ПІДПРИЄМСТВО
БЕЗ ПРАЦІВНИКІВ:
завдання-мінімум — подати звітність
Ситуацією, коли підприємство є, але найманого працівника на ньому — жодного, вітчизняного бухгалтера не здивуєш. Однак саме у бухгалтера в першого виникає запитання: як у цьому випадку підприємству подавати звітність, вести бухоблік, проходити перевірки контролюючих органів, вирішувати інші організаційні та не лише питання? Спробуємо розібратися разом.
Олена УВАРОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень»
Відсутність діяльності — збереження обов’язків
Запитання про те, як вирішувати мінімальний набір питань, переважно пов’язаних з необхідністю взаємодії з контролюючими органами, виникає, коли підприємство або є щойно зареєстрованим і тому господарські операції ще не здійснює, або його діяльність із будь-яких причин призупинено. Що б там не було, але навіть повна відсутність діяльності не звільняє підприємство від обов’язку:
1) подавати звітність. Так, юридична особа на загальній системі має в будь-якому разі подавати декларацію з податку на прибуток. Зробимо лише одне застереження: якщо рядки декларації, при заповненні яких слід подавати додатки, не заповнюються, відповідні додатки подавати не потрібно (див. розділ 110.30.03 ЄБПЗ). Юридичним особам — єдиноподатникам послатися на відсутність діяльності як на підставу для неподання звітності також не вдасться: декларацію доведеться подати.
Суб’єкту господарювання, зареєстрованому платником ПДВ, незалежно від того, чи здійснювалася у звітному періоді діяльність, доведеться подати:
— податкову декларацію з ПДВ (загальну 0110, а спецрежимним платникам ще й одну із спеціальних). Якщо рядки декларації, при заповненні яких слід подавати додатки, не заповнюються, відповідні додатки подавати не потрібно;
— копію записів Реєстру виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі;
— повідомлення про делегування філіям (структурним підрозділам), за їх наявності, права виписування податкових накладних і ведення частини Реєстру виданих та отриманих податкових накладних.
За наявності об’єкта обкладення екоподатком (наприклад, газового котла) доведеться виконати обов’язок щодо подання податкової декларації з екологічного податку, навіть якщо в ній будуть лише прокреслення. Єдиний шлях уникнути такого обов’язку — повідомити податковий орган у довільній формі про відсутність у звітному році об’єкта для обчислення екоподатку.
Аналогічна ситуація — необхідність подати звіт за наявності об’єкта оподаткування, навіть за відсутності діяльності: звітність складається, зокрема, якщо юридична особа є власником земельної ділянки або користувачем комунальної чи державної землі, або, скажімо, свого часу отримала дозвіл на використання надр, є власником об’єкта житлової нерухомості.
Що стосується Податкового розрахунку за формою № 1ДФ, то якщо протягом звітного кварталу юридична особа не нараховувала та не виплачувала доходи фізичним особам, то форму № 1ДФ за цей звітний період можна не подавати. Якщо ж нарахування та/або виплата доходів фізичним особам мали місце, цей вид звітності подається обов’язково.
Призупинення діяльності не звільняє юридичну особу ані від обов’язку подавати фінансову звітність, ані від необхідності подавати РРО-звітність (якщо суб’єкт господарювання зареєстрував РРО і так з реєстрації його й не зняв).
Зате відсутність найманих працівників позбавляє юридичну особу статусу страхувальника в розумінні законодавства про ЄВС, а отже, подавати ЄВС-звітність не потрібно;
2) допускати представників контролюючих органів до проведення перевірки.
Так, якщо говорити про податкові перевірки, то ПКУ, окреслюючи умови допуску перевіряючих до перевірок, нічого не говорить про те, що призупинення діяльності платника податків є підставою для непроведення перевірок щодо нього. Єдине, за що можна зачепитися, — ПКУ вказує на необхідність пред’явлення перевіряючими направлення на перевірку та наказу про її проведення посадовим особам платника податків. Відсутність найманих працівників можна використати як підставу для того, щоб наполягати на відсутності посадових осіб на підприємстві, а отже, на неможливості проведення перевірки без жодних негативних наслідків для самого платника податків. Як зазначають суди, відсутність посадових осіб на робочому місці та відмова від допуску перевіряючих до проведення перевірки — не тотожні поняття (див. ухвалу Харківського апеляційного адмін-суду від 25.07.12 р. у справі № 2а-1670/1052/12 // http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25436711);
3) оформляти первинні документи (у разі здійснення госпоперацій), вести бухгалтерський та податковий облік. Так, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 8 Закону про бух-облік бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства та до його ліквідації. Таким чином, немає жодних винятків на період, коли діяльність призупинено.
Як бачимо, навіть повна відсутність діяльності не звільнить юридичну особу від необхідності подання податкової та фінансової звітності, виконання інших податкових зобов’язань, ведення бухобліку. З урахуванням цього, чи може взагалі підприємство існувати без найманих осіб?
Підприємство без працівників: можливий вихід
Єдиний можливий вихід, про який знає кожен, хто хоча б один раз стикався з тим, як організувати діяльність юридичної особи без найманих працівників: покладання функцій директора на засновника (власника) такої юридичної особи.
Відверто кажучи, на сьогодні серед фахівців немає єдиної думки з приводу того, чи допускає чинне законодавство можливість існування юридичної особи без найманих працівників, як мінімум, без директора. Наведемо аргументи обох сторін.
Юридична особа із засновником замість директора
(без оформлення трудових відносин)
| Аргументи «за» | Аргументи «проти» |
| 1. ЦКУ передбачає, що управління товариством здійснюють його органи (ч. 1 ст. 97). При цьому, по-перше, загальні збори учасників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі з переданих до компетенції виконавчого органу (ч. 1 ст. 98), а це дає можливість єдиному учаснику товариства здійснювати самостійне управління ним; по-друге, ГКУ визнає, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. 2. Закон про бухоблік прямо передбачає, що для забезпечення ведення бухобліку підприємство самостійно вибирає форми його організації. Одна з можливих форм — самостійне ведення бухобліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства (ч. 4 ст. 8). Єдине, на що слід звернути увагу: прямо передбачено обмеження — ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких має публікуватися. Інакше кажучи, законодавець чітко вказує на можливість самостійного виконання власником функцій директора без заняття його посади, а отже, без отримання зарплати, без виникнення трудових відносин у цілому. 3. У ЄБПЗ було розміщено консультацію, згідно з якою особа-засновник має право на підписання податкової звітності, якщо відомості про таку особу внесено до облікових даних суб’єкта господарювання, а також про неї повідомлено безпосередньо податковий орган у встановленому порядку (розділ 020.02). З 06.08.11 р. консультація значиться як така, що втратила чинність, однак підстав для зміни позиції податкового органу з цього питання немає. 4. Правомірність подібного варіанта оформлення відносин визнають і самі держоргани, зокрема Мінсоцполітики в листі від 07.02.12 № 113/13/84-12 (див. ком. у «БТ», 2012, № 21, с. 7) зауважило, що «форма участі власника в управлінні підприємством у разі, якщо власник здійснює управління підприємством без укладення трудового договору (у тому числі на період часу, коли підприємство не здійснює господарську діяльність), і спосіб винагороди власнику за таку діяльність можуть бути визначені в установчих документах» | 1. Будь-які відносини щодо виконання тієї чи іншої функції має бути оформлено або цивільно-правовим, або трудовим договором. Засновник, який виконує функції директора, бере на себе зобов’язання, однак це відбувається поза межами цивільно-правових або трудових відносин. 2. Повноваження засновника щодо управління юридичною особою обмежуються його правом брати участь у загальних зборах засновників. Підкреслимо: право, а не обов’язок. Засновник, який покладає на себе функції директора, уже не тільки наділений правами, а й несе певні зобов’язання, що переходить у площину фактичних трудових відносин. Оскільки це трудові відносини, — обов’язково має виплачуватися зарплата. 3. Законодавство передбачає чітко визначені форми ведення підприємницької діяльності: фізична особа — підприємець або юридична особа, яка, зокрема, може існувати в організаційно-правовій формі госптовариства, фермерського господарства, приватного підприємства тощо. Кожна організаційно-правова форма юридичної особи передбачає певну організацію управління: у господарських товариствах має бути створено виконавчий орган (директор, дирекція). Виняток законодавець передбачає тільки для учасників повного товариства або повних учасників командитного товариства, які можуть здійснювати функції виконавчого органу самостійно. В інших випадках засновник може виконувати функції виконавчого органу тільки як наймана особа, як і будь-який інший суб’єкт. 4. Ведення обліку засновником означає фактичне виконання ним трудових функцій, тож неправильно вважати, що такі функції він виконує за дивіденди. Дивіденди — пасивний вид доходу, що не залежить від виконання або невиконання засновником будь-яких дій. А от за виконання трудових функцій законодавець зобов’язує виплачувати зарплату |
Які з аргументів переконливіші — вирішувати читачу. На нашу думку, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства і товариства з додатковою відповідальністю не можуть працювати без виконавчого органу на підставі вимоги законодавства. Тому у статутах таких госптовариств не може фігурувати положення, згідно з яким товариство діє без виконавчого органу. У штаті такого госптовариства має бути посада директора. Однак не буде порушенням, якщо така посада залишатиметься вакантною, а функції тимчасово виконуватиме заснов-ник. Такий засновник посаду директора не обіймає, тому вимоги трудового законодавства, у тому числі в частині оплати праці, на нього не поширюються.
А от що стосується приватного підприємства, повного або командитного товариств, виробничого кооперативу, то вони можуть вести діяльність і без створення виконавчого органу. Інакше кажучи, такі юридичні особи безпосередньо у своїх установчих документах можуть застерегти, що вони працюють без створення виконавчого органу, усі поточні питання перебувають у компетенції загальних зборів учасників/власника чи одного з учасників, уповноваженого діяти від імені інших власників. При цьому вирішення питань загальними зборами (оформляється рішенням загальних зборів або розпорядженням власника) трудовими відносинами не вважається, отже, зарплата не виплачується.
Зі свого боку попередимо: якщо юридична особа прийме рішення про передачу функцій директора засновнику, слід уважно поставитися до оформлення такої передачі.
Передача повноважень директора засновнику: правильне оформлення
Якщо юридична особа вибрала той варіант дій, що передбачає передачу повноважень щодо ведення діяльності засновнику, то необхідно:
— оформити відповідне рішення загальних зборів засновників, у якому має бути пункт про тимчасове покладання на засновника на період, поки посада директора залишається вакантною, функцій щодо управління діяльністю товариства;
— подати державному реєстратору реєстраційну форму № 4, затверджену наказом Мін’юсту від 14.10.11 р. № 3178/5, у якій вказати засновника як особу, упов-новажену діяти від імені товариства без довіреності, у тому числі підписувати договори, а також представляти товариство у взаємовідносинах із третіми особами (у розділі ІІ форми «Перелік змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців» слід позначити не пункт «Зміна керівника» або «Зміна відомостей про керівника», а пункт «Зміна фізичних осіб — платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори»);
— подати до банку картку зі зразками підпису засновника;
— повідомити податковий орган про те, що відповідна особа уповноважена на складання та подання звітності. Протягом десяти днів з моменту внесення держреєстратором змін потрібно подати до органу ДПС реєстраційну заяву за ф. № 1-ОПП з позначкою «Зміни» з відомостями про осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи;
— подати до центру зайнятості звіт про наявність вакансій за формою № 3-ПН, затвердженою наказом Мінпраці від 19.12.05 р. № 420, зазначивши посаду директора як вакантну.
При такому оформленні заснов-ник зможе підписувати податкову звітність, проставляючи в ній тільки свій підпис у графі, призначеній для підпису керівника. Розписуватися двічі — і за керівника, і за особу, відповідальну за ведення бухобліку, немає необхідності (п.п. 48.5.1 ПКУ). Застовник же вестиме бухоблік, що прямо допускається абзацом п’ятим ч. 4 ст. 8 Закону про бухоблік, де вказується таке: для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, серед яких — самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.
Директор-засновник: проблемні ситуації
Навіть бездоганне оформлення передачі повноважень директора засновнику не гарантує підприємству безпроблемного життя. Так, при отриманні юридичною особою посиленого сертифіката ключа та приєднанні до Договору ЕЦП від підприємства обов’язково вимагатимуть документи, що підтверджують повноваження керівника заявника (копію наказу про призначення). Ті юридичні особи, від імені яких діє засновник, неминуче стикаються з відмовами у прийнятті замість наказу про призначення протокол загальних зборів, якими на засновника покладено функції виконавчого органу. Неохоче йдуть на взаємодію із засновником, який не обіймає посаду керівника, і деякі банки, наполягаючи на тому, що представляти підприємство має особа, котра обіймає відповідну посаду, а не просто поклала на себе виконання функцій керівника.
Деяким госптовариствам, у яких засновник бере на себе функції керівника, доводиться долати перешкоди ще на етапі держреєстрації. Деякі держреєстратори вимагають підтвердити наявність директора на підприємстві, що реєструється, не погоджуючись із правомірністю того, що директора не буде, а його функції виконуватиме один із заснов-ників. На нашу думку, займаючи подібну позицію, держреєстратор виходить за межі наданих йому повноважень. Юридичній особі має бути достатньо надати витяг із протоколу установчих зборів, на яких було прийнято рішення про покладання на засновника функцій виконавчого органу.
Подібним оформленням відносин часто незадоволені й податкові органи. Вони наполягають на тому, що засновник, який виконує функції директора, фактично перебуває у трудових відносинах з підприємством, а отже, повинен отримувати зарплату, з якої має сплачуватися до бюджету ПДФО. Інакше кажучи, їх претензії зводяться до того, що невиплата зарплати засновнику є способом ухилення від сплати ПДФО. На щастя, суди подібну лінію міркувань не вважають переконливою (див. постанову Сумського окружного адмінсуду від 26.03.12 р. у справі № 2а-1870/1072/12// http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/22253167).
Документи і скорочення статті
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.13 р. № 435-IV.
ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.13 р. № 436-IV.
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VІ.
Закон про бухоблік — Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.
ЄБПЗ — Єдина база податкових знань, розміщена на сайті Міндоходів: www.minrd.gov.ua
ЄВС — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.
