Як розрахувати компенсацію за невикористану відпустку, якщо в розрахунковому періоді була відпустка «за свій рахунок»?
Після прийняття на роботу (25.06.12 р.) співробітникові було надано відпустку без збереження зарплати тривалістю 2 місяці (01.01.13 р. — 28.02.13 р.) замість 15 календарних днів згідно із законодавством. 29 липня 2013 рjre працівник вирішив звільнитися. Розмір виплат за останні 12 місяців роботи (липень 2012 року — червень 2013 року) склав 50000 грн. Як вплине надання відпустки «за свій рахунок» на розрахунок компенсації за невикористану щорічну відпустку, що виплачується під час звільнення?
(м. Харків)
Відзначимо, що в такому разі сталося порушення трудового законодавства. Підприємство, можливо, маючи на меті зниження витрат на оплату праці або пішовши назустріч працівникові, надало йому відпустку «за свій рахунок» на підставі ст. 26 Закону про відпустки*, тривалість якої більше дозволеної. Тривалість такого відпочинку чітко регламентовано законодавством — до 15 календарних днів протягом календарного року. Усе, що перевищує цей період, вважається порушенням трудового законодавства, навіть якщо про надання відпустки більшої тривалості просить роботодавця працівник. За це порушення саме посадових осіб роботодавця, а не працівника контролери з інспекції з праці можуть притягнути до адміністративної відповідальності на підставі частини першої ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (накласти штраф на посадових осіб підприємств і підприємців у розмірі від 510 до 1700 грн.)**.
* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
** Докладніше читайте в статті «Відпустка за свій рахунок: порядок надання, особливості обліку в розрахунку середньої зарплати» // «БТ», 2013, № 8, с. 17.
У зв’язку з цим виникає запитання: чи необхідно враховувати період неоплачуваної відпустки, наданий понад дозволений, під час розрахунку компенсації за невикористану щорічну відпустку?
Можливість працівника отримати грошову компенсацію за всі не використані, але зароблені ним дні щорічної відпустки, передбачено ст. 24 Закону про відпустки і ст. 83 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Ураховуючи те, що цей вид відпустки не має строку давності, компенсація надається за весь період роботи, протягом якого працівником не було використано право на відпочинок (навіть якщо тривалість такого проміжку перевищила 2 роки поспіль).
Сума компенсації за невикористану відпустку розраховується в тому ж порядку, що і сума відпускних*** згідно з нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100). Для цього визначаються такі показники****:
— тривалість розрахункового періоду, за який використовуються дані для розрахунку середньоденної зарплати;
— кількість днів відпустки, що підлягають компенсації;
— середньоденна зарплата.
*** Докладніше про це див. Шпаргалку бухгалтера «Надання відпусток: інструкція для бухгалтера» // «БТ», 2013, № 22, с. 17.
**** Докладніше про це див. Шпаргалку бухгалтера «Розрахунок з працівником при звільненні» // «БТ», 2012, № 45, с. 19.
Надання працівникові відпустки «за свій рахунок» тривалістю більше, ніж це передбачено законодавством, вплине на величину кожного з показників.
Тривалість розрахункового періоду й середньоденна зарплата. Розрахунковим періодом для нарахування компенсації є останні повні 12 календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю виплати компенсації за невикористану відпустку. У нашому випадку це липень 2012 року — червень 2013 року.
Відповідно до абз. 6 п. 2 Порядку № 100 період, упродовж якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. У зв’язку з цим під час розрахунку середньої зарплати за Порядком № 100 мають виключатися з розрахункового періоду дні неоплачуваної відпустки, що надається як на підставі ст. 25 Закону про відпустки (відпустка без збереження заробітної плати, що надається в обов’язковому порядку), так і на підставі ст. 26 Закону про відпустки (відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін). Саме на цьому наполягають представники Мінсоцполітики в листі від 26.11.12 р. № 1203/13/84-1 // «БТ», 2013, № 8, с. 10.
Якщо роботодавець надав відпустку без збереження зарплати понад тривалість, передбачену ст. 25 і ст. 26 Закону про відпустки, то оскільки такі дні відпустки «за свій рахунок» надано незаконно, вони не виключаються з розрахунку (це 44 календарні дні, що припадають на період 16.01.13 р. — 28.02.13 р.).
Отже, розрахунковий період у такому разі для визначення середньоденної зарплати складе 342 календарних дні: 365 календарних днів у році за вирахуванням 15 «законних» календарних днів відпустки «за свій рахунок» (у нашому випадку це 01.01.13 р. — 15.01.13 р.) і 8 святкових та неробочих днів, що припадають на розрахунковий період згідно зі ст. 73 КЗпП (святкові дні, що припадають на липень 2012 року — червень 2013 року, за винятком 2 святкових днів, що припадають на період законно наданих днів відпустки «за свій рахунок» (01.01.13 р. — 15.01.13 р.: — 1 і 7 січня 2013 року).
Розмір середньоденної зарплати дорівнює 146,20 грн./день (50000 грн. : 342 календарних дні розрахункового періоду). Якби відпустку «за свій рахунок» було надано тривалістю 15 календарних днів і співробітник отримав за час роботи в січні — лютому 2013 року належні виплати, середньоденна зарплата була б дещо більше.
Кількість днів відпустки, що підлягають компенсації. Період перебування працівника в неоплачуваній відпустці, наданій згідно зі ст. 25 і 26 Закону про відпустки, включається до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку (п. 4 ст. 9 Закону про відпустки). У нашому випадку це ті 15 календарних днів, наданих працівникові на законних підставах.
Той період часу, коли працівникові було надано відпустку без збереження зарплати понад законодавчо дозволений термін, не передбачено законодавством для включення до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. Він є тим відрізком часу, коли працівник фактично не працював і у нього не було на це поважних причин. Отже, понад надані 44 календарні дні (31 + 28 - 15) вилучаємо під час визначення кількості днів відпустки, що підлягають компенсації.
Отже, кількість днів відпустки, що підлягають компенсації, складе:
де: Досн — загальна тривалість щорічної основної відпустки працівника (у нашому випадку — 24 календарних дні);
Двідпр— кількість календарних днів по день звільнення, за які не надавалася щорічна відпустка, за період, що включається до стажу роботи, що дає право на відпустку (у нашому випадку — 400 календарних днів (з 25.06.12 р. по 29.07.13 р.));
Свідпр— кількість святкових і неробочих днів, що припадають на відпрацьований період, за яку щорічну відпустку не надавався, крім святкових і неробочих днів, що припадають на календарні дні незаконно наданої працівникові відпустки без збереження зарплати (у нашому випадку таких днів немає — в період 16.01.13 р. — 28.02.13 р. немає святкових днів);
Днеопл— кількість календарних днів, незаконно наданих працівникові у вигляді відпустки без збереження зарплати (це 44 календарні дні, що припадають на період 16.01.13 р. — 28.02.13 р.);
С — кількість святкових і неробочих днів, передбачених ст. 73 КЗпП, що припадають на рік.
Отже, сума компенсації за невикористану відпустку дорівнюватиме 3362,60 грн. (23 дні відпустки х 146,20 грн. середньоденної зарплати).
Як бачимо, факт надання працівникові незаконної частини відпустки без збереження зарплати негативно впливає на кожному етапі розрахунку компенсації за невикористану щорічну відпустку. Тому, відправляючи працівників в неоплачувану відпустку понад тривалість, дозволену ст. 25 і ст. 26 Закону про відпустки, роботодавець не лише порушує законодавство про працю, але й спричиняє зменшення періоду щорічної відпустки або зниження розміру компенсації за невикористану відпустку під час звільнення працівника.
Дар’я КРАВЧЕНКО
