Чи можна «дробити» податкову накладну і показувати податковий кредит частинами в різних звітних періодах?
Підприємство на загальній системі оподаткування придбало у серпні 2013 року товар на суму 240000 грн. (у тому числі ПДВ – 40000 грн.). Податкову накладну разом з іншими супровідними документами було отримано в тому самому місяці. Чи можна віднести суму ПДВ до податкового кредиту частинами по 20000 грн. протягом двох місяців — у серпні та у вересні для уникнення від’ємного значення податкових зобов’язань у декларації з ПДВ за серпень 2013 року?
(м. Харків)
Прямої норми, що забороняє дроблення на частини (у різних звітних періодах) суми ПДВ, зазначеної в податковій накладній (ПН), у Податковому кодексі України (далі — ПКУ) немає. Проте поступового формування податкового кредиту (ПК) у декількох звітних періодах на підставі тієї самої ПН теж не передбачено.
Так, згідно з п. 198.3 ПКУ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, установленою п. 193.1 ПКУ, протягом такого звітного періоду.
У формі Реєстру виданих та отриманих податкових накладних (далі — Реєстр), затвердженій наказом МФУ від 17.12.12 р. № 1340, у гр. 3 розділу II «Отримані податкові накладні» вноситься порядковий номер ПН, а у гр. 8 наводиться загальна сума за нею, включаючи суму ПДВ.
Крім того, якщо підприємство самостійно розподіляє суми ПДВ за отриманою ПН між звітними періодами, а контрагент (постачальник товару) вказує всю суму в одному звітному періоді, то така невідповідність виявиться податківцями при звірянні даних звітності з ПДВ. Що, у свою чергу, може викликати підозри в контролерів.
Таким чином, розподіл сум ПДВ за однією ПН на різні звітні періоди формально може розглядатися контролерами як порушення податкового законодавства. За порушення порядку ведення податкового обліку ст. 1631 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від 85 до 170 грн., а за повторне порушення протягом року – від 170 до 255 грн.
Проте в ПКУ можна знайти норми, які дозволяють платнику ПДВ уключати сплачений постачальникам ПДВ частинами.
Так, у п. 198.3 ПКУ право на податковий кредит пов’язане з використанням придбаних товарів/послуг в операціях, що обкладаються ПДВ, у межах господарської
діяльності платника ПДВ. При цьому питання формування ПК залежить не від факту такого використання, а від мети, з якою придбаваються товари/послуги. Якщо придбані товари (їх частину) передбачається використовувати в операціях, які не обкладаються ПДВ, або не в госпдіяльності підприємства, то платник ПДВ не має права формувати щодо таких товарів (їх частини) ПК. У розділі II Реєстру такі операції відображаються у гр. 11 і 12 або гр. 13 і 14, а в декларації з ПДВ – у ряд. 10.2 або 14.1.
Якщо надалі такі товари буде фактично використано в операціях, що обкладаються ПДВ, то платник ПДВ відповідно до п. 198.5 ПКУ має право сформувати ПК на підставі бухгалтерської довідки, складеної до первісно отриманої ПН. Такі суми податкового кредиту відображаються в ряд. 16.5 або 16.6 декларації з ПДВ.
Нагадаємо, що виходячи з вимог п.п. 4.5.5 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість у редакції наказу МФУ від 17.12.12 р. № 1342 при заповненні цих рядків слід ураховувати норми п. 198.6 ПКУ. Тобто положення про те, що право на формування ПК зберігається за платником ПДВ протягом 365 календарних днів з дати складання ПН (для платників, які застосовують касовий метод, — протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка).*
Таким чином, платник ПДВ, який не бажає відразу відображати всю суму ПДВ у складі ПК, може формувати ПК на законних підставах у міру використання придбаних товарів в операціях, що обкладаються ПДВ.
Дар’я КРАВЧЕНКО
* Див. статтю «Нова звітність з ПДВ: універсальні форми на всі випадки» // «БТ», 2013, № 12, с. 9 і Шпаргалку бухгалтера «Заповнення декларації з ПДВ» // «БТ», 2013, № 15, с. 13.
