Теми статей
Обрати теми

Щодо виконання грошового зобов’язання

Редакція БТ
Лист від 21.01.2013 р. № 888/6/15-1415

ІНФЛЯЦІЙНІ ТА РІЧНІ
 БЕЗ ПРАВА НА ВИТРАТИ:

податківці не змінюють своєї колишньої позиції

Лист Державної податкової служби України від 21.01.13 р. № 888/6/15-1415

«Щодо виконання грошового зобов’язання»

 

У листі, що коментується, податківці вкотре підтвердили свою позицію стосовно відображення в обліку з податку на прибуток трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних витрат.

Зокрема, податківці дійшли висновку, що інфляційні та три проценти річних є штрафом за прострочення виконання грошового зобов’язання, що обчислюється у процентах від суми невиконаного зобов’язання відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України від 16.01.03 р. № 435-IV (далі — ЦКУ).

Виходячи з цього було зроблено висновок, що такі суми підпадають під дію п.п. 139.1.11 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) і відповідно не включаються до складу податкових витрат.

Аналогічну позицію вже було озвучено в листі ДПСУ 06.03.12 р. № 4240/6/15-1415 та в Узагальнюючій податковій консультації щодо включення до бази оподаткування податком на додану вартість та складу витрат коштів, отриманих як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів/послуг, затвердженій наказом ДПСУ від 06.07.12 р. № 590* (далі — УПК № 590).

Однак у названих роз’ясненнях податківці при інтерпретації трьох процентів річних та інфляційних витрат посилалися також на норми ст. 625 ЦКУ, що більше відповідає чинному законодавству.

Розглядаючи проблему трактування зазначених сум, ми раніше зазначали**, що інфляційні та річні є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, що випливає з назви ст. 625 ЦКУ і гл. 51 «Правові наслідки порушення зобов’язання. Відповідальність за порушення зобов’язання» ЦКУ.

І хоча досі не вироблено єдиної позиції щодо правової інтерпретації названих санкцій навіть судовими органами, до штрафів такі суми не зараховуються. Сьогодні в судових рішеннях поширено підхід, відповідно до якого інфляційні та річні не є санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів у результаті інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, що підлягають сплаті кредитору.

Нам здається найбільш виправданим підхід учених-цивілістів***, відповідно до якого індекс інфляції та проценти річних є самостійною формою відповідальності за невиконання (прострочення виконання) грошового зобов’язання. Вони не належать ні до неустойки, ні до відшкодування збитків, ні тим більше до штрафів.

У листі податківці також згадали норми п. 137.21 ПКУ, де передбачається таке: якщо позичальник (дебітор) затримує сплату процентів (комісійних), кредитор регулює таку заборгованість згідно з п. 159.1 ПКУ. А далі було зроблено висновок, що інфляційні та три проценти річних не включаються до складу заборгованості з п.п. 159.1.2 ПКУ.

Із цим можна погодитися, оскільки інфляційні та три проценти річних не відповідають поняттю «проценти» з ПКУ. Так, згідно з п.п. 14.1.206 ПКУ «проценти — дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна».

Між тим платежем за користування грошовими коштами можуть вважатися проценти, що нараховуються не за ст. 625 ЦКУ, а відповідно до положень ст. 536 «Проценти» гл. 48 ЦКУ «Виконання зобов’язання». Нагадаємо, що згідно з цією статтею за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Ці проценти переважно стосуються випадків укладення договору позики та комерційного кредиту (параграфи 1, 2 гл. 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦКУ).

У цілому ж проблема оподаткування зазначених сум полягає в тому, що інфляційні та три проценти річних у ПКУ прямо не згадано. Зокрема, у п.п. 139.1.11 ПКУ, що обмежує витрати, йдеться про суми штрафів та/або неустойки або пені за рішенням сторін договору чи за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податків. Але, як уже зазначалося, індекс інфляції та проценти річних до таких не належать.

Тому, на нашу думку, тут доречно говорити лише про аналогію з обліком неустойки та інших штрафних санкцій.

Згідно з цим підходом суми індексу інфляції та проценти річних, що виплачуються боржником, дійсно не потрапляють до складу податкових витрат за аналогією з обліком інших санкцій з п.п. 139.1.11 ПКУ.

В одержувача індекс інфляції та проценти річних уключаються за датою отримання до складу податкових доходів відповідно до «штрафного» п.п. 135.5.3 ПКУ, хоча податківці приписують їх уключати в доходи на підставі «загального» п.п. 135.5.15 ПКУ (див. роз’яснення в розділі 110.16 ЄБПЗ). Урешті-решт, незважаючи на відмінність в аргументації, результати в податковому обліку виходять ті самі, що і в податківців.

Зауважимо також, що в цій інтерпретації зазначені суми не обкладаються ПДВ, з чим погодилися й податківці в УПК № 590.

 

* Див. ком. «Фінансово-господарські санкції не обкладаються ПДВ: ДПСУ змінила свою позицію» // «БТ», 2012, № 30, с. 11.

** Див. статтю «Договірні санкції: правові особливості та облік» // «БТ», 2012, № 49, с. 20.

*** Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право.— 3-е изд., стереотип. — М.: Статут, 2001. — Кн. 1. Общие положения. — С. 691.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі