«ГОТІВКОВІ» ОБМЕЖЕННЯ
з 01.09.13 р. поширюються і на операції
з фізичними особами
Уже давно точилися розмови про те, що для стабілізації економіки та банківської системи України, а також із метою зменшення впливу проявів тіньової економіки Нацбанк планує встановити обмеження на готівкові розрахунки і на операції суб’єктів господарювання з фізичними особами.
І ось нарешті ці наміри реалізуються. Для цього Нацбанк постановою від 06.06.13 р. № 210 уносить відповідні зміни до Положення № 637. Ці зміни наберуть чинності лише з 1 вересня 2013 року. А тому є ще час у суб’єктів господарювання, щоб пристосувати свій бізнес до оновлених готівкових правил.
Щоб реалізація цих правил пройшла легко, у сьогоднішній публікації розглянемо основні нововведення та їх вплив на громадян України та діяльність суб’єктів господарювання.
Сергій ДЕЦЮРА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», s.detsyura@id.factor.ua
Нові «готівкові» обмеження
Нагадаємо, що на сьогодні п. 2.3 Положення № 637 установлено обмеження щодо суми щоденних готівкових розрахунків між підприємствами (підприємцями) з підприємствами (підприємцями), тобто між суб’єктами підприємницької діяльності. Конкретна величина цього обмеження, тобто гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами затверджена постановою НБУ від 09.02.05 р. № 32 і наразі вона становить 10 тис. грн. Платежі понад таку суму суб’єкти підприємництва здійснюють виключно в безготівковій формі. При цьому кількість підприємств (підприємців), із якими проводяться протягом дня готівкові розрахунки, не обмежується.
Обмеження на проведення готівкових розрахунків, що встановлене на сьогодні у п. 2.3 Положення № 637 не поширюється на готівкові розрахунки фізичних осіб (п.п. «а» п. 2.3 Положення № 637). А тому підприємства і підприємці можуть виплачувати фізичним особам будь-які належні їм готівкові суми без обмеження розміру. Така ж ситуація і з платежами від фізичних осіб на користь суб’єктів підприємництва та інших фізичних осіб — розраховуватися готівкою можна без обмеження суми.
Водночас після того, як наприкінці 2012 року абз. 3 ст. 1087 ЦКУ Нацбанку було надано повноваження встановлювати обмеження щодо готівкових розрахунків і для фізичних осіб*, стало очевидним, що незабаром перелік осіб на яких буде поширюватися таке обмеження буде розширено.
* Установлювати обмеження і для готівкових розрахунків фізичних осіб Нацбанк отримав право після внесення змін 18.10.12 р. Законом України від 18.09.12 р. № 5284-VI («БТ». 2012, № 44, с. 4) до абз. 3 ст. 1087 ЦКУ. До цих змін він мав право встановлювати граничні суми розрахунків готівкою виключно для юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.
І ось постановою № 210 Нацбанк реалізував свої нові повноваження. Для цього викладено у новій редакції п. 2.3 Положення № 637. Відповідно до змін обмеження на здійснення готівкових розрахунків протягом дня за одним або декількома платіжними документами поширюється, як на розрахунки підприємств та фізичних осіб — підприємців (далі — ФОП) між собою, так і з фізичними особами (громадянами). Відповідно, з переліку випадків, коли обмеження не застосовується, розрахунки зі звичайними фізособами зникнуть.
Звертаємо увагу, що постанова № 210 набирає чинності лише 01.09.13 р., тому нові «готівкові» обмеження почнуть діяти тільки з настанням першого дня осені. Нові «готівкові» обмеження у п. 1 постанови № 210 тепер установлено для трьох випадків (див. таблицю на с. 41).
Обмеження на розрахунки готівкою з 01.09.13 р. (п. 1 постанови № 210)
| На які розрахунки готівкою поширюється обмеження | Допустимий розмір розрахунків готівкою |
| 1. Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня | 10000 грн. |
| 2. Розрахунки готівкою фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) | 150000 грн. |
| 3. Розрахунки готівкою фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, що підлягають нотаріальному посвідченню | 150000 грн. |
Проаналізуємо кожен випадок детальніше.
Розрахунки суб’єктів господарювання між собою та фізосіб із суб’єктами господарювання
Випадок 1 — при розрахунках підприємств (ФОП) між собою протягом одного дня в розмірі 10 тис. грн. Аналогічне обмеження як за суттю, так і за розмірністю і раніше містилося у п. 2.3 Положення № 637 та п. 1 постанови НБУ від 09.02.05 р. № 32, тому жодних змін у правилах готівкових розрахунків підприємств (підприємців) між собою не відбулося.
Випадок 2 — при розрахунках фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150 тис. грн. Таке обмеження є новим та породжує низку запитань щодо його застосування.
Так, якщо комплексно підходити до викладу норм нового п. 2.3 Положення № 637 (див. «Норми п. 2.3 Положення № 637 до 1 вересня та після» на с. 42), то, напевно, слід говорити, що таке обмеження поширюється на всі розрахунки за товари (роботи, послуги) між фізичними особами і підприємствами (підприємцями). Тобто це стосується як випадку, коли фізична особа розрахунках сплачує кошти підприємству (підприємцю), так і випадку, коли фізичній особі виплачують готівку суб’єкти підприємництва.
Водночас якщо розглядати буквально обмеження, що міститься у п. 1 постанови № 210, то такий висновок можна піддати сумніву. Так, у п. 1 постанови № 210 говориться, що гранична сума розрахунків готівкою установлюється саме на випадок здійснення розрахунку «фізичної особи з підприємством (підприємцем)». Це формулювання може дати підстави для висновку про те, що обмеження поширюється лише на розрахунки фізичної особи із суб’єктом підприємництва, коли фізична особа виступає платником (дебітором), а підприємство (підприємець) отримувачем (кредитором) готівки. При цьому в інших двох випадках установлення обмеження на готівкові розрахунки (абз. 2 і 4 п. 1 постанови № 210) є уточнення щодо взаємності цих операцій — це словосполучення «між собою». А ось в абз. 3 п. 1 постанови № 210 такого уточнення немає, тому це і може викликати різне трактування.
Та все ж мусимо попередити, що така версія трактування цієї норми навряд чи приживеться на практиці. Скоріше за все доведеться враховувати таке обмеження орієнтуючись на сам факт розрахунків фізичної особи з підприємством (підприємцем), тобто без розмежування операцій на ті, у яких фізична особа вистає платником та ті, де вона є отримувачем готівки.
До того ж про взаємне дотримання цієї норми свідчать і оновлені норми п. 2.3 Положення № 637 (див. «Норми п. 2.3 Положення № 637 до 1 вересня та після» на с. 42), за яким з 01.09.13 р.:
по-перше, обмеження на готівкові розрахунки стосуються не тільки підприємств (підприємців) між собою, а тепер ще й розрахунків із фізичними особами;
по-друге, із норми про нерозповсюдження обмеження щодо готівкових розрахунків (оновлений абз. 4 п. 2.3) виключені розрахунки із фізичними особами.
| Норми п. 2.3 Положення № 637 до 1 вересня та після Редакція п. 2.3 до змін «2.3. Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується. Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними спеціальними платіжними засобами. Зазначені обмеження не поширюються на: а) розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами; б) добровільні пожертвування та благодійну допомогу; в) використання коштів, виданих на відрядження. У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.»
Редакція п. 2.3 після змін «2.3. Підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується. Обмеження, установлене в абзаці першому цього пункту, стосується також розрахунків під час оплати за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівкових коштів, одержаних за допомогою електронного платіжного засобу. Обмеження не поширюються на: 1) розрахунки підприємств (підприємців) з бюджетами та державними цільовими фондами; 2) добровільні пожертвування та благодійну допомогу; 3) використання коштів, виданих на відрядження.». |
До того ж і при перевірках перевіряючі будуть ураховувати те, що такі готівкові розрахунки можуть здійснюватися підприємствами (підприємцями) протягом дня з іншими підприємствами (підприємцями) та фізичними особами (оновлений абз. 2 п. 7.46).
А це значить, що, керуючись уже оновленим п. 2.3 Положення № 637, підприємства та підприємці, щоб не наразитися на адмінштраф за ст. 16315 КУпАП, матимуть розрахунки з фізичними особами понад 150 тис. грн. проводити у безготівковій формі.
Також звертаємо увагу і на те, що обмеження у готівкових розрахунках фізичних осіб із суб’єктами підприємництва поширюється лише на розрахунки за товари, роботи чи послуги. Тобто на виплату зарплати зазначені обмеження не будуть застосовуватися.
У цьому контексті декілька слів варто сказати про орендні операції. Нагадаємо, що оренда в розумінні ЦКУ не вважається ні товаром, ні послугою, ні тим більше роботою*, а отже, на розрахунки суб’єктів підприємництва з фізичними особами за надання/отримання в оренду майно таке обмеження поширюватися не повинно. Хоча не виключено, що контролюючі органи з цього приводу можуть мати й іншу точку зору, адже ПКУ оренду класифікує як послуги.
* Див. консультацію «Чи потрібно ринку використовувати РРО?» // «БТ», 2013, № 27. с. 45.
Розрахунок між фізособами
Випадок 3 — при розрахунках фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, що підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150 тис. грн. Це обмеження є не тільки новим, а й за своїм змістом кардинально відрізняється від раніше існуючого. Так, воно, по-перше, не стосується жодним чином суб’єктів підприємництва і, по-друге, встановлюється на окрему операцію (купівлю-продаж об’єкта), а не на сукупність операцій здійснених протягом певного проміжку часу (день).
Ще раз зауважимо, що поширюється це обмеження лише на розрахунки готівкою між фізичними особа (громадянами) виключно за договорами купівлі-продажу, які до того ж мають обов’язково підлягати нотаріальному посвідченню.
Нагадаємо, що згідно з п. 1 ст. 209 ЦКУ операція підлягає нотаріальному посвідченню тільки у випадках установлених законом або домовленістю сторін. Що стосується договорів купівлі-продажу, то ст. 675 ЦКУ встановлено обов’язкове нотаріальне посвідчення лише певних видів договорів купівлі-продажу, а саме договорів купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна. Отже, при здійсненні розрахунків саме за цими видами договорів купівлі-продажу фізичні особи (громадяни) мають обов’язково орієнтуватися на 150-тисячне обмеження встановлене п. 2.3 Положенням № 637.
Інші види договорів купівлі-продажу, в тому числі договори-купівлі продажу рухомого майна, підлягають нотаріальному посвідченню лише за домовленістю сторін. А тому на розрахунки за цими видами договорів буде поширюватися дія обмеження на готівкові розрахунки тільки у випадку коли за домовленістю сторін такі договори будуть нотаріально посвідченні. Якщо такої умови в договорі купівлі-продажу не міститиметься, то враховувати таке обмеження при перерахуванні готівки за такими договорами не потрібно. Тобто фактором, який указує на те, що при розрахунках однієї фізичної особи з іншою слід орієнтуватися на «готівкове» обмеження, є посвідчення договорів у нотаріуса.
Якщо сума готівкових розрахунків протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами перевищує суму встановлену в обмеженні, то платежі між підприємствами (підприємцями) та/або між підприємствами (підприємцями) та фізичними особами здійснюються виключно у безготівковій формі через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунка. При цьому кількість підприємств (підприємців) і фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.
Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки на суму, яка перевищує 150 тис. грн., шляхом перерахування коштів із поточного рахунку на поточний рахунок, внесення та/або перерахування коштів на поточні рахунки, у тому числі на депозит нотаріуса, на окремий поточний рахунок у національній валюті. Ураховуючи, що заставити розраховуватися безготівково фізичних осіб можна лише ввівши певні обмеження на посвідчення договорів, або застосувавши штрафні санкції, не виключено, що незабаром щось подібне буде запроваджено (див. розділ «Порушення «готівкових» обмежень громадянами» на с. 44).
Відповідальність суб’єктів господарювання
Крім самих обмежень на здійснення готівкових розрахунків, зазнала змін і відповідальність за їх порушення.
Нагадаємо, що на сьогодні у разі здійснення готівкових розрахунків понад установлену граничну суму в 10 тис. грн.:
1. На підприємство — платника готівки накладається штраф за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі, якщо буде допущено перевищення ліміту (абз. 2 ст. 1 Указу № 436).
Зауважимо, що такий штраф накладається лише через те, що відповідно до п. 2.3 Положення № 637, у разі здійснення готівкових розрахунків понад установлену граничну суму, кошти у розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення такої операції, із наступним порівнянням отриманої розрахункової суми із затвердженим лімітом каси. У разі перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємству — платнику готівки загрожує штраф у двократному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки (абз. 2 ст. 1 Указу № 436).
Нагадаємо, що зараз такий штраф застосовується лише до юридичних осіб платників готівки*. На підприємців такий штраф не накладається, оскільки через відсутність каси ліміт каси їм не встановлюють (п. 2.7 Положення № 637). Це підтверджує і Нацбанк у листі від НБУ від 30.11.09 р. № 11-110/5407.
2. Посадових осіб підприємства та фізичних осіб — підприємців може бути притягнено до адміністративної відповідальності за порушення порядку проведення готівкових розрахунків (ст. 16315 КУпАП**). За таке порушення на фізичну особу — підприємця, посадових осіб юридичної особи накладається штраф від 1700 грн. до 3400 грн., а у випадку вчинення повторного порушення протягом року — від 8500 до 17000 грн. При цьому такий штраф будуть накладати органи Міндоходів незалежно від того чи було допущено перевищення ліміту залишків у касі чи ні.
* Звертаємо увагу, що на сьогодні відповідальність за порушення готівкових розрахунків застосовується лише до платника готівки, оскільки саме він згадується у п. 2.3 Положення № 637. До осіб, які приймають готівку, така відповідальність не застосовується. Це підтверджує Нацбанк (лист від 27.04.05 р. № 11-113/1430-4321) та податківці (консультація у розд. 109.13 ЄБПЗ).
** До адміністративної відповідальності, а цією статтею притягують посадових осіб підприємства та фізичних осіб — підприємців з 01.01.13 р., після внесення змін Законом України від 06.12.12 р. № 5518-VI («БТ», 2013, № 4, с. 4) до КУпАП.
Після викладення в новій редакції п. 2.3 Положення № 637 перелік видів відповідальності зменшиться (див. «Норми п. 2.3 Положення № 637 до 1 вересня та після» на с. 42). Так, з 01.09.13 р. на юридичних осіб, які здійснили готівкові розрахунки понад установлену граничну суму в 10 тис. грн. більше не буде накладатися штраф відповідно до абз. 2 ст. 1 Указу № 436 за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі, оскільки з п. 2.3 Положення № 637 буде вилучено вимогу про порівняння платником готівки суми перевищення встановленої суми готівкових розрахунків та фактичних залишків готівки в касі на кінець дня із затвердженим лімітом каси.
Отже, з першого дня осені єдиною мірою покарання за перевищення обмеження на здійснення готівкових розрахунків для суб’єктів господарювання залишиться адмінвідповідальність до якої притягуються фізичні особи — підприємці та посадові особи підприємств.
При цьому хочеться звернути увагу, на одну деталь: після викладення в новій редакції п. 2.3 Положення № 637 незрозуміло кого саме зможуть притягнути до відповідальності за недотримання готівкового обмеження: отримувача готівки, особу, яка здійснює платіж чи обох суб’єктів господарювання, які беруть участь в операції. Відповіді на це запитання ні в Положення № 637, ні в ст. 16315 КУпАП не містять.
На наш погляд, як і до змін, у такій ситуації порушником «готівкового» обмеження має бути особа, яка виступає платником. Пояснюється це тим, що:
по-перше, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 17 Закону про захист прав споживачів продавець (виконавець) зобов’язаний усіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати. Тому, якщо покупець вирішує сплатити за товар, роботу чи послугу готівкою у сумі, що перевищує граничну межу, то відмовивши в цьому продавець порушить законодавство із захисту прав споживачів. А за це продавець (підприємство чи підприємець) може бути притягнений до відповідальності згідно з п. 12 ст. 23 Закону про захист прав споживачів, що передбачає накладання штрафу на продавця у розмірі 8500 грн. Тому, щоб не порушити законодавство із захисту прав споживачів продавцям доведеться виконувати забаганки покупців, незважаючи на те що вони порушують чинне законодавство. Однак обізнаному отримувачу коштів не зайвим буде нагадати такому платнику про можливе порушення;
по-друге, саме платник своїми діями, сплатою суми, що перевищує гранично встановлену межу, змушує (провокує) отримувача готівкових коштів порушити діюче обмеження. То чи може отримувач коштів відмовити платнику її прийняти? Як ми зазначали вище, це може призвести до порушення п. 12 ст. 23 Закону про захист прав споживачів;
по-третє, у деяких випадках отримувачу готівки (продавцю) буває складно відслідкувати розмір отриманої готівки від одного суб’єкта господарювання, особливо якщо вона надходить не одноразово протягом дня до того ж від декількох підзвітних осіб одного підприємства (підприємця). Нагадаємо, що обмеження на готівкові роз-рахунки поширюється і на розрахун-ки з підприємством через свого уповноваженого працівника, який є підзвітною особою. Така підзвітна особа виступає від імені підприємства (підприємця).
Водночас не виключено, що контролюючі органи можуть мати з цього приводу й іншу точку зору, і будуть наполягати на тому, що, оскільки ні Положення № 637, ні ст. 16315 КУпАП не конкретизує вин-ну особу в такому правопорушенні, то відповідальність має застосовуватися до обох осіб, які беруть участь у розрахунках. Як саме будуть поводити себе контролюючі органи достеменно невідомо, тому зачекаємо на їх офіційні роз’яснення. Але на наш погляд, винен той, хто розраховується готівкою понад установлені обмеження.
Порушення «готівкових» обмежень громадянами
Після того як розрахунки фізичних осіб між собою та із суб’єктами підприємництва теж потрапили під обмеження, виникає два запитання:
1) що загрожує фізичній особі, яка недотрималася розміру «готівкового» обмеження?
2) хто здійснюватиме контроль за дотримання фізичними особами — громадянами при розрахунку між собою таких обмежень?
При відповіді на перше запитання хочемо зазначити, що на сьогодні притягти за таке порушення до відповідальності звичайну фізичну особу — громадянина нереально. Пояснюється це тим, що єдина норма відповідно до якої можна притягти особу до відповідальності за порушення готівкового обмеження є ст. 16315 КУпАП. Однак покарати за цією статтею можуть лише винного підприємця або посадову особу підприємства. Звичайну фізичну особу, яка сплачує готівку, за цією статтею до відповідальності притягти не вийде.
Отже, на сьогодні виникає ситуація, що обмеження для випадку розрахунку з фізичними особами є, але відповідальності за його порушення для них немає. Виходить, що у відносинах з фізичною особами за порушення обмеження на готівкові розрахунки відповідатиме лише підприємство чи підприємець, що є продавцем (п. 12 ст. 23 Закону про захист прав споживачів). А от щодо «готівкової відповідальності» підприємця чи посадової особа юридичної особи за ст. 16315 КУпАП поки що невідомо чи буде застосовуватися такий штраф у випадку отримання коштів саме до отримувача коштів.
Що стосується другого запитання, то на сьогодні воно також залишається відкритим, оскільки поки що не встановлено, хто і як буде здійснювати такий контроль. На наш погляд, доцільно було б покласти обов’язок контролювати дотримання готівкових розрахунків, що здійснюють фізичні особи між собою, на нотаріусів. Пояснюється це тим, що обмеження на розрахунки готівкою між двома фізичними особами (громадянами) поширюється лише на розрахунки за договорами купівлі-продажу, що підлягають нотаріальному посвідченню. Тобто при укладенні таких договорів обов’язково буде присутній нотаріус (хоча при розрахунках грошима нотаріус фізично не присутній). Тому якщо законодавець покладе здійснення контролю за дотриманням обмеження на готівкові розрахунки на нотаріуса, то вимога абз. 4 п. 1 постанови № 210 при розрахунках фізичних осіб між собою може і справді виконуватися.
Інші зміни
1. Зношені банкноти. Нацбанк уточнив правила щодо прийому зношених грошових знаків. Так, відтепер в оновленому п. 2.13 Положення № 637 буде міститися вимога про те, що підприємства та фізичні особи — підприємці під час здійснення розрахунків за готівку із споживачами зобов’язані приймати у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) без обмежень зношені та значно зношені банкноти і монети усіх номіналів, що є дійсними платіжними засобами і не викликають сумніву в їх справжності та платіжності.
При цьому у разі отримання від споживачів зношених та/або значно зношених банкнот суб’єкти підприємництва зобов’язані не видавати таких банкнот на здачу та надалі здати їх разом із готівковою виручкою (готівкою) до обслуговуючих банків.
Раніше про обов’язок суб’єктів підприємництва вилучати з обігу зношені та значно зношені банкноти та монети у Положення № 637 окремо не йшлося.
2. Самостійне здавання готівкової виручки. З 01.09.13 р. зазнають деяких уточнень правила самостійного здавання готівкової виручки (готівки). Так, із цієї дати відповідно до нової редакції абз. 3 п. 2.8 Положення № 637 самостійно здавати готівкову виручку (готівку) суб’єкти підприємництва матимуть змогу не тільки через платіжні пристрої, а й через пункти приймання готівки, тобто робоче місце працівника банку, комерційних агентів банків та небанківські фінансових установ (постанова НБУ від 12.02.13 р. № 42). До цього самостійно здавати виручку можна було лише через програмно-технічні комплекси самообслуговування (банківські автомати самообслуговування, депозитні банкомати, платіжні термінали, термінали самообслуговування тощо). Такі нововведення на практиці істотно не змінять порядок здавання готівкової виручки для її переказу і зарахування на банківські рахунки суб’єктів підприємництва.
На цьому закінчуємо огляд майбутніх нововведень. Про будь-які новини щодо цього питання ми вас будемо інформувати.
Документи та скорочення статті
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. № 435-IV.
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.
КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р № 8073-X.
Закон про захист прав споживачів — Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII.
Указ № 436 — Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95.
Положення № 637 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою НБУ від 15.12.04 р. № 637.
Постанова № 210 — постанова НБУ «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» від 06.06.13 р. № 210.
ЄБПЗ — Єдина база податкових знань, розміщена на офіційному сайті Міндоходів (www.minrd.gov.ua).
