Є переплата з податку на прибуток. Чи можна її перенаправити на авансовий внесок?

Підприємство сплатило авансовий внесок з податку на прибуток за січень. Водночас у нього утворилася переплата на основному рахунку з податку на прибуток у 2012 році. Чи може підприємство перенаправити суму такої переплати в рахунок авансового внеску з податку на прибуток за лютий шляхом подання відповідної заяви до податкової служби?

(м. Кам’янка­Дніпровська, Запорізька область)

На нашу думку, підприємство це зробити може. Але навряд чи при цьому в нього вийде уникнути протидії з боку податкових органів таким його намірам. Пояснимо ситуацію.

Як відомо, платник податків має право на залік або повернення переплати за податками та зборами (п.п. 17.1.10, п. 43.1 Податкового кодексу України, далі — ПКУ). Причому, як передбачено абз. 2 п. 87.1 ПКУ, сплата грошових зобов’язань платника податків щодо відповідного платежу може бути здійснена за рахунок переплати такого платежу (без заяви платника) або за рахунок переплати за іншими платежами (на підставі відповідної заяви платника) до відповідного бюджету. Докладно порядок подання відповідної заяви платником податків та її подальшого руху за участі органів держвлади розкрито у ст. 49 ПКУ і деталізовано в Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань, затвердженому наказом ДПАУ, МФУ і Держказначейства від 21.12.10 р. № 974/1597/499 (далі — Порядок № 974).

Жодних умов та обмежень для платника податків, у якого не значиться податковий борг, стосовно можливості скористатися своїм правом на повернення або на спрямування переплати, що виникла, у рахунок поточних грошових платежів ні ПКУ, ні будь­який інший нормативний акт не передбачає.

Наступне запитання, що випливає з формулювання п. 87.1 ПКУ, — запитання про те, чи можна вважати тим самим видом платежу до бюджету, про який згадується в п. 87.1 ПКУ, платіж з податку на прибуток і платіж з авансового внеску цього самого податку.

Якщо звернутися до тексту ПКУ, ми побачимо, що законодавець оперує цим терміном, даючи визначення податку (п. 6.1 ПКУ) і збору (п. 6.2 ПКУ). Вичерпний перелік податків та зборів наведено у ст. 9 і 10 ПКУ.

Авансовий внесок з податку на прибуток як самостійний вид платежу не названо. Отже, залік переплати в рахунок поточних зобов’язань зі сплати авансового внеску з податку на прибуток має здійснюватися автоматично, навіть без заяви підприємства.

Однак це теорія. Практика інколи під впливом суто суб’єктивних факторів обирає інший шлях розвитку подій. І, на жаль, далеко не завжди правильний. Так сталося й цього разу.

В Узагальнюючій податковій консультації щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затвердженій наказом ДПСУ від 21.12.12 р. № 1171 (далі — УПК № 1171), ДПСУ висловилася на користь того, що при розрахунку узгодженої суми грошових зобов’язань для цілей сплати авансових платежів з податку на прибуток сплачені суми цього податку не враховуються (див. відповідь на запитання № 17). Це спочатку викликало деякий подив.

Незабаром податківці на місцях, посилаючись на відповідь, розміщену в підрозд. 110.30.02 Єдиної бази податкових знань, почали прямо говорити про те, що переплату з податку на прибуток не може бути зараховано в рахунок поточних авансових внесків з податку на прибуток, не наводячи при цьому жодної аргументації, крім посилання на УПК № 1171. Остаточно сумніви розвіялися після того, як було запроваджено спеціальні коди бюджетної класифікації для сплати авансових внесків (див. наказ Мінфіну від 17.01.13 № 19). Пізніше податківці саме цю ідею (уже підкріплену новими кодами бюджетної класифікації) озвучили в листі від 21.01.13 р. № 1269/7/15­1317*.

* Див. ком. «Авансові внески з податку на прибуток — щоб уникнути штрафу, подайте заяву про переказ сплаченої суми на нові рахунки» // «БТ», 2013, № 5, с. 4.

Утім, досвідчені платники податків ще до того, як позиція про неможливість заліку в лавах податківців сформувалася остаточно, указували на велику ймовірність саме такого розвитку подій. Побоювання були пов’язані з тим, що авансові внес­ки з податку на прибуток, найімовірніше, повторять долю авансових внесків, які нараховуються на суму дивідендів. Щодо них податкові органи давно займають позицію про неможливість заліку переплати в рахунок поточних платежів, пояснюючи це різними кодами платежів.

Отже, з усього викладеного вище випливає таке:

— по­перше, на сьогодні абсолютно чітко зрозуміло, що податкові органи не мають наміру автоматично зараховувати надміру сплачені суми податку на прибуток у рахунок поточних зобов’язань платника податків за авансовими внесками з цього самого податку; формальний привід — різні коди платежів;

— по­друге, як свідчить досвід деяких платників податків, які спробували подати заяву про перерахування переплати в рахунок авансових внесків з податку на прибуток, навіть такі заяви податківці ігнорують.

Безумовно, така поведінка податківців змусить багатьох суб’єктів господарювання відмовитися від ідеї такого заліку просто через небажання в подальшому витрачати сили на доведення неправомірності податкового боргу, що виникне.

Для тих, хто готовий поборотися за свої права, надійніший алгоритм дій має такий вигляд:

1. Подати до своєї податкової заяву в довільній формі, в якій указати на наявність надміру сплачених сум з податку на прибуток і про бажання спрямувати їх у
рахунок авансових платежів з податку на прибуток. Повторимося: у межах закладеного ПКУ механізму такий залік мав би відбуватися автоматично. Більше того, уже з’явилися перші судові рішення, які дають надію на те, що судові інстанції стануть у цьому питанні на бік платників податків. Так, Харківський адміністративний суд у постанові від 31.01.13 р. у справі № 820/486/13­а визнав, що наявність переплати з податку на прибуток — достатня підстава для автоматичного заліку такої переплати в рахунок поточних зобов’язань з авансового внеску. Щоправда, зробив він це у ситуації, яка виникла ще до запровадження різних кодів бюджетної класифікації для сплати податку на прибуток та авансових внесків, а тому гарантувати, що таку позицію підтримають суди вищих інстанцій, не можна.

2. Подальший розвиток подій від платника податків не залежить. Йому залишається чекати, чи виконають держоргани свій обов’язок та чи приймуть подану заяву. Із положень пп. 7 і 10 Порядку № 974 випливає, що таке «перекидання» має бути здійснено Держказначейством протягом 20 днів з дати подання заяви. Якщо цього не станеться, платнику податків рано чи пізно доведеться зіткнутися з необхідністю оскарження податкової вимоги, оскільки в нього виникне податковий борг. Отже, краще завчасно заручитися доказами того, що відповідну заяву про залік було своєчасно подано до податкового органу. У разі звернення до суду позовні вимоги може бути сформульовано таким чином:

— визнати протиправними дії державної податкової служби щодо визначення податкового боргу щодо авансового внеску з податку на прибуток і скасувати податкову вимогу;

— зобов’язати державну податкову службу і держказначейство зарахувати суму переплати з податку на прибуток у рахунок авансового внеску з податку на прибуток.

Олена УВАРОВА