Теми статей
Обрати теми

Єдиний податок та ЗЕД: що це таке і «з чим його їдять»

Редакція БТ
Стаття

Єдиний податок та ЗЕД: що це таке і «з чим його їдять»

Із кожним роком усе більше суб’єктів господарювання, які обрали спрощену систему оподаткування, намагаються виходити на міжнародний ринок, тобто проводити зовнішньоекономічну діяльність.

Про те, що слід ураховувати єдиноподатнику, щоб здійснювати ЗЕД, поговоримо далі.

Сергій ДЕЦЮРА, податковий експерт, s.detsyura@id.factor.ua 

 

Хто може здійснювати ЗЕД?

Розпочнемо з визначення. Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) — це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами (ст. 1 Закону про ЗЕД).

Суб’єктами ЗЕД виступають, зокрема (ст. 3 Закону про ЗЕД):

фізичні особи  громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і діє­здатність і постійно проживають на території України;

юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, уключаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності, тощо.

Важливо! Усі суб’єкти ЗЕД мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законом, незалежно від форм власності та інших ознак.

Отже, прямої заборони на провадження ЗЕД єдиноподатниками у Законі про ЗЕД не встановлено. Тому всі суб’єкти господарювання як фізичні, так і юридичні особи, мають повне право займатися ЗЕД.

Водночас, якщо йдеться про платників єдиного податку (ЄП), то тут існують певні нюанси. Річ у тім, що перебувати на спрощеній системі оподаткування мають право лише ті суб’єкти господарювання, які дотримуються вимог гл. 1 розд. XIV ПКУ (див. таблицю).

Обмеження щодо ЗЕД для єдиноподатників

Вид обмеження

Суть обмеження

1

2

1) за видами діяльності

Усім єдиноподатникам як юрособам, так і фізособам, зокрема, заборонено:

виробляти, експортувати, імпортувати і продавати підакцизні товари (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів у ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин) (п.п. 3 п.п. 291.5.1 ПКУ). Підакцизними, нагадаємо, є ті товари, на які ПКУ встановлено ставки акцизного податку;

• продавати предмети мистецтва та антикваріату (п.п. 9 п.п. 291.5.1 ПКУ)

2) за формою розрахунків

Усім без винятку єдиноподатникам заборонено здійснювати розрахунки зі своїми покупцями у негрошовій формі (бартер, взаємозалік тощо). Точніше кажучи, за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) дозволено використовувати лише грошову форму розрахунків (п. 291.6 ПКУ)

3) для окремих груп ЄП

 

1) платники ЄП групи 1 мають право займатися виключно роздрібним продажем товарів із торговельних місць на ринках та/або надавати побутові послуги(1) населенню (п.п. 1 п. 291.4 ПКУ). Здійснювати ці види діяльності можна лише на території України;

2) платники ЄП групи 2 можуть здійснювати лише діяльність (п.п. 1 п. 291.4 ПКУ):

• з надання послуг, у тому числі побутових, платникам ЄП та/або населенню;

• з виробництва та/або продажу товарів;

• у сфері ресторанного господарства.

За кордоном платників «українського» ЄП немає, а тому надавати послуги для фірм-нерезидентів платник ЄП групи 2 не може.

Так само платник ЄП групи 2 не може надавати ЗЕД-послуги фізособам-нерезедентам, адже вони не підпадають під визначення терміна «населення». На це звернули увагу податківці у листі Міндоходів від 14.01.14 р. № 464/5/99-99-19-01-01-10, проте визнали, що платник ЄП групи 2 може надавати іноземцям послуги з проживання в готелі (на території України) («БТ», 2014, № 11, с. 8).

Таким чином, платники ЄП групи 2 мають право експортувати лише товари, а от про надання послуг особам, які мешкають за кордоном, доведеться забути.

(1) Перелік таких послуг наведено у п. 291.7 ПКУ

 

Як бачимо, особливі правила для здійснення ЗЕД встановлені лише для ФОП-спрощенців груп 1 та 2. Для єдиноподатників інших груп (3 — 6) таких специфічних умов не існує.

Отже, платники ЄП груп 3— 6 можуть здійснювати ЗЕД як на території України, так і за її межами, але за умови виконання загальних правил перебування на спрощеній системі оподаткування (дотримання граничної межі доходу, проведення розрахунків виключно в грошової формі та здійснення лише тих видів діяльності, які дають права застосовувати спрощену систему оподаткування).

 

Контроль за розрахунками

Єдиноподатники, які впроваджують ЗЕД, мають дотримуватися загальних правил здійснення розрахунків у інвалюті.

Нагадуємо! Під контроль за розрахунками в ЗЕД попадають ЗЕД-операції з експорту з подальшою оплатою (відстроченням платежу) та імпорт з попередньою оплатою (на умовах відстрочення поставки). Суть контролю за такими розрахунками полягає в тому, що:

при експорті на умовах відстрочення платежу виручку резидентів в інвалюті має бути зараховано на валютний рахунок не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (ст. 1 Закону про розрахунки у інвалюті та п. 1 постанови № 453);

при імпорті на умовах відстрочення поставки відстрочення поставки не має перевищувати 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується (ст. 2 Закону про розрахунки у інвалюті та п. 1 постанови № 453).

Важливо! У ст. 1 та 2 Закону про розрахунки у інвалюті вказано інший строк проведення розрахунків у ЗЕД — 180 днів. Та орієнтуватися на нього до 17.05.14 р. не слід («БТ», 2013, № 47, с. 5). Чи будуть «короткі» строки застосовуватися і далі, дізнаємося ближче до закінчення строку їх дії.

Недотримання строків роз­рахунку, встановлених у ст. 1 та 2
Закону про розрахунки в інвалюті,
за експортно-імпортними операціями загрожує резиденту пенею за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в інвалюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості (ст. 4 Закону про розрахунки у інвалюті). При цьому загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Контролювати дотримання цих строків розрахунків мають уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв’язку, які мають генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій (ст. 13 Декрету № 15). Ці організації контролюють виконання правил розрахунків за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через такі організації, а саме вони мають право вимагати та одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в інвалюті, а також про майно, що підлягає декларуванню.

При цьому стягувати пеню з порушників строків розрахунків у ЗЕД органи, які контролюють здійснення таких операцій (банки), не можуть. Це право надано органам доходів і зборів (ч. 5 ст. 4 Закону про розрахунки в інвалюті).

Детально про зняття таких операцій з контролю читайте у «БТ». 2012, № 14, с. 19 та «БТ», 2012, № 23, с. 15.

 

Курсові різниці

Що таке курсова різниця. При здійсненні ЗЕД єдиноподатники отримують дохід у вигляді валютної виручки. Детально про те, які саме доходи включають до оподаткованих, читайте у «БТ», 2013, № 16, с. 17.

Перш за все зазначимо, що дохід, отриманий в інвалюті, як і дохід отриманий у нацвалюті, є доходом єдиноподатника і бере участь у розрахунку податкових зобов’язань та при розрахунку граничної межі доходу, що дає право перебувати на ЄП.

Отриманий дохід у іноземній валюті єдиноподатник-ФОП записує до Книги обліку доходів або Книги обліку доходів і витрат за курсом НБУ, що діє на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ПКУ).

При визначенні дати відображення такого доходу у зв’язку з необхідністю обов’язкового продажу 50 % валютної виручки слід орієнтуватися на дату надходження валюти на розподільчий рахунок. Згодом у доходи буде включено додатну курсову різницю при зараху­ванні решти 50 % валюти на поточний валютний рахунок, а також додатну курсову різницю та різницю, що виникає внаслідок перевищення комерційного курсу над курсом НБУ при продажу 50 % валюти. Докладніше див. статтю «Продаж валюти з розподільчогорахунка: відображаємо в обліку» // «БТ», 2013, № 12, с. 43.

А далі відбувається найцікавіше. Курс інвалюти, яка залишається на рахунках єдиноподатників груп 3—6, коливається, і в результаті цього гривнева вартість однієї й тієї ж кількості інвалюти змінюватиметься. Виникають так звані курсові різниці. Згідно з п. 4 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» курсова різниця — різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах НБУ. Виникає запитання: чи обкладати ЄП дохід, отриманий від зміни курсу інвалюти, що перебуває на рахунках єдиноподатників?

Юрособи. Якщо йдеться про юросіб, то Міндоходів (роз’яснення наведені у категорії 108.4 ЗІР Міндоходів) вважає, що курсові різниці при перерахунку валюти на поточному рахунку в банку є доходом ЮО-ЄП у сумі додатної курсової різниці від перерахунку залишків інвалюти. Величина від’ємної курсової різниці від перерахунку залишків інвалюти не зменшує дохід.

Нюанс. Ми не згодні з такою позицією податківців і вважаємо, що у дохід при перерахунку валюти на кінець кварталу додатні курсові різниці включатися не повинні. Але, на жаль, щоб довести це податківцям, доведеться йти до суду. Тому, якщо «ціна питання» невисока, або ж ви не бачите сенсу сперечатися з податківцями, то можна дотриматися вимог контролерів та обкласти ЄП курсові різниці, відображені в бухобліку.

Для тих, кого суперечки із податківцями не лякають, наведомо наші аргументи:

• по-перше, при переоцінці валюти жодного руху грошових коштів на рахунку не відбувається (у власності юрособи перебуває одна й та сама кількість інвалюти). А оскільки грошові кошти на підприємство не надходять, отже, грошового доходу у нього немає;

• по-друге, позитивна курсова різниця не може вважатися негрошовим доходом єдиноподатника. Адже вона не є ні безоплатно отриманими товарами, ні кредиторською заборгованістю, за якою минув строк позовної давності (згідно з пп. 292.1 і 292.3 ПКУ негрошовим доходом єдиноподатника можуть бути лише два види надходжень: безоплатні товари та минулі борги);

• по-третє, валюта обкладається ЄП у момент її зарахування на рахунок єдиноподатника — за курсом НБУ на дату зарахування (п. 292.5 ПКУ). Крім того, при продажу валюти у дохід слід уключити додатну різницю, що виникає при продажу валюти, оскільки в цей час надходять гроші, частину з яких унаслідок різниці в курсах (комерційного курсу, за яким продано валюту, та курсу НБУ, за яким були визнані доходи) не враховано у складі доходу.

Фізособи. Що ж стосується ФОП-ЄП, то тут ситуація зовсім інша. Так, податківці (консультація наведена у категорії 107.4 ЗІР Міндоходів) визнали, що курсова різниця, яка виникає при перерахунку операцій, виражених в інвалюті, не є доходом ФОП-ЄП. Річ у тім, що ФОП-ЄП не ведуть бухгалтерський облік, а тому на поточному рахунку перерахунок інвалюти не здійс­нюють. Ми повністю згодні з позицією податків.

«Продажна» різниця. А от ситуація із продажем валюти у ФОП-ЄП така, як і у ЮР-ЄП. Міндоходів наполягає (консультація наведена у категорії 107.04 ЗІР Міндоходів), що при продажу валюти ФОП-ЄП до оподаткованого доходу враховується сума «позитивної курсової різниці» від продажу такої інвалюти. Від’ємна курсова різниця на розмір бази оподаткування не впливає. Аргументують податківці це тим, що при продажу валюти ФОП-ЄП отримує у нацвалюті більше коштів, ніж було першочергово зазначено при отриманні виручки. Від себе додамо, що тут контролери переплутали поняття.

Звісно, йдеться не про курсову різницю у «класичному» розумінні відповідно до П(С)БО 21, а про різницю між сумою отриманих коштів у гривні (за комерційним курсом) та сумою відображених доходів (за курсом НБУ на дату отримання валютної виручки).

 

Інтернет-експорт та ЄП

Ще одним доволі цікавим аспектом ЗЕД є інтернет-експорт. Займатися таким видом ЗЕД ПКУ єдиноподатникам не заборонено. З цим також погоджуються і податківці (лист ДПСУ від 11.12.12 р. № 11229/0/71-12/15-2217Є та консультацію у категорії 107.01 ЗІР Міндоходів).

Водночас, щоб безпечно займатися інтернет-торгівлею з іноземцями, єдиноподатник має дотримуватися таких умов:

1) експортувати лише ті товари, які не є підакцизними та не віднесені до предметів мистецтва та антикваріату (пп. 3 і 9 п.п. 291.5.1 ПКУ);

2) не можна проводити розрахунки через популярні систем електронних грошей (WebMoney Transfer, Інтернет.Гроші, UkrMoney, RBKMoney, Яндекс. Гроші, QIWI, E-gold. тощо). На цьому наполягають і податківці (категорія 107.04 ЗІР Міндоходів).

Аргументують вони це тим, що розрахунок електронними грошима не є грошовими розрахунками (детально про це у «БТ», 2014, № 6, с. 24), а отже, порушує умови перебування на ЄП. Крім того, електронні гроші не можна прирівняти до грошової одиниці України (лист НБУ від 07.07.13 р. № 25-112/6750).

У цьому випадку найбільш оптимально для єдиноподатника — отримувати оплату в безготівковій формі на свій розрахунковий рахунок.

Про те, що загрожує єдиноподатнику при використанні при розрахунках електронних грошей, читайте у «БТ», 2014, № 6, с. 45;

3) без перешкод реалізувати товари і послуги можуть лише єдиноподатники груп 3— 6. При цьому ставати платником ПДВ чи ні — це вже як кому більше до вподоби або кому як більше потрібно.

Якщо ж ви платник групи 1 то до інтернет-торгів вам взагалі зась. А перебуваючи у групі 2, можна торгувати товарами, а от надавати послугу, на жаль, заборонено.

Висновки

  • Платникам ЄП групи 1 взагалі займатися ЗЕД заборонено, а платники ЄП групи 2 можуть експортувати лише товари, а от надавати послуг особам, які мешкають за кордоном, не можна.

  • Курсові різниці при перерахунку інвалюти, що зберігається на поточних рахунках, є доходом ЮО-ЄП у сумі додатної курсової різниці від перерахунку її залишків. А от у ФОП-ЄП курсові різниці не є доходом.

  • Позитивна різниця від продажу валюти у ФОП-ЄП, як і у ЮР-ЄП уключається до оподаткованого доходу, від’ємна — не впливає на базу для обкладення ЄП.

Документи статті

Декрет № 15 — Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93.

Закон про ЗЕД — Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959-XII

Закон про розрахунки в інвалюті — Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.94 р. № 185/94-ВР.

Постанова № 453 — постанова Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.11.13 р. № 453

Інструкція з контролю за ЗЕД-операціями — Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджена постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. № 136.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі