 2012 року (13 календарних днів) згідно зі ст. 25 Закону про відпустки. На цей період припадає 1 святковий день — 24 серпня. Розрахуємо суму відпускних для працівника.
Середню зарплату для визначення відпускних розраховуємо таким чином:
де В — сума виплат, нарахованих за розрахунковий період, що включаються до розрахунку;
366 — кількість календарних днів у розрахунковому періоді (до розрахункового періоду потрапляє лютий високосного 2012 року);
Св — кількість святкових та неробочих днів, що припадають на розрахунковий період (лютий 2012 року — січень 2013 року), згідно зі ст. 73 КЗпП;
Св1 — кількість святкових/неробочих днів, що припадають на період відпустки без збереження зарплати та враховані в показнику Св.
Приклад 3. Працівника направлено у відрядження з 1 лютого по 8 лютого 2013 року (6 робочих днів). Розрахунковим періодом для визначення середньоденної зарплати буде грудень 2012 року — січень 2013 року. Необхідно враховувати, що працівник також був у відпустці без збереження зарплати з 5 грудня 2012 року по 14 грудня 2012 року (10 календарних днів) згідно зі ст. 25 Закону про відпустки. Зарплата працівника за розрахунковий період склала 5190 грн. Розмір денної зарплати (ЗП1день) за лютий становить 170,00 грн.
Розрахуємо середньоденний заробіток працівника:
Оскільки середньоденний заробіток за два останні місяці менше денної зарплати (162,19 < 170), то розрахунок середньої зарплати для оплати днів відрядження буде таким:
де К — сума нарахованої заробітної плати за дні відрядження;
Дв— кількість днів відрядження.
Розрахунок середньої зарплати на підставі Порядку № 1266. Відповідно до п. 14 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата розраховується шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески:
— для розрахунку оплати днів хвороби — на кількість відпрацьованих робочих днів або годин у розрахунковому періоді, тобто в розрахунку буде враховано лише фактично відпрацьований час. А тому період перебування у відпустці без збереження заробітної плати не вплине на розмір оплати;
— для допомоги по вагітності та пологах — на кількість календарних днів за розрахунковий період. При цьому їх кількість за розрахунковий період зменшується на календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком). Таким чином, на не відпрацьовані з інших причин календарні дні ця кількість не зменшується. У зв’язку з цим унаслідок перебування у відпустці «за свій рахунок» допомогу буде виплачено в меншому розмірі, ніж якби до розрахункового періоду не потрапили дні такої відпустки.
Також слід зауважити, що згідно з п. 6 ст. 36 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності не надається в разі перебування застрахованої особи у відпустці без збереження зарплати. Таким чином, якщо період непрацездатності повністю припадає на час відпустки працівника без збереження зарплати, такі дні оплаті не підлягають.
Якщо ж період непрацездатності починається під час перебування працівника в неоплачуваній відпустці, а закінчується в період, коли він уже має працювати, у такому разі діють загальні правила щодо оплати тимчасової непрацездатності. Згідно з п. 3.15 Інструкції № 455 ми бачимо, що у списку випадків, коли листок непрацездатності не видається, перебування працівника у відпустці «за свій рахунок» не згадується. Тому на підставі виданого листка непрацездатності робочі дні після закінчення відпустки, що припадають на перші 5 календарних днів тимчасової непрацездатності, оплачуються за рахунок коштів підприємства, а робочі дні починаючи з 6го календарного дня тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
На завершення зауважимо, що кожен працівник має право на надання йому неоплачуваної відпустки з гарантією збереження робочого місця та зарплати. А будьяке порушення прав працівника з боку роботодавця розцінюється як грубе порушення трудового законодавства і тягне за собою накладення адміністративних штрафів.
Документи статті
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755VI.
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322VIII.
КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073Х.
Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96ВР.
Закон № 2240 — Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.01 р. № 2240III.
Наказ № 489 — наказ Держкомстату «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 05.12.08 р. № 489.
Наказ № 495/656 — наказ Держкомстату і Міноборони «Про затвердження типової форми первинного обліку № П2 «Особова картка працівника» від 25.12.09 р. № 495/656.
Порядок № 100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
Порядок № 1266 — Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.01 р. № 1266.
Інструкція № 455 — Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом МОЗ від 13.11.01 р. № 455.
