Теми статей
Обрати теми

Земельний податок за нежиле приміщення у багатоквартирному будинку

Редакція БТ
Стаття

ЗЕМЕЛЬНИЙ ПОДАТОК

за нежиле приміщення у багатоквартирному будинку

 

Останнім часом стало доволі поширеним явищем використовувати у господарській діяльності нежилі приміщення, які знаходяться у багатоквартирних будинках.

У зв’язку з цим у сьогоднішній статті з’ясуємо, чи законно це, а також розповімо про механізм стягнення земельного податку за нежиле приміщення у багатоквартирному будинку.

Сергій ДЕЦЮРА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», s.detsyura@id.factor.ua

 

Нежитлові та житлові приміщення

Загалом приміщення, що знаходяться у багатоквартирному будинку і придатні для використання, можна умовно розділити на дві категорії:

1. Житлове приміщення — це опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання (додаток Б ДБН В.2.2-15-2005).

Згідно зі ст. 383 ЦКУ власник житлового будинку, квартири (житлового приміщення) має право використовувати його для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб. Водночас йому заборонено використовувати такі приміщення для промислового виробництва. Аналогічну за своєю суттю норму містить і ст. 6 ЖКУ, відповідно до якої надання приміщень у житлових будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Як бачимо, житлові приміщення однозначно заборонено використовувати лише у промисловому виробництві (промислових цілях), тобто для виробництва матеріальних благ (продукції тощо).

Та все ж оскільки суб’єкти господарювання можуть займатися господарською діяльністю не тільки промислового характеру (виробництво продукції), а й непромислового (використовувати житлові приміщення як магазини, офіси або склади тощо), виникає закономірне запитання: чи можна взагалі займатися непромисловими видами господарської діяльності у житлових приміщеннях?

Прямої відповіді на це запитання, як і заборони на здійснення такої діяльності у житлових приміщеннях, у нормативно-правових актах не міститься.

Але оскільки, як було сказано вище, житлові приміщення можуть використовуватися лише для проживання в них людей, то, на нашу думку, здійснювати діяльність непромислового характеру у таких приміщеннях також не можна.

Однозначно можна сказати тільки одне: дозволено займатися такою діяльністю у багатоквартирних будинках лише у нежитлових приміщеннях (ст. 4 ЖКУ). Тому якщо суб’єкт господарювання вирішить займатися непромисловою діяльністю у багатоквартирному будинку, потрібно перевести житлове приміщення у нежитлове.

Водночас відповідно до ст. 7 ЖКУ*, житлові приміщення обов’язково переобладнуються в нежитлові, якщо останні стають непридатними для проживання. Ураховуючи це, можна припустити: якщо діяльність непромислового характеру (наприклад, створення сайтів, написання статей чи книг, надання косметичних чи дизайнерських послуг тощо), що здійснюється у житловому приміщенні, не створює перешкод для нормального проживання у ньому людей (не перетворює приміщення у непридатне для життя), здійснювати таку діяльність можна і без переведення житлового приміщення у нежитлове.

* Зауважимо, що ця стаття ЖКУ стосується жилих будинків державного і громадського житлового фонду, але, на наш погляд, її можна використовувати і при регулюванні житлових питань у приватному житлі.

У випадку, коли здійснення у житловому приміщення діяльності непромислового характеру унеможливлює нормальне проживання людей у такому приміщенні, на нашу думку, слід обов’язково перевести житлове приміщення до нежитлового фонду.

Процедура переведення житлових приміщень у нежитлові у законодавстві України чітко не визначена. А тому в кожному регіоні (місті) прийнято свої локальні нормативні акти, якими слід керуватися при здійсненні таких дій. Так, наприклад, для Києва такий порядок прописано у Порядку № 1825, для Харкова — у Положенні № 336.

2. Нежитлове приміщення — приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду та вважається самостійним об’єктом цивільно-правових відносин (додаток Б до ДБН В.2.2-15-2005).

Про те, що саме у нежитлових приміщеннях багатоквартирного будинку дозволено займатися непромисловими видами діяльності, говорить ст. 4 ЖКУ, у якій прямо вказано, що саме нежитлові приміщення в житлових будинках призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Звертаємо увагу, що у випадку, коли суб’єкт господарювання вирішив перевести своє житлове приміщення до складу нежитлових і використовувати його при здійс-ненні непромислового виду діяльності, він має дотримуватися вимог ДБН В.2.2-15-2005 щодо правил розміщення нежитлових приміщень у житлових будинках.

Так, зокрема, відповідно до п. 2.50 ДБН В.2.2-15-2005 адміністративні приміщення, магазини роздрібної торгівлі, побутового обслуговування, юридичні консультації і нотаріальні контори можна розміщувати лише у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків, а от творчі майстерні художників та архітекторів можна також розміщувати на верхньому житловому поверсі (у тому числі мансардному) таких будинків. У цьому пункті також наведено перелік непромислових видів діяльності, якими взагалі заборонено займатися у багатоквартирних будинках.

Розібравшись із поняттями «нежитлові» та «житлові приміщення», перейдемо до правил оподаткування земельним податком таких приміщень.

 

Необхідність сплати земельного податку

Розпочнемо з того, що за житлові приміщення, що знаходяться у багатоквартирних будинках, земельний податок власники квартир не сплачують, оскільки не виступають ні власниками, ні користувачами земельних ділянок під багатоквартирними будинками. За них такий податок сплачують підприємства, які управляють багатоквартирними будинками, або об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі — ОСББ), які відповідно до ст. 42 ЗКУ є землекористувачами таких земельних ділянок.

Що стосується нежитлових приміщень, то з набуттям чинності ПКУ на власників нежитлових приміщень у багатоквартирних житлових будинках покладено обов’язок сплачувати земельний податок. Так, згідно з п. 287.8 ПКУ власник нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, починаючи з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Тобто, уже більше двох років (з 01.01.11 р.) всі власники нежитлових приміщень (у тому числі фізичні особи) зобов’язані сплачувати до бюджету земельний податок. На це звертали увагу податківці у листі від 13.05.11 р. № 4896/Б/10-1014/1908.

Але якщо детально розібратися у цій ситуації, то виявляється, що норма п. 287.8 ПКУ є доволі суперечливою.

Нагадаємо, що відповідно до п. 269.1 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а підставою для нарахування цього податку, як випливає із п. 270.1 та п. 286.1 ПКУ, є дані земельного кадастру про земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні платників цього податку.

Згідно з чинним на сьогодні законодавством, коли особа (зокрема, суб’єкт господарювання) придбаває приміщення в багатоквартирному будинку, то до неї відповідно до ст. 377 ЦКУ не переходить право власності на земельну ділянку, а відомості про неї не вносяться до земельного кадастру.

Крім того, земельні ділянки, на яких розміщені багатоквартирні житлові будинки, а також будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, що до них відносяться, як було сказано вище, відповідно до ст. 42 ЗКУ надаються в постійне користування підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють управління цими будинками, або в разі приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку — земельна ділянка передається у власність або в користування ОСББ.

Тобто власники нежитлових, як і житлових приміщень, у багатоквартирному житловому будинку фактично не стають власниками чи користувачами земельної ділянки під ним та прилеглої до нього території, а тому формально не є платниками податку за землю.

Водночас у п. 287.8 ПКУ прямо вказано про необхідність сплати земельного податку і такими «неплатниками». Тому можна говорити, що законодавець свідомо встановив виняток із загального правила щодо стягнення земельного податку і поклав обов’язок зі сплати такого податку на власників нежитлової нерухомості у багатоквартирному будинку.

Хочемо зазначити, що державні органи ще до прийняття ПКУ (лист Держкомзему від 26.05.10 р. № 10046/17/4) намагалися зобов’язати сплачувати земельний податок власників нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, але тоді їх висновки були законодавчо не обґрунтовані, а тепер, як бачимо, ситуація змінилася.

На тому, що власники такого приміщення, в тому числі фізичні особи, є платниками земельного податку, наполягають і податківці (див. лист ДПСУ від 12.11.12 р. № 2470/0/141-12/О/17-3214).

Отже, можна резюмувати: власники нежитлового приміщення, яке розташоване у багатоквартирному будинку, повинні сплачувати земельний податок за частину земельної ділянки, на якій розташовані такі будинки (з урахуванням прибудинкової території), оскільки цього прямо вимагають положення п. 287.8 ПКУ.

 

Платники податку

Платниками земельного податку за земельні ділянки, що знаходяться під багатоквартирними будинками, є:

1) за загальним правилом — власники земельних ділянок під багатоквартирними будинками або землекористувачі таких ділянок (ст. 269 ПКУ).

Такими землекористувачами відповідно до ст. 42 ЗКУ є підприємства, які управляють багатоквартирними будинками, або ОСББ.

При цьому, як стверджують податківці (консультація у розд. 112.01 ЄБПЗ), ОСББ, якому відповідно до акта приймання-передачі передано на баланс житловий комплекс, що включає, зокрема, земельну ділянку в установлених межах, стають платниками земельного податку з дати підписання такого акта. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Сплачують ОСББ податок (див. консультацію у розд. 120.05 ЄБПЗ) за всю площу земельних ділянок, що їм належать або надані в користування, незалежно від кількості житлових і нежитлових приміщень, що знаходяться у багатоквартирному будинку, який знаходиться на такій земельній ділянці. Тобто для підприємств, які управляють багатоквартирними будинками, та ОСББ підставою для сплати є право власності або користування на земельну ділянку;

2) за специфічним правилом, визначеним п. 287.8 ПКУ, — власники нежитлового приміщення, яке розташоване у багатоквартирному будинку.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 325 ЦКУ суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Тобто, власниками нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку можуть виступати виключно юридичні і фізичні особи. Отже, п. 287.8 ПКУ до платників земельного податку віднесено юридичних осіб і звичайних фізичних осіб — громадян. При цьому головним фактором, що визначає обов’язок сплати податку для таких осіб, є наявність права власності на нежитлове приміщення, що знаходиться у багатоквартирному будинку.

Зауважимо, що такий суб’єкт права власності, як фізична особа — підприємець (далі — ФОП), окремо у ЦКУ не виділяється. Такі особи не можуть взагалі виступати суб’єктами права власності, і в тому числі бути власником нежитлової нерухомості та земельних ділянок. У зв’язку з цим ФОП не є і платниками земельного податку, зокрема за нежитлове приміщення, яке розташоване у багатоквартирному будинку. Хоча сплачувати земельний податок ФОП, які здійснюють діяльність у нежитловому приміщенні, що зареєстроване на фізичну особу — громадянина, все рівно повинні, але не у статусі ФОП, а у статусі фізичної особи — громадянина.

Звертаємо увагу, що податківці у своїх консультаціях (див. розд. 112.05 ЄБПЗ та «ВПСУ», 2013, № 8, с. 26) допускають можливість оформлення права власності на земельну ділянку і на ФОП, а тому в цьому випадку сплачувати земельний податок має саме ФОП. Ми не згодні з такою позицією податківців, оскільки вважаємо, що ФОП відповідно до положень ЦКУ взагалі не може бути суб’єктом права власності нерухомого майна, а тому не є платником земельного податку.

Власник нежитлового приміщення (фізична чи юридична особа) має сплачувати земельний податок за частину земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок (з урахуванням прибудинкової території), пропорційно частці площі нежитлового приміщення, що йому належить, у загальній площі багатоквартирного будинку (загальній площі житлових і нежитлових приміщень).

При цьому сплачувати земельний податок має лише власник нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, а отже, орендар нежитлового приміщення не є платником земельного податку. Ним залишається власник приміщення, який за бажанням може включити умову про відшкодування йому суми податку у складі орендної плати за приміщення.

Хочемо також звернути увагу на одну деталь: обов’язок сплачувати земельний податок власниками (користувачами) земельної ділянки під багатоквартирним будинком і власниками нежитлових приміщень у такому будинку призвів до подвійного оподаткування:

1) земельний податок сплачується за всю земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію (за даними земельного кадастру) підприємством, яке управляє багатоквартирним будинком, або ОСББ;

2) земельний податок сплачується за частину цієї ж земельної ділянки (пропорційно площі нежитлового приміщення) власником такого нежитлового приміщення.

Для уникнення подвійної сплати земельного податку логічно було б зменшити площу земельної ділянки під багатоквартирним жилим будинком та прибудинкової території, за яку сплачує податок ОСББ, на площу земельної ділянки за яку податок сплачує власник нежитлової нерухомості. Але на сьогодні законодавство не передбачає ні можливості, ні порядку такого зменшення.

А тому допоки не буде на законодавчому рівні урегульоване це питання, сплачуватися земельний податок за частину земельної ділянки під такими будівлями буде двічі.

 

Сплата податку юрособами

Юридичні особи — власники нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і подають або (ст. 286 ПКУ):

одну річну Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), форма якої затверджена наказом ДПАУ від 24.12.10 р. № 1015 (далі — Декларація), не пізніше 20 лютого поточного року відповідному органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки. У ній вказується річна сума податку з розбивкою на рівні частки за місяцями (п. 286.2 ПКУ). Якщо подається Декларація вперше (фактично починається діяльність суб’єкта як платника плати за землю — з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно), то разом з нею слід подати і довідку (витяг) про розмір НГО земельної ділянки (якщо НГО такої ділянки проведена), а надалі така довідка подається у разі затвердження нової НГО;

— замість однієї річної Декларації на поточний рік можна щомісяця подавати звітну місячну Декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ПКУ).

Подання Декларації на поточний рік звільняє платників плати за землю від обов’язку подання щомісячних декларацій, як і подання місячних декларацій звільняє від подання річної.

Для того щоб розрахувати розмір земельного податку, юридичні особи мають мати таку інформацію:

1) площу земельної ділянки, за яку сплачується земельний податок. Розраховується така площа пропорційно частці площі нежитлового приміщення, що знаходиться у власності юрособи, до загальної площі багатоквартирного будинку (спільної площі усіх квартир і нежитлових приміщень у будинку, див. лист ДПСУ від 14.03.12 р. № 7267/7/17-3217). Тобто загальну площу земельної ділянки під багатоквартирним будинком (з урахуванням прибудинкової території) треба помножити на таку частку;

2) нормативну грошову оцінку (далі — НГО) одиниці площі земельної ділянки, що знаходиться під багатоквартирним будинком, якщо НГО такої земельної ділянки проведена;

3) ставка податку. Розмір ставки податку залежить від того, проведена НГО земельної ділянки чи ні. Так, якщо НГО земельної ділянки під багатоквартирним будинком проведена, то ставка встановлюється у розмірі 1 % від НГО такої земельної ділянки (ст. 274 ПКУ).

Якщо ж НГО не проведено, то розмір ставки для таких земельних ділянок слід взяти із ст. 275 ПКУ. В цій статті ставка земельного податку визначена у гривнях за 1 м2, а її розмір диференційовано в залежності від чисельності населення населеного пункту, в якому знаходиться земельна ділянка.

При цьому слід враховувати, що земельна ділянка, на якій знаходиться багатоквартирний будинок, виділена саме для розміщення житлового фонду, про що вказується у державному земельному кадастрі. При цьому переведенні житлових приміщень у багатоквартирному будинку до складу нежитлових не змінюється цільове призначення земельної ділянки під такими будинками.

А тому розраховувати земельний податок, на наш погляд, власники нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку будуть з урахуванням особливостей, встановлених п. 276.1 ПКУ. Нагадаємо, що відповідно до цього пункту податок за земельні ділянки (у межах населених пунктів), зайняті житловим фондом (а це якраз наший випадок), справляється у розмірі 3 % суми земельного податку, обчисленого відповідно до ст. 274 і 275 ПКУ.

Тобто, щоб обчислити розмір податку, юридична особа має:

— для земельних ділянок, НГО яких проведена, знайти 1 % від добутку площі земельної ділянки та розміру НГО і від отриманого результату знайти 3 %;

— для земельних ділянок, НГО яких не проведено, — знайти 3 % від добутку площі земельної ділянки (м2) та ставки податку.

Звертаємо увагу, що, розраховуючи розмір податку, юридичні особи — власники нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку стикаються з проблемою: де саме дістати інформацію про НГО земельної ділянки під будинком та прибудинкової території та про розмір такої ділянки?

До сьогодні ця проблема у нормативно-правових актах не врегульована. Тому податківці у листі від 17.02.11 р. № 3173/6/10-1015/567 рекомендують з метою з’ясування подібних питань звертатися із запитом до територіальних органів Держземагентства* (відмову останніх надати необхідну інформацію можна оскаржувати), оскільки саме цей орган здійснює державне регулювання у сфері оцінки земель, організовує та забезпечує виконання відповідних робіт, видає витяги з технічної документації про НГО земельних ділянок тощо.

* Зауважимо, що дізнатися про показник середньої (базової) вартості земель населених пунктів можна на офіційному веб-сайті Держземагентства (www.dazru.gov.ua) в розділі «Ринок та оцінка земель» — «Довідник показників середньої (базової) вартості земель населених пунктів».

Детально про заповнення форми Декларації див. статтю «Плата за землю: особливості складання звітності на 2013 рік» // «БТ», 2013, № 6, с. 21.

Сплачувати нараховані податкові зобов’язання, як при поданні річної, так і при поданні місячної звітності, слід щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця. Якщо останній день припадає на вихідний, то строк сплати не переноситься!

 

Сплата податку фізособами

Якщо власником нежитлової нерухомості виступає фізична особа — громадянин, то податкову декларацію з плати за землю (на відміну від юридичних осіб) фізична особа подавати не повинна, оскільки відповідно до п. 286.2 ПКУ всі фізичні особи звільнені від подання такої звітності.

Крім того, відповідно до п. 286.5 ПКУ нарахування фізичним особам сум податку за землю проводиться органами ДПС шляхом видачі платникові до 1 липня поточного року податкового повідомлення-рішення про внесення податку.

Суму податкового зобов’язання, що вказана у такому повідомленні-рішенні, фізична особа має сплатити до бюджету впродовж 60 днів з дня вручення повідомлення-рішення (п. 287.5 ПКУ).

Зауважимо, що у випадку коли у відповідний строк таке повідомлення-рішення фізична особа не отримала, то вважати, що вона не є платником цього податку, не слід, оскільки не виключено, що таке повідомлення могло загубитися на пошті та вчасно не було доставлене платникові. Тому фізичним особам, які мають у власності нежитлові приміщення, але не отримали до 01.07.13 р. повідомлення-рішення, потрібно звернутися до органу ДПС з проханням надати інформацію про розмір податку на землю і після отримання такої інформації сплатити визначену суму податку за землю до бюджету.

Крім того, слід звернути увагу на те, що фізичні особи, які мають право на пільги із земельного податку, визначені ст. 281 ПКУ, а саме фізичні особи, які є інвалідами першої і другої групи, фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком), ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII, та фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть скористатися такими пільгами при сплаті земельного податку за нежитлові приміщення.

Пояснюється це тим, що звільнення від сплати земельного податку, що надане певним категоріям фізосіб відповідно до п. 281.1 ПКУ, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, вказаних у п. 281.2 ПКУ. Однак серед земельних ділянок, на які поширюється дія пільги, не вказана земельна ділянка, що знаходиться під багатоквартирним жилим будинком, а отже, до земельних ділянок, які знаходяться під такою нерухомістю, застосувати її не можна. Це підтверджують і податківці у листі від 12.11.12 р. № 2470/0/141-12/О/17-3214.

 

Земельний податок та єдиноподатники

Ще одним актуальним питанням при сплаті земельного податку за нежитлову нерухомість є питання сплати такого податку платниками єдиного податку.

Нагадаємо, що з 01.01.12 р. відповідно до п.п. 4 п. 297.1 ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності. Тобто платники єдиного податку звільнені від сплати податку на землю лише за ті ділянки, які вони використовують у підприємницькій діяльності.

На перший погляд, з вищесказаного прямо випливає, що юридичні особи і ФОП, які є платниками єдиного податку, звільняються від сплати земельного податку і за нежитлове приміщення, якщо вони використовують такі приміщення у своїй підприємницькій діяльності.

Водночас податківці хоч і погоджуються із таким твердженням, але при цьому висувають одне уточнення (листи ДПСУ від 06.03.12 р. № 6535/7/17-3217 і від 14.03.12 р. № 7267/7/17-3217 та консультації у розд. 112.01 ЄБПЗ та «ВПСУ» 2013, № 8, с. 26): для підтвердження факту використання таких приміщень у підприємницькій діяльності, а отже, і звільнення від сплати, необхідно, щоб право власності на нежитлове приміщення було оформлене на суб’єкта підприємницької діяльності, тобто юридичну особу або ФОП.

Як ми вже згадували вище, згідно з ЦКУ суб’єктом права власності можуть бути лише юридичні особи та фізичні особи — громадяни. ФОП суб’єктами прав власності не виступають. Враховуючи згадані роз’яснення податківців, ФОП, яка використовує у своїй підприємницькій діяльності нежитлове приміщення, право власності на яке оформлено на цю фізичну особу — громадянина, скористатися звільняючими нормами п. 297.1 ПКУ щодо сплати земельного податку не може.

На наш погляд, такий підхід податківців є невірним, оскільки:

— відповідно до ст. 320 ЦКУ фізична особа має право використовувати своє майно, у тому числі і нежитлове приміщення, у підприємницькій діяльності. А тому, на наш погляд, те, що правовстановлюючі документи оформлені на фізичну особу — громадянина, а не на ФОП, є законним і звичайним явищем і лише вказує на те, що таке приміщення і земельна ділянка під ним використовуються ФОП у його підприємницькій діяльності;

— у п.п. 4 п. 297.1 ПКУ немає жодного натяку на те, що для отримання звільнення ФОП повинна обов’язково мати правовстановлюючі документи на нежитлове приміщення чи земельну ділянку, оформлені виключно на ФОП, а отже, не лише за ними можна визначити, чи використовується приміщення (ділянка) в підприємницькій діяльності суб’єкта господарювання.

Крім того можна знайти консультації податківців, у яких вони дозволяють скористатися звільненням від сплати навіть при оформленні права власності на нежитлове приміщення на фізичну особу — громадянина. Так, зокрема, в УПК № 1051* прямо вказано: «…якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу — підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку».

* Див. ком. «Підприємці-єдиноподатники не сплачують земельний податок при здаванні в оренду нерухомості» // «БТ», 2012, № 49, с. 07.

Із цього можна зробити висновок, що отримати звільнення від сплати земельного податку за нежитлове приміщення можна у випадку оформлення права власності на фізичну особу або на ФОП. На наш погляд, такий підхід є цілком логічним і виправданим.

Звертаємо увагу, що в УПК № 1051 податківці не заперечують навіть проти того, щоб ФОП не сплачували земельний податок і при здаванні в оренду нежитлових приміщень. Пояснюють вони це тим, що при здаванні таких приміщень в оренду підприємницька діяльність наймодавців провадиться за рахунок здачі в оренду майна і земельної ділянки, а отже ФОП (власник нежитлового приміщення) звільняється від нарахування (сплати) та подання податкової звітності із земельного податку.

Водночас податківці на місцях навіть за наявності УПК № 1051 висловлюються проти того, щоб ФОП — платники єдиного податку звільнялися від сплати земельного податку за нежитлові приміщення, якщо право власності оформлено на фізичну особу — громадянина.

А тому, якщо ФОП — платники єдиного податку отримали до 1 липня поточного року повідомлення-рішення про сплату земельного податку на ім’я звичайної фізичної особи, такі платники можуть:

— або виконати вимоги податківців і сплатити податкове зобов’язання;

— або оскаржити в адміністративному чи судовому порядку отримане повідомлення-рішення.

Якщо ви вирішили сперечатися з податківцями, то головним аргументом у суперечці щодо несплати буде обґрунтування того, що нежитлове приміщення використовується у господарській діяльності єдиноподатника.

На цьому все. Сподіваємося, що ця консультація допоможе вам, шановні читачі, без проблем використовувати у своїй діяльності нежитлові приміщення, розміщені у багатоквартирних будинках.

 

Документи і скорочення статті

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. № 435-IV.

ЗКУ — Земельний кодекс України від 25.10.01 р. № 2768-III.

ЖКУ — Житловий кодекс Української РСР від 30.06.83 р. № 5464-X.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.

ДБН В.2.2-15-2005 — Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005, затверджені наказом Держбуду від 18.05.05 р. № 80.

Закон про ОСББ — Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.01 р. № 2866-III.

Порядок № 1825 — Порядок переведення жилих приміщень і жилих будинків у нежилі у м. Києві, затверджений розпорядженням Київської міської держадміністрації від 01.10.02 р. № 1825.

Положення № 336  Положення про порядок переведення жилих приміщень та жилих будинків в нежилі, затверджене рішенням 8 сесії Харківської міської ради шостого скликання від 06.07.11 р. № 336/11.

УПК № 1051  Узагальнююча податкова консультація щодо плати земельного податку власниками нежитлових приміщень, платниками єдиного податку — фізичними особами — підприємцями.

ЄБПЗ — Єдина база податкових знань, розміщена на офіційному сайті Міндоходів (www.minrd.gov.ua/ebpz).

«ВПСУ» — журнал «Вісник податкової служби України».

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі