ДОБРОВІЛЬНА СПЛАТА ЄВС «ЗАРОБІТЧАНАМИ»:
ПФУ вніс необхідні зміни до Інструкції № 21-5 і до Інструкції № 21-1
Постанова Пенсійного фонду України від 12.06.13 р. № 8-1
«Про внесення змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України щодо добровільної участі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування»
Постановою, що коментується, Пенсійний фонд України (далі — ПФУ) вніс зміни до двох своїх інструкцій:
— Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.03 р. № 21-1 (далі — Інструкція № 21-1);
— Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління ПФУ від 27.09.10 р. № 21-5 (далі — Інструкція № 21-5).
Необхідність у цьому пов’язана зі змінами щодо добровільної участі в соцстрахуванні, які з 28.04.13 р. було внесено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску» від 04.04.13 р. № 184-VII (далі — Закон № 184; див. ком. «Добровільна сплата ЄВС «заробітчанами»: або «Купуємо» незароблений пенсійний стаж уже сьогодні!» // «БТ», 2013, № 20, с. 4) до Закону про ЄВС*.
* Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 р. № 2464-VI.
Інструкція № 21-5. Зміни, унесені до Інструкції № 21-5, в основному пов’язані з уведенням добровільного страхування для громадян України, які працюють за межами нашої країни.
По-перше, у п. 5.1 Інструкції № 21-5 оновлено коло добровільних платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄВС) — тепер виділено 4 групи:
(п.п. 5.1.1) підприємці та самозайняті особи;
(п.п. 5.1.2) члени фермерського господарства, особистого селянського господарства;
(п.п. 5.1.3) громадяни України, які працюють за межами України (для страхування на випадок безробіття і від тимчасової непрацездатності);
(новий п.п. 5.1.4) громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких дано ВРУ, а також іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, які не є платниками ЄВС (для пенсійного страхування).
Сплачувані ними ставки ЄВС залежно від обраного виду страхування прописано в оновленому п.п. 5.6.2 Інструкції № 21-5.
По-друге, внесено зміни щодо зміни правил обчислення та сплати ЄВС, сплаченого в іноземній валюті, передбачені абзацом другим ч. 1, ч. 5 і п. 3 ч. 10 ст. 9 Закону про ЄВС (змінено пп. 4.1.3, 4.2.1 і 4.2.3 Інструкції № 21-5).
По-третє, внесено зміни, пов’язані з одноразовою добровільною сплатою ЄВС за минулі періоди (у тому числі за періоди з 01.01.04 р. по 31.12.10 р.). Так, у п.п. 4.1.4 уточнено, що ЄВС за минулі періоди обчислюються виходячи з розміру ЄВС, чинного на той час, за винятком випадків одноразової доплати ЄВС за минулі періоди. А сам порядок одноразової доплати прописано в нових абзацах третьому і четвертому п. 5.3 Інструкції № 21-5. І ці норми відповідають ч. 4 ст. 9 і ч. 5 ст. 10 Закону про ЄВС.
По-четверте, внесено зміни до Типового договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (додаток 3 до Інструкції № 21-5). До набуття чинності змінами ПФУ укладає договори в редакції додатка 3 до Інструкції № 21-5, що діє на момент їх укладання, а після цієї дати — уже за оновленою формою. Водночас у зв’язку з оновленням форми договору переукладати чинні, укладені до змін, договори не потрібно. До речі, у п. 16 розд. XV Закону № 1058* є спеціальна норма, що передбачає: договори про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, укладені до набуття чинності Законом № 184, діють до закінчення строку дії таких договорів.
* Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 р. № 1058-IV.
По-п’яте, внесено зміни, пов’язані з можливістю добровільного страхування для громадян України, які працюють у розташованих за межами України підприємствах, установах, організаціях (у тому числі міжнародних). Згідно з новим п. 5.9 Інструкції № 21-5 у цьому разі договір про добровільну участь із ПФУ укладають такі підприємства — роботодавці (у тому числі міжнародні). У п. 5.9 названо також основні умови такого договору, а от типової форми такого договору поки що немає. Згідно з новим п. 5.10 Інструкції № 21-5 у такому разі ЄВС установлюється в розмірі, визначеному пп. 5.6.2 і 5.6.3 Інструкції № 21-5. Проаналізувавши цю норму, ми дійшли висновку: оскільки в п.п. 5.6.3 Інструкції № 21-5 є відсилання до п. 3.4, значить, якщо працівників підприємство застрахує за декількома видами соцстрахування, обов’язковим буде й пенсійне страхування (у п. 3.4 для декількох видів страхування приведено «комплексні» ставки, що вже включають пенсійну ставку 33,2 %). У цій частині норми Інструкції № 21-5 побудовано на базі оновленого абзаца четвертого ч. 6 ст. 10 Закону про ЄВС. Правильність таких висновків може підтвердити лише ПФУ, але поки що щодо цього немає жодних роз’яснень.
До речі, на наш погляд, питання «комплексності ставки ЄВС» актуальне також і для інших добровільних платників ЄВС (названі в пп. 5.1.2 — 5.1.4), які вирішили застрахуватися за декількома видами соцстрахування. Незважаючи на те, що в п.п. 5.6.2 Інструкції № 21-5 для кожного виду страхування встановлено свою ставку ЄВС, якщо людина вирішить застрахуватися за декількома видами, не виключено, що ПФУ, керуючись п.п. 5.6.3 Інструкції № 21-5 з урахуванням п. 3.4, наполягатиме на «комплексній» ставці, що також включає й пенсійну ставку 33,2 %. Наприклад, якщо громадянин, який працює за кордоном, захоче застрахуватися на випадок безробіття та тимчасової втрати працездатності, то йому доведеться сплачувати ставку ЄВС у розмірі 36,6 % (абзац третій п. 3.4; включає 33,2 % + 1,5 % + 1,9 %), а не 3,4 % (1,5 % + 1,9 %).
Інструкція № 21-1. Оскільки з 28.04.13 р. умови добровільного страхування в системі пенсійного страхування регламентує Закон про ЄВС (оновлена ст. 12 Закону № 1058), то тепер і Інструкція № 21-1, що розроблена під Закон № 1058, не регламентує питання добровільного страхування в цій частині (пп. 2.1, 2.1.6, 2.2.13, 4.6 і 5.10 Інструкції № 21-1).
Зміни, що коментуються, набувають чинності з дня офіційного опублікування (на момент підготовки номера вони не набули чинності).
Вікторія ЗМІЄНКО
