СВЕРДЛОВИНА НА ЗЕМЕЛЬНІЙ ДІЛЯНЦІ:
організаційні моменти
На сьогодні облаштування свердловини на земельній ділянці є доволі звичною практикою серед громадян та суб’єктів господарювання. Маючи такий об’єкт, водокористувач гарантує собі не тільки автономність від інших суб’єктів господарювання, а й економію коштів при використанні води.
Але щоб видобувати підземну воду, потрібно отримати відповідні дозвільні документи, а також періодично сплачувати до бюджету встановлені ресурсні платежі.
У сьогоднішній статті розглянемо питання, які найчастіше виникають у суб’єктів господарювання при створенні свердловини на земельній ділянці. Відразу попередимо єдиноподатників: для них користування свердловиною заборонено (п.п. 5 п.п. 291.5.1 ПКУ, розд. 108.01 ЄБПЗ, «БТ» 2013, № 4, с. 19).
Сергій ДЕЦЮРА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», s.detsyura@id.factor.ua
Дозвільні документи
1. Дозвіл на спецводокористування. Забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти належать до спеціального водокористування* (далі — спецводокористування), яке здійснюється на підставі дозволу (ст. 48 та 49 ВКУ).
* Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб (ст. 48 ВКУ).
Порядок погодження та видача таких дозволів регулюються Порядком № 321. Відповідно до п. 2 Порядку № 321 дозволи на спецводокористування видаються у разі використання води водних об’єктів:
1) загальнодержавного значення — Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями;
2) місцевого значення — органом виконавчої влади АР Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Такі дозволи видаються вищезгаданими органами за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджується (у разі використання підземних вод) з Держгеонадрами або дочірніми підприємствами НАК «Надра України» (п. 3 Порядку № 321). У такому дозволі вказується термін його дії (від 3 до 25 років) та ліміт забору води**.
** Зауважимо, що у разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.
Отже, усі суб’єкти господарювання, які мають намір видобувати воду із свердловини, повинні отримати дозвіл на спецводокористування. Видача таких дозволів та погодження клопотань здійснюються безоплатно (п. 7 Порядку № 321).
2. Дозвіл на користування надрами. Підземні води вважаються не тільки частиною водного фонду України (ст. 3 ВКУ), а й відносяться до корисних копалин (п.п. 14.1.91 ПКУ), тому, крім дозволів на спецводокористування, суб’єкт господарювання має також отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами (далі — спеціальний дозвіл).
Про це, зокрема, свідчить ст. 21 Кодексу про надра, де вказано, що надра у користування для видобування прісних підземних вод надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів.
Видаються такі дозволи згідно з Порядком № 615. Відповідно до п. 8 Порядку № 615 спеціальний дозвіл надається без проведення аукціону у разі:
— геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки та видобування підземних питних і технічних вод для забезпечення технологічного процесу виробництва та для потреб сільського господарства (п.п. 5);
— геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки та видобування підземних вод для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого господарсько-питного водопостачання (крім виробництва фасованої питної води), за умови, що обсяг видобування підземних вод з водозаборів перевищує 300 куб. м на добу (п.п. 6).
Таким чином, суб’єкт господарювання, який видобуває воду із свердловини для використання її в процесі виробництва, в тому числі в сільському господарстві (напування тварин, полив полів тощо), має обов’язково отримувати такий дозвіл без проведення аукціону.
Водночас суб’єкти господарювання, які використовують підземну воду не в процесі виробництва, а для господарсько-побутових потреб, отримувати такий дозвіл повинні лише у випадку, коли продуктивність водозаборів підземних вод перевищує 300 куб. м на добу. Якщо продуктивність водозаборів не перевищує цю межу, то отримувати такий дозвіл їм не потрібно (ст. 23 Кодексу про надра).
Щоб отримати спеціальний дозвіл, заявник подає в довільній формі заяву разом із пакетом документів, перелік яких зазначено у додатку 1 до Порядку № 615. Рішення про надання такого дозволу приймається протягом 60 днів після надходження заяви.
Зауважимо, що за видачу спеціальних дозволів на користування надрами справляється збір, який не входить до системи оподаткування і стягується відповідно до ст. 34 Кодексу про надра.
3. Ліцензування. На сьогодні відповідно до п.п. 17 ч. 3 ст. 9 Закону про ліцензування ліцензуванню підлягає лише господарська діяльність із централізованого водопостачання та водовідведення. А тому якщо вода використовується для інших потреб, наприклад, для забезпечення процесу виробництва або для потреб сільського господарства, чи для власних господарсько-побутових потреб підприємства, то ліцензію отримувати не потрібно.
4. Держреєстр свердловин. Постановою № 963 передбачено, що з 01.01.13 р. Державна служба геології та надр зобов’язана вести Державний реєстр артезіанських свердловин. До такого реєстру включаються відомості про артезіанські свердловини, у тому числі недіючі, на підставі даних, що містяться у паспортах артезіанських свердловин. Такі паспорти мають складатися за формою, затвердженою спільним рішенням Мінприроди та Мінрегіону (поки ще така форма не затверджена), а їх копії щороку до 1 грудня подаватися до Держгеонадр суб’єктами господарювання, які є власниками або користувачами земельних ділянок, у межах яких розташовані та експлуатуються артезіанські свердловини.
Крім того, передбачено, що водокористувачі мають облаштувати артезіанські свердловини, що експлуатуються, засобами вимірювання об’єму видобутих підземних вод, які пройшли в установленому законодавством порядку державну метрологічну атестацію або повірку.
Збір за спецводокористування
Платниками збору при видобуванні води із свердловини відповідно до п. 323.1 ПКУ є водокористувачі — суб’єкти господарювання, зокрема, й фізичні особи — підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі).
При цьому слід ураховувати, що навіть безпосереднє видобування води із свердловини первинним водокористувачем не вказує на те, що він зобов’язаний сплачувати збір на спецводокористування.
Пояснюється це тим, що відповідно до п. 323.2 та п.п. 324.4.1 ПКУ юрособи та підприємці, які використовують воду виключно для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб*, не повинні сплачувати збір за спецводокористування. Тому первинні водокористувачі (так само, як і вторинні, які отримують воду згідно із договором на водопостачання), які використовують воду виключно для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, звільнені від сплати цього збору.
* Санітарно-гігієнічні потреби — це використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані (п. 323.2 ПКУ).
Крім того, за видобування води із свердловини збір не сплачуватиметься, якщо вода із свердловини використовується, зокрема, для:
— протипожежних потреб (п.п. 324.4.2 ПКУ);
— потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів (п.п. 324.4.3 ПКУ);
— потреб садівницьких та городницьких товариств чи кооперативів (п.п. 325.4.10 ПКУ).
Для Розрахунку суми збору за спецводокористування потрібно знати:
— фактичний обсяг використаної підземної води. Такий обсяг обчислюється водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів (п.п. 326.10 ПКУ). За відсутності вимірювальних приладів обсяг фактично використаної води визначається водокористувачем за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо). У разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх встановлення існує, збір сплачується у двократному розмірі;
— лімітів використання води. Інформацію про розмір лімітів на видобування підземних вод із свердловини суб’єкт господарювання отримує із дозволу на спецводокристування (див. розділ «Дозвільні документи» на с. 33). Зауважимо, що від дотримання чи недотримання лімітів залежить розмір збору за спецводокористування. Так, у разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води збір обчислюється і сплачується у п’ятикратному розмірі (п. 327.1 ПКУ). За відсутності у водокористувача дозволу на спецводокористування збір справляється за весь обсяг використаної води, як за понадлімітне використання (п. 327.3.ПКУ);
— ставки збору (розмір ставки наведено у п.п. 325.2 ПКУ);
— поправочних коефіцієнтів. Поправочний коефіцієнт при видобуванні води із свердловини можуть застосовувати лише житлово-комунальні підприємства (коефіцієнт 0,3).
Що стосується подання звітності зі збору за спецводокористування, то власники свердловини мають подавати Податкову декларацію збору: за спеціальне використання поверхневих та підземних вод; за спеціальне використання поверхневої води теплоелектростанціями з прямоточною системою водопостачання; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод житлово-комунальними підприємствами; за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод для потреб рибництва; за спеціальне використання кар’єрної, шахтної, дренажної води, форма якої затверджена наказом МФУ від 21.12.12 р. № 1403, щокварталу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, до органу ДПС за місцем податкової реєстрації платника збору. Одночасно з поданням декларації до податкового органу подаються також і копії дозволу на спеціальне водокористування, договору на поставку води та статистичної звітності про використання води ф. № 2-ТП (водогосп) (п. 328.7 ПКУ).
Сплачується збір протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання декларації (п. 328.4 ПКУ). Детально про правила заповнення декларації ви можете дізнатися з консультації « Збір за спецводокористування: нюанси звітування за І квартал 2013 року» // «БТ», 2013, № 16, с. 37.
Плата за користування надрами
Користування надрами, в тому числі і для видобування підземних вод, як і спеціальне використання водних ресурсів, є платним (ст. 28 Кодексу про надра). Тому, крім збору за спецводокористування, власники свердловини мають також вносити плату за користування надрами для видобування корисних копалин.
Відповідно до п.п. 263.1.1 ПКУ платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб’єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об’єктом (ділянкою) надр на підставі отриманого спеціального дозволу в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об’єктах (ділянках) надр.
З цього випливає, що сплачувати таку плату мають лише ті суб’єкти господарювання, які отримали спеціальний дозвіл. Особи, яким не потрібно його отримувати, не є платниками цього платежу і, відповідно, не повинні сплачувати плату за користування надрами. Ще раз нагадаємо, що не отримують такий дозвіл лише землевласники або землекористувачі — суб’єкти господарювання, які використовують воду для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 куб. м на добу.
Увага! Податківці з цього приводу мають свою думку. Так, у консультаціях, наведених у розд. 130.01 ЄБПЗ, вони стверджують, що суб’єкти господарювання, які здійснюють видобування підземних вод (незалежно від продуктивності водозаборів підземних вод), є платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин за винятком тих суб’єктів господарювання, які видобувають прісні підземні води з глибини до 20 м (така вода не є об’єктом оподаткування згідно з п.п. «а» п.п. 263.2.3 ПКУ).
Тобто, як бачимо, податківці, визначаючи, чи має сплачувати власник свердловини плату за надра, беруть до уваги лише факт видобування підземних вод і не зважають на наявність чи відсутність спеціального дозволу на здійснення таких дій.
На наш погляд, такий висновок податківців є хибним, оскільки положення п.п. 263.1.1 та п.п. «а» п.п. 263.2.3 ПКУ потрібно розуміти так: сплачувати плату за надра при видобування води із свердловини має лише той суб’єкт господарювання, в якого одночасно виконуються дві умови:
1) отримано спеціальний дозвіл на користування надрами;
2) глибина свердловини, з якої видобувають воду, перевищує 20 метрів.
У зв’язку з цим ми вважаємо, що якщо дозвіл не потрібно отримувати, або його отримано, але глибина свердловини, з якої видобувають прісну підземну воду для власного споживання, не перевищує 20 метрів, то вода, видобута із свердловини, не є об’єктом оподаткування, а суб’єкт господарювання, який видобуває таку воду, не сплачує плату за користування надрами.
Водночас оскільки податківці будуть проти такого підходу, то, щоб довести протилежне, суб’єкту господарювання слід документально довести, що продуктивність водозабору підземних вод не перевищує 300 куб. м за добу.
Зробити це, на нашу думку, можна використовуючи технічну документацію на водозабірну установку (насос). У технічному паспорті на такий прилад виробник обов’язково вказує максимальну продуктивність такого агрегату. І якщо вона не перевищує 300 куб. м на добу, то у сміливого платника є всі підстави спробувати відстояти свою позицію.
Зауважимо, що податківці в окремих своїх консультаціях, а саме при визначенні платника плати за надра у випадку передачі свердловини в оренду, вважають, що визначати платника в такому разі слід на підставі спеціального дозволу. Тому не виключено, що якщо вам вдасться документально підтвердити, що продуктивність водозабору менша за 300 куб. м на добу, то місцеві податківці підтримають таку позицію.
Тим же суб’єктам господарювання, які не бажають сперечатися з податківцями, доведеться сплачувати плату за надра на загальних підставах.
Нагадаємо: для того щоб розрахувати розмір плати, суб’єкт господарювання має відповідно до п.п. 263.7.2 ПКУ скористатися такою формулою:
Пзн = Vф х Сазн х Кпп,
де Пзн — податкові зобов’язання з плати за надра, грн.;
Vф — обсяг видобутої підземної води, куб. м. Визначається обсяг видобутої води платником плати самостійно у журналі обліку видобутих корисних копалин відповідно до вимог затверджених платником схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях;
Сазн — ставки плати за користування надрами визначена в абсолютних значеннях (п. 263.9 ПКУ). Для прісних підземних вод ставка встановлена на 100 куб. м, для інших видів підземної води (мінеральної і промислової) — на 1 куб. м
Кпп — коригуючий коефіцієнт, встановлений у п. 263.10 ПКУ. Для підземних вод він встановлений лише для видобування вуглекислих мінеральних підземних вод (гідрокарбонатних) із свердловин, що не обладнані стаціонарними газовідділювачами.
Розраховувати розмір плати суб’єкти господарювання мають у Податковому розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, форма якої затверджена наказом МФУ від 17.09.12 р. № 1000.
Подається такий розрахунок щокварталу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, до органу ДПС за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини (п.п. 263.11.1 ПКУ).
При цьому у разі якщо місце обліку платника плати не збігається з місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, то такий платник подає також копію податкового розрахунку до контролюючого органу за місцем знаходження такого платника на податковому обліку.
Сплачувати розрахований розмір плати власник свердловини має протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку.
Документи і скорочення статті
ВКУ — Водний кодекс України від 06.06.95 р. № 213/95-ВР.
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI.
Кодекс про надра — Кодекс України про надра від 27.07.94 р. № 132/94-ВР.
Закону про ліцензування — Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.
Постанова № 963 — постанова КМУ «Про затвердження Порядку державного обліку артезіанських свердловин, облаштування їх засобами вимірювання об’єму видобутих підземних вод» від 08.10.12 р. № 963.
Порядок № 615 — Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений постановою КМУ від 30.05.11 р. № 615.
ЄБПЗ — Єдина база податкових знань, розміщена на офіційному сайті Міндоходів (www.minrd.gov.ua/ebpz/)
