Деякі питання реалізації статті 26 та частини другої статті 27 Закону України «Про зайнятість населення»

НОВИЙ ЗАКОН
 ПРО ЗАЙНЯТІСТЬ:

КМУ розробив Порядок компенсації
 роботодавцям 100 % ЄВС
згідно зі ст. 26 і 27
 Закону про зайнятість

Постанова Кабінету Міністрів України від 15.04.13 р. № 347

«Деякі питання реалізації статті 26 та частини другої статті 27 Закону України «Про зайнятість населення»

Документ, що коментується, наведено в додатку «Документи»

Постанову КМУ, що коментується, розроблено на виконання норм ст. 26 і ч. 2 ст. 27 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.12 р. № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість), які передбачають можливість компенсації роботодавцям 100 % єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄВС), що нараховується на виплати окремим категоріям працівників*.

Постановою, що коментується, КМУ:

• затвердив:

— Порядок компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — Порядок);

— Перелік пріоритетних видів економічної діяльності для створення нових робочих місць суб’єктами малого підприємництва (далі — Перелік);

• скасував постанову КМУ «Деякі питання надання роботодавцям дотації для забезпечення молоді першим робочим місцем» від 19.03.08 р. № 223, де передбачалася виплата дотацій роботодавцям у разі працевлаштування молоді на перше робоче місце.

Отримати компенсацію відповідно до цього Порядку можуть роботодавці, які працевлаштовують на нове робоче місце на строк не менше 2 двох років за направленням центру зайнятості зареєстрованих безробітних:

— компенсацію згідно зі ст. 26 Закону про зайнятість — із категорій громадян, які мають додаткові гарантії у працевлаштуванні: названі в пп. 1 — 6 ч. 1 ст. 14 Закону про зайнятість і в п. 3 Порядку;

— компенсацію згідно з ч. 2 — 4 ст. 27 Закону про зайнятість — у пріоритетних видах економічної діяльності, наведених у Переліку. При цьому право на компенсацію мають лише суб’єкти малого підприємництва. Суб’єктами малого підприємництва є підприємці та підприємства, в яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 млн євро, визначену за середньорічнім курсом НБУ.

Механізм компенсації зводиться до такого:

1. Компенсується 100 % ЄВС, нарахованого на зарплату за ставками, названими в ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 р. № 2464-VI (далі — Закон про ЄВС). У цій нормі Закону про ЄВС названо ставки ЄВС для зарплати залежно від класу профризику (від 36,76 до 49,7 %), для бюджетників (36,3 %), для членів льотних екіпажів (45,96 %) і для суднобудівних підприємств (33,2 %). Також у ч. 5 ст. 8 Закону про ЄВС зазначено ставку 34,7 % для винагород за договорами цивільно-правового характеру. Але, найімовірніше, ЄВС за цією ставкою не компенсуватиметься, оскільки у формулі, за якою центр зайнятості розраховуватиме суму компенсації (п. 9), наведено тільки суму зарплати.

2. Компенсація виплачується протягом 1 року з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного.

3. Для отримання компенсації роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного на нове робоче місце, має подати протягом двох місяців від дня працевлаштування територіальному органу центру зайнятості:

— заяву довільної форми;

— довідку за формою згідно з додатком до Порядку. У цій довідці роботодавець також наводить банківські реквізити для зарахування суми компенсації.

Рішення приймається протягом 5 робочих днів. Причиною відмови може бути наявність заборгованості зі сплати ЄВС, пенсійних внесків та банкрутство.

4. Суму компенсації визначатиме центр зайнятості самостійно за формулою, наведеною в п. 9 Порядку. Роботодавець, на відміну від практики з дотаціями, не подаватиме жодних розрахунків до центру. При цьому використовуватимуться дані Державного реєстру загальнообов’язкового соціального страхування, до яких дані потрапляють із форми № Д4, котра щомісяця подається роботодавцем. Для уникнення непорозумінь із виплатою компенсації при заповненні на такого працівника рядка в таблиці 6 з КТН «1» або «2» не слід забувати проставити відмітку у графі 21 «Ознака нового робочого місця (1 — так, 0 — ні)». А в місяці прийняття на роботу працівника потрібно заповнити рядок у таблиці 5 з обов’язковим заповненням графи 11 «Дата створення нового робочого місця (штатної одиниці), на яке у звітному періоді працевлаштований даний працівник**».

5. Сума компенсації перераховуватиметься на рахунок роботодавця у строк до 30 числа наступного за звітним місяця.

6. Якщо звільняється працівник (незалежно від підстав розірвання трудового договору), на якого роботодавець отримує компенсацію, а також у випадку зміни даних, зазначених у довідці, роботодавець має повідомити центр зайнятості протягом 5 робочих днів.

Якщо ж працівника з такого робочого місця звільнено з ініціативи роботодавця або за угодою сторін до закінчення двох років від дня працевлаштування, то роботодавець:

— повертає суму виплаченої йому компенсації у повному обсязі до бюджету Фонду соцстрахування від безробіття або до Фонду соцзахисту інвалідів (залежно від джерела компенсації);

або

— працевлаштовує за направленням центру зайнятості на робоче місце звільненого в межах дворічного строку іншого зареєстрованого безробітного із числа громадян, зазначених у пп. 3 і 4 Порядку (тобто тих, хто має право працевлаштуватися на умовах виплати компенсації відповідно до Порядку). При цьому тривалість виплати компенсації та строк працевлаштування визначаються сумарно.

Постанова, що коментується, набрала чинності 30.05.13 р.

Вікторія ЗМІЄНКО

* Крім компенсації 100 % ЄВС, Законом про зайнятість передбачено також компенсацію і 50 % нарахованого ЄВС (ч. 3 ст. 24). Порядок такої компенсації затверджено постановою КМУ від 13.03.13 р. № 153 // «БТ», 2013, № 13, с. 4.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Порядок компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Затверджено постановою від 15 квітня 2013 року № 347

1. Цей Порядок визначає механізм виплати компенсації фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) за працевлаштування осіб, яким надано статус безробітного, на нові робочі місця.

2. У цьому Порядку термін «компенсація» означає відшкодування роботодавцю фактичних витрат нарахованого відповідно до частини п’ятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» єдиного внеску, сплаченого за працевлаштованого за направленням територіального органу Державної служби зайнятості (далі — територіальний орган) на нове робоче місце зареєстрованого безробітного за місяць, за який такий внесок сплачений.

Терміни «зареєстрований безробітний», «нове робоче місце», «молодь», «перше робоче місце», «роботодавець», «суб’єкти малого підприємництва» вживаються у значенні, наведеному в законах України «Про зайнятість населення», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» та Господарському кодексі України.

3. Право на компенсацію має роботодавець, який працевлаштовує на нове робоче місце строком не менше ніж на два роки за направленням територіального органу зареєстрованих безробітних із таких категорій громадян:

1) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;

2) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

3) молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;

4) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років;

5) інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

6) один з батьків або особа, яка їх замінює, і:

має на утриманні дітей віком до шести років;

виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;

утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності).

4. Право на компенсацію має роботодавець, який є суб’єктом малого підприємництва та який працевлаштовує зареєстрованих безробітних на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності строком не менше ніж на два роки за направленням територіального органу.

5. Компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного.

6. Компенсація не виплачується у разі, коли роботодавець:

має заборгованість із сплати єдиного внеску та/або страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство.

7. У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі — Фонд) та Фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням територіального органу працевлаштовується інший зареєстрований безробітний з числа громадян, визначених пунктами 3 і 4 цього Порядку. Тривалість виплати компенсації та строк працевлаштування обчислюються сумарно.

Роботодавець інформує протягом п’яти робочих днів територіальний орган про звільнення працівника.

У разі досягнення працівником, за якого виплачувалася компенсація, пенсійного віку та призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, встановлення йому інвалідності або зняття інвалідності та продовження ним роботи виплата компенсації продовжується до закінчення встановленого строку отримання компенсації.

8. Роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного на нове робоче місце, для отримання компенсації подає протягом двох місяців з дня працевлаштування територіальному органу заяву довільної форми, до якої додає довідку за формою згідно з додатком.

На підставі наданої роботодавцем заяви та довідки, персональних даних про особу, якими володіє територіальний орган, та за даними Пенсійного фонду України, в тому числі щодо працевлаштування особи на нове робоче місце, відсутності у такого роботодавця заборгованості із сплати єдиного внеску та/або страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також даних державного реєстратора щодо порушеної справи про банкрутство та визнання роботодавця банкрутом, територіальний орган приймає протягом п’яти робочих днів рішення про виплату компенсації роботодавцю.

9. Територіальний орган перераховує до 30 числа наступного за звітним місяця кошти на рахунок роботодавця.

Розмір компенсації розраховується на підставі даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування за такою формулою:

Р_в = ЗП х Р_єв х 0,01,

де Р_в — сума єдиного внеску, що підлягає компенсації;

ЗП — заробітна плата працівника, з якої сплачено єдиний внесок;

Р_єв — відсоток єдиного внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва.

Якщо працівник працював у роботодавця повний місяць, а виплата компенсації здійснюється за неповний місяць, розмір компенсації за такий період обчислюється пропорційно шляхом ділення заробітної плати особи за місяць на кількість робочих днів місяця та множення на кількість робочих днів, за які надається компенсація.

10. У разі зміни місцезнаходження роботодавця — юридичної особи або місця проживання роботодавця — фізичної особи — підприємця компенсацію виплачує територіальний орган, який її розпочав.

11. У разі працевлаштування осіб, зазначених у пунктах 3 і 4 цього Порядку (крім інвалідів, яким відповідно до законодавства допомога по безробіттю не призначається), компенсація роботодавцю виплачується за рахунок коштів, передбачених на зазначену мету у бюджеті Фонду.

12. У разі працевлаштування зареєстрованого безробітного інваліда, якому відповідно до законодавства допомога по безробіттю не призначається, компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування особи за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів.

Територіальний орган формує щомісяця на підставі даних Пенсійного фонду України відомість про виплату компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів у порядку та за формою, затвердженою Мінсоцполітики, і передає до 15 числа наступного за звітним місяця зазначену відомість територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

13. Для планування видатків Фондом соціального захисту інвалідів територіальні органи подають щороку до 1 червня та 1 листопада року, що передує плановому, територіальним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів прогнозні показники щодо чисельності осіб, у разі працевлаштування яких буде виплачуватися компенсація, та суми компенсації.

14. У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду або Фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням територіального органу у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.

15. Роботодавець відповідає за достовірність даних, що стосуються підтвердження факту створення нових робочих місць та працевлаштування на них відповідних осіб, які є підставою для виплати компенсації.

Перелік пріоритетних видів економічної діяльності для створення нових робочих місць суб’єктами малого підприємництва

Затверджено постановою від 15 квітня 2013 року № 347