Путівки від роботодавця та профспілки: правила оподаткування, відображення в бухобліку; варіанти оптимізації оподаткування

ПУТІВКИ ВІД РОБОТОДАВЦЯ

та профспілки: правила оподаткування, відображення в бухобліку; варіанти оптимізації оподаткування

Здебільшого працівник самостійно оплачує свій відпочинок. Але є і приємні винятки, коли роботодавець повністю або частково бере на себе оплату перебування в санаторії, будинку відпочинку.

Сьогодні розглянемо особливості бухгалтерського та податкового обліку путівок для оздоровлення працівників від роботодавця та від профспілки.

Вікторія ЗМІЄНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», v.zmienko@id.factor.ua

Путівки за рахунок підприємства: підстави для надання

У звичайних небюджетних роботодавців питання про надання путівок вирішується просто — можливість виділити за рахунок коштів роботодавця (повністю або частково) путівки на оздоровлення та відпочинок може бути прописано в колективному або трудовому договорі. На підставі цього керівник приймає рішення про надання путівки, видавши відповідний наказ (розпорядження).

Процедура видачі роботодавцем путівки, купленої за свій рахунок, проста:

1) уповноважені особи або сам роботодавець визначають коло працівників, які претендують на путівки, — це може здійснюватися за підсумками року або на підставі оцінки роботи за попередній місяць роботи, або за іншими критеріями;

2) роботодавець купує путівки в лікувально-профілактичної установи або в турагента;

3) путівки видаються працівникам.

Потрібно мати на увазі, що вагітні жінки та жінки, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів, а також батьки, котрі виховують дітей самостійно*, мають право на путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах (ст. 185 КЗпП).

* Про особливості праці таких осіб читайте в Темі тижня «Праця жінок» // «БТ», 2013, № 23, с. 35.

Звернемо увагу: будь-які заохочення працівників, і навіть законодавчо встановлені трудові гарантії, бажано передбачити у трудовому та/або колективному договорі, у тому числі й можливість отримання путівки працівником**. У цьому випадку путівки, надані за рахунок коштів роботодавця, для цілей оподаткування буде класифіковано як зарплату. А це допоможе певною мірою оптимізувати оподаткування.

** Про те, що варто передбачити в колективному договорі, ми писали у статті «Роботодавцю про колективний договір: етапи укладення, зміст, виконання» // «БТ», 2011, № 35, с. 34.

Путівки за рахунок підприємства: ЄВС та ПДФО

ЄВС. До бази нарахування ЄВС, зокрема, уключаються суми нарахованої зарплати за видами виплат, що складаються з основної та додаткової зарплати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються відповідно до Закону про оплату праці (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄВС). Із вартості путівок справляється ЄВС (як у частині нарахувань, так і в частині утримань), тому що згідно з п.п. 2.3.4 Інструкції № 5 вартість путівок працівникам та членам їх сімей входить до фонду оплати праці. При цьому для цілей нарахування ЄВС вартість путівки — це завжди зарплата, з якою потрібно сплачувати ЄВС (лист ПФУ від 18.02.11 р. № 3116/03-30 // «БТ», 2011, № 14, с. 8). Причому ЄВС доведеться сплачувати незалежно від того, чи передбачено надання путівки колективним або трудовим договором (а для ПДФО та податку на прибуток це має значення — див. нижче).

Назвемо основні правила справляння ЄВС:

1) ставки ЄВС такі самі, як і для зарплати;

2) базу для справляння ЄВС, на наш погляд, визначаємо із застосуванням «натурального» коефіцієнта, хоча ПФУ з цим і не згоден (листи ПФУ від 16.09.11 р. № 19693/03-30 // «БТ», 2011, № 51, с. 7 і від 20.03.12 р. № 6288/03-30);

3) вартість отриманої путівки порівнюємо з граничною величиною бази, що дорівнює 17 ПМПО (п.п. 4 п. 1 ст. 1 Закону про ЄВС), збільшеною на «натуральний» коефіцієнт. При визначенні черговості включення виплат для цілей порівняння доходу з максимальної величиною вартість путівки розцінюємо як зарплату (тобто путівку враховуємо перед винагородою за цивільно-правовим договором, а також перед лікарняними та декретними);

4) сплачуємо ЄВС у частині нарахувань одночасно з наданням путівки працівнику (у день її видачі), а в частині утримань — не пізніше 20 (для гірничих підприємств — 28) числа місяця, наступного за звітним місяцем;

5) у щомісячній формі № Д4 вартість виданої путівки відображаємо в тих самих рядках, що й зарплату (одним рядком у таблиці 6 разом із сумою нарахованої зарплати).

ПДФО. При справлянні ПДФО та формуванні податкових витрат слід виходити з того, що з метою оптимізації оподаткування путівку краще показати як зарплатну виплату, а не як додаткове благо.

Щоб вважати путівку зарплатною виплатою, на відміну від ЄВС, для ПДФО потрібно прописати можливість надання путівки в колективному (бажано в розділі «Оплата праці») або трудовому договорі. Якщо з цим є труднощі, то варто взяти на озброєння підхід, згідно з яким домовленість сторін може бути виражено не лише в колективному договорі, а й в іншому локальному документі, наприклад у Положенні про надання путівок працівникам, затвердженому наказом (такий підхід висловлювало Мінпраці в листі від 01.10.2007 р. № 700/13/84-07 // «БТ», 2007, № 47, с. 8).

У цьому випадку згідно з п.п. 2.3.4 Інструкції № 5 вартість путівок працівникам і членам їх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства, входять до фонду оплати праці. На підставі цього для цілей обкладення ПДФО путівка розцінюється як зарплатний дохід, у зв’язку з чим потрібно враховувати такі зарплатні правила її оподаткування:

1) зменшуємо вартість путівки на утриманий ЄВС;

2) застосовуємо ставку 15 або 17 %;

3) оскільки путівка для цілей ПДФО — це зарплатний дохід, то враховуємо її при порівнянні з граничною величиною доходу, що дає право на ПСП (у 2013 році — 1610 грн.). Виходить, що в місяці, коли працівник отримав путівку, він може втратити право на ПСП;

4) базу оподаткування визначаємо, застосовуючи «натуральний» коефіцієнт: згідно з п. 164.5 ПКУ при нарахуванні (наданні) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила щодо яких установлено відповідно до ПКУ, помножена на коефіцієнт 1,176471 (для ставки ПДФО 15 %) або 1,204819 (для ставки ПДФО 17 %). До 01.01.13 р. звичайна ціна визначалася відповідно до п. 1.20 Закону про податок на прибуток, з 01.01.13 р. — до ст. 39 ПКУ*. На наш погляд, для путівки, яку роботодавець придбаває, щоб видати працівнику, звичайною ціною буде ціна її придбання.

У формі № 1ДФ вартість «зарплатної» путівки для працівника (п.п. 2.3.4 Інструкції № 5) слід показувати з ознакою доходу «101». Представники податкових органів вважають, що видану путівку, яка частково або повністю оплачується за рахунок роботодавця, потрібно показувати у ф. № 1ДФ з ознакою доходів «126» як додаткове благо (див. «ВПСУ», 2011, № 9, с. 20). Але ми з цим не згодні.

Інша справа, якщо можливість видачі путівки не передбачено в колективному, трудовому договорі або в окремому локальному документі. У цьому випадку для цілей ПДФО видану путівку слід розцінювати як додаткове благо, з якого ПДФО сплачуємо так:

1) застосовуємо ставку 15 або 17 % без зменшення на утриманий ЄВС;

2) вартість путівки не враховуємо при визначенні права працівника на ПСП;

3) базу оподаткування визначаємо, застосовуючи «натуральний» коефіцієнт, виходячи з вартості путівки за звичайними цінами;

4) у формі № 1ДФ вартість путівки для працівника показуємо з ознакою доходу «126».

Строки сплати ПДФО: як для доходу в негрошовій формі — протягом банківського дня, наступного за днем такого нарахування (виплати, надання) (п.п. 168.1.4 ПКУ).

Путівки за рахунок підприємства: податок на прибуток і ПДВ

Податок на прибуток. Для цілей обчислення податку на прибуток надання працівнику путівки є продажем. При цьому залежно від «зарплатності» путівки, що видається, для податку на прибуток маємо справу або з бартерною операцією, або з безоплатною передачею товару.

Про бартерну операцію ідеться в тому випадку, якщо для ПДФО видача путівки є зарплатною виплатою. У цьому випадку забезпечення роботодавцем за свій рахунок путівок працівникам не є даруванням. У такому разі працівник надав роботодавцю якісну та сумлінну працю, за що йому й було надано путівку. Згідно з п.п. 14.1.10 ПКУ бартерна (товарообмінна) операція — господарська операція, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) в негрошовій формі в межах одного договору. Оскільки надання працівнику путівки має ознаки бартерної операції, тому в підприємства виникають податкові доходи від реалізації товарів (п.п. 135.4.1 ПКУ).

Крім того, собівартість купленої путівки підприємство може включити до податкових витрат одночасно з відображенням податкових доходів (п. 138.4 ПКУ). Звичайна ціна для формування витрат на путівку, на наш погляд, у загальному випадку перебуватиме на рівні ціни придбання. А тому результат від такої операції для податку на прибуток дорівнюватиме нулю.

Зверніть увагу, що доходи і витрати від бартерної операції визначаються за договірними цінами, але не нижче (вище) звичайних цін (п. 153.10 ПКУ). Звичайні ціни до 01.01.13 р. визначалися відповідно до п. 1.20 Закону про податок на прибуток, а з 01.01.13 р. визначаються за нормами ст. 39 ПКУ*.

* Про правила застосування звичайних цін читайте у статтях «Звичайні ціни: як вони застосовуватимуться в 2013 році?» // «БТ», 2013, № 1, с. 28 і «Звичайні ціни: проблемні питання» // «БТ», 2013, № 13, с. 32 та у Шпаргалці бухгалтера «Випадки застосування звичайних цін» // «БТ», 2013, № 13, с. 23.

При цьому, крім витрат у сумі собівартості проданої путівки, підприємство має право відобразити «зарплатні» витрати на путівку в сумі нарахування такого доходу (з урахуванням «натурального» коефіцієнта) на підставі п. 142.1 ПКУ.

Безоплатна передача товарів (п.п. 14.1.13 ПКУ) має місце, якщо путівка — не зарплатна виплата, а додаткове благо. По суті, ми просто даруємо путівку працівнику, не отримуючи нічого натомість. Безоплатна передача для цілей оподаткування прирівнюється до продажу (п.п. 14.1.202 ПКУ), що вимагає відображати податкові доходи. У свою чергу, відображення доходів, роблячи операцію з безоплатної передачі господарською, дає право відобразити витрати в розмірі собівартості переданої путівки на підставі п. 138.4 ПКУ (УПК № 581). Доходи і витрати від безоплатної передачі путівки слід визначати за договірними цінами, але не нижче (вище) звичайних цін, оскільки маємо справу з працівниками — неплатниками податку на прибуток (п.п. 153.2.3 ПКУ).

ПДВ. Об’єктом обкладення ПДВ є, зокрема, операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України (п. 185.1 ПКУ). У свою чергу, постачання товарів — будь-яка передача права на розпорядження товарами у статусі власника, у тому числі продаж, обмін або дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 ПКУ).

Видаючи путівку працівнику, підприємство має нарахувати податкове зобов’язання. Згідно з абзацом п’ятим п. 188.1 ПКУ, де визначено базу для оподаткування, зокрема, операцій з постачання товарів (по суті, путівку можна розцінити як товар, що перепродається працівнику) «у межах обміну» (тут ідеться про той самий бартер, тільки іншими словами), а також у межах дарування (путівка — додаткове благо). Як і раніше, база обкладення ПДВ таких операцій визначається виходячи з договірної ціни, але не нижче за звичайні ціни.

Придбаваючи путівку для видачі працівнику в обмін на його працю (бартерна операція, коли путівка — це зарплатний дохід), підприємство, за наявності коректно заповненої податкової накладної, має право відобразити податковий кредит з ПДВ, який було сплачено у складі вартості путівки.

Що стосується ситуації з путівкою — додатковим благом, яку, по суті, роботодавець дарує працівнику, то в цьому випадку податкові зобов’язання з ПДВ потрібно нараховувати в будь-якому разі. Що стосується права на податковий кредит з ПДВ, то воно також є, адже, як зазначалося вище, відображення податкового доходу в межах такої операції надає їй статусу господарської.

Винятки у звільненні від нарахування ПДВ у разі надання путівки працівнику передбачено п.п. 197.1.6 ПКУ — звільнено від обкладення ПДВ операції з постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, інвалідів, дітей-інвалідів. Путівку на таких осіб підприємство придбаває без ПДВ, і при видачі її працівнику для його дитини зобов’язання з ПДВ нараховувати не потрібно. Але в такому разі у підприємства виникає необхідність подання Звіту про суми податкових пільг за формою додатка до Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою КМУ від 27.12.10 р. № 1233.

Путівки за рахунок підприємства: приклад

Приклад 1. Підприємство придбало путівку для працівника вартістю 6000 грн., у тому числі ПДВ — 1000 грн. Працівник має оплатити 25 % вартості путівки. У місяці видачі путівки працівнику нараховано зарплату в сумі 3000 грн. Ставка ЄВС у частині нарахувань — 36,9 % (підприємство віднесено до 11-го класу профризику).

Таблиця 1. Облік придбання та видачі путівки за рахунок підприємства

Як бачимо, за даними прикладу 1 у першому варіанті підприємство зобов’язане нарахувати ЄВС, ПДФО як для зарплати. При цьому в нього фактично є податкові витрати як на вартість путівки, так і на ЄВС, що нараховується на неї. У другому ж варіанті, крім того, що втрачаються податкові витрати на вартість виданої путівки, підприємство ще не має права включати до витрат і нарахований ЄВС (операція 8).

Оптимізація оподаткування при видачі путівки за рахунок підприємства

Як ви вже зрозуміли, така благородна справа, як безоплатна видача путівки працівнику, супроводжується чималим податковим навантаженням. Є як мінімум два способи зекономити на податках при видачі працівнику путівки за допомогою НБД:

1) компенсувати витрати на придбання путівки працівнику шляхом видачі йому НБД. Отже, працівник самостійно оплачує путівку, а підприємство в подальшому відшкодовує йому частково або повністю понесені витрати;

2) видати працівнику на придбання путівки НБД. Надалі працівник оплачує підприємству повну вартість путівки, тож виходить, що він нібито самостійно оплачує путівку. При використанні цього способу вартість путівки не розцінюється як дохід працівника, тому підприємство сплатить меншу суму ЄВС та ПДФО, оскільки у 2013 році НБД сукупно за рік у межах 1610 грн. не обкладається ПДФО відповідно до п.п. 170.7.3 ПКУ.

У табл. 2 розписано на підставі даних прикладу 2, яке податкове навантаження чекає на роботодавця при різних варіантах оплати путівки працівника.

Приклад 2. Вартість путівки, що видається працівнику за рахунок підприємства, — 6000 грн. (у тому числі ПДВ — 1000 грн.).

Таблиця 2. Податкове навантаження роботодавця в розрізі чотирьох варіантів оплати путівки
(вартість путівки умовно — 6000 грн. з ПДВ)

Путівки за рахунок профспілки

Не вдаючись до опису порядку функціонування профспілкової організації, зауважимо, що у статуті профспілки обов’язково має бути прописано можливість видачі путівок (безоплатних або з частковою оплатою), а також визначено суми в кошторисі.

Витрати для роботодавця. У загальному випадку роботодавець не бере участі в наданні путівок працівнику від профспілки, тому його бухгалтерський та податковий облік це не зачіпає. Але можливий варіант, коли підприємство перераховує грошові кошти профспілці, і за ці кошти профспілка придбаває путівки для працівників.

При такому варіанті роботодавець може визнати витрати на підставі п.п. «б» п.п. 138.10.6 ПКУ: до інших витрат звичайної діяльності включаються суми коштів, перераховані роботодавцями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу, передбачені колективними договорами (угодами) відповідно до Закону про профспілки, у межах 4 % оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік. Якщо за результатами попереднього звітного року був збиток, то сума коштів, що перераховується, визначається з урахуванням оподатковуваного прибутку, отриманого в році, що передує року декларування такого річного від’ємного значення, але не раніше ніж за 4 попередні звітні роки.

ПДФО. Пільгу щодо сплати ПДФО передбачено п.п. 165.1.35 ПКУ: до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків не включається вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування, у тому числі на реабілітацію інвалідів, на території України платника податків та/або його дітей віком до 18 років, що надаються йому безоплатно або зі знижкою (у розмірі такої знижки), зокрема професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески платника податків — члена такої профспілки, створеної відповідно до законодавства України.

Свого часу в листі від 15.03.05 р. № 2133/6/17-3116 ДПАУ щодо норми п.п. 4.3.24 Закону про податок з доходів дійшла висновку, що пільга діє незалежно від джерел, за рахунок яких профспілка придбала путівки (за рахунок членських внесків або за рахунок відрахувань роботодавця). Оскільки п.п. 4.3.24 Закону про податок з доходів і п.п. 165.1.35 ПКУ є ідентичними, то можна припустити, що висновок податківців застосовний і сьогодні.

Таким чином, для виконання цієї звільняючої норми для профорганізації, яка збирається надати путівки, має бути виконано одночасно такі умови:

по-перше, путівки надаються на відпочинок, оздоровлення та лікування, у тому числі на реабілітацію інвалідів, на території України (путівка за кордон не пільгується);

по-друге, платник податків має бути членом такої профорганізації та повинен сплачувати до цієї профорганізації внески;

по-третє, путівка надається платнику податків та/або його дітям віком до 18 років. Якщо путівка розрахована на «другу половину» (чоловіка, дружину) або на члена сім’ї старше 18 років, то в цій частині пільга не діє, і ПДФО потрібно сплатити за ставкою 15 % (17 %) як з додаткового блага (лист ДПСУ від 01.02.12 р. № 1959/6/17-1115).

Зверніть увагу: у ПКУ немає обмеження щодо вартості та кількості путівок, тобто одному працівнику — члену профорганізації такою профспілкою може бути виділено скільки завгодно путівок.

Якщо звільнення щодо ПДФО не працює, то базу оподаткування профспілка визначає, застосовуючи «натуральний» коефіцієнт: згідно з п. 164.5 ПКУ при нарахуванні (наданні) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила яких установлено відповідно до ПКУ, помножена на коефіцієнт 1,176471 (для ставки ПДФО 15 %) або 1,204819 (для ставки ПДФО 17 %). До 01.01.13 р. звичайна ціна визначалася відповідно до п. 1.20 Закону про податок на прибуток, з 01.01.13 р. — ст. 39 ПКУ*. На наш погляд, для путівки, яку профспілка придбаває для видачі працівнику, звичайною ціною буде ціна її придбання.

* Про правила застосування звичайних цін читайте у статтях «Звичайні ціни: як вони застосовуватимуться у 2013 році?» // «БТ», 2013, № 1, с. 28 і «Звичайні ціни: проблемні питання» // «БТ», 2013, № 13, с. 32 та у Шпаргалці бухгалтера «Випадки застосування звичайних цін» // «БТ», 2013, № 13, с. 23.

Строки сплати ПДФО: як для доходу в негрошовій формі — протягом банківського дня, наступного за днем такого нарахування (виплати, надання) (п.п. 168.1.4 ПКУ).

Профспілка є податковим агентом і у формі № 1ДФ відображає вартість путівок за свій рахунок з ознакою доходу «156», а оподатковувану частину — з ознакою доходу «127».

ЄВС. Із вартості профспілкової путівки ЄВС не справляється, тому що одержувачі путівок не перебувають із профспілкою у трудових відносинах. У щомісячній формі № Д4 вартість путівки не відображається.

ПДВ. Якщо профспілка є платником ПДВ, то згідно з п. 185.1 ПКУ постачання путівок профспілкою своїм членам є операцією, що оподатковується за ставкою 20 % (за винятком пільги за п.п. 197.1.6 ПКУ для путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, інвалідів, дітей-інвалідів). Відповідно профспілка може включити вхідний ПДВ до складу податкового кредиту.

Член профспілки компенсує частину вартості путівки. Чи оподатковується ця сума у профспілки? Перелік неоподатковуваних доходів профспілок наведено в п. 157.9 ПКУ. Так, від оподаткування звільняються доходи профспілок, отримані у вигляді:

— вступних, членських та цільових внесків;

— відрахувань коштів підприємств, установ та організацій на культурно-масову, фізкультурну й оздоровчу роботу;

— безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань та пасивних доходів, а також вартість майна і послуг, отриманих первинною профспілковою організацією від роботодавця згідно з положеннями колективного договору (угоди), з метою забезпечення умов діяльності такої профспілкової організації відповідно до ст. 42 Закону про профспілки.

Якщо профспілка отримує дохід з інших джерел, вона зобов’язана сплатити податок на прибуток, що визначається як сума доходів, отриманих з інших джерел, зменшена на суму витрат, пов’язаних з отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів (другий абзац п. 157.11 ПКУ).

Раніше часткову компенсацію вартості путівок податківці вважали доходом з інших джерел та вимагали відображати і її в частині II Податкового звіту про використання коштів неприбуткових установ та організацій, форму та порядок складання якого затверджено наказом ДПАУ від 31.01.11 р. № 56 (консультацію було розміщено у «старій» версії розд. 110.30.03 ЄБПЗ — на сайті www.sts.gov.ua). При цьому податківці нічого не говорили про витрати, пов’язані з отриманням такого доходу. У чинній на сьогодні ЄБПЗ (на сайті minrd.gov.ua) аналогічної консультації немає.

Водночас оптимальнішим (менш конфліктним) варіантом вважаємо оформлення отриманої компенсації як одержання членських внесків чи безповоротної фіндопомоги від членів профспілки, а не як унесення часткової вартості оплати путівок. При цьому путівки слід надавати членам профспілки безоплатно.

Приклад 3. Профспілка, ПДВ, що не є платником, придбала путівку вартістю 5000 грн. Цю путівку надано члену профспілки на умовах часткової оплати (40 %, тобто 2000 грн.). При цьому документально оформлено, що путівка надається безоплатно, а 2000 грн. член профспілки вносить як безповоротну фіндопомогу від членів профспілки.

Таблиця 3. Облік профспілкою путівки, виданої її члену

Документи і скорочення статті

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.

КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

Закон про ЄВС — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 р. № 2464-VI.

Закон про профспілки — Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.99 р. № 1045-XIV.

Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

Закон про податок на прибуток — Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (втратив чинність).

Закон про податок з доходів — Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. № 889-IV (втратив чинність з 01.01.11 р.).

Закон про оплату праці — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.

Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.04 р. № 5.

УПК № 581 — Узагальнююча податкова консультація щодо порядку визначення доходу і витрат за операціями з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), затверджена наказом ДПСУ від 05.07.12 р. № 581.

ЄБПЗ — Єдина база податкових знань, розміщена на офіційному сайті Міндоходів: www.minrd.gov.ua

«ВПСУ» — журнал «Вісник податкової служби України».

ПМПО — прожитковий мінімум для працездатних осіб.

ЄВС — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

НБД — нецільова благодійна допомога.

ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.

ПВ — податкові витрати.

ПД — податкові доходи.

ПК — податковий кредит.

ПЗ — податкові зобов’язання.

ПСП — податкова соціальна пільга.