Теми статей
Обрати теми

Індивідуальні податкові консультації: важливі моменти

Редакція БТ
Стаття

ІНДИВІДУАЛЬНІ ПОДАТКОВІ КОНСУЛЬТАЦІЇ:

важливі моменти

 

Індивідуальні податкові консультації можуть надати реальну допомогу під час вирішення суперечливих питань податкового законодавства. Отримавши сприятливу відповідь, платник податків може убезпечити себе від нарахування штрафних санкцій, а несприятливу відповідь — оскаржити в суді. У зв’язку з цим у запропонованій статті ми зупинимося на важливих моментах, які слід врахувати платникам, які мають намір отримати такі консультації.

Влада КАРПОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень»,
канд. екон. наук, сертифікований бухгалтер-практик (CAP)

 

Статус ІПК

Згідно з п.п. 14.1.172 ПКУ податкова консультація — допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

З визначення ІПК можна зробити висновок, що вона надається лише з питань адміністрування податків і зборів, контрольованих тим органом, до якого звертається платник податків за наданням ІПК. Тому за формальними ознаками не може бути надано ІПК з питань, що не стосуються податкового контролю, зокрема, щодо проблем застосування валютного законодавства, реєстраторів розрахункових операцій, готівкового обігу тощо.

До «місцевого» податкового органу сьогодні можна надіслати запит на отримання ІПК з питань справляння податків і зборів, контрольованих митними органами. Якщо до податкової інспекції надійде запит з митних питань, то податківці зобов’язані передати його до підрозділу митниці, який і має на нього відповісти (згідно зі ст. 7 Закону про звернення громадян).

До найвищого контролюючого органу (Міністерства податків і зборів України) також можна надіслати запит на отримання ІПК щодо будь-яких податків і зборів, у тому числі тих, що справляються під час митного оформлення товарів.

ІПК є правовим актом індивідуальної дії (п. 53.3 ПКУ).

Порядок надання ІПК регламентується розділом 3 ПКУ. Окремі питання, пов’язані з ІПК, висвітлено в Методрекомендаціях. Цей документ було відкликано податківцями на вимогу Мін’юсту (див. лист ДПАУ від 23.12.11 р. № 8136/6/11-2016). Тим часом за відсутності інших нормативних документів, його може бути використано як орієнтир, оскільки викладений у Методрекомендаціях підхід податківців до надання ІПК, очевидно, не змінився.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ПКУ). Тобто скористатися ІПК, наданою конкретному платникові податків, інша особа просто не зможе.

Водночас такі ІПК корисні й іншим особам, оскільки в них викладено точку зору контролюючого органу на вирішення певної проблеми. Тому, посилаючись на цю позицію (якщо її обнародувано), можна підготувати запит на отримання власної ІПК. Крім того, навіть «чужі» ІПК мають певний психологічний ефект на перевіряючих, оскільки суперечити чітко викладеній офіційній позиції органу ДПС місцеві перевіряючі, як правило, не наважуються.

Відповідно до п. 53.1 ПКУ не може бути притягнено до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до ІПК, наданої йому в письмовій або електронній формі, а також УПК, зокрема, на підставі того, що згодом такі ІПК або УПК змінено або скасовано. Із викладеного можна зробити такі висновки:

1. Від відповідальності звільняють лише ІПК, надані в письмовій або електронній формі. І хоча платник податків має право отримати також ІПК в усній формі (п. 52.3 ПКУ), з позиції «підстраховування» йому необхідно заручитися саме письмовою ІПК. Щодо ІПК в електронній формі, то теоретично її отримати можна, однак практично реалізувати на сьогодні досить складно.

Слід також зазначити, що відповіді, розміщені в ЄБПЗ, не мають статусу ІПК, оскільки їх не адресовано конкретному платникові, що підтверджують і представники податкових органів*. Не вважаються вони й УПК, оскільки не затверджені наказом Міндоходів (п. 52.6 ПКУ). Не є ні ІПК, ані УПК також листи Міндоходів, надіслані до територіальних податкових органів з питань застосування окремих норм податкового законодавства, на що за часів існування ДПАУ було звернено увагу в консультації з «ВПСУ», 2011, № 33, с. 32.

* http://buhgalter.com.ua/conference/details/1952/

Тому такі відповіді не звільняють платників податків, які ними скористалися, від відповідальності за неправильне застосування законодавства. Водночас на підставі «хороших» відповідей з ЄБПЗ або з листів можна звернутися за отриманням ІПК, що істотно підвищує шанси на отримання позитивної відповіді (приклад див. на с. 19).

2. ІПК звільняють лише від відповідальності за порушення податкового законодавства, якою в ст. 111 ПКУ розуміється фінансова, адміністративна і кримінальна відповідальність. А от від сплати самого податкового зобов’язання, не нарахованого внаслідок застосування ІПК, платника податків не звільнено, на що звертають увагу і податківці (див. статтю «Податкова консультація: судове оскарження правового акта індивідуальної дії» // «ВПСУ», 2012, № 21, с. 36).

На сьогодні не зовсім зрозумілим є питання щодо нарахування пені за недоплату податкового зобов’язання унаслідок застосування ІПК. У разі формального прочитання від нарахування пені ІПК не звільняє, оскільки пеня не згадується в розділі 11 ПКУ «Відповідальність» — її справляння регламентується розділом 12 ПКУ «Пеня». Хоча при системному прочитанні ПКУ пеня також не має нараховуватися, оскільки, діючи відповідно до наданої ІПК, платник податків протиправних дій не вчинює.

3. ІПК є допомогою щодо конкретного застосування норм законодавства, тому ІПК не обов’язкова до застосування. На це звертають увагу і суди (див., наприклад, ухвалу Донецького апеляційного адмінсуду від 16.03.12 р. у справі № 2а/0570/21462/2011**). На це звернено увагу в постанові окружного адмінсуду м. Києва від 16.01.12 р. № 2а-17767/11/2670*** (див. «ІПК не обов’язкова до застосування»).

** http://reyestr.court.gov.ua/Review/24238913

*** http://reyestr.court.gov.ua/Review/21736633

 

ІПК не обов’язкова до застосування

Витяг із постанови Окружного адмінсуду м. Києва від 16.01.12 р. № 2а-17767/11/2670

«Судом вбачається, що нормами статті 53 Податкового кодексу України визначено права позивача щодо можливості діяти певним чином, отримавши певну податкову консультацію, тобто встановлено право щодо застосування отриманої консультації, зі звільненням від відповідальності у випадку дій на підставі отриманої консультації.

Натомість, вищезазначеними нормами не встановлено обов’язку позивача діяти саме таким чином, як це зазначено у податковій консультації. Таким чином, податкова консультація не породжує обов’язків позивача щодо певного застосування норм чинного законодавства.

Отже, надана позивачу податкова консультація не визначає обов’язку позивача діяти саме таким чином, як це зазначено у податковій консультації».

 

Крім того, зараз немає пріоритету ІПК перед УПК чи навпаки. Тому платник податків може на свій розсуд скористатися або ІПК, або УПК (залежно від того, що для нього краще). Це підтверджує, зокрема, згадана вище постанова окружного адмінсуду м. Києва.

 

Як отримати ІПК

ІПК надаються відповідно до п. 52.4 ПКУ:

— податковою інспекцією, у якій платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів;

— територіальним органом Міндоходів (в областях, м. Києві і м. Севастополі), якому адміністративно підпорядковано згадані вище податкові інспекції й митниці;

— Міндоходів України.

У ПКУ немає норм, що регламентують порядок черговості звернення щодо отримання ІПК. Тому платник податків на свій розсуд має право звернутися до будь-якого із зазначених органів Міндоходів. Зокрема, він може звернутися щодо отримання ІПК одразу до найвищого органу (Міндоходів) або ж до того органу, у якому він перебуває на обліку, чи до обласного органу Міндоходів.

Цілком можливим є одночасне звернення одразу до декількох органів. Однак слід врахувати, що звернення до вищої інстанції, як правило, не дає позитивного ефекту.

Так, нерідко вищий орган відмовляє в наданні ІПК, посилаючись на те, що йому незнайомі обставини справи, і рекомендує звернутися до органу за місцем обліку (див. лист ДПА в м. Києві від 08.07.11 р. № 1008/К/31-607 ).

Трапляється також, що вищий орган переадресує звернення внутрішньою кореспонденцією нижчому органу, якому наказує відповісти на запитання (див. із цього приводу, наприклад, ухвалу ВАдСУ від 04.10.12 р. у справі № К/9991/38657/12*).

* http://reyestr.court.gov.ua/Review/26541835

Крім того, у разі оскарження в суді «небажаної» ІПК, наданої не тим органом, на обліку в якому перебуває платник податків, можуть виникнути додаткові складнощі. Наприклад, у постанові Донецького апеляційного адмінсуду від 29.04.13 р. у справі № 2а/0570/17355/2012** суд відмовив у задоволенні позову про визнання ІПК недійсною на підставі того, що платник податків звернувся до обласної ДПС замість органу ДПС, на обліку у якому він перебував. Суд зробив висновок, що обласна ДПС є некомпетентною в цьому питанні, а платник податків звернувся не за адресою.

** http://reyestr.court.gov.ua/Review/30991405

Висновок про те, що ІПК надаються органом ДПСУ, у якому платник податків перебуває на обліку, зроблено і в ухвалі ВАдСУ від 30.01.13 р. у справі № К/9991/74519/12***.

*** http://reyestr.court.gov.ua/Review/28992899

Тому варто звертатися за отриманням ІПК усе ж до «свого» органу Міндоходів за місцем обліку.

Після звернення платників податків контролюючі органи зобов’язані надати безкоштовно ІПК протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення цим контролюючим органом (п. 52.1 ПКУ). Однак слід бути готовим до того, що в «місцевій» ДПІ для надання консультації можуть вимагати додаткову інформацію, пов’язану з конкретними обставинами, щодо яких виникла потреба в ІПК.

Порядок направлення запиту на отримання ІПК у ПКУ не визначений. Ураховуючи те, що платникові податків слід знати і за необхідності підтвердити дату отримання ІПК органом Міндоходів, відповідний запит можна подати:

— рекомендованим листом з повідомленням про вручення;

— особисто до канцелярії, при цьому на другому примірнику звернення бажано проставити штамп канцелярії.

 

Що має містити запит на отримання ІПК

У ПКУ немає особливих вимог оформлення запиту на отримання ІПК, тому тут слід виходити із загальних правил діловодства.

Так, у запиті має бути зазначено назву й місцезнаходження заявника, прохання про надання ІПК, суть питання з посиланням на законодавчі норми, підпис відповідальної особи. Можна також поставити печатку платника податків чи оформити запит на його фірмовому бланку.

Збільшує шанси на отримання позитивної відповіді докладний виклад конкретних обставин щодо особи, яка подає запит. Податківці й суди, як правило, звертають увагу на те, що ІПК має містити відповідь на конкретну ситуацію, що мала місце в діяльності самого платника податків. Тому в запиті слід викладати не загальні питання, а посилатися на конкретні обставини. У такому разі й найвищому органу ДПС буде важче дати «відписку», аргументуючи це тим, що обставини справи невідомі.

Принагідно слід посилатися на позитивні відповіді податківців з цього питання. Зокрема, для цього можна використовувати ІПК, адресовані іншим особам, листи органів Міндоходів, відповіді з ЄБПЗ. На позитивну судову практику краще не посилатися, оскільки це свідчить про наявність конфліктної ситуації з податковими органами.

Наведемо приклад запиту на отримання ІПК (див. с. 19).

 

img 1

 

Коли ІПК припиняють діяти

У п. 53.3 ПКУ зазначено лише одну підставу для скасування ІПК — визнання судом такої ІПК недійсною. Це є підставою для надання нової ІПК з урахуванням висновків суду.

Утім, у п. 4.1 Методрекомендацій наведено ширший перелік зазначених обставин. Зокрема, ІПК вважаються зміненими та/або скасованими у зв’язку з:

1) утратою дії норми закону або іншого акта, допомогу в практичному використанні якої надано;

2) набуттям законної сили рішенням суду, яким визнано недійсною таку консультацію;

3) тим, що таку консультацію відкликано та/або змінено листом органу ДПС, яким її надано.

У той же час ПКУ не передбачає можливісті скасування контролюючим органом раніше наданої ІПК, тому третя підстава є виключно «вигадкою» податківців, яку вони відтворили в роз’ясненнях з розділів 135.05, 138.03 ЄБПЗ.

Не зазначено таку підставу й у листі Мін’юсту від 22.02.12 р. № 79-0-2-12/8.2(1), у якому згадано лише перші дві з них.

Тому за бажання дії контролюючого органу з відкликання раніше наданої ІПК можна оскаржити в суді.

 

Що робити, якщо надано небажану ІПК

Раніше в п. 5 Методрекомендацій зазначалося, що ІПК має відповідати таким вимогам:

1) надаватися виходячи з положень ПКУ і економічного змісту податку, збору (обов’язкового платежу), інших законів, що регулюють справляння відповідних сборів/плати;

2) містити в назві посилання на конкретну статтю або пункт акта законодавства, щодо якого її надано;

3) відповідати вимогам Типової інструкції з діловодства в органах ДПС, затвердженої наказом ДПАУ від 01.07.98 р. № 315.

Оскільки ці вимоги можна зарахувати до категорії «загальних», вони актуальні і сьогодні.

Контролюючі органи зобов’язані надати за запитом ІПК, однак цілком можливо, що платник податків отримає «не ту» відповідь. При цьому можливі такі дві ситуації:

1) ІПК суперечить нормам законодавства;

2) в ІПК немає чіткої відповіді на поставлене запитання, зокрема, наводяться лише цитати норм законодавства.

У обох випадках небажану ІПК можна оскаржити в суді.

Так, згідно з п. 53.3 ПКУ платник податків може оскаржити в суді як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, що, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку або збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням виснов-ків суду.

Це було реалізовано і в п. 9 Методрекомендацій, відповідно до якого у разі, якщо суд визнав консультацію недійсною, орган ДПС зобов’язаний у дводенний термін з дня отримання такого судового рішення надати його копію центральному органу ДПС (підрозділу, до компетенції якого належить запитання, викладене у відповідному зверненні, і юридичному підрозділу), скасувати відповідну консультацію в разі набуття рішенням суду законної сили. Очевидно, податківці діють так і зараз.

На сьогодні є досить широкою практика судового оскарження ІПК. Позитивним моментом можна вважати те, що суди переважно розглядають надані ІПК по суті, при цьому платники податків мають досить великі шанси відстояти свою правоту в суді.

Суди першої інстанції, в основному, задовольняють позови про визнання ІПК недійсними як за першою, так і за другою підставою.

Причому раніше суди визнавали недійсними і нечіткі ІПК, апелюючи до Інформаційного листа ВАдСУ від 01.06.10 р. № 781/11/13-10, у якому щодо індивідуальних правових актів було зазначено, що: «Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб’єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв’язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата — конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами».

На підставі викладеного ВАдСУ зробив висновки, що ІПК не може складатися лише з послідовного цитування нормативних актів і не містити остаточних та чітких висновків, також вона не має сама по собі давати привід для подвійного тлумачення зазначеного в тексті консультації (див. наприклад, згадану вище ухвалу ВАдСУ від 04.10.12 р. у справі № К/9991/38657/12).

Однак останнім часом почастішали випадки відміни апеляційною інстанцією рішень судів першої інстанції в частині визнання недійсними ІПК, що не містять чіткої відповіді на поставлене запитання.

Наприклад, в ухвалі Київського апеляційного адмінсуду від 11.04.13 р. у справі № 2а-8904/12/2670* суд відмовив у визнанні недійсною «нечіткої» ІПК (див. « Нечітка» ІПК не підлягає скасуванню, оскільки не є обов’язковою до застосування» на с. 21).

* http://reyestr.court.gov.ua/Review/30811462

 

«Нечітка» ІПК не підлягає скасуванню,
оскільки не є обов’язковою до застосування

Витяг із ухвали Київського апеляційного адмінсуду від 11.04.13 р. у справі № 2а-8904/12/2670

«Податковий кодекс України в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

<…>

необхідною ознакою податкової консультації як предмета оспорювання в судовому порядку є її відповідність визначенню рішення (акта) суб’єкта владних повноважень в розумінні КАС України, зокрема, породження юридичних наслідків для кола суб’єктів, яким це рішення адресовано.

<…>

В даному випадку оспорювана податкова консультація не має наведеної ознаки, оскільки не носить обов’язкового характеру, не породжує для позивача жодних правових наслідків та не порушує його прав, свобод і інтересів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкові консультації за своїм змістом не є рішеннями суб’єкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовими актами та не створюють і не припиняють права чи обов’язки особи, а є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов’язкові дії позивачу вона не приписує, та відповідно не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин».

 

Аналогічні висновки були зроблені і в ухвалі Київського апеляційного адмінсуду від 09.04.13 р. у справі № 826/196/13-а**. А в постанові Севастопольського апеляційного адмінсуду від 06.06.13 р. у справі № 2а-10658/12/0170/18*** суд відмовив у скасуванні «незрозумілої» ІПК, ґрунтуючись на такому: «Податковим кодексом України чітко визначено, що єдиною підставою для оскарження та визнання податкової консультації як правового акта індивідуальної дії — протиправною є виключно невідповідність податкової консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору».

** http://reyestr.court.gov.ua/Review/30742360

*** http://reyestr.court.gov.ua/Review/31762084

Тому в разі оскарження таких «нечітким» ІПК слід бути готовим до негативного результату. Тут залишається оскаржити рішення суду в касаційній інстанції, спираючись на позитивну судову практику ВАдСУ.

Варто також урахувати, що суди відхилюють позовні вимоги платників податків про зобов’язання податкового органу надати нову ІПК з урахуванням висновків суду. Вони вважають такі вимоги передчасними, оскільки на дату ухвалення судом рішення про визнання ІПК недійсною немає факту ігнорування (невиконання) її з боку податкових органів. Ці дії податківці мають провести після набуття чинності рішенням суду.

У цілому ж слід зауважити, що ІПК є гарною підмогою під час вирішення проблемних ситуацій. Навіть «погану» відповідь можна оскаржити, при цьому платник податків зазнає набагато менших втрат.

Причому в ситуації оскарження ІПК у судовому порядку спостерігатиметься й економія щодо сплати судового збору порівняно з варіантом оскарження винесеного податкового повідомлення. Так, у разі оскарження ІПК згідно зі ст. 4 Закону про судовий збір платник податків заплатить судовий збір як за позовом немайнового характеру в розмірі 0,03 мінзарплати (у 2013 році — 34,41 грн.).

У разі ж оскарження податкового повідомлення ставка судового збору визначатиметься як за спорами майнового характеру* у сумі 1 % розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінзарплати (у 2013 році — 114,7 грн.) і не більше 2 розмірів мінзарплат (у 2013 році — 2294 грн.).

* Див. лист ВАдСУ від 18.01.12 р. № 165/11/13-12 «Про надання роз’яснення щодо застосування підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закони України «Про судовий збір».

Тому має сенс скористатися цим досить ефективним інструментом запобігання правопорушенням.

 

Документи і скорочення статті

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.

Закон про звернення громадян — Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.96 р. № 393/96-ВР.

Закон про судовий збір — Закон України «Про судовий збір» від 08.07.11 р. № 3674-VI.

Методрекомендації — Методичні рекомендації щодо надання органами ДПС України письмових податкових консультацій, доведені листом ДПАУ від 21.01.11 р. № 1600/7/10-1017/220 (втратили чинність).

ЄБПЗ — Єдина база податкових знань, розміщена на сайті Міндоходів: http://minrd.gov.ua/ebpz/

ВПСУ — журнал «Вісник податкової служби України».

ІПК — індивідуальна податкова консультація.

УПК — узагальнююча податкова консультація.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі