ЗАПИТИ
ПРО НАДАННЯ ДОКУМЕНТІВ:
важливі подробиці
Запити про надання документів дуже активно використовуються податковими органами. Адже без додержання «перевірочної» процедури в межах таких дій вони можуть витребувати практично будь-які документи, а якщо відповідь їх не влаштує — призначити позапланову перевірку. Водночас судова практика свідчить про те, що далеко не всі платники податків погоджуються з таким станом справ. Зокрема, платники часто оспорюють у суді правомірність донарахування податкових зобов’язань, аргументуючи це «запитувальними» похибками податківців. Про це сьогодні й поговоримо.
Влада КАРПОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень»,
канд. екон. наук, сертифікований бухгалтер-практик (CAP)
У яких випадках може бути надіслано запит
Ситуації, коли органи ДПС мають право надіслати письмовий запит про надання інформації, зазначено в п. 73.3 ПКУ та п. 12 Порядку № 1245. До них належать такі:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи ДПС;
2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться в податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) стосовно платника податків подано скаргу про ненадання ним податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених ПКУ.
Стосовно останньої обставини слід зауважити, що таких «інших» випадків у ПКУ немає.
Права органів ДПС щодо надсилання запиту регламентуються в пп. 20.1.6, 20.1.23 ПКУ. Зокрема, у п.п. 20.1.23 ПКУ вказується, що податківці мають право «…у випадках виявлення порушення вимог податкового та іншого законодавства України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів».
Водночас у ст. 20 ПКУ описуються загальні повноваження податківців на проведення певних дій, а процедуру їх реалізації деталізовано в інших положеннях ПКУ. Отже, наведені в пп. 20.1.6, 20.1.23 ПКУ повноваження може бути реалізовано органами ДПС тільки при додержанні певних умов, зазначених в інших нормах ПКУ, стосовно запитів — у п. 73.3 ПКУ. Недавно це підтвердили і податківці (див. «Підстави для надсилання запитів містяться в п. 73.3 ПКУ»).
| Підстави для надсилання запитів містяться в п. 73.3 ПКУ Витяг із листа ДПСУ від 03.12.12 р. № 3060/0/141-12/А/10-1114/4341 «Вимоги до оформлення запиту визначено п. 73.3 ст. 73 ПКУ, відповідно до якого органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин з письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документальне підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби та має містити перелік інформації, що запитується, та документів, які її підтверджують, а також підстави для надсилання запиту. Із положень наведеної норми вбачається, що запит податкового органу в обов’язковому порядку має містити викладення визначених ПКУ підстав отримання інформації. <…> Підстави надсилання такого запиту визначено п. 73.3 ст. 73 ПКУ . З урахуванням наведених норм чинного податкового законодавства <…> запит податкового органу в обов’язковому порядку має містити перелік запитуваної інформації та викладення визначених ПКУ підстав отримання інформації». |
Зауважимо, що раніше податківці дотримувалися іншої позиції та вказували, що орган ДПС може реалізувати право, установлене п.п. 20.1.6 ПКУ, у порядку та на підставах, зазначених не лише в п. 73.3 ПКУ, а й в інших випадках, визначених ПКУ (див. лист ДПАУ від 19.04.11 р. № 4815/5/23-4016/327). Причому навіть деякі суди визнавали правомірним запити, в яких наводилося посилання на загальний п. 20.1 ПКУ (див. ухвалу Вінницького апеляційного адмінсуду від 18.01.12 р. у справі № 2а/2470/1649/11, постанови Кіровоградського окружного адмінсуду від 08.02.12 р. у справі № 1170/2а-4870/11, Харківського апеляційного адмінсуду 20.08.12 р. у справі № 2а-4874/12/2070)*.
* Ці та інші згадані у статті рішення судів можна знайти в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua
Щоправда, у деяких випадках платникам податків удавалося визнати запити, що не містять посилання на конкретну норму п. 73.3 ПКУ, неправомірними (див., зокрема, ухвали ВАдСУ від 11.10.12 р. № К/9991/61856/12, Вінницького апеляційного адмінсуду від 10.04.12 р. у справі № 2а/0270/5328/11, Житомирського апеляційного адмінсуду від 04.05.12 р. у справі № 0670/8993/11, Київського апеляційного адмінсуду від 09.10.12 р. у справі № 2а-4184/12/2670).
Тим часом з урахуванням останнього листа ДПСУ ситуація має змінитися «на краще». Посилаючись на нього, платники податків мають право у відповіді на запит, що не містить посилання на конкретну норму п. 73.3 ПКУ, відмовити в наданні відповідної інформації.
Що має містити запит
Органи ДПС надають запити відповідно до Порядку № 1245, а при проведенні зустрічних звірок — згідно з Порядком № 1232 та Методрекомендаціями № 236. Запит має бути надіслано в письмовій формі**, він оформляється на бланку органу ДПС та підписується його керівником (заступником керівника). При цьому в ньому вказується така інформація (п. 73.3 ПКУ, п. 10 Порядку № 1245):
— посилання на норми закону, відповідно до яких орган ДПС має право на отримання такої інформації (конкретний пункт ст. 73 ПКУ);
— підстави для надсилання запиту;
— опис запитуваної інформації, а за потреби — перелік документів, що її підтверджують.
** Зверніть увагу: оскільки у ст. 73 ПКУ йдеться лише про надання письмових запитів, вимагати надання податкової інформації в усній формі (по телефону тощо) податківці права не мають. Тому задовольняти такі прохання платники податків можуть виключно добровільно. У разі виникнення конфліктних ситуацій з податківцями із цього приводу слід запропонувати їм послатися на конкретну норму ПКУ, на підставі якої вони запитують усно податкову інформацію.
Якщо запит складено з порушенням цих вимог, платник податків звільняється від обов’язку надавати на нього відповідь (п. 73.3 ПКУ, п. 16 Порядку № 1245).Трапляються випадки, коли платники податків намагаються визнати недійсними запити без печатки органу ДПС. Судова практика у таких справах не-однозначна: в одних рішеннях суди визнають надсилання таких запитів неправомірним (див. ухвалу ВАдСУ від 27.01.13 р. № К/800/4657/13), але є й протилежні рішення. Наприклад, в ухвалі Харківського апеляційного адмінсуду від 27.03.12 р. у справі № 2а-11886/11/2070 суд визнав правомірним запит, оформлений не на спеціальному бланку та без печатки.
Відмову від надання документів на запит деяким платникам удавалося обґрунтувати також тим, що період, за який запитувалася інформація, податківцями раніше вже перевірявся (див. ухвалу ВАдСУ від 11.10.12 р. № К/9991/61856/12).
Запит вважається врученим, якщо (п. 73.3 ПКУ, п. 13 Порядку № 1245):
1) при наданні запиту в письмовій формі:
— його відіслано поштою листом із повідомленням про вручення на податкову адресу або
— надано під підпис суб’єкту інформаційних відносин або його посадовій особі;
2) у разі надсилання в електронному вигляді з використанням засобів телекомунікаційного зв’язку з накладенням електронного цифрового підпису органу ДПС — у разі надходження сформованого програмним забезпеченням повідомлення про доставку.
У судовому порядку деяким особам удавалося визнати рішення про призначення позапланової документальної перевірки неправомірним унаслідок того, що податківці:
— не надали належних доказів факту вручення запиту (див., зокрема, ухвалу Київського апеляційного адмінсуду від 05.06.12 р. у справі № 2а-9572/11/2670);
— відлік 10-денного строку відповіді на запит здійснювався від дати, зазначеної в запиті, а не від дати вручення запиту платнику податків (див. ухвалу Харківського апеляційного адмінсуду від 06.03.12 р. у справі № 2а-12879/11/2070***);
— надсилали запити на адресу, зазначену в Інформаційній базі даних органу ДПС, а платники податків розташовувалися за іншою адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (див. ухвалу Одеського апеляційного адмінсуду від 24.11.11 р. у справі № 2-а-4112/11/1470). Однак якщо платник податків не знаходився за такою адресою, то суди визнають дії податківців правомірними (див., зокрема, ухвалу Київського апеляційного адмінсуду від 26.07.12 р. у справі № 2а-4402/11/1070).
*** http://reyestr.court.gov.ua/Review/23882379
Відповідь на запит
Платники податків зобов’язані надати зазначену в запиті інформацію та її документальне підтвердження протягом установлених строків (див. у таб-лиці).
Строки надання відповіді на запит податківців
| Підстава для надсилання запиту | Строк надання відповіді на запит |
| 1. За результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи ДПС (п.п. 1 п. 73.3, п.п. 78.1.1 ПКУ, п. 14 Порядку № 1245) | Протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту(1) |
| 2. Виявлено недостовірність даних, що містяться в податкових деклараціях, поданих платником податків (п.п. 3 п. 73.3 ПКУ, п.п. 78.1.4 ПКУ, п. 14 Порядку № 1245) | |
| 3. Стосовно платника податків подано скаргу про ненадання їм податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної (п.п. 78.1.9 ПКУ) | |
| 4. В інших випадках, крім зазначених вище, зокрема у разі проведення зустрічної звірки (пп. 73.3, 73.5 ПКУ, п. 14 Порядку № 1245, п. 6 Порядку № 1232) | Протягом одного місяця з дня, наступного за днем надходження запиту |
| (1) У листі ДПАУ від 27.04.11 р. № 7971/6/23-4015/346 зазначалося: якщо в передбачених пп. 78.1.1, 78.1.4, 78.1.9 ПКУ випадках платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів від дня його отримання, такий орган має право на проведення документальної позапланової перевірки. | |
За роз’ясненнями з розділу 030.13 ЄБПЗ, в яких податківці звертаються до ЦКУ, «місячний» строк означає, що платник податків зобов’язаний надати зазначену в запиті інформацію відповідного числа наступного місяця, а в разі якщо в наступному місяці немає такого числа — в останній день місяця.
Податківці наводять такі приклади: якщо запит отримано платником 29.01.11 р., то відповідь необхідно надати 28.02.11 р.; якщо запит отримано 15.03.11 р., то відповідь надається 15.04.11 р.
Водночас якщо керуватися правилами ЦКУ, то слід ураховувати, що згідно з ч. 1 ст. 253 ЦКУ: «перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок». Виходячи з цього, місячний строк надання відповіді має відлічуватися з дня, наступного за днем отримання запиту. Тоді за умовами прикладу відповідь на запит має бути надано не пізніше 16.04.11 р. Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦКУ: «якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день».
Однак для уникнення конфліктних ситуацій з податківцями все-таки краще не зволікати з відповіддю та «не відкладати» її на останній день.
Останнім часом набула поширення практика надсилання платникам податків запитів у межах проведення зустрічних звірок, при цьому податківці складають Акт про неможливість проведення зустрічної звірки, не дочекавшись закінчення граничного строку відповіді на запит.
Платники податків успішно оскаржують такі дії в суді, де аналізується, чи дотримувалися строки відповіді на запит. Зокрема, суди порівнюють дату отримання платником податків запиту з датою надсилання відповіді на нього. Якщо органи ДПС склали Акт або довідку до закінчення зазначених строків, такі дії визнаються незаконними (див., наприклад, ухвалу Київського апеляційного адмінсуду від 11.09.12 р. у справі № 2а-6106/12/2670).
Відповідь на запит органу ДПС має містити (п. 15 Порядку № 1245):
— номер і дату запиту органу ДПС, на який надається відповідь;
— інформацію, що запитується органом ДПС.
Зауважимо: в інтересах платника своєчасно відповісти на запит, оскільки інакше податкові органи отримують повноваження на проведення позапланової перевірки, що підтверджують і суди (див., наприклад, постанову Харківського окружного адмінсуду від 30.10.12 р. у справі № 2-а-10579/12/2070).
Однак далеко не завжди податківців влаштовує інформація, надана у відповіді, і вони в таких випадках або все-таки призначають позапланову перевірку, або самостійно донараховують податкові зобов’язання. Причому суди, як правило, також підтримують податківців та аналізують, чи всі зазначені в запиті документи було надано (див., наприклад, ухвали Харківського апеляційного адмінсуду від 20.08.12 р. у справі № 2а-4874/12/2070, від 05.07.12 р. у справі № 2а-3116/12/2070, постанови Харківського окружного адмінсуду від 26.06.12 р. у справі № 2а-5356/12/2070, Донецького апеляційного адмінсуду від 19.04.12 р. у справі № 2а-12112/11/1270).
Також варто зазначити, що ні податківці, ні суди не визнають як відповідь на запит посилання на договір або реквізити первинних документів. Бажано, щоб усі документи (у тому числі і зведені облікові документи), що надаються на запит, було оформлено відповідно до вимог, зазначених у п. 2 ст. 9 Закону про бухоблік (див. із цього приводу, зокрема, ухвалу ВАдСУ від 02.10.12 р. № К/9991/33962/12).
Поширеними також є випадки, коли податківці й при наданні пов-ного пакета запитуваної інформації донараховують податкові зобов’язання. Однак при оскарженні таких рішень у судових інстанціях у платників податків є високі шанси відстояти свою правоту (див., наприклад, ухвали Харківського апеляційного адмінсуду від 06.03.12 р. у справі № 2а-12879/11/2070, Київського апеляційного адмінсуду від 09.08.12 р. у справі № 2а-3067/12/2670, постанова Окружного адмінсуду м. Києва від 17.07.12 р. у справі № 2а-7180/12/2670).
Наслідки ненадання відповіді на запит
Основним «покаранням» за відмову в наданні інформації на запити податківців є призначення позапланової документальної перевірки. Зокрема, згідно зі ст. 78 ПКУ документальну позапланову виїзну перевірку може бути проведено, якщо:
— за результатами перевірок інших платників податків чи отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи ДПС, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу ДПС протягом 10 робочих днів від дня отримання запиту (п.п. 78.1.1 ПКУ);
— виявлено недостовірність даних, що містяться в податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу ДПС протягом 10 робочих днів від дня отримання запиту (п.п. 78.1.4 ПКУ);
— стосовно платника податків подано скаргу про ненадання ним податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної в разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу ДПС протягом 10 робочих днів від дня його отримання (п.п. 78.1.9 ПКУ).
Зверніть увагу: позапланову перевірку може бути призначено тільки за «нереагування» на запит у зазначених вище випадках, тобто коли в запиті наведено посилання на норми пп. 1, 3, 4 п. 73.3 ПКУ. Для решти випадків надсилання запитів, зокрема, у межах проведення зустрічних звірок (п.п. 5 п. 73.3 ПКУ), «перевірочне» покарання не діє.
Тим часом податківці в разі не-отримання відповіді на запит у межах зустрічних звірок діють інакше:
— або складають Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання;
— або донараховують самостійно податкові зобов’язання на підставі наявної в органах ДПС інформації;
— або все-таки проводять документальну позапланову перевірку.
Якщо платники податків оскаржують такі рішення в суді, то здебільшого суди визнають проведення позапланової перевірки правомірним, якщо не було підстав для відмови на запит.
Штрафи за ненадання відповіді на запит, зокрема за п. 121.1 ПКУ, накладатися не можуть, що підтверджують і податківці в консультації з розділу 510.01 ЄБПЗ.
Як з’ясувати, чи є підстави для надсилання запиту
Як правило, письмові запити надсилаються платникам податків «не просто так», адже вони підписуються керівником (заступником керівника) органу ДПС, тобто певні документальні підстави для надсилання запиту зазвичай є. Водночас деякі платники податків усе-таки бажають ознайомитися з інформацією, на підставі якої було надіслано запит. Такі дії можна провести в межах Закону про доступ до інформації.
Тут слід ураховувати, що зазначена інформація належить до службової, яка може вважатися інформацією з обмеженим доступом (ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 9 Закону про доступ до інформації).
Перелік відомостей, які містять службову інформацію та яким присвоюється гриф обмеження доступу «Для службового користування» в органах ДПС (далі — Перелік), наведено в наказі № 35. До нього, зокрема, включено такі відомості:
— інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової діяльності підрозділів внутрішньої безпеки ДПС України, яку не віднесено до державної таємниці (п. 5.5 Переліку);
— інформацію, наявну в документах, що складають внутрівідомчу службову кореспонденцію, у тих випадках, коли її розголошення може нашкодити оперативним заходам, розслідуванню або дізнанню, запобіганню злочину, репутації та правам інших осіб, порушити право людини на справедливий та об’єктивний судовий розгляд справи, створити загрозу життю або здоров’ю будь-якої особи (п. 5.12 Переліку);
— відомості з питань оперативно-розшукової діяльності, якщо вони не становлять державної таємниці (п. 5.13 Переліку);
— документи, що складають внутрівідомчу службову кореспонденцію, якщо вони пов’язані з розробкою напрямків та методів діяльності органів ДПС України, процесом прийняття рішень та передують їх прийняттю (п. 5.16 Переліку).
Як бачимо, деякі формулювання із зазначеного Переліку є вельми обтічними, тому під них можна підвести будь-яку інформацію, що стала підставою для надсилання запиту. Отже, слід бути готовим до того, що податківці відмовлять у наданні запитуваної інформації, аргументуючи це віднесенням її до категорії інформації з обмеженим доступом (абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону про доступ до інформації).
Наприклад, у постанові Окружного адмінсуду АР Крим від 27.04.12 р. у справі № 2а-2399/12/0170/14 суд визнав правомірними дії органу ДПС у частині відмови позивачу в наданні копії висновку органу податкової міліції на підставі того, що така інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі, і в ній мають бути зазначені (ч. 4, 5 ст. 22 Закону про доступ до інформації):
1) прізвище, ім’я, по батькові та посада особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації (органом ДПС);
2) дата відмови;
3) мотивована підстава відмови;
4) порядок оскарження відмови;
5) підпис.
Таку відмову може бути оскаржено керівнику органу ДПС, органу вищого рівня або суду (ч. 1, 2 ст. 23 Закону про доступ до інформації).
Судова практика підтверджує, що деяким особам удавалося відстояти право на отримання відповідної інформації з ДПІ про себе. Так, ч. 1 ст. 10 Закону про доступ до інформації прямо передбачено, що кожна особа має право доступу до інформації про себе, яка збирається та зберігається. Зокрема, у постанові Львівського окружного адмінсуду від 04.10.12 р. у справі № 2а-3922/12/1370 суд визнав неправомірною відмову в наданні органом ДПС інформації, що запитувалася позивачем про себе.
Таким чином, ґрунтуючись на нормах Закону про доступ до інформації, платник податків може надіслати до органу ДПС зустрічний запит про надання інформації стосовно конкретного складу податкової інформації, на підставі якої орган ДПС зробив висновок про можливі порушення законодавства.
Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів від дня отримання запиту (ч. 1 ст. 20 Закону про доступ до інформації). Тому платники мають певну тимчасову «фору»: на запит податківців вони мають право відповісти пізніше, ніж податківці на зустрічний запит.
Запит на інформацію може подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) за вибором запитувача (ст. 19 Закону про доступ до інформації, п. 1.2 Порядку № 1491). Письмовий запит подається в довільній формі, однак з метою спрощення процедури оформлення письмових запитів особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів, які затверджено наказом МФУ від 25.11.11 р. № 1491. Процедуру надсилання запитів на отримання публічної інформації, що перебуває в розпорядженні ДПСУ, описано в Порядку № 1491.
Органи ДПС надають інформацію на запити про фізичну або юридичну особу тільки на вимогу особи, якої вона стосується (п. 5.1 Порядку № 511). Примірний зразок письмового запиту від юридичної особи було наведено у статті «Запити органів ДПС: як на них реагувати?» // «БТ», 2011, № 40, c. 15.
Запити правоохоронних органів
Податкова міліція. Відповідно до п. 351.1 ПКУ податкова міліція має право надсилати письмові запити лише на підставі п.п. 20.1.30 ПКУ (тобто щодо Єдиного реєстру податкових накладних та інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб — платників податків). Тому якщо в письмовому запиті з податкової міліції містяться посилання на інші норми ПКУ, на ці запити можна не відповідати.
Однак податкові міліціонери часто користуються широкими повноваженнями щодо отримання податкової інформації, наданими їм Законом про ОРД. Так, відповідно до п. 4 ст. 8 Закону про ОРД податкова міліція має право «…ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх».
Тому якщо в запиті міститься посилання на Закон про ОРД, такий запит краще задовольнити.
Раніше дискусійним було питання стосовно того, чи зобов’язані податкові міліціонери повідомляти реквізити заведеної оперативно-розшукової справи, на підставі якої вони мають право надсилати запити. Офіційні органи й раніше стверджували, що надавати таку інформацію міліціонери не зобов’язані, оскільки номер справи є державною таємницею (див., наприклад, лист Мін’юсту від 15.07.09 р. № Н-16798).
Тепер підстав для цього «додалося», оскільки відомості з питань оперативно-розшукової діяльності, якщо вони не становлять державної таємниці, належать до інформації з обмеженим доступом (п. 5.13 Переліку). Тому варто чекати, що на такий запит міліціонери відповіді не дадуть.
Аналогічними правами, передбаченими Законом про ОРД, користуються й підрозділи державної служби управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС та СБУ (УБОЗ). На ці підрозділи поширюються також норми Закону № 3341, ч. 2 ст. 12 якого передбачає, що спеціальним підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ та СБУ надаються повноваження в разі отримання фактичних даних про організовану злочинну діяльність для їх перевірки затребувати та отримувати від державних органів, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи. Затребувані документи та інформацію має бути надано негайно або не пізніше ніж протягом 10 діб.
Запити на надання зазначеної інформації вони також можуть надсилати лише при розслідуванні оперативно-розшукових або кримінальних справ.
Водночас правоохоронці мають право тільки ознайомлюватися з документами і робити копії, а вилучати їх — тільки з дозволу слідчого судді (ст. 8 Закону про ОРД).
Витребувати інформацію, у тому числі у вигляді запитів, під час проведення перевірки може і прокурор (ст. 20 Закону про прокуратуру). Цим органам у наданні відповідної інформації краще не відмовляти, оскільки вони мають широкі повноваження в частині реалізації своїх прав.
Документи і скорочення статті
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. № 435-IV.
КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.
Закон про доступ до інформації — Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.11 р. № 2939-VI.
Закон про ОРД — Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.92 р. № 2135-XII.
Закон № 3341 — Закон України «Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.93 р. № 3341-XII.
Закон про бухоблік — Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.
Закон про прокуратуру — Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.91 р. № 1789-XII.
Порядок № 1491 — Порядок складання та надання запитів на отримання публічної інформації, що перебуває у володінні Державної податкової служби України, затверджений наказом МФУ від 25.11.11 р. № 1491.
Порядок № 511 — Типовий порядок організації роботи і взаємодії між структурними підрозділами органів Державної податкової служби при підготовці відповідей на запити про отримання публічної інформації, затверджений наказом МФУ від 28.04.12 р. № 511.
Порядок № 1245 — Порядок періодичного надання органам ДПС та отримання інформації зазначеними органами на письмовий запит, затверджений постановою КМУ від 27.12.10 р. № 1245.
Порядок № 1232 — Порядок проведення органами ДПС зустрічних звірок, затверджений постановою КМУ 27.12.10 р. № 1232.
Наказ № 35 — наказ ДПСУ від 13.01.12 р. № 35 «Про затвердження переліку відомостей, які містять службову інформацію та яким присвоюється гриф обмеження доступу «Для службового користування» в органах ДПС України».
Методрекомендації № 236 — Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами ДПС зустрічних звірок, затверджені наказом ДПАУ від 22.04.11 р. № 236.
ЄБПЗ — Єдина база податкових знань, розміщена на сайті ДПАУ: www.sts.gov.ua
