Адреса продавця в податковій накладній

Які дані потрібно вносити при заповненні адреси продавця в податковій накладній, якщо у статуті, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, виписці з нього та Свідоцтві платника ПДВ їх зазначено в різному порядку або не повністю?

(м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.)

Такий обов’язковий реквізит податкової накладної (ПН), як «Місцезнаходження продавця», заповнюється на підставі п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом МФУ від 01.11.11 р. № 1379 (далі — Порядок № 1379), де передбачено, що місцезнаходження (податкова адреса) продавця вказується з ураху-ванням вимог ст. 45 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), ст. 29 і 93 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ). Така подвійність призводить до певної невизначеності.

Відповідно до норм ПКУ податковою адресою юридичної особи є її місцезнаходження, відомості про яке містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (далі — ЄДР), тобто юридична адреса підприємства.

З іншого боку, статтею 93 ЦКУ місцезнаходження юридичної особи визначається як фактичне місце ведення діяльності або розташування офісу, звідки провадиться щоденне управління діяльністю юридичної особи та здійснюються управління й облік. І тут, скоріше, йдеться про фактичну адресу підприємства, ніж про юридичну.

У тих підприємств, фактична та юридична адреса яких збігаються, жодних запитань не виникає. Невизначеність у ситуації виникає для тих юридичних осіб, у яких ці адреси не тотожні. З точки зору податкових органів, це може стати підставою для невизнання ПН. Часто податківці практикують «вирізання» податкового кредиту у покупця за ПН, складеними контрагентами, які не знаходяться за юридичною адресою. Однак одного лише факту відсутності платника ПДВ за адресою, зазначеною в ПН, недостатньо для визнання ПН недійсною, якщо таку адресу зазначено в ЄДР як місцезнаходження юридичної особи. Підтвердженням цього є постанови судів (постанови Донецького окружного адмінсуду від 07.09.11 р. у справі № 2а/0570/12508/2011, Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.12 р. у справі № 2а-1670/9456/11).

Проте ми б рекомендували платникам ПДВ у випадку зміни місця проведення діяльності своєчасно вносити зміни до ЄДР і своїх реєстраційних документів, зокрема до Свідоцтва платника ПДВ. Нагадаємо, що в разі проходження платником ПДВ процедури перереєстрації у зв’язку зі зміною його місцезнаходження до початку дії нового Свідоцтва платник ПДВ використовує реквізити старого Свідоцтва.

Для фізичної особи — підприємця згідно з п. 45.1 ПКУ податковою адресою визнається місце реєстрації її проживання, за якою така особа стає на облік в органі державної податкової служби. Місце фактичного ведення діяльності для заповнення ПН значення не має.

Для філії або структурного підрозділу вказується не лише місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, а й адреса самої філії (структурного підрозділу), якій делеговано право виписування ПН (розд. 101.19 ЄБПЗ)*.

Формат написання адреси в ПН . Податківці раніше вимагали вказувати адресу в порядку, передбаченому для поштових відправлень: вулиця, № будинку, № офісу, місто (населений пункт), район (якщо населений пункт не є райцентром), область (якщо місто не є райцентром), поштовий індекс. Загальноприйнятими є також скорочення «вул.», «буд.» тощо.

Однак згодом було визнано, що послідовність написання реквізитів адреси на дійсність ПН не впливає, якщо така адреса є достовірною, відповідає даним ЄДР та фактичному місцезнаходженню платника податків, а також за умови правильного заповнення всіх інших реквізитів (розд. 101.19 ЄБПЗ, лист ДПАУ від 08.07.11 р. № 18517/7/16-1517-05).

Часто виникає запитання про необхідність зазначення поштового індексу при заповненні ПН. Відсутність такого реквізиту, на нашу думку, не є підставою для невизнання ПН. Але оскільки такі дані вносяться і до ЄДР, і при реєстрації платника ПДВ, то краще його все-таки вказати.

Зауважимо, що всі вимоги стосовно формату написання адреси не прописані в нормативно-правових актах і мають скоріше рекомендаційний характер. Тому недотримання рекомендацій податківців не може розцінюватися як порушення порядку заповнення ПН і відповідно впливати на правомірність формування податкового кредиту при додержанні інших вимог.

І наостанок зауважимо, що суди часто визнають правомірним формування податкового кредиту на підставі ПН, заповнених із незначними похибками, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала ПН, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму ПДВ (див. ухвалу Тернопільського окружного адмінсуду у справі від 19.03.13 р. № 819/439/13-a, постанову ВАдСУ від 09.11.11 р. № К-5419/08).

Таким чином, якщо підприємство при заповненні ПН вносить адресу, зазначену в ЄДР, при цьому вона є достовірною та немає записів про незнаходження юридичної особи за цією адресою, то неправильний формат і послідовність написання реквізитів не є підставою для невизнання такої ПН.

Дар’я КРАВЧЕНКО

* Єдина база податкових знань, розміщена на сайті Міністерства доходів і зборів України: http://minrd.gov.ua