Страхування сільгосппродукції: правила обліку та оподаткування

СТРАХУВАННЯ СІЛЬГОСППРОДУКЦІЇ:

правила обліку та оподаткування

Виробництво сільськогосподарської продукції є одним із найбільш ризикованих видів підприємницької діяльності. Пов’язано це перш за все із значним впливом на процес вирощування продукції природних умов та різних природних катаклізмів (повеней, засух, буревіїв, граду, злив, хвороб, шкідників тощо), які практично щороку спричиняють загибель значної частини урожаю і завдають великих збитків аграріям.

Щоб хоч якось мінімізувати природні ризики і зменшити наслідки їх настання, сільськогосподарські товаровиробники все частіше звертаються до послуг страхових компаній.
Ураховуючи це, в сьогоднішній статті розглянемо організаційні моменти страхування сільгосппродукції, а також нагадаємо порядок обліку та оподаткування здійснення таких заходів.

Сергій ДЕЦЮРА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», s.detsyura@id.factor.ua

Страхування сільгосппродукції: добровільне чи обов’язкове?

Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері страхування, зокрема, визначає основні засади страхування сільськогосподарської продукції (врожаю сільгоспкультур і багаторічних насаджень, урожай зернових культур і цукрових буряків, а також сільськогосподарських тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів) є Закон про страхування .

Закон про страхування виділяє дві форми страхування (ст. 5): обов’язкове і добровільне.

Що стосується страхування сільгосппродукції, то у переліку обов’язкових видів страхування міститься непряма згадка про такий вид страхування у п. 30 ст. 7 Закону про страхування: обов’язковому страхуванню підлягають тварини (крім тих, що використовуються у цілях сільськогосподарського виробництва) на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків перелік яких наведено у Переліку № 590*, а саме:

— племінні тварини: ВРХ, свині, вівці, кози, коні (чистопорідні або одержані за затвердженою програмою породного вдосконалення тварини, що мають племінну (генетичну) цінність і можуть використовуватися в селекційному процесі) віком від 1 року;

— зоопаркові тварини віком від 1 року;

— циркові тварини віком від 1 року.

* Утім, навіть обов’язковість страхування таких тварин є умовною, оскільки чинним законодавством не передбачено відповідальність сільгосппідприємств за не страху-вання сільгоспризиків.

Страхування таких тварин, на наш погляд, важко віднести до страхування сільгосппродукції, оскільки ці тварини не беруть безпосередньої участі у господарській діяльності сільгосппідприємств.

Крім того, згідно зі ст. 5 Закону про страхування перелік видів обов’язкового страхування є вичерпним і міститься тільки в ст. 7 цього Закону.

А тому можна стверджувати, що страхування сільгосппродукції може бути тільки добровільним.

На це також указується у п. 22 ст. 6 Закону про страхування та п. 3.11 Характеристики видів страхування, у яких говориться, що врожай сільгоспкультур і багаторічних насаджень, урожай зернових культур і цукрових буряків, а також сільськогосподарських тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів підлягає страхуванню виключно на добровільній основі.

Таким чином, на сьогодні страхування сільськогосподарської продукції є добровільним. А тому лише сільгосптоваровиробник, опираючись на свої можливості, має вирішувати: доцільно йому страхувати свою продукцію чи ні.

У світовій практиці агрострахування є одним із найважливіших інструментів для зменшення фінансових втрат від природних катаклізмів. Але в Україні на сьогодні цей вид страхування використовується сільгосптоваровиробниками не дуже часто.

Причин такої непопулярності цього виду страхування доволі багато. На наш погляд, головні з них такі:

— страхування сільгосппродукції є задоволення не з дешевих. А тому сільгосппідприємства в цілях економії, здебільшого, відмовляються страхувати свої активи (хоч це і ризиковано) і сподіваються, що природні катаклізми чи інші непередбачувані явища оминуть їх;

— доволі висока вірогідність настання страхового випадку* робить цей вид страхування мало привабливим і для страхових компаній , що існують на ринку страхування України. Тому страхові компанії здебільшого або відмовляються страхувати сільгоспризики, або встановлюють (для уникнення збитків) надміру високі розміри страхового платежу, що, як згадано вище, відлякує потенційних клієнтів;

— сільгосптоваровиробники і досі доволі скептично відносяться до самої можливості страхування сільгосппродукції. Здебільшого вони побоюються, що страхова компанія, через недосконале законодавство, при настанні страхового випадку не відшкодує їм понесені втрати і вони понесуть збитки не тільки від втрати урожаю, а і від втрати страхового платежу.

* Страховий випадок — подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ст. 8 Закону про страхування).

Тобто проблеми в агрострахуванні є доволі значні, а тому щоб їх вирішити парламент у минулому році прийняв Закон № 4391 (набрав чинності 01.07.12 р.), яким було зроб-лено перший вагомий крок у зацікавленні аграріїв до страхування сільгосппродукції.

Страхування сільгосппродукції з держпідтримкою

Основна суть Закону № 4391 зводиться до того, що сільгосптоваровиробнику, який застрахував на добровільній основі сільгосппродукцію, держава відшкодовує частину страхового платежу, сплаченого страховій компанії.

Отримати таке відшкодування відповідно до п. 3 ст. 5 Закону № 4391 мають право всі суб’єкти господарювання, які здійснюють свою діяльність на території України (крім нерезидентів) та відповідають критеріям визначеним Кабміном. На сьогодні перелік таких критеріїв міститься у Порядку № 813. Відповідно до п. 5 цього Порядку, отримати відшкодування мають право товаровиробники, які:

1) займаються виробництвом сільськогосподарської рослинницької продукції на території України.

Як бачимо, у Порядку № 813 серед суб’єктів господарювання, які мають право отримати відшкодування страхового платежу згадуються лише виробники продукції рослинництва, а тому, на сьогодні, право на отримання відшкодування мають лише ті підприємства, що вирощують продукцію рослинництва. Якщо сільгоптоваровиробник спеціалізується на вирощуванні продукції тваринництва отримати таке відшкодування він не зможе;

2) сплатили страховику страховий платіж** за договором страхування у розмірах, розрахованих виходячи із стандартних страхових продуктів.

** Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) — плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування (ст. 10 Закону про страхування).

Звертаємо вашу увагу, на один нюанс: для того, щоб отримати відшкодування частини сплаченого страхового платежу сільгосппідприємство має застрахувати сільгоспкультуру, що віднесена до переліку культур на які поширюється дія держпідтримки (цей перелік затверджує Кабмін на відповідний фінансовий рік), до того ж від визначеного у цьому переліку виду страхового ризику (п. 2 ст. 5 Закону № 4391).

У 2012 році, як свідчить Перелік № 813, отримати відшкодування сільгосппідприємства могли у випадку страхування тільки однієї сільгоспкультури — озимої пшениці і лише на період перезимівлі. На страхування інших сільгоспкультур у 2012 році дія Закону № 4391 не поширювалась, а отже, і отримати відшкодування страхового платежу сплаченого при страхуванні інших культур сільгосппідприємствам не вдасться. На 2013 рік такий Перелік до цього часу Кабмін не затвердив, а тому поки що невідомо, страхування яких саме культур і від яких ризиків потрапить під дію Закону № 4391;

3) не перебувають на стадії ліквідації та стосовно яких не порушено справу про банкрутство;

4) не мають простроченої більш як на 6 місяців заборгованості перед державним (місцевим бюджетом) та Пенсійним фондом України.

Якщо суб’єкт господарювання підпадає під вищеперелічені критерії, то він має можливість отримати від держави у вигляді компенсації відшкодування сплаченої ним суми страхового платежу. У 2012 році компенсації підлягало до 50 % вартості страхового платежу (п. 1 Порядку № 813), як буде в цьому році поки що невідомо.

Щоб отримати відшкодування сільгосптоваровиробник має пройти три етапи.

І. Вибір страховика . На цьому етапі сільгосптоваровиробник має:

1) вибрати страховика, який би взявся застрахувати сільгоспризики. Страховиком у цьому випадку може виступати юридична особа, яка отримала ліцензію на здійснення страхування сільськогосподарської продукції, та є членом Аграрного страхового пулу*;

2) подати страховику, з яким сільгосппідприємство має намір укласти договір страхування Заявку для страхування сільськогосподарських культур з державною підтримкою за формою, затвердженою наказ Мінагрополітики 04.10.12 р. № 600 у друкованому та електронному вигляді до:

— 1 жовтня — для випадків страху-вання сільгосппродукції на весь період вирощування (страховий продукт 1);

— 15 вересня — для випадків страхування сільгосппродукції на період перезимівлі (страховий продукт 2);

— 1 березня — для випадків страху-вання сільгосппродукції на весняно-літній період (страховий продукт 3).

Копію такої заявки у ті ж строки слід подати також місцевим відділенням Мінагрополітики.

* Аграрний страховий пул — це єдине об’єднання страховиків, які здійснюють страхування відповідно до Закону № 4391. Участь страховиків у пулі є умовою для здійс-нення страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою (п. 2 ст. 15 Закону № 4391).

Така заявка подається з метою надання Мінагрополітики та Аграрному страховому пулу інформації про кількість сільгосптоваровиробників, які планують отримати державну підтримку. На основі такої інформації Мінагрополітики буде формувати кошторис надання відшкодування, а страховики розраховуватимуть необхідний розмір фонду покриття катастрофічних ризиків (п. 3 ст. 15 Закону № 4391).

ІІ. Укладення договору . На цьому етапі сільгосппідприємство має укласти з вибраним ним страховиком у письмовій формі договір страхування.

У цьому договорі, крім умов, що містить звичайний договір страхування (перелік таких умов міститься у ст. 16 Закону про страхування), обов’язково зазначаються і такі специфічні дані:

— кадастровий номер і площа земельних ділянок, зайнятих застрахованими культурами, або координати глобальної системи позиціонування (GPS-супутникової системи навігації) — при страхуванні врожаю.

У випадку страхування сільгосптварин — вид, порода, санітарно-ветеринарний стан, ідентифікаційний номер (якщо присвоєний) тварини, при страхуванні живих водних ресурсів — вид, класифікація, умови розведення та показники вилову живих водних ресурсів, а при страхуванні у бджільництві — кількість бджолосімей у вуликах, їх продуктивність, умови їх розведення;

— прогнозований обсяг продукції (врожайність) у натурі та ціни, що використовуються для розрахунку страхової вартості вирощеної продукції;

— рівень страхового покриття;

— основні агротехнічні і технологічні заходи, які страхувальник зобов’язується виконати при вирощування продукції;

— порядок визначення розміру страхового відшкодування.

Відповідальність страховика за договором страхування починається з дня внесення страхового внеску, але не раніше дати, установленої в договорі (ст. 23 Закону № 4391).

Термін дії договору страхування залежить від того, який вид сільгосппродукції застрахував суб’єкт господарювання (ст. 23 Закону № 4391). Так, якщо застраховано:

— продукцію рослинництва (врожай, посіви) договір діє до дня завершення збирання врожаю і вивезення його з поля;

— продукцію тваринництва (тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції) до дня закінчення строку, на який був укладений договір страхування, або до дня загибелі (втрати, вимушеного забою, вимушеного знищення, травматичного пошкодження або захворювання) застрахованих сільськогосподарських тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції.

Після укладення договору сільгосптоваровиробник має сплатити визначену за договором страхування повну суму страхового платежу**, а потім звернутися до Мінагрополітики за одержанням компенсації.

** Страховий платіж розраховується виходячи з розміру стандартного страхового тарифу. Для страхування озимої пшениці розмір страхового тарифу затверджений розпорядженням Нацфінпослуг від 30.10.12 р. № 1968 та наказом Мінагрополітики від 30.10.12 р. № 660 оремо для кожного регіону України у гривнях із гектара.

ІІІ. Отримання відшкодування . Щоб отримати відшкодування сільгосппідприємство після укладення договору страхування має подати до комісій з питань надання державної підтримки сільгосптоваровиробникам, створеної Мінагрополітики, Заяву для отримання права на компенсацію страхового платежу за формою, затвердженою наказом Мінагрополітики від 04.10.12 р. № 600, і такі документи:

— копію договору страхування, засвідчену страхувальником;

— копії розрахунково-платіжних документів, що засвідчують суму фактично сплачених страхових платежів;

— довідку про банківські реквізити страхувальника;

— довідку про відсутність (наявність) заборгованості з податків і зборів (обов’язкових платежів).

На основі поданих документів комісія приймає рішення про надання або відмові в наданні сільгосппідприємству відшкодування. У разі прийняття позитивного рішення комісія видає відповідну довідку страхувальнику та перераховує страхувальнику після проходження цієї довідки встановлених інстанцій кошти сільгосппідприємству.

Якщо ж суб’єкт господарювання не підпадає під критерії, для отримання відшкодування страхової суми, то страхування сільгосппродукції відбувається за загальними правилами.

Страхові внески в обліку

Бухгалтерський облік. Нарахування та сплата страхових внесків відображається на субрахунку 655 «За страхуванням майна». Аналітичний облік ведеться щодо страхувальників та окремих договорів страхування.

Витрати на страхування включаються до складу собівартості готової продукції як інші прямі витрати та відповідно їх обліковують на рахунку 23 «Виробництво». На це, зокрема, вказує і п.п. «а» п. 2.20 Методрекомендацій № 132 відповідно до якого такі витрати уключаються до собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарського підприємства, як інші прямі вирати (як різновид страхування майна).

Зауважимо: сплата страхових внесків переважно здійснюється авансом за весь період страхування, а тому, на нашу думку, правильніше спочатку відносити здійснені витрати на рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів», а потім поступово протягом дії договору страхування списувати їх на рахунки витрат.

Податковий облік. Страхові платежі (внески, премії) сплачені платником податку на прибуток при страхуванні сільгосппродукції відносяться до податкових витрат. На це прямо вказує п.п. 140.1.6 ПКУ, відповідно до якого до складу податкових витрат підприємства-страхувальника, зокрема, відносяться витрати із страхування загибелі врожаю. При цьому такі витрати мають:

— бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 ПКУ);

— не перевищувати звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення страхового договору (п.п. 140.1.6 ПКУ). Звичайні ціни для добровільних видів страхування розраховуються актуарно (математично), на підставі відповідної статистики настання страхових випадків. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін (пп. 2.4, 2.5 Методики № 3259).

Зауважимо, що відносити до складу податкових витрат можна всю суму сплачених страхових платежів (внесків, премій), оскільки у ПКУ, щодо цього немає обмежень, які до набрання чинності ПКУ були встановлені Законом про податок прибуток.

Витрати понесені на добровільне страхування сільгосппродукції, у тому числі сільгосппродукції з державною підтримкою, сільгосппідприємство відносить до складу собівартості виробленої продукції чи додаткових біологічних активів (п. 138.8 ПКУ). У зв’язку з цим витрати понесені на страхування сільгосппродукції аграрії мають відоб-разити у складі податкових витрат того звітного періоду, у якому визнано доходи від реалізації такої продукції чи додаткових біо-логічних активів (п. 138.4 ПКУ).

У декларації з податку на прибуток витрати у вигляді страхового платежу відображаються у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)».

Що стосується обкладення ПДВ страхових платежів, то згідно з п.п. 196.1.3 ПКУ операції з надання послуг зі страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов’язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів, не є об’єктом обкладення ПДВ.

А отже, страхові платежі (премії, внески), які підприємство-страхувальник сплачує страховику, як плату за страхування, не обкладаються ПДВ. Це підтверджують і представники податкових органів (розд. 130.15.03 ЄБПЗ).

При придбанні страхових послуг страхувальник — платник ПДВ відображає такі послуги у розд. II Реєстру виданих та отриманих податкових накладних (з відповідною позначкою 021, 022 або 023 у полі 02 шапки) на підставі договору страхування (страхового полісу) або платіжного доручення, оскільки на такі послуги податкова накладна не складається. Якщо страховик не є платником ПДВ, то у гр. 5 Реєстру потрібно поставити позначку «НП», якщо ж страхові послуги придбано у платника ПДВ, то варто поставити позначку «БО». Вартісні показники відображаються у гр. 8 і 9 (якщо страхові послуги придбані для використання в госпдіяльності для здійснення оподатковуваних операцій), а у гр. 10 слід поставити «0».

У декларації з ПДВ, у якій відображається реалізація сільгосппродукції (0110/0121-0123/0130) придбання страхових послуг відображається залежно від виду діяльності, у якому вони використовуватимуться для:

— діяльності, що обкладається ПДВ — у ряд. 11.1;

— неоподатковуваної діяльності — у ряд. 11.2;

— використання не в господарській діяльності — у ряд. 14.2.

Отримання компенсації з бюджету

Бухгалтерський облік . Сільгосппідприємства, що застрахували сільгосппродукцію, на яку поширюється дія Закону № 4391, після сплати страхового платежу можуть отримати (при виконанні всіх необхідних процедур і дотримання відповідних умов) із бюджету у вигляді компенсації частину сплаченого страхового платежу (див. с. 21).

Суму отриманого відшкодування з бюджету, на наш погляд, слід обліковувати на рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження».

При цьому, оскільки отримане цільове фінансування для компенсації витрат на сплату страхового платежу надане з бюджету без установлення умов щодо його витрачання на виконання у майбутньому певних заходів, то відповідно до п. 19 П(С)БО 15 таке відшкодування в обліку визнається дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу. Тому, при отриманні таких коштів, сільгосппідприємство має списати отримані кошти з дебету рахунка 48 у кредит субрахунку 718 «Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів».

Податковий облік. Отримані суми відшкодування страхового платежу відповідно до Закону № 4391 у податковому обліку відносяться до складу інших доходів, як суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку (п.п. 135.5.10 ПКУ).

Уключаються такі доходи до податкових доходів відповідно до п.п. 137.2.2. ПКУ у момент фактичного отримання цільового фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів, тобто в момент отримання із бюджету компенсації страхового відшкодування.

Такі доходи в декларації з податку на прибуток відображають у ряд. 3.15 «Суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів» додатка ІД.

Облік страхового відшкодування

Бухгалтерський облік . Виплата страхового відшкодування за договором страхування здійснюється страховиком на підставі повідомлення страхувальника* та страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою. При цьому розмір матеріальної шкоди (збитки) для здійснення страхових виплат установлюється:

— при страхуванні урожаю сільгоспкультур і багаторічних насаджень як різниця між страховою вартістю урожаю, указаною в договорі страхування, і вартістю фактично отриманого після настання страхового випадку урожаю. При цьому обсяг отриманого урожаю або визначається на підставі фактичних даних, або шляхом залучення до оцінки третіх сторін (експертів). Оплата послуг експерта відбувається за рахунок особи, яка замовила експертизу;

— при страхуванні сільгосптварин — виходячи зі страхової вартості тварин зменшеної на вартість придатної до використання або реалізації продукції (м’ясо, шкура, шерсть, субпродукти тощо).

* При настанні страхового випадку пов’язаного із вирощуванням продукції рослинництва повідомити страхувальника страховик має не пізніше 72 годин із дня настання такого випадку, якщо це пов’язано із вирощуванням продукції тваринництва — протягом 48 годин із моменту виявлення цієї події (ст. 13 Закону № 4391).

Сума страхового відшкодування від страховика (компенсація збитків) відповідно до п. 19 П(С)БО 15 уключається підприємством-страхувальником до складу доходів (Кт 751 «Відшкодування збитків від надзвичайних подій»). При цьому такий дохід визнається в бухгалтерському обліку в періоді складання страхового акта.

Сума понесених збитків відображається на субрахунку 991 «Втрати від стихійного лиха».

Податковий облік . Правила оподаткування страхового відшкодування регулюють норми п.п. 140.1.6 ПКУ. Відповідно до цього підпункту, якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника-страхувальника, то: 1) застраховані збитки, понесені таким платником податків у зв’язку з веденням господарської діяльності, уключаються до його витрат за податковий період, у якому він зазнав збитків.

Із цього випливає що відобразити суму застрахованих збитків у складі податкових витратах сільгосппідприємство може в періоді складання страхового акта, що встановлює розмір збитків та підтверджує страховий випадок (на цьому наголошують і податківці в консультаціях із розд.110.09.01 ЄБПЗ та «ВПСУ», 2012, № 19, с. 8).

Звертаємо увагу також на те, що, на нашу думку, відображену у страховому акті, суму застрахованих збитків підприємство-страхувальник має право віднести до складу податкових витрат у повному обсязі, без її зменшення на суму франшизи. Аргументуємо це тим, що:

— франшиза є невід’ємною частиною застрахованих збитків такого підприємства і вираховується із таких збитків лише з метою розрахунку суми страхового відшкодування;

— при укладанні договору страху-вання страхується загальна сума збитків, просто деяка їх частина не відшкодовується.

Із цим підходом раніше погоджувалися і податківці (листи ДПАУ від 23.03.99 р. № 4265/7/22-3117, ДПА в Дніпропетровській області від 26.06.07 р. № 16995/10/15-124). Але згодом позиція податківців змінилася і на сьогодні вони вважають (консультації з розд. 110.09.01 ЄБПЗ та «ВПСУ», 2012, № 2, с. 17 і 2012, № 19, с. 8): не відшкодована страховиком сума збитку (франшиза) в податковому обліку страхувальника не відображається. Тобто і до доходів страхувальника, і до витрат потраплять відповідно сума відшкодування і сума застрахованих збитків, за винятком франшизи.

Як бачимо, на сьогодні позиція ДПСУ є фіскальна, а тому варіант із включення до податкових витрати суми страхового збитку з урахуванням франшизи підійде лише найсміливішим платникам. Решта може включити до податкових витрат суму збитків у розмірі страхового відшкодування.

У декларації з податку на прибуток суму застрахованих збитків відображають у ряд. 06.4.39 «Інші витрати господарської діяльності, до яких розділом III Податкового кодексу України прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат» додатка IВ;

2) суми страхового відшкодування зазначених збитків уключаються до доходів такого платника податків за податковий період їх фактичного отримання (п.п. 140.1.6 ПКУ). Із цим погоджуються і податківці у консультації, що наведена у «ВПСУ», 2012, № 19, с. 8 та розд. 102.07.12 ЄБПЗ).

Сума страхового відшкодування відображається в ряд. 03.22 «Суми страхового відшкодування» додатку IД до декларації.

Що стосується ПДВ, то сума страхового відшкодування, яку отримує підприємство від страхової компанії, не є об’єктом обкладення ПДВ (п.п. 196.1.3 ПКУ; лист ДПСУ від 18.01.12 р. № 2573/К/15-3414-26). Тому необхідності в нарахуванні ПДВ-зобов’язань із такої суми в підприємства не виникає.

При цьому, напевно, витрати, понесені на вирощування посівів, які загинули, уже не беруть участі ні в оподатковуваних операціях, ні в господарській діяльності суб’єкта господарювання. А тому суб’єкт господарювання має компенсувати раніше нарахований податковий кредит за спеціальними правилами «коригування», передбаченими в п. 198.5 ПКУ. Відповідно до цих правил платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної згідно з п. 189.1 ПКУ (виходячи з вартості придбання), за товарами/послугами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є об’єктом оподаткування або використані не у господарській діяльності.

Отже, інакше кажучи, компенсувати податковий кредит щодо загиблих посівів можна лише шляхом збільшення податкових зобов’язань (шляхом умовного продажу). При цьому, на наш погляд, нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ слід лише на частину вартості придбаних товарів/послуг, яка формує собівартість загиблих посівів.

Приклад

Сільгосппідприємство, яке займається вирощуванням продукції рослинництва, у 2012 році застрахувало на період перезимівлі посіви озимої пшениці на площі 500 га. Страховий тариф склав 90 грн. за га. Франшиза за умовами договору дорівнює нулю.

У лютому 2013 року через надмірні морози і відсутність снігового покриву урожай озимої пшениці, що вирощується, був частково знищений. У результаті цього сільгосппідприємство зазнало збитків за даними бухобліку на суму 340000,00 грн. Вартість товарів/послуг, придбаних з ПДВ, які формують собівартість загиблих посівів, складає 100000,00 грн. Податковий кредит, відображений у податковій декларації щодо загиблих посівів, склав 20000,00 грн. Відшкодовано страховою компанією за результатами оцінки загиблого урожаю 350000,00 грн.

Крім того сільгосппідприємство скористалося своїм правом і отримало відшкодування з бюджету 50 % суми страхового платежу.

Відображення в обліку страхування сільгоппродукції

Документи і скорочення статті

Закон про страхування — Закон України «Про страхування» від 07.03.96 р. № 85/96-ВР.

Закон № 4391 — Закон України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» від 09.02.12 р. № 4391-VI.

Закон про податок на прибуток — Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (втратив чинність).

Методика № 3259  — Методика визначення звичайної ціни страхового тарифу, затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 30.12.04 р. № 3259.

Методрекомендації № 132  — Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Мінагрополітики від 18.05.01 р. № 132.

Порядок № 813 — Порядок та умови надання сільськогосподарським товаровиробникам державної підтримки у страхуванні сільськогосподарських культур шляхом здешевлення страхових платежів (премій), затверджений постановою КМУ від 15.08.12 р. № 813.

Перелік № 813 — Перелік сільськогосподарських культур та видів страхових ризиків (продуктів), на які у 2012 році надається компенсація вартості страхових платежів (премій) наведений у додатку постанови КМУ від 15.08.12 р. № 813.

Перелік № 590 — Перелік тварин, які підлягають обов’язковому страхуванню на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків, наведений у додатку 1 до Порядку і правил проведення обов’язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків, затверджений постановою КМУ від 23.04.03 р. № 590.

Характеристика видів страхування — Характеристика та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування, затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 09.07.10 р. № 565.

«ВПСУ» — журнал «Вісник податкової служби України».

ЄБПЗ — Єдина база податкових знань, розміщена на офіційному сайті Міндоходів (www.minrd.gov.ua).