Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Міністерство доходів і зборів України

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Затверджена наказом від 9 вересня 2013 року № 455

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1622/24154

I. Загальні положення

1.1. Ця Інструкція визначає процедуру нарахування і спла-ти єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внес-ку на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

1.2. У цій Інструкції терміни вживаються у значеннях, визначених Законом.

II. Платники єдиного внеску

2.1. Платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи — підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців);

фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;

інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції (у тому числі постійне представництво інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців);

2) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, — для осіб, зазначених у підпунктах 10 — 15 цього пункту;

3) фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

4) особи, які забезпечують себе роботою самостійно — займаються незалежною професійною діяльністю, а саме: науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в  тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями;

5) працівники — громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють:

на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзацах другому та сьомому підпункту 1 цього пункту;

у фізичних осіб — підприємців на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;

у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту);

6) фізичні особи, які виконують роботи (надавані послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому підпункту 1 цього пункту, чи у фізичних осіб — підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб — підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців);

7) громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах і консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств, установ та організацій (зокрема міжнародних), утворених відповідно до законодавства України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України).

Громадяни України та особи без громадянства, які працюють у дипломатичних представництвах і консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств, установ та організацій (зокрема міжнародних), розташованих на території України;

8) особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді;

9) працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служби, утвореної відповідно до законодавства на постійній основі;

10) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу;

11) батьки — вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

12) особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, особи, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами;

13) особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;

14) особи, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

15) один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

2.2. Платники єдиного внеску, зазначені у підпунктах 3 — 15 пункту 2.1 цього розділу, є застрахованими особами.

2.3. Платники єдиного внеску, зазначені у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 цього розділу, є страхувальниками для платників, зазначених у підпунктах 5 — 15 пункту 2.1 цього розділу.

2.4. Платники єдиного внеску, зазначені у підпунктах 3 та 4 пункту 2.1 цього розділу, є страхувальниками.

2.5. Особи, зазначені у підпункті 3 пункту 2.1 цього розділу, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

III. База нарахування та розміри єдиного внеску

3.1. Єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону для платників, зазначених у підпункті 1 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, у таких розмірах:

1) у відсотках від суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску з урахуванням видів їх економічної діяльності (крім платників, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту та пунктах 3.11 — 3.13 цього розділу):

2) які є бюджетними установами, — 36,3 відсотка суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці»;

3) які використовують працю найманих працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, — 45,96 відсотка суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах;

4) які використовують працю фізичних осіб за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), — 34,7 відсотка суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

3.2. Для платників, зазначених у підпункті 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у таких розмірах:

1) військових частин та органів, які виплачують грошове забезпечення особам, зазначеним у підпункті 10 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, — 34,7 відсотка суми грошового забезпечення;

2) які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства особам, зазначеним у підпунктах 11 — 15 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, — 33,2 відсотка суми грошового забезпечення, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

На період до 01 січня 2023 року платники, зазначені у підпункті 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які є підприємствами суднобудівної промисловості (клас 30.11 групи 30.1 розділу 30, клас 33.15 групи 33.1 розділу 33 КВЕД ДК 009:2010), звільняються від сплати єдиного внеску на суму оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, що здійснюється за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

3.3. Для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі
34,7 відсотка суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі бажання осіб, зазначених у абзаці першому цього пункту, брати участь на добровільних засадах:

у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, — 36,6 відсотка суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб;

у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання — 36,21 відсотка суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб;

за всіма видами загальнообов’язкового державного соціального страхування (пенсійним, на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) — у розмірі 38,11 відсотка суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

У випадках, зазначених у абзацах третьому — п’ятому цього пункту, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

3.4. Для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, — 34,7 відсотка суми, що визначається такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений Законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

У разі бажання осіб, зазначених у абзаці першому цього пункту, брати участь на добровільних засадах:

у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, — 36,6 відсотка суми, що визначається такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом;

у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві — 36,21 відсотка суми, що визначається такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом;

за всіма видами загальнообов’язкового державного соціального страхування (пенсійним, на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві) — у розмірі 38,11 відсотка суми, що визначається такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом.

У випадках, зазначених у абзацах третьому — п’ятому цього пункту, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

3.5. Для платників, зазначених у підпунктах 5, 7 — 9 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції (крім осіб, які працюють на посадах, робота на яких зараховується до стажу, що дає право на одержання пенсії відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379, а також льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах), єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 3,6 відсотка суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

3.6. Для найманих працівників — інвалідів, які працюють на підприємствах УТОГ, УТОС, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 2,85 відсотка суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

3.7. Для платників, зазначених у підпункті 6 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 2,6 відсотка суми винагороди за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

3.8. Для платників, зазначених у підпунктах 5, 7 — 9 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які працюють на посадах, робота на яких зараховується до стажу, що дає право на одержання пенсії відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379, а також для льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 6,1 відсотка суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

3.9. Для платників, зазначених у підпункті 10 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 2,6 відсотка грошового забезпечення.

3.10. Для платників, зазначених у підпункті 12 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 2 відсотки суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.

3.11. Для підприємств, установ і організацій, у яких працюють інваліди, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 8,41 відсотка суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами для працюючих інвалідів.

3.12. Для підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, у яких кількість інвалідів становить не менш як
50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як
25 відсотків суми витрат на оплату праці, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 5,3 відсотка суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, а також суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.

3.13. Для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, у яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 5,5 відсотка суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами для працюючих інвалідів.

Підтвердженням встановлення працівнику інвалідності є завірена копія довідки з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності. Завірення копії довідки здійснюється безпосередньо підприємством, установою або організацією, зазначеними у пунктах 3.11 — 3.13 розділу III цієї Інструкції.

3.14. На період до 01 січня 2023 року для підприємств суднобудівної промисловості (клас 30.11 групи 30.1 розділу 30, клас 33.15 групи 33.1 розділу 33 КВЕД ДК 009:2010) розмір єдиного внеску встановлюється 33,2 відсотка суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

3.15. Платники, зазначені у підпунктах 11, 13 — 15 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, звільняються від сплати єдиного внеску із сум отриманих ними грошового забезпечення, допомоги або компенсації.

3.16. Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що дорівнювала до 01 жовтня 2011 року п’ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом, на яку нараховується єдиний внесок, з 01 жовтня 2011 року — сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом, на яку нараховується єдиний внесок.

IV. Нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску

4.1. Нарахування єдиного внеску:

1) єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов’язкових платежів, що відповідно до Закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до Закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат чи на інші цілі за дорученням отримувача;

2) єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати;

3) єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення єдиного внеску із сум, виражених в іноземній валюті (крім випадків сплати єдиного внеску в іноземній валюті згідно з договорами про добровільну участь особами, які працюють або постійно проживають за межами України, зазначеними в підпунктах 3, 4 пункту 5.1 розділу V цієї Інструкції, та у випадках, передбачених пунктом 5.9 розділу V цієї Інструкції), здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України на день обчислення єдиного внеску;

4) обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків одноразової сплати особою єдиного внеску за попередні періоди згідно з договором про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — договір про добровільну участь), здійснюється, виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку нараховується єдиний внесок.

4.2. Сплата єдиного внеску:

1) сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

Сплата єдиного внеску згідно з договорами про добровільну участь особами, зазначеними в підпунктах 3, 4 пункту 5.1 розділу V цієї Інструкції (з числа осіб, які працюють або постійно проживають за межами України), та у випадках, передбачених пунктом 5.9 розділу V цієї Інструкції, в іноземній валюті здійснюється на поточний рахунок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відкритий в уповноваженому банку України.

Кошти єдиного внеску, що надійшли в іноземній валюті після її продажу за курсом продажу безготівкової іноземної валюти за гривні та утримання уповноваженим банком комісійної винагороди за здійснення операції з продажу іноземної валюти, зараховуються на відповідні рахунки органу доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Облік єдиного внеску, сплаченого в іноземній валюті здійснюється у гривнях органами доходів і зборів за місцем реєстрації (останнім місцем проживання) громадянина в Україні на підставі повідомлення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та копій платіжних документів, що підтверджують сплату єдиного внеску;

2) єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені у підпунктах 3 та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які не мають банківського рахунку, сплачують єдиний внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв’язку;

3) днем сплати єдиного внеску вважається:

у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органів доходів і зборів — день списання банком або органами Державної казначейської служби України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органів доходів і зборів;

у разі сплати єдиного внеску готівкою — день прийняття до виконання банком або іншою установою — членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті — день надходження коштів на відповідні рахунки органу доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;

4) єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

4.3. Обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 1 та 2 (крім тих, які є страхувальниками для платників, зазначених у підпунктах 11, 13 — 15 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції) пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції:

1) обчислення єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Нарахування єдиного внеску за осіб, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, здійснюється за кожен місяць окремо таким чином:

визначається середньоденний розмір допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами шляхом ділення нарахованої суми такої допомоги на кількість днів, за які вона нарахована;

визначається сума допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, що припадає на кожен місяць окремо, шляхом множення середньоденного розміру такої допомоги на кількість календарних днів кожного місяця, за які вона нарахована;

визначається сума єдиного внеску для роботодавця шляхом множення розрахованої суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами за кожен місяць окремо на розмір єдиного внеску, встановленого Законом для зазначеної категорії платників (33,2 %, 8,41 %, 5,3 %, 5,5 %);

визначається сума єдиного внеску для особи, яка перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та отримує допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, шляхом множення розрахованої суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами за кожен місяць окремо на розмір єдиного внеску, встановлений Законом (2 %).

Сплата єдиного внеску за осіб, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, здійснюється з усієї суми нарахованої допомоги в місяці, у якому були здійснені нарахування;

2) при визначенні максимальної величини бази нарахування єдиного внеску виплати враховуються в такій черговості:

сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці»;

сума винагороди за цивільно-правовими договорами;

сума допомоги по тимчасовій непрацездатності, сума допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.

При цьому розмір єдиного внеску застосовується окремо для кожного виду виплат відповідної категорії платників.

Застосування максимальної величини при нарахуванні єдиного внеску на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, оплати щорічної відпустки, період яких більше одного місяця, здійснюється окремо за кожний місяць;

3) якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми включаються до заробітної плати того місяця, у якому були здійснені нарахування;

4) для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів) та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання якої (яких) перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час після звільнення з роботи або згідно з рішенням суду, — середню заробітну плату за вимушений прогул;

5) визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від
13 січня 2004 року № 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713;

6) нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок;

7) платники під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, визначені підпунктом 6 цього пункту, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

4.4. Обчислення і строки сплати єдиного внеску за платників, зазначених у підпунктах 5 — 10 та 12 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції:

1) обчислення і сплата єдиного внеску за зазначену категорію платників здійснюються платниками, зазначеними в підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, за рахунок сум, на які внесок нарахований;

2) нарахування та сплата єдиного внеску здійснюються відповідно до вимог підпунктів 1 — 5 пункту 4.3 цього розділу та в строки, визначені підпунктом 6 пункту 4.3 цього розділу.

4.5. Обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 3 (крім фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції:

1) обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб;

2) платники, визначені підпунктом 3 (крім фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів в розмірі
25 відсотків річної суми єдиного внеску, обчисленої від суми, визначеної органами доходів і зборів для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності.

Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний рік до 10 лютого наступного року, на підставі даних річної податкової декларації.

Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Платникам, які зобов’язані здійснити доплату до мінімального страхового внеску, органами доходів і зборів для узгодження надсилається повідомлення-розрахунок за формою згідно з додатком 1*, у якому зазначається розрахунок сум такої доплати, які підлягають сплаті за результатами підприємницької діяльності за календарний рік;

* Додатки не наводяться. — Прим. ред.

3) платники, визначені підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації.

Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Платникам, які зобов’язані здійснити доплату до мінімального страхового внеску, органами доходів і зборів для узгодження надсилається повідомлення-розрахунок за формою згідно з додатком 1, у якому зазначається розрахунок сум такої доплати, які підлягають сплаті за результатами їх діяльності за календарний рік.

4.6. Обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування:

1) зазначена категорія платників самостійно обчислює суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску на місяць;

2) платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платники можуть сплачувати єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

4.7. Єдиний внесок, що підлягає сплаті із сум виплат за період з дня виникнення у платника зобов’язання щодо сплати єдиного внеску до дня включення органом доходів і зборів даних про такого платника до реєстру страхувальників, сплачується (стягується) на загальних підставах за зазначений період.

4.8. У разі зміни у встановленому законодавством порядку класу професійного ризику виробництва платник за період з дати встановлення нового класу професійного ризику та розміру єдиного внеску самостійно здійснює перерахунок єдиного внеску.

Самостійно обчислену суму в результаті перерахунку (різниця між нарахованою сумою єдиного внеску по розміру, встановленому раніше, та нарахованою сумою єдиного внеску по встановленому розміру за зазначений період) платник відображає у звіті про нараховані суми єдиного внеску, який подається ним за звітний період.

4.9. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

4.10. У разі якщо останній день строків сплати єдиного внеску, зазначених у цій Інструкції, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

4.11. Органи доходів і зборів використовують дані, зазначені у повідомленні про зміну класу професійного ризику виробництва, отриманому від робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, для здійснення контролю за правильністю відображення донарахованих (зменшених) сум єдиного внеску у звітності до органів доходів і зборів відповідно до встановлених класів професійного ризику виробництва за періоди, зазначені у повідомленні.

V. Добровільна сплата єдиного внеску

5.1. На добровільну сплату єдиного внеску з деяких видів загальнообов’язкового державного соціального страхування мають право:

1) платники, зазначені у підпунктах 3, 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, — на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та/або від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

2) члени фермерського господарства, особистого селянського господарства — на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та пенсійне страхування;

3) громадяни України, які працюють за межами України, — на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

4) особи, які досягли 16-річного віку та не належать до платників єдиного внеску, визначених підпунктами 3 — 15 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, — на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

5.2. Особи, зазначені у підпунктах 1 — 4 пункту 5.1 цього розділу, подають до органів доходів і зборів за місцем проживання:

заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 2, в якій зазначають у якому виді загальнообов’язкового державного соціального страхування вони бажають брати участь;

копії таких документів:

документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків (за наявності);

трудової книжки (за наявності);

документа, що посвідчує особу.

Особи, зазначені у підпункті 1 пункту 5.1 цього розділу, надають також копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців або іншого документа, що підтверджує право на зайняття відповідною діяльністю.

Особи, зазначені у підпункті 2 пункту 5.1 цього розділу, надають також документ, що підтверджує їх членство у такому господарстві.

Особи, зазначені у підпункті 3 пункту 5.1 цього розділу, надають документ уповноваженого органу, який підтверджує роботу особи в країні, де вона перебуває, та що ця особа не є застрахованою у відповідній системі соціального страхування. Зазначений документ повинен бути легалізований посольством (консульством) України, юрисдикція якого поширюється на країну, де працює така особа.

5.3. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, після перевірки викладених у заяві відомостей органом доходів і зборів у строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, наведеного у додатку 3 до цієї Інструкції.

Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.

Договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року). При цьому сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок та більшою за суму єдиного внеску, обчисленого, виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановлених на дату укладення договору.

Одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, передбачена абзацом третім цього пункту, може бути здійснена за окремим договором, укладеним у порядку, передбаченому частинами першою, третьою та четвертою статті 10 Закону.

5.4. Орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у разі, якщо особа:

підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню з того ж виду страхування, який нею обрано для добровільної участі;

не відповідає вимогам, визначеним у підпунктах 1 — 4 пункту 5.1 цього розділу;

подала неповні або недостовірні відомості;

раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови;

бажає укласти договір на строк менше одного року.

В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається.

5.5. Особи, зазначені у підпунктах 1 — 4 пункту 5.1 цього розділу, беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь, але не менше одного року.

5.6. Особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, сплачують єдиний внесок у розмірах:

1) особи, зазначені у підпункті 1 пункту 5.1 цього розділу, які уклали договір про добровільну участь, — встановлених пунктами 3.3 та 3.4 розділу III цієї Інструкції для відповідних платників єдиного внеску;

2) особи, зазначені в підпунктах 2 — 4 пункту 5.1 цього розділу, які уклали договір про добровільну участь, — залежно від обраного виду загальнообов’язкового державного соціального страхування:

у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні (крім осіб, зазначених у підпункті 3 пункту 5.1 цього розділу) — 33,2 відсотка суми, що визначається таким платником самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом;

у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття (крім осіб, зазначених у підпункті 4 пункту 5.1 цього розділу) — 1,5 відсотка суми, що визначається таким платником самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом;

у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (крім осіб, зазначених у підпункті 4 пункту 5.1 цього розділу), — 1,9 відсотка суми, що визначається таким платником самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом;

у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім осіб, зазначених у підпунктах 3 та 4 пункту 5.1 цього розділу), — 1,51 відсотка суми, що визначається таким платником самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом.

При цьому сума єдиного внеску, що визначена зазначеною категорією платників самостійно, не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, встановленого Законом на місяць;

3) особи, зазначені у підпунктах 2 — 4 пункту 5.1 цього розділу, які уклали договір про добровільну участь у декількох видах загальнообов’язкового державного соціального страхування, сплачують єдиний внесок у розмірах, встановлених відповідно до Закону пунктом 3.4 розділу III цієї Інструкції.

5.7. Особи, зазначені у підпункті 1 пункту 5.1 цього розділу, сплачують єдиний внесок у розмірі та строки, установлені в договорі про добровільну участь.

Особи, зазначені у підпунктах 2 — 4 пункту 5.1 цього розділу, сплачують єдиний внесок щомісяця в розмірі, установленому в договорі про добровільну участь, за кожний місяць до
20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується.

5.8. Сплачені суми єдиного внеску, у разі дострокового розірвання договору про добровільну участь, поверненню не підлягають.

5.9. Участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (крім загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) громадян України, які працюють у розташованих за межами України підприємствах, установах, організаціях (у тому числі міжнародних), може здійснюватися відповідно до договорів про добровільну участь, укладених органом доходів і зборів з такими підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними).

У договорі про добровільну участь зазначаються:

назва документа;

відомості про особу, які вносяться до системи персоніфікованого обліку (номер посвідчення застрахованої особи (починаючи з 1 січня 2014 року); прізвище, ім’я та по батькові особи, за яку сплачується єдиний внесок, дата народження; стать; громадянство; реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті));

вид (види) загальнообов’язкового державного соціального страхування, в якому особа братиме участь;

строк дії договору;

порядок сплати єдиного внеску та рахунки, на які він має сплачуватися;

умови набуття застрахованою особою права на виплати за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням відповідно до Закону;

умови розірвання договору;

права та обов’язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

інші умови за згодою сторін або передбачені типовим договором про добровільну участь, що не суперечать законодавству про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

порядок обліку платежів в органах доходів і зборів;

дата набрання чинності договором.

5.10. Єдиний внесок для осіб, зазначених у пункті 5.9 цього розділу, встановлюється у розмірі, визначеному підпунктами 2 та 3 пункту 5.6 цього розділу.

VI. Порядок стягнення заборгованості з платників

6.1. Заходи стягнення та впливу застосовуються до платників, визначених підпунктами 1 — 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, на яких згідно із Законом покладено обов’язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

6.2. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 2, підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

6.3. Органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб — підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами — підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога надсилається:

платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п’яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п’ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.

6.4. Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника — юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника — фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату недоїмки за формою згідно з додатком 6.

При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина — літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2 частина — порядковий номер, 3 частина — літера «У» (узгоджена вимога).

Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру вимога передається працівнику, на якого покладено обов’язок з ведення діловодства та архівного зберігання документів, для надіслання (вручення) її платнику. При цьому корінець вимоги залишається у органі доходів і зборів.

Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо її передано службовій особі такого платника під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.

Якщо платник на день надсилання йому органом доходів і зборів вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.

У разі коли неможливо вручити платнику єдиного внеску вимогу поштою у зв’язку з відсутністю його за місцезнаходженням (відсутністю службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти вимогу, вимога вважається врученою платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Після вручення (отримання інформації про вручення) вимоги платнику працівник, на якого покладено обов’язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів, підшиває корінець такої вимоги з відміткою про вручення до справи платника та:

якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом (господарським судом), то підшиває примірник (копію) рішення суду (господарського суду) до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якого відбувся судовий розгляд;

у разі списання недоїмки у випадках, визначених статтею 25 Закону, — копію рішення про списання.

6.5. Протягом десяти календарних днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки платник зобов’язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов’язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органів доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому Законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У разі якщо платник єдиного внеску, що є бюджетною установою та одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою та організацією, рахунки яких відкриті в органах Державної казначейської служби України, протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому частиною другою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», до органу Державної казначейської служби України вимогу про сплату недоїмки.

6.6. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Про оскарження вимоги до органів доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов’язаний письмово повідомити протягом десяти календарних днів орган доходів і зборів, який направив вимогу.

6.7. Вимога вважається відкликаною, якщо:

сума боргу самостійно погашається платником;

орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу внаслідок її узгодження або оскарження;

вимога органу доходів і зборів про сплату боргу скасовується чи змінюється судом (господарським судом);

борг списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону;

є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу, що зазначені у вимозі.

У випадку, зазначеному в абзаці другому цього пункту, вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми боргу.

У випадку, зазначеному в абзаці третьому цього пункту, вимога вважається відкликаною з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу.

У випадку, зазначеному в абзаці четвертому цього пункту, вимога вважається відкликаною у день набрання судовим рішенням законної сили.

У випадку, зазначеному в абзаці п’ятому цього пункту, вимога вважається відкликаною у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу відповідно до частини сьомої статті 25 Закону.

У випадку, зазначеному в абзаці шостому, вимога вважається відкликаною у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України.

6.8. У разі якщо платник, який одержав вимогу і протягом десяти календарних днів після її отримання не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені, не узгодив вимогу з відповідним органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня отримання узгодженої вимоги орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому Законом, до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України вимогу про сплату недоїмки, у якій зазначає суму боргу за даними картки особового рахунку платника на дату подання.

До сум боргу платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України, у вимогу про сплату недоїмки за даними картки особового рахунку платника включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.

У зазначених випадках орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу доходів і зборів з позовом про стягнення недоїмки до суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

6.9. Якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога подається до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України тільки на суму зростання боргу.

Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суми боргу, зазначені у вимозі, що подана до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України, то орган доходів і зборів подає до відповідного підрозділу повідомлення про сплату боргу за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції.

6.10. За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

VII. Фінансові санкції

7.1. За порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов’язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

7.2. Відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 — 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах:

1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

Підставою для прийняття цього рішення є акт про зазначене порушення, що складається в довільній формі;

2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 9.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок, незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Для платників, зазначених у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, — календарний рік, для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, — календарний квартал відповідно;

3) за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від органу доходів і зборів або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованого (своєчасно не обчисленого) єдиного внеску, то за кожне таке донарахування (кожний місяць) відповідно до Закону накладається штраф у таких порядку та розмірах:

для дотримання вимог щодо максимального розміру (50 відсотків) штрафу:

визначається сукупно сума донарахувань за всіма звітними періодами, в яких вони виявлені;

визначається сукупно сума штрафу за всіма звітними періодами, у яких виявлені донарахування та за якими нараховано такі штрафи;

здійснюється обрахування максимального розміру штрафу від сукупної суми донарахувань та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафів, визначеною сукупно за всі звітні періоди, в яких донараховано суми єдиного внеску.

До сплати визначаються суми штрафів, що не перевищують максимальний їх розмір, визначений цим підпунктом.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за формою згідно з додатком 10 до цієї Інструкції.

Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску;

4) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 11 до цієї Інструкції.

Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки;

5) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок зазначеної штрафної санкції здійснюється за даними акта перевірки.

7.3. Органи доходів і зборів відповідно до частини дванадцятої статті 25 Закону застосовують до банків такі фінансові санкції:

1) за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки органів доходів і зборів сум єдиного внеску, фінансових санкцій, зазначених у підпунктах 1 — 5 пункту 7.2 цього розділу, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованих (не перерахованих) сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 13 до цієї Інструкції.

Розрахунок зазначеної штрафної санкції здійснюється за даними акта про порушення, який складається в довільній формі, на підставі акта перевірки платника єдиного внеску та/або копій платіжних документів платника про перерахування зазначених коштів та виписок банку про надходження коштів на рахунки органів доходів і зборів;

2) у разі якщо банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів без одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум, накладається штраф у розмірі суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті платниками.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 14 до цієї Інструкції.

Розрахунок зазначеної штрафної санкції здійснюється за даними акта про порушення, який складається в довільній формі, на підставі акта перевірки платника єдиного внеску.

7.4. Факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта перевірки, та тих, що зазначені у підпункті 2 пункту 7.2 цього розділу, посадова особа органу доходів і зборів оформляє актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Такий акт про порушення надсилається (вручається) платнику разом з рішенням про застосування штрафних санкцій.

7.5. На суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Документи, які є підставою для нарахування пені:

документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк її сплати, — звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами перевірок, або повідомленням-розрахунком; рішення суду;

документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за єдиним внеском, — виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; корінець прибуткового документа про приймання установою банку платежів готівкою; звіт платника щодо нарахування єдиного внеску з від’ємним значенням; відомості або довідка (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців; свідоцтво про смерть фізичної особи.

Приклад нарахування пені:

Сума недоїмки платника станом на 21 лютого 2013 року складає 10000 гривень.

Платник 18 березня 2013 року здійснює сплату платежу у сумі 2000 гривень. На фактично сплачену суму недоїмки (2000 грн. нараховується пеня.

Сума пені розраховується за допомогою такої формули:

Y = S х K х 0,1 %,

де Y — сума пені, що нараховується на фактично сплачену суму недоїмки зі сплати єдиного внеску (округлюється до другого знака після коми);

S  — фактично сплачена сума недоїмки зі сплати єдиного внеску;

K  — кількість днів прострочення платежу;

0,1 %  — ставка для нарахування пені згідно з частиною десятою статті 25 Закону.

Приклад:

Y = 2000 х 25 х 0,1 %, Y = 50,00 гривень.

Таким чином, нарахована платнику пеня складає 50,00 гривень.

7.6 . За несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки органів доходів і зборів сум єдиного внеску, фінансових санкцій, зазначених у підпунктах 1 — 5 пункту 7.2 цього розділу, банкам нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, розрахована за кожен день прострочення їх перерахування (зарахування).

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем списання з рахунку платника відповідних коштів (внесення відповідного платежу готівкою), до дня його фактичного перерахування (зарахування) банками на рахунки органів доходів і зборів з дотриманням строків, передбачених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

7.7. Рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 7.2, 7.3, 7.5 та 7.6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник. Рішення приймається за встановленою формою у двох примірниках.

Перший примірник рішення протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається платнику у порядку, встановленому для надсилання вимог, або вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника, банку чи фізичній особі — платнику єдиного внеску.

Другий примірник залишається в структурному підрозділі, на який покладено обов’язки з організації контролю за надходженням сум єдиного внеску та інших платежів до органів доходів і зборів. Надіслані (вручені) рішення про застосування фінансових санкцій реєструються в журналі обліку рішень за формою згідно з додатком 15.

Нумерація рішень провадиться в журналі, починаючи з першого номера, у межах календарного року.

Рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим (врученим) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо його передано службовій особі такого платника єдиного внеску під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місце перебування з повідомленням про вручення.

Якщо платник на день надсилання йому органом доходів і зборів рішення про нарахування пені та застосування штрафів не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), рішення вважається належним чином врученим навіть у разі його повернення як такого, що не знайшло адресата.

У разі коли неможливо вручити платнику єдиного внеску рішення про нарахування пені та застосування штрафів поштою у зв’язку з його відсутністю за місцезнаходженням (службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти рішення, рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається врученим платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

7.8. Суми штрафів та пені, передбачених пунктами 7.2, 7.3, 7.5 та 7.6 цього розділу, підлягають сплаті платником єдиного внеску чи банком протягом десяти робочих дні в після надходження відповідного рішення або можуть бути оскаржені у цей самий строк до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов’язковим письмовим повідомленням про це відповідного органу доходів і зборів, посадовими особами якого прийнято це рішення.

7.9. Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення вищим органом доходів і зборів або судом рішення у справі.

Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов’язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

7.10. Рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів є виконавчим документом.

7.11. У разі якщо платник єдиного внеску чи банк отримали рішення про нарахування пені та/або застосування штрафів і не сплатили зазначені в них суми протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний орган доходів і зборів про його оскарження, таке рішення передається для виконання органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України.

7.12. Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в тому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов’язано з виникненням та сплатою недоїмки.

7.13. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Директор Департаменту доходів і зборів з фізичних осіб
В. БУСАРЄВ