СТРОКИ ВИПЛАТИ ЗАРПЛАТИ:
стисло про головне
Вимоги щодо порядку виплати працівникам зарплати встановлені нормами ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці.
Незважаючи на удавану простоту цих норм, на практиці все ще виникають невирішені питання. Тому сьогодні в нас — порядок виплати зарплати в деталях.
Дар’я КРАВЧЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», d.kravchenko@id.factor.ua
Загальні положення
Строки виплати зарплати передбачені у ст. 115 КЗпП, ст. 24 Закону про оплату праці. Ці норми свідчать про те, що роботодавець має виплачувати зарплату:
1) регулярно в робочі дні;
2) у строки, установлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними та уповноваженими трудовим колективом);
3) не рідше двох разів на місяць;
4) через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів;
5) але не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Далі розглянемо ці умови докладніше.
Скільки раз на місяць потрібно виплачувати зарплату?
Роботодавець має виплачувати своїм найманим працівникам зарплату не рідше двох разів на місяць. І це мінімальна кількість виплат протягом місяця. За умови дотримання решти вимог зарплату можна виплачувати й частіше. Традиційно місячну зарплату ви ділите на дві частини:
— частина перша — зарплата за першу половину місяця. Її ще називають авансом. Термін «аванс» у КЗпП не вживається. Але на практиці саме так називають виплату зарплати за першу половину місяця. Важливо! Першою половиною будь-якого місяця вважається період у 15 календарних днів (див. лист Мінпраці від 09.12.10 р. № 912/13/155-10);
— частина друга — зарплата за другу половину місяця.
Увага! Якщо працівники хочуть (навіть письмово) отримувати зарплату один раз на місяць, ви, щоб не наразитися на відповідальність, не повинні йти у них на поводі. Законодавством (ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці) передбачено, що виплачувати зарплату потрібно мінімум двічі на місяць. Отже, ви повинні забезпечити виконання цієї вимоги, інакше настане відповідальність. При цьому заява працівника не звільняє посадових осіб роботодавця (підприємця-роботодавця) від відповідальності за порушення норм ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці.
Також не можна скорочувати кількість виплат зарплати внаслідок установлення працівнику неповного робочого часу, а також якщо працівник працевлаштований за сумісництвом тощо, коли за місяць нараховуємо невелику суму зарплати.
Граничні строки виплати зарплати
Статтею 115 КЗпП установлено граничні строки виплати зарплати. Так, зарплата працівникам має виплачуватися:
1. Через проміжок, який не перевищує 16 календарних днів. Тобто між датами виплати авансу й зарплати має бути проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.
Нюанс. При обчисленні цього строку день виплати зарплати не враховується на підставі ст. 2411 КЗпП.
Приклад 1. Якщо датою виплати зарплати за другу половину місяця встановлено 1 число, то аванс має бути виплачено не пізніше 17 числа місяця, за який його виплачують (1 + 16). Якщо 2 число — то не пізніше 18 числа (2 + 16) і так далі.
Таким чином, перерва між датою виплати авансу й датою виплати зарплати за такий місяць не перевищить 16 календарних днів навіть при максимальній тривалості місяця (31 календарний день).
Нюанс. Якщо датою виплати зарплати за другу половину місяця встановлено 7 число, то аванс виплачують, як і у випадку із 6-м числом, не пізніше 22 числа (спрацьовує нове правило про виплату зарплати не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата). Між 22 і 7 числами проміжок якраз становить 16 календарних днів. Тому виплата авансу 22 числа, а зарплати — 7 не буде порушенням.
2. Не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Зверніть увагу: це обмеження застосовується при виплаті як авансу, так зарплати за другу половину місяця.
Оскільки для цілей виплати зарплати першою половиною будь-якого місяця потрібно вважати період часу з 1 по 15 число такого місяця, то зарплата:
— за першу половину місяця має бути виплачена не пізніше 22 числа поточного місяця (15 + 7), тобто виплату необхідно здійснювати з
16 по 22 число включно;
— за другу половину місяця — не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем нарахування зарплати (з 1 по 7 число включно).
При цьому має виконуватися вимога про дотримання періоду в 16 календарних днів між виплатами зарплати.
Якщо у роботодавця встановлено частішу виплату зарплати, то 7-денного строку потрібно дотримуватися після кожного проміжку, за який виплачують заробіток. При цьому виплати, які здійснюють до закінчення місяця, можна вважати так званим авансом.
Приклад 2. На підприємстві встановлено виплату зарплати за кожні 10 календарних днів (з 1 по 10 число, з 11 по 20 число і з 21 числа по останній день місяця).
У такому разі виплачувати зарплату потрібно таким чином: уперше — з 11 по 17 число, другу частину — з 21 по 27 число поточного місяця і третю частину — з 1 по 7 число наступного місяця (наприклад, 17 число; 27 число; 7 число). У будь-якому разі при триразовій та більше виплаті проміжок між виплатами не перевищить 16 календарних днів.
Важливий нюанс! Дотримуватись умови про 16-денний і 7-денний проміжок ми повинні на етапі встановлення строків для виплати зарплати в колективному договорі (іншому локальному документі). І ці строки не потрібно кожного разу перераховувати, якщо ми виплатимо зарплату раніше, ніж прописали в колдоговорі (іншому локальному документі).
Виплата зарплати в робочі дні
Виплачувати зарплату потрібно лише в робочі дні. Якщо день виплати зарплати припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то зарплата виплачується напередодні.
Приклад 3. На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень із двома вихідними днями в суботу і неділю. Зарплата за першу половину місяця виплачується 19 числа поточного місяця, а за другу половину — 4 числа наступного місяця.
У такому разі при виплаті зарплати за жовтень 2013 року 19 число (день виплати) є вихідним днем (субота), тому виплатити аванс за жовтень 2013 року потрібно в робочий день напередодні — 18 жовтня (п’ятниця). А зарплату за другу половину жовтня слід виплатити не пізніше 4 листопада, як це передбачено колдоговором або локальним документом. Новий відлік 16-денного проміжку від фактичної дати виплати зарплати (від 18 жовтня + 16 к. днів) здійснювати не потрібно.
Увага: якщо в результаті перенесення дня виплати зарплати на більш ранній строк унаслідок його збігу з вихідним, святковим або неробочим днем, проміжок часу, через який виплачується зарплата, перевищить 16 календарних днів, то порушення не буде, оскільки таке перевищення спричинене дотриманням норм ст. 115 КЗпП. Важливо встановити в колдоговорі граничні строки виплати зарплати через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.
Нюанс. Якщо у роботодавця встановлено робочі дні у вихідні банківські дні (наприклад, суботу) і на них припадає строк виплати зарплати, то у зв’язку з тим, що виплата зарплати пов’язана з банківськими операціями (отримання або переказ грошей на зарплату, сплата податків та ЄВС), виплатити зарплату також доведеться напередодні.
Де фіксуємо строки виплати зарплати?
КЗпП не містить вказівки на конкретні строки виплати зарплати, а приписує вирішувати це питання самостійно в колективному договорі або в нормативному акті роботодавця, погодженому з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — із представниками, обраними та уповноваженими трудовим колективом).
Що таке колективний договір, ми знаємо. А що ж таке «нормативний акт роботодавця»?
Згідно з консультацією фахівця Мінпраці (див. «Праця і зарплата», 2011, № 9, с. 17) локальним актом роботодавця, в якому фіксується інформація про строки виплати і розміри зарплати, може бути положення про оплату праці, яке має бути погоджене із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, а за його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
На наш погляд, нормативний акт роботодавця може бути складено у формі положення про оплату праці або наказу (розпорядження). У ньому передбачаємо кількість виплат зарплат за місяць, строки таких виплат, розмір авансу (або порядок розрахунку його розміру).
Важливо: у колдоговорі або нормативному акті потрібно зафіксувати конкретні дні виплати зарплати, а не періоди, протягом яких вона може виплачуватися. Так, на наш погляд, неправильно встановлювати, що зарплата виплачується у період з 16 по 22 число (за першу половину місяця) та з 1 по 7 число (за другу половину місяця). Строки виплати зарплати — це конкретні дні, а не періоди часу.
У разі якщо документ узагалі не розроблено або зазначену інформацію не внесено до колдоговору, це не привід порушувати граничні строки виплати зарплати.
Наша вам порада: від адмінвідповідальності за порушення законодавства про працю вас убереже простий наказ, в якому ви пропишете строки виплати зарплати (наприклад, 22 і 7 число).
Визначаємо розмір авансу
Як зазначено у ч. 3 ст. 115 КЗпП, розмір зарплати працівника за першу половину місяця має також визначатися колдоговором (нормативним актом роботодавця), але залежатиме від:
— фактично відпрацьованого працівником часу за першу половину місяця, тобто за перші 15 календарних днів. Дата виплати авансу в цьому випадку на його розмір не вплине;
— розміру тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Інші нарахування, крім тарифної ставки (посадового окладу), — премії, надбавки та інші заохочувальні й компенсаційні виплати, суми індексації зарплати, лікарняні тощо — не враховуються. А їх виплата здійснюється разом із другою частиною окладу за підсумками місяця у строки, установлені для виплати зарплати за другу половину місяця.
Приклад 4. На підприємстві встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями — в суботу і неділю. За першу половину жовтня 2013 року (1 — 15 жовтня) працівник відпрацював 11 робочих днів. Його посадовий оклад — 2500 грн. Кількість робочих днів у жовтні 2013 року — 23.
Мінімальний розмір авансу працівника за жовтень 2013 року дорівнюватиме 1195,65 грн. (2500 : : 23 х 11), що становитиме 47,83 % від установленого йому окладу (11 відпрац. днів : 23 роб. дн. х 100 %; або 1195,65 грн. : 2500 грн. х 100 %).
Аналогічно мінімальний розмір авансу для цього працівника становитиме в листопаді 52,38 % (11/21 х 100 %), у грудні — 45,45 % (10/22 х 100 %), у січні 2014 року — 38,1 % (8/21 х 100 %) і так далі.
Порада. Щоб не розраховувати ці суми щомісяця для кожного працівника, у колдоговорі (нормативному акті) радимо передбачити, що розмір зарплати за першу половину місяця становить не менше 55 % тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Якщо ви його встановите в меншому розмірі, то вам потрібно щомісяця контролювати його розмір, щоб він був не менше оплати за фактично відпрацьований час протягом першої половини кожного місяця. Що стосується максимальної суми авансу, то тут роботодавець самостійно вирішує це питання.
Важливо: при розрахунку розміру авансу не враховують дні, коли працівник перебував в оплачуваних відпустках, у відпустці без збереження зарплати, дні прогулів тощо.
Отже, якщо в першій половині місяця працівник був у відпустці, то відпускні ви йому виплачували за 3 календарні дні до початку відпустки, а зарплату за фактично відпрацьований час за першу половину місяця — у день, призначений для виплати авансу.
Увага: при визначенні суми авансу слід орієнтуватися на «брудний» розмір тарифної ставки (посадового окладу). А на руки працівнику слід виплачувати аванс за вирахуванням утримань із нього (див. розділ на с. 20).
Що стосується працівників з відрядною оплатою праці, то, на думку Мінпраці, їм слід виплачувати зарплату за першу половину місяця залежно від фактичного обсягу виконаної роботи. Але щомісячний розрахунок цієї суми виходячи з фактичного виробітку для кожного працівника — справа морочлива. І це не випливає зі ст. 115 КЗпП. Тому, на наш погляд, розмір авансу можна встановлювати виходячи з відрядних розцінок та норм виробітку (норм часу), як ми показали у прикладі 5. Можливі й інші варіанти розрахунку.
Приклад 5. Працівник за 1 годину за нормою має виготовити 2 деталі. Відрядну розцінку за 1 виріб установлено в сумі 15 грн. Режим роботи — 8-годинний робочий день із п’ятиденним робочим тижнем із двома вихідними днями в суботу і неділю.
За першу половину жовтня 2013 року згідно з графіком роботи працівник має відпрацювати 88 годин (11 роб. дн. х 8 год.). Таким чином, аванс за жовтень 2013 року має бути не менше 2640 грн. (88 годин х х 2 вир./год. х 15 грн./вир.).
Нюанси в оподаткуванні зарплати
ПДФО і ЄВС. Із суми зарплати за місяць утримуються ПДФО та ЄВС, а «зверху» ще нараховується ЄВС. А як щодо авансу? Тут є свої особливості.
При кожній виплаті авансу роботодавець має одночасно перерахувати:
— ПДФО, а якщо виплата здійснюється готівковими коштами або в натуральній формі — наступного дня (пп. 168.1.2, 168.1.4 ПКУ);
— ЄВС у частині нарахувань (абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄВС). ЄВС у частині утримань потрібно сплачувати не пізніше 20 (28 — гірничі підприємства) числа місяця, наступного за звітним (абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄВС) (докладніше про строки сплати ЄВС ви дізнаєтеся, звернувшись до Шпаргалки бухгалтера «Єдиний внесок по-міндоходівськи» // «БТ», 2013, № 40, с. 21).
При виплаті зарплати за другу половину місяця перераховуємо різницю між сумами ПДФО та ЄВС (утриманими і нарахованими) з усієї суми зарплати і перерахованими до бюджету при виплаті авансу.
ПСП. ПСП потрібно застосовувати лише до нарахованої місячної зарплати працівника (п. 169.1 і п.п. 169.2.1 ПКУ). Адже саме місячна зарплата порівнюється із граничним розміром доходу, що дає право на застосування ПСП. Виходячи з цього податківці в консультації, розміщеній у розд. 103.07 ЄБПЗ, підкреслили: при виплаті авансу ПДФО перераховується до бюджету за першу половину місяця без зменшення на суму ПСП.
Приклад 6. На підприємстві у червні 2013 року працевлаштовано працівника з окладом 1500 грн. Працівник написав заяву на застосування звичайної ПСП.
За жовтень 2013 року працівнику нараховуємо зарплату в сумі 1500 грн., у тому числі:
1) аванс за період з 1 по 15 жовтня — 717,39 грн. (1500 : 23 х 11), з якого при виплаті сплатимо ПДФО в розмірі 107,61 грн. (717,39 х 15 %). На руки (на картрахунок) працівник отримає 609,78 грн. ЄВС потрібно сплатити в частині нарахування (припустимо, за ставкою 36,76%) — 263,71 грн. (717,39 х 36,76%);
2) зарплату за другу половину місяця — 782,61 грн. (1500 - 717,39).
З усієї зарплати за жовтень ми:
— утримаємо ЄВС у розмірі 54 грн. (1500 х 3,6%) — його сплатимо при виплаті зарплати за другу половину;
— нарахуємо ЄВС за ставкою 36,76% — 551,4 грн. (1500 х 36,76%), а сплатимо при виплаті зарплати за другу половину тільки 287,69 грн. (551,4 - 263,71);
— ПДФО з урахуванням застосування ПСП 130,88 грн. ((1500 - 573,50 - 54) х 15 %). А сплатимо при виплаті зарплати за другу половину лише 23,27 грн. (130,88 - 107,61).
На руки працівник отримає при виплаті зарплати за другу половину місяця 705,34 грн. (1500 - 54 - 130,88 - 609,78).
Висновки
Зарплата має виплачуватися регулярно, не рідше двох разів на місяць і в робочі дні.
Проміжок між виплатами не повинен перевищувати 16 календарних днів, а самі виплати необхідно здійснювати не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Розмір авансу працівника залежить від фактично відпрацьованого ним часу (виробітку) за першу половину місяця.
При виплаті авансу сплачуємо ПДФО (без застосування ПСП) та ЄВС тільки в частині нарахувань, а при виплаті місячної зарплати — як у частині нарахувань, так і в частині утримань. ПСП застосовуємо тільки при виплаті зарплати за другу половину місяця.
Документи і скорочення статті
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
Закон про оплату праці — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.
Закон про ЄВС — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 р. № 2464-VI.
ЄВС — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
ПСП — податкова соціальна пільга.
ФТВП — Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
ЄБПЗ — Єдина база податкових знань, розміщена на сайті Міндоходів: http://minrd.gov.ua/ebpz.
