МАСШТАБНЕ удосконалення ПКУ
Сьогодні детально проаналізуємо зміни, внесені до Податкового кодексу вже відомим вам Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» від 24.10.13 р. № 657-VII.
Вікторія ЗМІЄНКО, Жанна СЕМЕНЧЕНКО, Микола ШПАКОВИЧ,
економісти-аналітики Видавничого будинку «Фактор», bn@id.factor.ua
Робота над помилками
Уточнені поняття
Законодавець виправив деякі застарілі терміни, неточності та граматичні помилки, які були допущені в ПКУ.
Так, застарілий термін «основні фонди» замінили на «основні засоби».
Термін «неповнолітні» діти замінили на більш ширше поняття «малолітні/неповнолітні» діти, що цілком справедливо, адже відповідно до СКУ неповнолітніми вважаються лише діти віком від 14 до 18 років. Тобто положення ПКУ будуть стосуватися також дітей у віці до 14 років, які раніше «випадали» з поля правового регулювання ПКУ.
Проте не обійшлося без деяких новацій.
Так, у п.п. 14.1.172 ПКУ розширено поняття «податкова консультація». Тепер контролери мають роз’яснювати не лише питання щодо адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких на них покладено, а й питання щодо порядку нарахування і сплати цих платежів.
Трансфертне ціноутворення
Уточнено перелік операцій, які згідно з п.п. 39.2.1.2 ПКУ віднесені до контрольованих.
Раніше у згаданій нормі йшлося про операції, в яких однією зі сторін є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсотків нижча, ніж в Україні.
Суто з математичних правил виходило, що при ставці податку на прибуток у 2013 р. 19 % «дельта» для іноземного податку складала 0,95 відсоткових пунктів (19 х 5 %). Отже, під трансфертне ціноутворення могли потрапити операції з нерезидентами країн, в яких ставка податку на прибуток була менша за 18,05 % (19 - 0,95).
Навряд чи саме таке відхилення мав на увазі законодавець при запровадженні трансфертного ціноутворення.
Після заміни слова «відсотки» на «відсоткові пункти» під трансфертне ціноутворення можуть потрапити операції з резидентами країн, в яких ставка податку на прибуток менша за 14 % (19 - 5).
Як бачите, різниця досить суттєва. Тож тепер менше країн можуть потрапити під «трансфертний» контроль.
Важливо! На відміну від більшості нововведень, ця норма вже набрала чинності з 13.11.13 р.
Перевірки
Зміни до п. 44.7 ПКУ передбачають, що платник податків матиме право протягом 5 робочих днів після отримання акта перевірки надати контролюючому органу документи, які підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності. Попередня редакція передбачала можливість надати лише документи, які зазначені в акті перевірки як відсутні.
Уточнено також підстави для проведення позапланової перевірки, наведені у п. 78.1 ПКУ. Нагадаємо, що такі перевірки проводяться лише в тому випадку, коли платник не надасть відповідь на письмовий запит контролерів про надання інформації. Так-от у такому запиті податківці повинні будуть зазначати ті порушення, в яких підозрюють платника податків. Відповідно, платник має можливість вибору: самостійно виправити помилки (якщо такі підозри обґрунтовані) або спростувати такі підозри наданими поясненнями та документами.
Звісно, вирішувати, чи залишилися підстави для позапланової перевірки, як і раніше, будуть контролери.
Реєстрація, ОБЛІК платників
Замість паперових свідоцтв — записи в реєстрах
З 01.01.14 р. зміниться підхід до реєстрації платників ПДВ та ЄП.
Паперові свідоцтва платників ПДВ та ЄП не будуть видавати. А факт реєстрації буде підтверджувати запис у відповідному реєстрі. При цьому дані з реєстрів будуть оприлюднювати на єдиному державному реєстраційному веб-порталі (до його створення — на сайті Міндоходів).
Повідомлення про об’єкти оподаткування
Підкориговані норми п. 63.3 ПКУ щодо подання повідомлення про об’єкти оподаткування (ф. № 20-ОПП) до контролюючих органів. Раніше таке повідомлення потрібно було подавати до ДПІ за місцезнаходженням нових об’єктів оподаткування. Тепер його слід подавати лише за основним місцем обліку.
Зверніть увагу! У розд. VIII Порядку № 1588 поки ще містяться старі правила подання ф. № 20-ОПП. Якщо їх до 01.01.14 р. відповідним чином не змінять, повідомлення слід буде подавати за місцем основного обліку (як того вимагатиме ПКУ — документ вищої юридичної сили).
«Досьє» на платників — у мережі
Новий п. 63.13 ПКУ зобов’язує Міндоходів оприлюднювати в мережі Інтернет (на єдиному реєстраційному веб-порталі та власному офіційному веб-сайті) дані про взяття на облік як платників податків юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб. Причому ці дані будуть оприлюднювати не пізніше наступного робочого дня після взяття на облік.
Оприлюднювати мають такі відомості:
• податковий номер юрособи та відокремленого підрозділу;
• найменування юрособи або П. І. Б. фізичної особи;
• місцезнаходження;
• дата і номер запису про взяття на облік;
• найменування та код контролюючого органу за основним місцем обліку;
• відомості про надіслання повідомлень у зв’язку з припиненням юрособи або підприємницької діяльності фізособи.
Доступ до цих даних має бути вільним та безкоштовним.
Зміна облікових даних
Обов'язок щодо подання заяви за ф. № 1-ОПП, ф. № 5-ОПП, ф. № 1-РПП у разі зміни податкової адреси платника податків залишиться лише для осіб, дані яких не включаються до ЄДР.
Зареєстровані в ЄДР платники будуть змінювати податкову адресу без такої заяви. Вони подаватимуть лише відповідну реєстраційну картку держреєстратору (зміни у п. 66.3 ПКУ).
Не потрібно буде повідомляти про зміни у даних платника, якщо такі дані держреєстратор вносить до ЄДР. Так само не потрібно повідомляти контролюючий орган за неосновним місцем обліку про зміни в облікових даних, якщо про ці зміни повідомлений «основний» контролюючий орган (п. 66.5 ПКУ).
Більш оперативно буде відбуватися інформаційний обмін між держреєстраторами та контролерами. Органи державної реєстрації будуть повідомляти Міндоходів про вчинення реєстраційних дій у день держреєстрації. Раніше вони це робили не пізніше наступного дня (п. 68.1 ПКУ).
Скорочено і строки надання банком інформації про відкриття або закриття рахунків платника податків. Замість 3-х робочих днів — не пізніше наступного дня. Так само не пізніше наступного дня після отримання повідомлення від банку контролюючий орган зобов'язаний надіслати повідомлення про взяття рахунка на облік або про відмову (із зазначенням підстав). Раніше міндоходівцям надавалось для цього 3 робочі дні (зміни до пп. 69.2 та 69.3 ПКУ).
У п. 70.1 ПКУ з'явилась нова норма, яка дозволяє резидентам іноземних країн стати на облік за місцем реєстрації свого перебування (проживання) на території України.
Зняття з обліку та погашення податкового боргу
Зі ст. 67 ПКУ виключені положення, які визначали порядок розподілу чи списання податкового боргу при реорганізації або ліквідації платника податків.
Нагадаємо, що виключені норми (абз. 2 і 3 п.п. 67.1.1 та абз. 2 і 3 п.п. 67.1.2 ПКУ) вимагали:
• розподілити суми податкового боргу між правонаступниками;
• погасити податковий борг засновниками, якщо вони несуть повну чи додаткову відповідальність за зобов’язаннями юрособи;
• погасити податковий борг за рахунок майна фізособи;
• визнати борг безнадійним.
Однак припинити діяльність, не погасивши податковий борг, як і раніше не можна (ст. 97 ПКУ).
ПДВ
Податкові накладні
Нарешті законодавець вилучив із переліку обов'язкових реквізитів податкової накладної дані про митну декларацію (п.п. «ї» п. 201.1 ПКУ). Отже цьому явно «зайвому» реквізиту так і не судилося з’явитися у формі податкової накладної.
Скарги на постачальників
Для подання скарги на постачальника (додаток Д8) покупцям надано додаткових 60 календарних днів. Цей строк буде починатись після закінчення граничного строку подання декларації з ПДВ за звітний період, в якому постачальник не надав податкову накладну чи порушив порядок її заповнення та/або реєстрації в ЄРПН (п. 201.10 ПКУ).
Нагадаємо, що підставою для формування податкового кредиту є саме скарга на постачальника, а не «дефектна» податкова накладна. Тому включити суму ПДВ в одному місяці, а скаргу подати разом із декларацією за інший місяць не можна.
Приклад. Постачальник припустився помилки в податковій накладній, яка виписана у листопаді 2013 року (незалежно від того 1 чи 30 числа).
Враховуючи зміни, включити до податкового кредиту суму ПДВ, зазначену в такій «дефектній» податковій накладній, покупець-«місячник» має право:
• у декларації за листопад, якщо подасть скаргу разом із такою декларацією;
• у декларації за грудень, якщо подасть скаргу разом із декларацією за грудень;
• у декларації за січень, якщо подасть скаргу разом із декларацією за січень не пізніше 18.02.14 р., хоча строк подання такої декларації закінчується 20.02.14 р.
Якщо б ми малу справу з покупцем-«квартальником», то для нього за умовами прикладу останній шанс — подання скарги разом із декларацією за I квартал 2014 р. не пізніше 10.04.14 р. (хоча строк подання такої декларації закінчується у травні).
Зверніть увагу! Нові правила не забороняють платнику подати скаргу разом із декларацією за той період, в якому виписана податкова накладна. У доданій нормі йдеться про те, що право платника «зберігається». Тобто продовжується дія такого права (його мав платник раніше), а не встановлюються часові межі, в яких платник може формувати податковий кредит на підставі скарги.
Добровільна реєстрація платників ПДВ
Наші постійні читачі вже знають про зміни, які відбудуться з 01.01.14 р. у порядку добровільної реєстрації платників ПДВ*. Зокрема, одразу при реєстрації суб’єкта господарювання можна буде подати реєстраційну заяву про добровільну реєстрацію платником ПДВ (форма № 1-ПДВ). Її можна буде подати як додаток до реєстраційної картки (п. 183.7 ПКУ).
* Про це ви могли дізнатись у «БТ», 2013, № 40, с. 4 та № 41, с. 4.
Отримавши відскановану копію реєстраційної заяви, міндоходівці повинні будуть зареєструвати такого новачка платником ПДВ. Навіть якщо він ще не розпочав діяльність — не здійснював оподатковуваних операцій.
Закон № 657 усуває останню перешкоду на шляху такої реєстрації. Справа у тому, що, передбачивши Законом № 443 виключення з 01.01.14 р. із п. 182.1 ПКУ вимоги про здійснення оподатковуваних операцій (як умови добровільної реєстрації), законодавець зробив тільки половину справи. Адже така згадка залишилась у п. 183.8 ПКУ серед підстав для відмови у ПДВ-реєстрації. Тепер і цю недоречність буде усунуто.
Отже, у п. 183.8 ПКУ залишаться лише такі підстави для відмови у ПДВ-реєстрації:
• заявник не відповідає вимогам ст. 180 ПКУ (не може бути платником ПДВ);
• порушено порядок подання заяви, визначений у п. 183.7 ПКУ;
• існують обставини, які є підставою для анулювання ПДВ-реєстрації (ст. 184 ПКУ).
Підтвердження статусу платника ПДВ
За новими правилами факт реєстрації платника ПДВ буде полягати не у видачі свідоцтва, як було раніше, а у внесенні запису до Реєстру платників ПДВ.
Звісно, постає цілком логічне запитання, яким чином контрагент зможе підтвердити свій ПДВшний статус? Адже від цього залежить порядок складання податкової накладної.
Тож законодавець передбачив такі можливості.
1. Реєстр платників ПДВ буде розміщено на спеціальному реєстраційному порталі (його буде створено дещо пізніше) та на офіційному сайті Міндоходів (п. 183.13 ПКУ).
Зверніть увагу! Дані Реєстру платників ПДВ і зараз оприлюднюються на сайті Міндоходів, однак інформація там оновлюється із запізненням (раз на 10 днів). Дані нового Реєстру будуть оприлюднюватися щоденно!
2. Статус платника ПДВ контрагент зможе підтвердити, отримавши витяг із Реєстру платників ПДВ. Такі витяги податківці будуть надавати безкоштовно протягом 2-х робочих днів після отримання відповідного запиту від платника ПДВ (п. 183.11 ПКУ).
Обережно! Витяг діє до внесення змін до Реєстру платників ПДВ. Отже, навіть якщо ви отримали копію такого витягу, то перед зазначенням даних контрагента в податковій накладній варто перевірити їх на офіційному сайті Міндоходів.
Оскільки у правильному заповненні податкової накладної в першу чергу зацікавлений покупець, то ми б радили платникам ПДВ, які внесли зміни до своїх реєстраційних даних, оперативно повідомити про це своїх постачальників. Адже перевіряти такі дані покупця, виписуючи кожну податкову накладну, — це зайвий клопіт.
Платникам ПДВ, які подають звітність в електронній формі, буде надано можливість отримати довідки з Реєстру платників ПДВ. Для цього потрібно буде надіслати запит в електронній формі, а міндоходівці протягом 5 робочих днів повинні будуть видати таку довідку. Порядок видачі таких довідок має встановити Міндоходів (п.п. 183.13.2 ПКУ).
СпецПДВ
Аналогічні електронно-реєстраційні зміни відбудуться у порядку реєстрації спецрежимних платників ПДВ. Замість видачі спецрежимного Свідоцтва платники будуть реєструватись у спецрежимному Реєстрі платників ПДВ. Крім загальної інформації про платника ПДВ, у ньому буде міститись, а також оприлюднюватись за загальними правилами перелік видів діяльності сільгосппідприємства і дата внесення запису про такі види діяльності (п. 209.10 ПКУ).
Анулювання ПДВ-реєстрації
Дещо розширено перелік підстав для анулювання ПДВ-реєстрації. На щастя, пересічних платників ПДВ такі зміни не зачіпають. Так, замість згадки про закінчення строку дії Свідоцтва, про яку йшлося у п.п. «з» п. 184.1 ПКУ, тепер визначені такі підстави: припинено дію договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчився строк, на який утворено особу.
Датою анулювання платника ПДВ буде дата, що настала раніше:
• подання заяви про анулювання платником;
• прийняття рішення контролюючим органом;
• дата, вказана в судовому рішенні;
• припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції;
• закінчення строку, на який утворено особу.
Фінансово-господарські штрафи — не об’єкт
Законодавець закріпив на нормативному рівні (доповнено новим реченням абз. 3 п. 188.1 ПКУ) вже усталений підхід про те, що при визначенні бази для нарахування ПДВ не враховуються фінансово-господарські штрафи. Тепер у ПКУ чітко визначено, що до договірної вартості не включаються суми, отримані платником внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань:
• суми неустойки (штрафів та/або пені);
• 3 % річних;
• інфляційні.
Отже, епопею з обкладенням ПДВ таких сум можна вважати завершеною. Бухгалтери зі стажем добре пам’ятають, що до появи УПК № 590 податківці наполягали на оподаткуванні таких виплат*.
* Детальніше ви можете прочитати в «БТ», 2012, № 30, с.11.
Умовний продаж
Законодавець уточнив підстави для нарахування податкових зобов’язань при використанні товарів/послуг у неоподатковуваних операціях (п.п. «а» п. 198.5 ПКУ).
Нагадаємо суть цієї норми. Якщо платник ПДВ скористався правом на податковий кредит при придбанні товарів/послуг, а потім використовує їх в операціях, які не є об’єктом оподаткування, то він зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання. Для необоротних активів — виходячи із залишкової вартості, а для товарів/послуг — виходячи з вартості їх придбання. По суті, ця норма передбачає компенсацію раніше сформованого податкового кредиту.
Так-от раніше ця норма передбачала, що при використанні товарів/послуг у будь-яких операціях, які не є об’єктом оподаткування, потрібно нараховувати ПДВ. Виняток зроблено лише для випадку реорганізації підприємства (п.п. 196.1.7 ПКУ).
Зараз законодавець уточнив, що податкові зобов’язання потрібно нараховувати при використанні товарів/послуг в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі ст. 196 ПКУ. Нагадаємо, що у цій статті перелічені операції, які не є об’єктом оподаткування. На перший погляд, таке уточнення нічого не змінило. Однак це хибне враження.
Справа у тому, що далеко не всі операції, які не є об’єктом для нарахування ПДВ, згадуються у ст. 196 ПКУ. Наприклад, об’єктом оподаткування не є послуги, місце постачання яких визначене за межами території України (п.п. «б» п. 185.1 ПКУ), хоча вони не згадуються у ст. 196 ПКУ . Виходить, що суто із формальних підстав при використанні товарів/послуг у таких операціях з 01.01.14 р. не потрібно нараховувати податкові зобов’язання. Однак такий підхід, швидше за все, не сподобається податківцям.
А от уточнення положень п.п. «б» п. 198.5 ПКУ щодо використання товарів/послуг у звільнених операціях не призведе до звуження операцій, щодо яких потрібно визнавати умовний продаж. Адже, крім ст. 197 та підрозд. 2 розд. XX ПКУ, які тепер вказані у цій нормі, звільнення від ПДВ, хоч і згадується в інших статтях ПКУ, стосується операцій із ввезення товарів на митну територію України (ст. 206 та 211 ПКУ).
Бюджетне відшкодування
Радісна новина для платників ПДВ! Суми від’ємного значення ПДВ, які задекларовані в рахунок погашення зобов’язань наступних звітних періодів (ряд. 25.2 декларації з ПДВ), можна буде отримати грошовими коштами! Така можливість з’явиться після 01.01.14 р. внаслідок внесення змін до п. 200.6 ПКУ.
Законодавець відновив справедливість. Адже на сьогодні невикористані платником залишки цих сум «згорають» при анулюванні ПДВ-реєстрації.
Однак виникає декілька суттєвих запитань.
1. Чи будуть застосовуватись нові правила до «старих» залишків від’ємного значення, задекларованих до 01.01.14 р.?
Ми не бачимо підстав для такого «обрізання». Хіба що, пославшись на положення п. 102.5 ПКУ, податківці зможуть не повертати грошовими коштами суми, за якими сплинув строк позовної давності (1095 днів). Тобто лише суми, задекларовані до 01.01.11 р., не можна буде отримати коштами.
2. Який механізм запропонує Міндоходів для отримання такого відшкодування?
Чи то потрібно буде змінювати напрям відшкодування за допомогою уточнюючого розрахунку до раніше поданої декларації, як того вимагає п. 200.7 ПКУ. Тобто подати уточнюючий розрахунок з додатком Д4.
Чи достатньо буде написати заяву на отримання переплати відповідно до ст. 43 ПКУ.
Звісно, другий варіант є більш логічним. Адже суми бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів так само проходять через «горнило перевірок», як і суми, задекларовані до повернення грошовими коштами.
3. Чи можна буде отримати грошовими коштами суми ПДВ, які платник не заявляв до відшкодування, а податківці «примусово» підтвердили право на бюджетне відшкодування в рахунок майбутніх платежів (рішення форми «В2»)?
По суті, суми від’ємного значення, підтверджені податківцями, нічим не відрізняються від сум, заявлених платником. Це теж сума коштів, яку бюджет заборгував платнику ПДВ. Перешкодою для їх отримання не можуть бути положення п.п. «а» п. 200.14 ПКУ, де йдеться про примусову «відмову» платника отримати такі суми як бюджетне відшкодування. Адже у цій нормі також визначено порядок подальшого використання таких сум — згідно з п. 200.6 ПКУ.
А як ви вже напевно зрозуміли, саме п. 200.6 ПКУ тепер дає можливість платнику змінити напрям відшкодування.
Зміни у податковій звітності
Згадку про Свідоцтво платника ПДВ як один із додаткових реквізитів податкової звітності вилучили з п. 48.4 ПКУ. Отже, слід очікувати чергової зміни форми Декларації з ПДВ.
Зауважимо, що у формі податкової накладної теж є спеціальні поля для зазначення номерів Свідоцтв продавця та покупця, хоча такі дані не віднесені до обов'язкових реквізитів згідно з п. 201.1 ПКУ. Тож форма цього документа теж потребує уточнення.
Поки міндоходівці не підкоригують форми ПДВшних документів, дані про Свідоцтво платника ПДВ з 01.01.14 р. можна не заповнювати.
Обережно! На сьогодні алгоритми контролю декларації з ПДВ та податкової накладної (для внесення до ЄРПН), які складаються в електронній формі, передбачають обов'язкове заповнення даних про Свідоцтво платника ПДВ. Інакше документ не пройде перевірку структури. Відповідно, він не буде прийнятий. Якщо податківці не змінять такі алгоритми, то у цьому полі слід:
• або зазначати «застарілі» дані про Свідоцтво платника ПДВ;
• або поставити нуль (такий варіант заповнення даних Свідоцтва у ПН передбачає п. 8.1 Порядку № 1379 при внесенні даних покупця — неплатника ПДВ, але спрацьовує і для постачальника).
ПОДАТОК НА ПРИБУТОК
Амортизація нематеріальних активів
Амортизація НА здійснюється протягом строку дії права користування ними. Причому для деяких груп додатково встановлено мінімальний строк амортизації: для групи 4 (права на об’єкти промислової власності) — не менше 5 років, а для групи 5 (авторське право та суміжні з ним права) — не менше 2 років.
Якщо строк дії права користування НА не визначений правовстановлюючими документами, то наразі у платника немає вибору. Він зобов’язаний амортизувати такий об’єкт протягом 10 років (останній абзац п.п. 145.1.1 ПКУ). А от з 01.01.14 р. платник зможе самостійно встановлювати строк амортизації щодо таких об’єктів, але не менше 2 років та не більше 10 років.
Що вважати звітним періодом
З 2013 року платники подають декларацію один раз — за підсумками звітного року. Право чи обов’язок подання внутрішньорічних декларацій — виняток із загальних правил, передбачений для деяких випадків. Ці зміни спричинили складнощі з визначенням звітного (податкового) періоду для річних платників. А це питання є принциповим, наприклад, для оподаткування операцій з поворотною фінансовою допомогою (п.п. 135.5.5 ПКУ), а також для нульовиків-порушників, які, «вийшовши за межі», сплачують податок на прибуток за загальновстановленою ставкою за звітний період, у якому допущено порушення (п. 154.6 ПКУ).
Першу половину року податківці наполягали, що запровадження річного податкового періоду не змінило порядок оподаткування поворотної фіндопомоги, тобто, як і раніше, орієнтуватися потрібно було на суми допомоги, не поверненої на кінець звітного кварталу*. Потім Законом № 403** було внесено правки до п. 152.9 ПКУ: базовим звітним періодом став календарний квартал або календарний рік. Щоправда, «кострубатість» формулювання призводила до того, що рік є звітним періодом тільки для платників, які сплачують авансові внески. Але, як відомо, далеко не всі річні платники податку на прибуток зобов’язані сплачувати податок авансом.
* Про наші аргументи проти цієї позиції ви можете дізнатися з коментаря до листа Головного управління Міндоходів у м. Києві від 19.06.13 р. № 1179/10/06-4-06 // «БТ», 2013, № 30, с. 6.
** Про ці зміни ви можете прочитати у «БТ», 2013, № 32, с. 8.
Підкреслимо! Зазначена прив’яз-ка до авансів, на наш погляд, аж ніяк не означала, що всі неплатники щомісячних авансів повинні були подавати декларацію за три квартали 2013 року.
Важливо! Змінами, що коментуються сьогодні, цю помилку усунено: звітний (податковий) період дорівнює року для платників, визначених у п. 57.1 ПКУ, тобто для всіх платників податку на прибуток. Відповідно, тепер усі питання щодо оподаткування поворотної фіндопомоги зняті: платник відображає доходи, лише якщо фіндопомогу не повернено на кінець звітного (податкового) року.
Нюанс. Якщо платник має право чи зобов’язаний подавати внутрішньорічні декларації, то для нього звітним (податковим) періодом, як і раніше, є календарний квартал. Вказівка на таких платників нарівні з іншими в п. 57.1 ПКУ не повинна на це впливати.
Нульовики: чи є зміни
Що стосується нульовиків, які порушили правила роботи на пільговій ставці, то їм у світлі сьогоднішніх змін нема про що турбуватися. По-перше, вони зазначені в п. 154.6 ПКУ, тобто відокремлені від інших платників. По-друге, вони подають внутрішньорічні декларації за спрощеною формою***. По-третє, на сьогодні для них діє УПК № 578, де зазначено, що податком на прибуток за загальною ставкою обкладається лише прибуток, отриманий у звітному кварталі, в якому допущено порушення.
*** За формою згідно з додатком до постанови № 98. За звітний період, у якому допущено порушення, підприємство зобов’язане застосувати загальну ставку податку (19 % у 2013 році) і подати звичайну декларацію за формою, затвердженою наказом № 1213.
Докодексні цінні папери та деривативи
Із перехідних положень розд. ХХ ПКУ вилучили п. 4 підрозд. 4. Він приписував відображати в податковому обліку операції з цінними паперами і деривативами, придбаними в докодексний період, за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів. Насправді ця норма — пережиток минулого, адже торік «обрубили» ціннопаперові збитки станом на 01.01.12 р.**** У результаті витрати на придбання «старих» і не проданих на цю дату цінних паперів прибрали з ціннопаперових витрат і вирішили їх урахувати тільки при відчуженні цінних паперів та деривативів. Таким чином, на «старі» цінні папери поширені кодексні правила обліку: витрати в окремому ціннопаперовому обліку відображаються в момент отримання доходів від таких операцій.
**** Докладніше про це читайте у статті «Операції з цінними паперами: Узагальнююча консультація ДПСУ з ребусами» // «БТ», 2013, № 3, с. 49.
Боргові цінні папери
Перелік цінних паперів, що належать до боргових, наведено в п. 2 ч. 5 ст. 3 Закону про ЦП. Це, зокрема, облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик, векселі, ощадні (депозитні) сертифікати, іпотечні цінні папери, заставні.
До сьогоднішніх змін на векселедавців, заставодавців та інших осіб, які видали ордерний чи борговий цінний папір, при видачі та погашенні таких цінних паперів не поширювалися правила окремого ціннопаперового обліку (п. 153.9 ПКУ)*. При цьому емітент має право включати до витрат суми процентів за правилами, визначеними П(С)БО (п.п. 153.4.3 ПКУ).
* Із правилами оподаткуваннях таких операцій ви можете ознайомитися у статті «Ціннопаперовий облік: нові правила» // «БТ», 2013, № 3, с. 53.
Тепер податкові наслідки в емітента можуть виникнути і при розміщенні емітованих ним боргових цінних паперів. Так, норму -п. п. 153.4.3 ПКУ доповнено новим абзацом, згідно з яким у разі розміщення платником податку боргових цінних паперів вище/нижче за номінальну вартість прибуток/збиток від їх розміщення відносять до складу його доходів/витрат у податковому періоді, протягом якого відбулося погашення/викуп таких цінних паперів.
Корпоративні права
Операції з корпоративними правами, вираженими в інших, ніж цінні папери, формах, підпорядковуються окремим ціннопаперовим правилам, установленим пп. 153.8 і 153.9 ПКУ. Про нюанси їх обліку ви можете дізнатися зі статті «Операції з часткою у статутному капіталі ТОВ: податкові наслідки» // «БТ», 2013, № 22, с. 14. Так, у податковому обліку доходів/витрат відображається результат від таких операцій (доходи, отримані від відчуження корпоративних прав, за мінусом документально підтверджених витрат на їх придбання). Причому витрати платник податків має право врахувати лише при відчуженні таких корпоративних прав.
Важливо: «ціннопаперові» правила застосовуються тільки в разі продажу корпоративних прав або їх відчуження в інший спосіб. На операції з погашення корпоративних прав у зв’язку з виходом учасника з товариства ціннопаперові правила не поширюються (абзац другий п. 153.9 ПКУ). Ні емітент, ні учасник, який виходить (якщо тільки він не продає свою частку іншій особі, у тому числі товариству), не розраховує фінансовий результат від такої операції в окремому ціннопаперовому обліку. В учасника в такому випадку можуть виникнути доходи (звичайні, не ціннопаперові!), якщо сума, що повертається йому у зв’язку з виходом, перевищує розмір внеску до статутного капіталу (п.п. 136.1.13 ПКУ).
Залишалося питання з правом визнання витрат, понесених на придбання корпоративних прав до 01.01.13 р. Річ у тім, що в п. 31 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ, де визнаються такі «старі» витрати, йшлося тільки про цінні папери й деривативи. Про корпоративні права нічого не було зазначено.
Увага! Тепер цю явну помилку законодавства усунено: «старі» витрати на придбання корпоративних прав ураховуються при визначенні прибутку/збитку від операцій з ними. Сподіваємося, що ці корективи будуть сприйняті перевіряючими як такі, що уточнюють, а не встановлюють нові правила.
Завершуючи питання з корпоративними правами, сподіваємося, що до кінця цього року вирішиться проблема, за якою ставкою оподатковується «корпоративний» прибуток — 19 або 10 %. На сьогодні терези схиляються на користь 19 % ставки, про що докладніше ви можете прочитати у згаданій вище консультації.
Пільга для енергозбереженців
Ідеться про підприємства, уключені до Держреєстру підприємств, установ, організацій, що здійснюють розробку, запровадження та використання енергоефективних заходів та енергоефективних проектів. Такі платники користуються пільгою — від оподаткування звільняється 50 % прибутку, отриманого від здійснення енергоефективних заходів та реалізації енергоефективних проектів (п. 158.2 ПКУ).
До сьогоднішніх змін такі підприємства зобов’язані були вести окремий облік прибутку/збитку, отриманого від здійснення зазначених заходів та реалізації проектів, у порядку, затвердженому КМУ. Однак такий документ так і не з’явився. Мабуть, не бажаючи винаходити велосипед, Закон № 657 поширює на таких платників загальні правила обліку пільгованого прибутку, установлені п. 152.11 ПКУ.
Зверніть увагу! Відомості про звільнений від оподаткування прибуток наводяться такими суб’єктами в додатку ПЗ до Декларації, а також у Звіті про суми податкових пільг*. Звіт про використання платниками податку на прибуток вивільнених коштів** цим пільговикам подавати не потрібно.
* За формою згідно з додатком до постанови № 1233 (див. «БТ», 2011, № 15, с. 46). Методрекомендації щодо розрахунку пільг з податку на прибуток були доведені листом ДПСУ від 06.06.12 р. № 15709/7/15-1217.
** Форму затверджено наказом № 1685.
Резидент = платник податку на прибуток
Незначна, на перший погляд, поправка у цьому питанні призводить до серйозних змін в оподаткуванні. Так, п.п. 14.1.213 ПКУ (він визначає, хто є резидентом) доповнено новим абзацом: у разі якщо в розд. III ПКУ використовується термін «резидент» у відповідних відмінках, під цим терміном розуміються особи, визначені п. 133.1 ПКУ.
У свою чергу, у п. 133.1 ПКУ наведено перелік осіб, котрі є платниками податку на прибуток із числа резидентів. Сюди входять юридичні особи, які здійснюють госпдіяльність як на території України, так і за її межами; відокремлені підрозділи юридичних осіб, за винятком представництв; неприбуткові установи та організації в разі отримання ними оподатковуваних доходів; управління та підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.
Увага: платники ЄП та фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) не є платниками податку на прибуток (не зазначені в п. 133.1 ПКУ), тому формально не є резидентами для цілей
розд. III ПКУ.
Пояснюється це тим, що справляння податку особами, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, установлено гл. 1 розд. XIV ПКУ, про що прямо зазначено в п. 133.6 ПКУ. Про платників ФСП безпосередньо у ст. 133 ПКУ нічого не йдеться. Проте це не може «за умовчанням» зарахувати їх до платників податку на прибуток, оскільки вони сплачують окремий податок — ФСП, що не є складовою частиною податку на прибуток (п.п. 9.1.14 ПКУ).
Які ж наслідки несуть у собі ці зміни? Про це дізнаєтеся далі.
Податок «на репатріацію»
Цей податок зобов’язані утримувати резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснює на користь нерезидента чи уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату доходу з джерелом його походження з України (п. 160.2 ПКУ).
Як бачимо, тут ідеться про резидентів, якими ні єдиноподатники, ні ФСПшники не є.
Звідси висновок: якщо вони виплачують доходи нерезиденту, то утримувати податок (у загальному випадку за ставкою 15 %) та перераховувати його до бюджету не потрібно!
Подивимося, як на це відреагують міндоходівці, адже вони завжди наполягали на справлянні цього податку з усіх суб’єктів (за винятком фізичних осіб — підприємців). Їх аргументація — платником цього податку є нерезидент, а особа, котра виплачує дохід, лише зобов’язана утримати цей податок з нерезидента.
Окремо зупинимося на доходах нерезидента у вигляді фрахту. У п. 160.5 ПКУ зазначено, що особами, уповноваженими справляти цей податок і вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку, а також чи є він суб’єктом спрощеного оподаткування. На наш погляд, цю норму в контексті сьогоднішніх змін можна розглядати як таку, що втратила свою актуальність. Сподіваємося, що до 01.01.14 р., коли запрацюють ці зміни, миндоходівці висловлять свою позицію з цього питання.
А ось що стосується «дивідендного» авансового внеску, то тут нічого не змінилося. Незважаючи на те що обов’язок з його сплати покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, який є резидентом, єдиноподатникам, як і раніше, доведеться його сплачувати (п. 292.12 та абзац третій п.п. 153.3.2 ПКУ). Платники ФСП звільняються від сплати цього внеску (як до 01. 01.14 р., так і після цієї дати) на підставі прямої вказівки на це в абзаці другому п.п. 153.3.2 ПКУ.
Зауважимо, що резидентські зміни «зачіпають» і деякі інші норми розд. III ПКУ (наприклад, п.п. «е» п.п. 138.10.6, абзац другий п. 153.9, п. 161.2 тощо), на чому докладніше обов’язково зупинимося в найближчих номерах.
ЄДИНИЙ ПОДАТОК
А тепер розглянемо зміни в єдиноподатній главі 1 розділу XIV ПКУ. Ці зміни запрацюють з 01.01.14 р. Крім того, юридичних осіб — єдиноподатників може зацікавити й приємна новина, про яку ми розповіли в підрозділі «Податок «на репатріацію» (с. 41).
Реєстр платників ЄП
Міндоходівці створюють і ведуть реєстр платників ЄП, а видача Свідоцтва платника єдиного податку (далі — Свідоцтво) скасовується. Тепер уся інформація про єдиноподатників, як і про платників ПДВ (див. с. 36), міститиметься в реєстрі платників ЄП. У зв’язку з цим у тексті єдиноподатної глави законодавець вилучив посилання на Свідоцтво та пов’язав ці норми з веденням реєстру платників ЄП.
Реєстрація платників ЄП спрощується. Міндоходівці тепер вносять лише запис до реєстру платників ЄП (п. 299.1 ПКУ). Але, як і раніше, для переходу на спрощенку потрібно подавати заяву. Ця норма залишилася без змін, як і сам бланк форми, який затверджувався ще Мінфіном (наказ від 20.12.11 р. № 1675). Хоча не завадило б його перезатвердити*.
* Щодо процедури переходу читайте у статті «Стрункими лавами йдемо у спрощенці: як підприємцю перейти на єдиний податок з 2014 року» // «БТ», 2013, № 46, с. 39.
Скорочено строк прийняття міндоходівцями рішення про зарахування до лав спрощенців: з 10 календарних до 2 робочих днів (п. 299.3 ПКУ).
Якщо міндоходівці відмовляють підприємству або підприємцеві в переході на спрощенку, то про це вас письмово повідомлятимуть також у 2-денний строк. Ви можете оскаржити їхні рішення (п. 299.5 ПКУ). До речі, підстави для відмови не змінилися: їх збережено у п. 299.6 ПКУ.
До реєстру потрапляє така інформація про єдиноподатника (оновлений п. 299.7 ПКУ):
1) для юридичної особи — її найменування та номер згідно з ЄДРПОУ. Для підприємця — П. І. Б. та податковий номер (або серія та номер паспорта — для тих, хто відмовився від податкового номера через релігійні переконання за наявності відмітки в паспорті);
2) податкова адреса;
3) місце провадження госпдіяльності;
4) види госпдіяльності, вибрані підприємцями груп 1 і 2;
5) ставка ЄП та група;
6) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування;
7) дата реєстрації;
8) види госпдіяльності груп 1 і 2 (на наш погляд, ця інформація дуб-люється з названою вище у п. 4);
9) дата анулювання реєстрації.
Важливий момент. Реєстр вестимуть міндоходівці. Він буде доступним для всіх безкоштовно та без обмеження. Ви зможете його знайти у вільному доступі на веб-порталі держреєстратора (http://drsu.gov.ua) і Міндоходів (http://minrd.gov.ua). Оновлювати цей реєстр міндоходівці повинні щодня (п. 299.13 ПКУ). Тому, за ідеєю законодавця, така інформація буде актуальною завжди. А за фактом — подивимося.
Сам єдиноподатник може безкоштовно отримати витяг із такого реєстру (п. 299.9 ПКУ). Це допоможе «спати спокійно» з думкою, що ви — єдиноподатник. Крім того, цей витяг можна (хоча й не обов’язково) пред’являти своїм контрагентам для підтвердження свого єдиноподатного статусу.
Міндоходівці такий витяг мусять вам видати протягом одного робочого дня з дня надходження запиту. Форму запиту, який ви повинні подати для отримання витягу, має затвердити Міндоходів. До її затвердження, на наш погляд, запит можна складати в довільній формі.
Витяг з реєстру діє до внесення змін до реєстру.
Види діяльності міститимуться в реєстрі платників ЄП. Тому підвищену ставку ЄП (15 %) підприємці повинні будуть застосовувати до видів діяльності, які не зазначені в такому реєстрі (оновлений п.п. 2 п. 293.4 ПКУ). І в цьому випадку вони зобов’язані повернутися на загальну систему (оновлений п.п. 7 п.п. 298.2.3 ПКУ). Тож усе, як і сьогодні, але тільки орієнтуватимуться не на дані Свідоцтва, а на дані реєстру платників ЄП. Важливо! У зв’язку з цим підприємцям груп 1 і 2 необхідно (як зараз, так і з 01.01.14 р.) своєчасно вносити зміни щодо здійснюваних видів діяльності. Для цього вони подають заяву не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулися зміни (п. 298.5 ПКУ не змінюється).
На сьогодні не зрозуміло, чи видаватимуть міндоходівці Свідоцтва тим, хто подав документи у 2013 році для переходу на спрощенку з 1 січня 2014 року. Річ у тім, що зміни, які нами коментуються, наберуть чинності тільки з 1 січня майбутнього року. А майбутні єдиноподатники в цьому році заяву подадуть максимум 16 грудня. І згідно з чинним до 01.01.14 р. п. 299.5 ПКУ міндоходівці повинні видати таким єдиноподатникам Свідоцтво ще у цьому році — протягом 10 календарних днів з дня подання заяви. Думаємо, що незабаром міндоходівці озвучать свою позицію.
І ще запитання. Чи потрібно здавати назад Свідоцтво тим, хто перейшов на спрощенку до 2014 року? На наш погляд, ні. Якщо міндоховці висловлять іншу думку, ми вас про це поінформуємо.
Анулювання ЄП-реєстрації
Платники ЄП працюють на спрощенці безстроково. І піти з неї вони можуть або за власним бажанням, або якщо такого статусу їх позбавлять міндоходівці. З 2014 року перелік підстав для анулювання дещо змінено (див. табл. 1).
На вашу увагу заслуговує оновлений п. 299.11 ПКУ. Його нормами передбачено порядок дій міндоходівців у ситуації, коли при перевірці вони виявлять порушення єдиноподатних правил. Своє рішення про анулювання ЄП-реєстрації вони приймають на підставі акта перевірки. Ви лише уявіть: строк анулювання — з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення!!! І що це все означає? Якщо, припустимо, перевіряють останні 3 роки роботи на ЄП, а порушення виявлять у перший рік, то з якогось кварталу першого року анулюють ЄП-реєстрацію... А що ж буде з оподаткуванням за 2-й та 3-й роки? Міндоходівці перерахують оподаткування за такі періоди не за ЄП, а як на загальній системі? Або для чого було зроблено уточнення строку, з якого позбавляють ЄП-реєстрації?
До речі, повернутися на спрощену систему такий єдиноподатник зможе тільки через рік (після закінчення 4-х послідовних кварталів) з моменту прийняття рішення міндоходівцями.
Таблиця 1. Причини для анулювання єдиноподатного статусу
| Причини, з яких міндоходівці позбавляють єдиноподатного статусу | |
| до 01.01.14 р. (п. 299.15 ПКУ) | з 2014 року (п. 299.10 ПКУ) |
| Подання єдиноподатником заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування | |
| Припинення діяльності (для юридичної особи — окрім перетворення) | |
| Здійснення заборонених видів діяльності або невідповідність вимогам організаційно-правових форм господарювання(1) | |
| Перевищення чисельності найманих працівників(1) | |
| Перевищення обсягу доходу, що дає право на застосування спрощеної системи оподаткування(1) | |
| Застосування платником ЄП забороненого способу розрахунків(1) | |
| —(2) | Здійснення підприємцями видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників ЄП (оновлений п.п. 7 п.п. 298.2.3 ПКУ)(1, 3) |
| Несплата протягом двох послідовних кварталів податкового боргу, що виник у платника ЄП | Наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (оновлений п.п. 8 п.п. 298.2.3 ПКУ)(1) |
| (1) З 2014 року підстави для анулювання ЄП-реєстрації міндоходівцями прописано в п. 299.10 ПКУ. До 01.01.14 р. такі підстави зазначалися в п. 299.15 ПКУ. | |
Інші зміни
Законодавець вилучив умову про відсутність боргу за податками в єдиноподатника, якщо він самостійно вирішить повернутися на загальну систему (оновлений п.п. 298.2.2 ПКУ).
Законодавець виправив «неточності», пов’язані з анулюванням ПДВ-реєстрації платників ЄП. Раніше в п.п. 298.1.5 ПКУ згадувалося про таку можливість лише для єдиноподатників груп 3 та 5. З 01.01.14 р. у цій нормі будуть зазначені єдиноподатники груп 3 — 6.
ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
Штраф за ф. № 1ДФ
Аналіз змін почнемо з приємного моменту. З початку дії ПКУ склалася досить абсурдна ситуація з поданням уточнюючої Податкової декларації за ф. № 1ДФ (далі — ф. № 1ДФ). Усі, хто хоча б одного разу виправлявся (а зробити це можна тільки через уточненку), знають, що податківці «автоматом» виписують штраф за п. 119.2 ПКУ в розмірі 510 грн., а за повторне протягом року порушення — 1020 грн. Причому штраф накладається за будь-які уточнення незалежно від того, чи «постраждав» бюджет*.
* Докладніше про цю проблему ви можете дізнатися у «БТ», 2012, № 5, с. 58.
У результаті податкові агенти не поспішали виправлятися (особ-ливо якщо помилка не призвела до недоплати).
Закон № 657 у цьому плані серйозно спростить нам життя.
З 01.01.14 р. штраф згідно з п. 119.2 ПКУ (510 або 1020 грн.) накладається лише тоді, коли недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податків та/або до зміни платника податків. Таким чином, низка помилок, яких може припуститися податковий агент у ф. № 1ДФ, не буде штрафонебезпечною. Приклади таких помилок: неправильна ознака доходу, код ПСП, помилки в датах прийняття або звільнення працівника, кількості штатних працівників та осіб, які працюють за цивільно-правовими договорами.
Важливо! Такі помилки не є штрафонебезпечними не лише при самовиправленні, а й у разі їх виявлення контролюючими органами.
Але це не означає, що тепер податковим агентам можна «закрити очі» на будь-які помилки у
ф. № 1ДФ, що не призвели до недоплати.
Зверніть увагу! У разі якщо контролери виявлять помилку, що призвела до завищення суми ПДФО, штраф у розмірі 510 або 1020 грн. накладатиметься. Крім того, п. 119.2 ПКУ, як і раніше, карає за надання відомостей не в повному обсязі. Відповідно, при перевірці податкового агента можуть покарати за невнесення відомостей про фізичну особу, якій нараховувався (виплачувався) дохід у звітному кварталі (див. табл. 2 на с. 45). У зв’язку з цим, працюючи з ФОП, і надалі потрібно уважно перевіряти, чи відображені доходи всіх таких контрагентів у ф. № 1ДФ з ознакою «157»?
Самостійне виправлення помилок щодо ПДФО
Вище ми згадали про помилки у ф. № 1ДФ, що є абсолютно безкарними незалежно від того, виправляються вони самостійно податковим агентом або виявлені при перевірці.
Тепер поговоримо про прийдешню зміну філософії самовиправлення помилок у ф. № 1ДФ. Тут є важливі та приємні зміни.
Якщо податковий агент виправляє помилки під час виконання вимог п. 169.4 ПКУ (тобто при перерахунку доходів та сум ПДФО), то до нього не застосовуватимуться жодні штрафи. Не застосовується штраф у розмірі 510 грн. (1020 грн.) за - ф. № 1ДФ на підставі п. 119.2 ПКУ. Також не потрібно сплачувати при самовиправленні 3 % штраф, установлений п. 50.1 ПКУ (див. табл. 2 на с. 45).
Зверніть увагу! За оновленими правилами 3 % штраф не застосовується не тільки при поданні нової звітності за ф. № 1ДФ (до закінчення граничних строків подання), а й при поданні уточнюючої ф. № 1ДФ у наступних податкових періодах (останній абзац п. 50.1 ПКУ).
Не загрожує податковому агенту при самостійному виправленні і штраф згідно з п. 127.1 ПКУ — 25, 50 або 75 % від неутриманої та/або не сплаченої до бюджету суми ПДФО. Тепер звільнення від цього штрафу в разі самовиправлень прямо прописане в п. 127.1 ПКУ. Але тільки за тієї умови, що виправлення відбувається протягом звітного року.
Перед тим, як розглядати окремі помилки та санкції за них (див. табл. 2 на с. 45), звернемо увагу на такий момент. На жаль, і цього разу до ПКУ внесені не ідеально. Звільнення від санкцій передбачено за умови, якщо помилки виправляються при проведенні податковим агентом перерахунку з ПДФО.
Але не поспішайте з висновками. Нагадаємо: крім обов’язкового перерахунку (п.п. 169.4.2 ПКУ), податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів та утриманого податку для будь-якого платника податків (незалежно від того, чи має він право на ПСП) за будь-який період та в будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування. Тому будь-який самоконтроль та виправлення помилок, на наш погляд, можна вважати перерахунком.
Запитання: чи можна й такі помилки, як неправильний ІПН фізичної особи або незазначення відомостей про фізичну особу у ф. № 1ДФ, вважати виправленими під час перерахунку? Наша думка — можна. Хоча формально міндоходівці можуть прискіпатися до цього моменту і, як і раніше, оштрафувати за виправлення цих помилок. Сподіваємося, що наші побоювання не справдяться. Суть змін, що вносяться, — звільнити податкового агента від санкцій при самостійному виправленні недостовірних відомостей та помилок (зауважте: будь-яких помилок!) у ф. № 1ДФ. Як ми розуміємо, подання уточненки за ф. № 1ДФ не повинне у принципі порушувати питання про штраф. Погодьтеся, дивно не накладати штраф за помилку із заниженням податку та штрафувати за неправильну цифру в ІПН.
Таблиця 2. Санкції за порушення щодо ПДФО з 01.01.14 р.
| Суть помилки | Самостійне виправлення (уточнююча ф. № 1ДФ) | Помилку виявлено при перевірці |
| Занижено податкове зобов'язання (недоплата) щодо ПДФО | • пеня (п.п. 129.1.3 ПКУ)(1); • штраф 25 % від суми недоплати(2) (п. 127.1) | • пеня (п.п. 129.1.3 ПКУ)(1); • штраф 25 % від суми недоплати(2) (п. 127.1); |
| Завищено податкове зобов'язання з ПДФО | — | штраф 510 грн. (п. 119.2)(3) |
| Помилку допущено в ІПН фізичної особи | —(4) | штраф 510 грн. (п. 119.2)(3), (5) |
| Помилку допущено в інших відомостях про доходи фізичної особи (код ПСП, код ознаки доходу, дата прийняття на роботу, дата звільнення) | — | — |
| Не внесено відомості про фізичну особу (наприклад, не відображено дохід, виплачений ФОП) | —(4) | штраф 510 грн. (п. 119.2) )(3), (6) |
| Неправильно зазначені дані в шапці ф. № 1ДФ (наприклад, кількість працівників) | — | — |
| (1) Пеня нараховується з розрахунку 120 % облікової ставки НБУ, що діє на момент виплати (нарахування) доходів фізичній особі. Пеня нараховується за весь період прострочення з дня настання строку сплати ПДФО і по день фактичного погашення недоплати. Увага! При самовиправленні цей штраф можуть накласти тільки, якщо помилка не виправлена протягом звітного (податкового) року. (3) Аза повторне протягом року порушення — 1020 грн. Рік відлічується як 365 календарних днів (у високосному році — 366 днів) з дати винесення попереднього податкового повідомлення-рішення. | ||
Подання декларації за дитину
Підкориговано пп. 179.4 і 179.6 ПКУ, що стосуються обов'язку подання декларації за дитину. Раніше тут йшлося тільки про неповнолітніх дітей, до яких належать особи від 14 до 18 років (ст. 32 ГКУ). Виходило, що малолітні діти (до 14 років, ст. 31 ЦКУ) не звільнялися від обов'язку самостійно подавати річну декларацію. Тепер цей недолік усунено. Щоправда, у п. 179.6 ПКУ серед осіб, зобов'язаних подавати декларацію за дитину, зазначені лише опікун та піклувальник. Маємо чергову помилку. Вважаємо, за дитину до
18 років декларацію зобов'язаний подати один з батьків (якщо, звичайно, є підстави для декларування).
Штрафи за несвоєчасну зміну відомостей про фізичну особу в Держреєстрі
Нагадаємо, що до облікової картки фізичної особи вноситься така інформація (п. 3 розд. III Положення № 1147): прізвище, ім'я, по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян — також громадянство; реквізити документа, що засвідчує особу (назва документа, серія, номер, дата видачі та уповноважений суб'єкт, який видав документ).
Важливо! Строк, протягом якого потрібно повідомити орган Міндоходів про зміну відомостей, що вносяться до облікової картки фізичної особи, — один місяць від дня виникнення таких змін (п. 1 розд. VI Положення № 1147).
ПКУ передбачає відповідальність за неподання або порушення порядку надання платником податків інформації для формування та ведення Держреєстру фізичних осіб — платників податків. Розмір штрафу становить 85 грн., а за повторне протягом року порушення — 170 грн. (п. 119.1 ПКУ). Цей штраф накладається на самих фізичних осіб, які своєчасно не повідомили про зміни.
Важливо! Цей штраф мав застосовуватися вже з початку наступного року. Але Законом № 657 початок дії штрафу переноситься на 1 січня 2016 року (п. 14 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Висновки. Податок на прибуток-2014
• Строк амортизації НА, для яких правовстановлюючими документами не передбачено строк дії права користування, підприємство визначає самостійно, але не менше 2 та не більше 10 років.
• Річні платники податків відображають доходи щодо отриманої поворотної фіндопомоги лише тоді, якщо її не повернено на кінець звітного року.
• Зазначення у фінансовій звітності податкових різниць — справа добровільна.
• При розміщенні боргових цінних паперів вище/нижче номінальної вартості прибуток/збиток від такого розміщення включається до податкових доходів/витрат у тому періоді, в якому відбулося їх погашення/викуп.
• Витрати на придбання корпоративних прав, понесені до 01.01.13 р., ураховуються при їх відчуженні.
• Платники ЄП та ФСП не сплачуватимуть податок «на репатріацію». Стосовно «дивідендного» авансового внеску без змін — ФСПшники його не сплачують, а єдиноподатники й надалі несуть цей тягар.
Висновки. ПДВ-2014
• Статус платника ПДВ контрагент зможе підтвердити, отримавши витяг із Реєстру платників ПДВ.
• У ПКУ чітко визначено, що до договірної вартості не включаються суми фінансово-господарських санкцій: неустойка (штрафи та/або пеня), 3 % річних, інфляційні.
• Тепер не буде формальних підстав для нарахування ПДВ згідно з п.п. «а» п. 198.5 ПКУ при використанні товарів/послуг у необ’єктних операціях, які не зазначено у ст. 196 ПКУ. Наприклад, при наданні послуг, місце постачання яких — не територія України.
• Суми від’ємного значення ПДВ, задекларовані в рахунок погашення зобов’язань наступних звітних періодів (ряд. 25.2 декларації з ПДВ), можна буде отримати грошовими коштами.
• Із переліку обов’язкових реквізитів податкової накладної вилучено дані про митну декларацію (п.п. «ї» п. 201.1 ПКУ).
• Для подання скарги на постачальника (дода----ток Д8) покупцям надано додатково 60 календарних днів.
• Зникне згадка про Свідоцтво платника ПДВ у звітності з ПДВ. Але поки не будуть затверджені нові форми, відповідне поле слід заповнювати.
Висновки. Податок на доходи фізичних осіб-2014
• За недостовірні відомості та помилки у ф. № 1ДФ оштрафувати зможуть лише тоді, коли вони призвели до зменшення/збільшення зобов’язань з ПДФО або до зміни платника податків. Та й те лише в тому випадку, якщо вони будуть виявлені при перевірці.
• При самостійному виправленні помилок щодо ПДФО (подання уточнюючої ф. № 1ДФ) навіть за наявності недоплати не застосовуються ні 3 % штраф, ні штраф у розмірі 510 грн. (1020 грн.). Штраф у розмірі 25 % (50 %, 75 %) не застосовується, якщо помилка виправлена протягом року.
• Звільняється від обов’язку подання річної декларації про доходи не лише дитина віком від 14 до 18 років, а й малолітня дитина віком до 14 років.
Висновки. Єдиний податок-2014
• Скорочуються строки ЄП-реєстрації (до 2-х робочих днів).
• Урегульовано право єдиноподатників — неплатників ПДВ змінити групу ЄП та вибрати ставку ЄП зі сплатою ПДВ.
• Якщо ви порушували правила роботи на спрощенці, міндоходівці можуть анулювати вашу ЄП-реєстрацію при перевірці. І зроблять вони це з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому допущено порушення!!!
Висновки. Робота над помилками. Реєстрація, облік платників-2014
• У запиті про надання інформації податківці повинні зазначати можливі порушення, в яких підозрюють платника податків.
• Свідоцтва платників ПДВ та ЄП не будуть видавати.
• Факт реєстрації буде підтверджувати запис у відповідному реєстрі.
• Повідомлення про об’єкти оподаткування (ф. № 20-ОПП) потрібно подавати лише до контролюючих органів за основним місцем обліку.
Документи і скорочення статті
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.10.10 р. № 2755-VI.
СКУ — Сімейний кодекс України від 10.01.02 р. № 2947-III.
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. № 435-IV.
Закон № 657 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» від 24.10.13 р. № 657-VII.
Закон № 443 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо реєстрації осіб як платників податків» від 05.09.13 р. № 443-VII.
Закон № 403 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об’єктів нерухомості» від 04.07.13 р. № 403-VII.
Закон про ЦП — Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.06 р. № 3480-IV.
Постанова № 98 — постанова КМУ «Питання переходу платників податку на прибуток підприємств, що оподатковується за нульовою ставкою відповідно до пункту 154.6 статті 154 Податкового кодексу України, до подання спрощеної податкової декларації» від 15.02.12 р. № 98.
Постанова № 1233 — постанова КМУ «Про затвердження Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг» від 27.12.10 р. № 1233.
Наказ № 1213 — наказ МФУ «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» від 28.09.11 р. № 1213.
Наказ № 1685 — наказ МФУ «Про затвердження форми Звіту про використання платниками податку на прибуток підприємств вивільнених коштів» від 21.12.11 р. № 1685.
Положення № 1147 — Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків, затверджене наказом МФУ від 06.11.12 р. № 1147.
Порядок № 1588 — Порядок обліку платників податків та зборів, затверджений наказом МФУ від 09.12.11р. № 1588.
Порядок № 1379 — Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом МФУ від 01.11.11 р. № 1379
УПК № 590 — Узагальнююча податкова консультація щодо включення до бази оподаткування податком на додану вартість та складу витрат коштів, отриманих як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів/послуг, затверджена наказом ДПСУ від 06.07.12 р. № 590.
УПК № 578 — Узагальнююча податкова консультація щодо застосування ставки нуль відсотків платниками податку на прибуток, затверджена наказом ДПСУ від 05.07.12 р. № 578.
ЄДР — Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.
ЄП — єдиний податок.
ЄРПН — Єдиний реєстр податкових накладних.
НА — нематеріальні активи.
ПСП — податкова соціальна пільга.
ІПН — індивідуальний податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків — фізичної особи).
ФОП — фізична особа — підприємець.
