Якщо працівник у відрядженні сплатив туристичний збір

Працівник після повернення з відрядження до Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, додав рахунок на проживання в готелі, в якому окремим рядком виділено суму туристичного збору. Чи можна при відшкодуванні цієї суми включати її до складу податкових витрат і не обкладати податком на доходи фізичних осіб?

(м. Запоріжжя)

Почнемо з того, що платником туристичного збору відповідно до п.п. 268.2.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно­територіальної одиниці, де діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, і отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Не можуть бути платниками цього збору особи, які прибули у відрядження (п.п. «б» п.п. 268.2.2 ПКУ). За роз’ясненнями ДПСУ (розділ 410.03 ЄБПЗ) документом, що підтверджує факт перебування особи у відрядженні, є копія наказу (розпорядження) про направлення у відрядження. Крім того, у листах ДПСУ від 08.08.12 р. № 162/О/51­12/15­2216М і від 20.08.12 р. № 1091/0/71­12/15­2217м* роз’яснюється, що підтверджуючими документами також можуть бути, зокрема (але не виключно): запрошення приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, яке направило працівника у відрядження; укладений договір або контракт; інші документи, що засвідчують бажання встановити цивільно­правові відносини; документи, що підтверджують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, що проводяться за тематикою, яка збігається з діяльністю підприємства.

За відсутності підтверджуючих документів туристичний збір сплачується на загальних підставах.

Із цього робимо висновок: якщо відряджений працівник з якоїсь причини не скористався пільгою зі сплати туристичного збору, то він (а не підприємство, що направило його у відрядження) є платником цього збору.

Якщо роботодавець прийме рішення про відшкодування таких витрат працівнику, то, на наш погляд, ці суми до складу податкових витрат уключати не можна. Виходимо з того, що згідно з п.п. 140.1.7 ПКУ до податкових витрат на відрядження дозволяється, зокрема, уключати оплату вартості проживання в готелях (мотелях), а також уключені до таких рахунків витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, ремонту і прасування одягу, взуття чи білизни), на наймання інших житлових приміщень, оплату телефонних розмов, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду і перебування в місці відрядження, у тому числі будь­які­збори та податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.

Підвести сплату туристичного збору під цю підставу навряд чи вийде, адже за правилами перебування в місці відрядження працівник звільняється від обов’язку його сплати, тобто ці витрати не є обов’язковими (здійснені або за «доброю волею», або через помилку працівника). Відповідно довести перевіряючим право на податкові витрати щодо цих сум буде доволі важко.

Питання справляння з відряджувальних сум податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), як відомо, безпосередньо пов’язане з правом на податкові витрати (п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ). Оскільки до податкових витрат ці суми, на наш погляд, уключати не можна, то для обкладення ПДФО вони вважаються надміру витраченими. При відшкодуванні працівнику витрат на сплату туристичного збору роботодавець має включити їх до оподатковуваного доходу працівника (база оподаткування визначається з урахуванням «натурального» коефіцієнта) та утримати з цієї суми ПДФО. У Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ такі суми слід відобразити з ознакою доходу «118».

Щоправда, стосовно ПДФО можна спробувати відстоювати і сміливіший підхід: розглядати суму туристичного збору в рахунку готелю як помилково сплачену та відповідно належну до повернення контрагентом (готелем).

Жанна СЕМЕНЧЕНКО

* Див. ком. «Турзбір у відрядженні не сплачується тільки за наявності копій підтверджуючих документів» // «БТ», 2012, № 38, с. 10.