(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 30
  • № 29
  • № 28
  • № 27
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
19/19
Бухгалтерський тиждень
Бухгалтерський тиждень
Серпень , 2014/№ 31

Ви запитували на вебінарі (ч. 1)

Так, часи змінюються. Так, старий і приємний для багатьох формат спілкування з нами на семінарах пішов у минуле. Так, гору беруть нові технології, не всім ще звичні. Добре це чи погано? Цифри говорять самі за себе. За чисельністю «віртуальних» відвідувачів наш вебінар, присвячений Дню бухгалтера, у рази випередив семінар «старого формату». Отже, такі вебінари незабаром стануть доброю традицією. Як і підготовка за їх підсумками тематичних номерів із відповідями на ваші запитання. Їх на вебінарі було поставлено дуже багато, в один номер усі не вмістити. Тому сьогодні перша частина, а в наступному номері — друга.

Податок на прибуток

Запитання

Відповідь

Нематеріальні активи

Новостворене підприємство розробляє технічні умови на свою продукцію. Акти про надання відповідних послуг сторонніми організаціями оформлені 30.06.14 р. Технічні умови отримані, строк їх дії — 5 років. Підприємство розташоване у Донецькій області, тому не відомо, коли почнеться випуск продукції та чи буде випускатись така продукція. Коли вводити в експлуатацію такий нематеріальний актив? Який строк служби встановити (після 30.06.19 р. ці ТУ не будуть діяти)?

І в бухгалтерському, і в податковому обліку технічні умови можна віднести до нематеріальних активів (п.п. 14.1.120 ПКУ, П(С)БО 8). Адже підприємство несе витрати на їх розробку для подальшого випуску продукції.

Вводити в експлуатацію такий об’єкт варто з моменту, коли підприємство отримало право власності на нього, тобто з 30.06.14 р. Хоч такий об’єкт поки ще не використовується (немає випуску продукції), але його моральне старіння вже почалося, бо строк дії ТУ обмежений (5 років).

Строк корисного використання потрібно встановити відповідно до правовстановлюючого документа (5 років). Цей строк цілком вписується у строки, передбачені у п.п. 145.1.1 ПКУ.

У податковому обліку включати до витрат суми амортизації такого об’єкта небезпечно, адже він ще не використовується у господарській діяльності.

У такій ситуації безпечніше встановити у податковому обліку виробничий метод амортизації на цей об’єкт. Нараховувати амортизацію ви почнете з того періоду, в якому почнете випускати продукцію за цими технічними умовами. Для уніфікації бухгалтерського та податкового обліку доцільно встановити такий же метод амортизації і в бухобліку.

Якщо термін дії техумов закінчиться, а продукцію ви так і не почнете випускати, то в бухобліку спишете їх залишкову вартість на витрати.

В податковому обліку ця операція не вплине на оподатковуваний прибуток (пройде повз витрати)

Курсові різниці

Як відображати в податковому обліку курсову різницю за «транзитними» сумами при здійсненні ТЕО?

Профільний п.п. 153.1.3 ПКУ, який регламентує порядок визначення курсових різниць та відображення їх у складі доходів/витрат, відсилає нас до П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів». При цьому йдеться про курсові різниці, які виникають при перерахунку:

• операцій, виражених в іноземній валюті;

• заборгованості;

• іноземної валюти.

Як бачите, жодних згадок про те, що курсові різниці потрібно розраховувати лише за операціями, які впливають на доходи чи витрати, немає. Отже, курсові різниці потрібно нараховувати і за «транзитними» сумами.

Залежно від того, «пощастить» вам чи ні: прибуток (позитивне значення курсових різниць) враховується у складі доходів, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) — у складі витрат

Перша подія — надходження імпортного товару за тимчасовою МД (податки і платежі за такою МД сплачені). Товар надходить у вільний обіг (можна продавати). Через місяць оформлена остаточна МД. За яким курсом визначати собівартість такого товару (на дату тимчасової чи остаточної МД)?

Тимчасову МД оформлюють у випадку, коли декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення МД у звичайному порядку (ч. 1 ст. 260 МКУ). При цьому для розрахунку митних платежів застосовується «нічний курс», що діє на 0 годин дня подання МД (ст. 31, ч. 3 ст. 260 МКУ).

Після того, як декларант з’ясує точні дані про імпортовані товари (але не пізніше строків, установлених у МКУ), він зобов’язаний подати додаткову МД, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою МД (ч. 1 ст. 261 МКУ).

Додаткова МД заповнюється за загальними правилами (лист Держмитслужби України від 13.08.12 р. № 12/2-12.2/2561-ЕП). Отже, і курс валюти у додатковій МД потрібно вказувати за загальними правилами. Якщо додатково надані відомості стали підставою для перерахунку митних платежів, то їх вказують у графі 47 додаткової МД окремими рядками:

• митні платежі, нараховані за звичайною МД;

• митні платежі, нараховані за додатковою МД;

• вказується різниця між сумами таких платежів, що підлягає сплаті або поверненню.

Отже, за додатковою МД платник фактично:

1) або додатково декларує частину раніше ввезених товарів, яка не потрапила до тимчасової МД (відповідно, доплачує митні платежі);

2) або зменшує кількість ввезених товарів (має право отримати зайво сплачені платежі);

3) або кількість товарів не змінюється (коригуються інші параметри товарів, які можуть вплинути на розмір митних платежів).

У першому випадку ввезення товарів задеклароване частинами у двох документах (у тимчасовій МД та у додатковій МД). При цьому в кожному із цих документів застосовується свій курс валюти до тієї кількості товарів, яка була оформлена цим документом. Щоб визначити собівартість товару, імпортованого таким чином, потрібно скласти показники обох МД.

У другому і третьому випадках собівартість увезеного товару визначаємо за тимчасовою МД, адже надалі його кількість не змінюється або зменшується

П(С)БО 21 поки що не змінено. Підприємство використовує курс після 14:00 поточного дня при перерахунку в момент оплати і на дату балансу. Чи буде це порушенням, адже ПКУ напряму відсилає до цього П(С)БО при розрахунку курсових різниць?

Дійсно, чинні правила бухобліку поки що не пристосовані до зміни курсу валюти протягом дня.

При визначенні митних платежів бази оподаткування для ПДВ та акцизного податку на законодавчому рівні легалізоване застосування «нічного» курсу (ст. 391, п. 190.1, п.п. 191.1.3, пп. 214.2 та 218.2 ПКУ).

Контролери рекомендують застосовувати «нічний» курс для визначення бази оподаткування і для інших податків (листи Міндоходів від 10.04.14 р. № 8414/7/99-99-19-03-01-17 // «БТ», 2014, № 17, с. 9; від 08.05.14 р. № 8180/6/99-99-19-03-02-16 // «БТ», 2014, № 22, с. 5). Однак це лише рекомендації, до яких варто дослухатись, але робити це не обов’язково.

ІІснує декілька варіантів застосування курсу НБУ в обліку з податку на прибуток і в бухобліку: за «нічним» курсом, за «точним» курсом, за «денним» курсом (детальну інформацію ви знайдете у «БТ», 2014, № 18, с. 13). Кожному з цих варіантів притаманні свої плюси та мінуси, але «згорнуті» результати в них виходять однаковими.

Увага! Найбезпечнішим ми вважаємо варіант із «нічним» курсом, бо він ґрунтується на аналогії з податковим обліком.

Тобто для визначення сум податків, доходів та витрат у податковому обліку протягом усієї доби використовуємо курс, що діяв на 0 годин відповідної доби (так званий «учорашній»/«нічний» курс).

Як виняток із цього правила, при визначенні курсових різниць на дату балансу (не плутати з визначенням курсових різниць на дату операції, де використовуємо «вчорашній»/«нічний» курс) зараз можна/логічно використовувати так званий «денний курс» (курс «після 14:00 поточного дня»). До цього нас підштовхує проект змін до П(С)БО 21, який розміщено на сайті Мінфіну (http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=399250) і про який Мінфін говорив у своєму листі від 14.05.14 р. № 31-08410-07-27-11387 // «БТ», 2014, № 24, с. 9.

Але ще раз підкреслимо: поки що відповідні вимоги належним чином не закріплено. Тому говорити, що підприємство щось порушує, не можна

Експортна операція, 100 % передоплата. За яким курсом долара обчислювати дохід — за сьогоднішнім чи «нічним» учорашнім, якщо виписка банку — сьогоднішній курс?

Виходячи з роз’яснень офіційних органів, у цьому випадку слід використовувати курс НБУ, встановлений у першій половині дня, тобто той, що діє до 14:00 (так званий нічний курс).

Стосовно обліку з податку на прибуток про це зазначалося в листах Міндоходів України від 08.05.14 р. № 8180/6/99-99-19-03-02-16 // «БТ», 2014, № 22, с. 5; від 10.04.2014 р. № 8414/7/99-99-19-03-01-17 // «БТ», 2014, № 17, с. 9.

Щодо бухгалтерського обліку, то в /font>листі МФУ від 14.05.14 р. № 31-08410-07-27-11387 // «БТ», 2014, № 24, с. 9 рекомендувалося орієнтуватися в цьому питанні на Проект змін до П(С)БО 21 (див. вище), відповідно до якого сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, отримана від інших осіб у рахунок платежів для постачання готової продукції, інших активів, виконання робіт та послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на кінець робочого дня, який передував даті отримання авансу. Тобто також логічно використовувати «нічний» курс

За яким курсом (долар США) у бухгалтерському та податковому обліку (річна декларація) перерахувати Дт сальдо за рахунком 46 «Неоплачений капітал» на дату балансу, а саме на 31.03.14 р. і на 30.06.14 р.?

Чи потрібно при складанні балансу робити переоцінку валютної заборгованості засновника за рахунком 46 «Неоплачений капітал» і субрахунком 401 «Статутний капітал»?

Виходячи з листа МФУ від 14.05.14 р. № 31-08410-07-27-11387 // «БТ», 2014, № 24, с. 9, при перерахунку необхідно орієнтуватися на Проект змін до П(С)БО 21 (див. вище), згідно з яким на дату балансу курсові різниці за монетарними статтями в іноземній валюті відображають із використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу (тобто за курсом, що діє з 14:00 дати балансу — так званий денний курс). Тож у вашому випадку це курс на другу половину 30.06.14 р. (11,823346 грн. за долар). Із курсом на 31.03.14 р. проблем взагалі немає, оскільки Положення № 496, яким було запроваджено два курси, набрало чинності з 04.04.14 р. Тобто станом на 31.03.14 р. діяв ще один курс (10,9546 грн. за 1 долар).

Валютна заборгованість засновника за рахунком 46 «Неоплачений капітал» у частині погашення внесків до статутного капіталу належить до монетарної статті й підлягає перерахунку на дату балансу та на дату здійснення господарської операції. На це звернув увагу і Мінфін у листі від 20.08.12 р. № 31-08410-07-25/20605 // «БТ», 2012, № 40, с. 9. Аналогічні правила діють у податковому обліку (див. консультацію в категорії 102.13 ЗІР Міндоходів).

Нюанс: такі курсові різниці відображають кореспонденцією із субрахунком 423 «Накопичені курсові різниці» (п. 8 П(С)БО 21).

За субрахунком 401 «Статутний капітал» курсові різниці не нараховують, оскільки тут немає монетарної заборгованості. Згідно з Інструкцією № 291 сальдо субрахунку 401 має відповідати розміру статутного капіталу, зафіксованому в установчих документах.

Внесок оцінюється й фіксується у статутних документах у грошовій одиниці України за курсом НБУ і не підлягає переоцінці в подальшому у зв’язку зі зміною курсу іноземних валют, що підтвердив і Мінфін у згаданому листі.

На те, що за іноземними інвестиціями курсові різниці не підлягають перерахунку, вказали і податківці у відповіді на запитання 7 в Узагальнюючій податковій консультації щодо визначення курсових різниць від перерахунку операцій в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти, затвердженої наказом ДПСУ від 05.07.12 р. № 574 // «БТ», 2012, № 30, с. 6

Підкажіть, який курс брати до обліку операції придбання валюти, якщо банк дає виписку за сьогоднішнім вечірнім курсом. Це ж первинний документ!

За роз’ясненнями офіційних органів, у цьому випадку застосовують курс, установлений на першу половину дня, тобто той, що діє до 14:00 (так званий нічний курс) (див. листи Міндоходів України від 08.05.14 р. № 8180/6/99-99-19-03-02-16 // «БТ», 2014, № 22, с. 5; МФУ від 14.05.14 р. № 31-08410-07-27-11387 // «БТ», 2014, № 24, с. 9).

Виписка банку, насправді, не є первинним документом, вона є регістром аналітичного обліку, який містить записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Дійсно, виписка може бути використана як документ, що підтверджує суму витрат на оплату банківських послуг із розрахунково-касового обслуговування, за умови зазначення в ній інформації про надання банком таких послуг, сум операцій та заповнення обов’язкових реквізитів (див. Узагальнюючу податкову консультацію щодо використання банківських виписок як первинних документів, затверджену наказом ДПСУ від 05.07.12 р. № 583 // «БТ», 2012, № 30, с. 8).

Проте в цьому випадку з виписки «братиметься» тільки доларовий еквівалент. Бентежити це не повинно, оскільки можливість такої «розбіжності» допускають і контролюючі органи

В один день два придбання валюти: перше за курсом на 0 годин, друге — за сьогоднішнім. Обидва перераховані за сьогоднішнім курсом (згідно з випискою банку). Як правильно відобразити в бухгалтерському та податковому обліку?

У бухгалтерському та податковому обліку в цьому випадку використовують курс, установлений на 0 годин дня, тобто до 14:00 (так званий «нічний» курс) (див. листи Міндоходів України від 08.05.14 р. № 8180/6/99-99-19-03-02-16 // «БТ», 2014, № 22, с. 5, МФУ від 14.05.14 р. № 31-08410-07-27-11387 // «БТ», 2014, № 24, с. 9).

Питання відображення операцій придбання валюти розглядалися в статтях «Валютне»: розрахунок курсових різниць на новий лад та збір до ПФУ» // «БТ», 2014, № 16, с. 20 і «Два курси Нацбанку за день: чи варто ускладнювати собі життя?» // «БТ», 2014, № 18, с. 13

15.04.14 р. НБУ прийняв постанову про відкликання ліцензії та ліквідацію банку «Даніель». У нашого підприємства на рахунку залишилася неповернена валюта (долари США). Як нараховувати курсові різниці? Адже це дохід підприємства, а ми, навпаки, зазнали збитків. Чи можна віднести на збитки?

Валюта, що залишилася на рахунку в банку «Даніель», може бути кваліфікована як сумнівна заборгованість, а саме — як поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником (п. 4 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»).

На думку Мінфіну, викладену в листі від 18.10.10 р. № 31-34020-20-10/28202, у разі визнання підприємством заборгованості банку за грошовими коштами сумнівною, суму такої заборгованості відображають за кредитом рахунка 31 «Рахунки в банках» і дебетом рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами».

Причому тут слід виходити з того, що підприємство вже не зможе отримати свої кошти саме в іноземній валюті. Згідно з п. 4.21 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.12 р. № 2, вимога, заявлена в іноземній валюті, включається до реєстру вимог у національній валюті в сумі, визначеній за офіційним курсом, установленим НБУ на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до постанови Правління НБУ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ДАНІЕЛЬ» від 15.04.14 р. № 217 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 16.04.14 р. № 29 про початок здійснення процедури ліквідації.

Таким чином, заборгованість банку станом на 15.04.14 р. уже не є вираженою в іноземній валюті, і в обліку її слід зафіксувати за курсом НБУ до долара, що діяв у першій половині дня 15.04.14 р. (за курсом 11,764521 грн. за 1 долар).

Це необхідно підтвердити бухгалтерською довідкою, у якій зазначити таке: «У зв’язку з ліквідацією банку «Даніель» кошти в іноземній валюті в сумі ____ доларів кваліфікуються як сумнівна заборгованість банку в національній валюті. Відповідно до листа Мінфіну від 18.10.10 р. № 31-34020-20-10/28202 така заборгованість відображається на субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» і не є заборгованістю в іноземній валюті. Ця заборгованість фіксується в обліку за курсом на 15.04.14 р. (11,764521 грн. за 1 долар) і становить суму _____ грн. Курсові різниці в бухгалтерському та податковому обліку на зазначену заборгованість з 15.04.14 р. не нараховуються»

 

Запитання

Відповідь

Авансові внески

Чи можна на авансовий внесок, сплачений у березні 2014 р., зменшити податок на прибуток у декларації за перше півріччя 2014 року?

Наскільки можна зрозуміти із запитання, ідеться про ситуацію, коли платник податків, який сплачує авансовий внесок, за підсумками I кварталу 2014 р. не отримав прибуток або отримав збиток і подав податкову декларацію за I квартал 2014 р. Такий платник податків відповідно до п. 57.1 ПКУ авансові внески у II — IV кварталах звітного (податкового) року не сплачує, а податкові зобов’язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками I півріччя, трьох кварталів та за рік.

У цьому випадку ви маєте право зазначити в декларації за I півріччя суму нарахованих (!), а не сплачених авансових внесків за березень 2014 р. Такі внески відображають у ряд. 13.7 «Сума нарахованого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1 статті 57 глави 4 розділу II та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України4» додатка П до декларації. Це підтвердили і податківці у відповіді на запитання 11 в УПК № 698.

При цьому жодних обмежень у частині відображення зазначених сум немає. Зокрема, сума авансів у ряд. 13.7 додатка ЗП може перевищувати суму податку на прибуток за I півріччя 2014 р., і тоді в ряд. 14 «Податок на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 10 + рядок 11 + рядок 12 - рядок 13)» декларації стоятиме значення зі знаком «-». Таку ситуацію допускають і податківці (див. консультацію в категорії 102.30.03 ЗІР Міндоходів).

Фірма на загальній системі оподаткування. У річній декларації з прибутку за 2012 р. у ряд. 34 було зроблено розрахунок авансових внесків. Протягом 2013 р. авансові внески сплачувалися. У річній декларації за 2013 р. у ряд. 07 (об’єкт оподаткування) стояв 0. У ряд. 13 стояла сума авансових внесків. А після подання декларації за 2013 р. була подана уточнююча декларація за 2012 р., в якій у ряд. 34 зазначено 0. Відповідно, у картці ДПІ задвоїлися авансові внески. Уточнену декларацію за 2013 р. фірма подати не встигла, почалася документальна перевірка. За підсумками документальної перевірки винесено податкове повідомлення-рішення про зняття задвоєних авансових внесків та накладено штрафні санкції на суму цих внесків. Чи правомірне накладення штрафних санкцій?

Ми вважаємо, що в цьому випадку штрафні санкції застосовані неправомірно. У вашій ситуації «зняття» авансових внесків через уточнюючу декларацію за 2012 р. призвело до того, що авансові внески не повинні були зазначатися в ряд. 13 декларації за 2013 р.

Відповідно, на суму таких авансів не повинен був зменшуватися показник ряд. 14 декларації «Податок на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 10 + рядок 11 + рядок 12 - рядок 13)».

Але! Із запитання випливає, що у «виправленій» ситуації цей показник у вас дорівнював би 0, оскільки об’єкт оподаткування дорівнює 0. У «невиправленій» ситуації податок на прибуток у вас вийшов від’ємним (у ряд. 14 був відображений показник зі знаком «-»).

Однак у будь-якому разі податкове зобов’язання з податку на прибуток за 2013 р. у вас не виникло, тому говорити про заниження податкового зобов’язання не можна.

А штрафи за п. 123.1 ПКУ, які, судячи з усього, були до вас застосовані, накладаються, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми ПДВ. Оскільки у вас донарахованих податкових зобов’язань немає, то таке неправильне рішення про нарахування штрафних санкцій можна оскаржити в адміністративному або судовому порядку (ст. 56 ПКУ)

 

Запитання

Відповідь

Придбання/списання ПММ

Укладаємо договір із придбання ПММ, нам видають талони, водії їх здають при заправці й отримують квитанції. Чи повинен продавець ПММ видавати ще й видаткову накладну? Чи має значення для податкової кількість (норми витрати) використаного палива?

Усе залежить від умов договору, але в загальному випадку обов’язку з надання видаткової накладної у продавця ПММ немає.

Талон є спеціальним талоном, придбаним на умовах та за відпускною ціною встановленого номіналу, який підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості ПММ певного найменування та марки, зазначених на ньому (розділ 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінтрансу, Держспоживстандарту від 20.05.08 р. № 281/171/578/155). Тобто талон — це документ, який підтверджує право на отримання покупцем палива.

Увага. Податківці наполягають на тому, що при відпуску ПММ за талонами необхідно оформляти чек РРО із зазначенням у ньому форми оплати, а саме: «талон» (див. консультацію в категорії 109.02 ЗІР Міндоходів). Такий чек і буде документом, який підтверджує факт отримання палива за талоном.

Що стосується норм на ПММ, то контролери не перший рік наполягають на тому, що до складу податкових уключаються витрати на ПММ у межах, установлених у Нормах витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Мінтрансу України від 10.02.98 р. № 43 (див. консультацію в категорії 102.07.20 ЗІР Міндоходів).

Проте деяким платникам у судовому порядку вдавалося обстояти право на податкові витрати й у розмірах, що перевищують зазначені норми (див. ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.12.13 р. у справі № 805/10769/13-а; http://reyestr.court.gov.ua/Review/35844063). На це звертають увагу і податківці (лист ДПІ Головного управління Міндоходів у Донецької області від 25.02.14 р. № 3938/10/05-63-06-3). Але в разі обрання такого варіанта слід бути готовим до судових розглядів

Оренда, виправлення помилок

Згідно з ПКУ послуги оренди включаються до витрат у тому періоді, в якому вони надані. Ми, юридична особа, беремо в оренду у свого директора приміщення (він просто фізична особа, пов’язана з нами, і наш засновник; сума операції до 1000 грн.). Ситуація — ми не сплатили за нього ПДФО 15 % у грудні, тому суму грудневої оренди провели в січні за бухгалтерським обліком. А до декларації з податку на прибуток уключили за 2013 рік. Це штрафуватиметься або зніматиметься з витрат із прибутку? І ще одне запитання: знайшла арифметичну помилку в себе у фінансовій звітності та в розрахунку із прибутку (відповідно, у декларації з прибутку): двічі включила одну і ту саму суму. Як це виправляється: поточним періодом чи уточнюючою декларацією?

Запитання 1. Факт відображення орендної плати в бухгалтерському обліку сам по собі на нарахування податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) не впливає. Можна припустити, що ви вирішили проблему з ПДФО шляхом оформлення акта наданих орендних послуг за грудень у січні 2014 р. У цьому випадку в бухгалтерському обліку орендна плата за грудень може бути відображена в січні, оскільки у грудні був відсутній підтвердний первинний документ (ч. 1 ст. 9 Закону про бухоблік).

Але без підтвердного документа в підприємства немає права і на податкові витрати (п. 138.2 ПКУ), тому груднева орендна плата не могла бути відображена в Податковій декларації з податку на прибуток (далі — декларація) за 2013 р. Відповідно, «передчасне» відображення таких витрат призведе до заниження податку на прибуток із нарахуванням штрафних санкцій. Для уникнення цих штрафів підприємству краще самостійно виправити помилку шляхом подання уточнюючої декларації за 2013 р.

Утім, можна піти й іншим шляхом. Акт наданих орендних послуг за грудень 2013 р. можна скласти, скажімо, 30.12.13 р.

Згідно з п.п. 170.1.4 ПКУ доходи від надання об’єкта нерухомості в оренду обкладаються ПДФО податковим агентом (у цьому випадку — орендарем) під час їх виплати. Відповідно до п.п. 168.1.5 ПКУ, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податків, то ПДФО підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, установлені ПКУ для місячного податкового періоду. Таким чином, ПДФО сплачується у цьому випадку не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу. Це підтверджують і податківці в консультації з категорії 103.07 ЗІР Міндоходів. Тобто ви могли перерахувати ПДФО з орендної плати за грудень не пізніше за 30.01.14 р. Якщо ви «уклалися» в ці строки, то акт можна датувати і груднем. Тоді декларацію виправляти не доведеться. У бухгалтерському обліку «пройде» певне нестикування, але це не «штрафонебезпечно».

Запитання 2. Що стосується другого запитання, то є два варіанти виправлення помилок, допущених у декларації:

варіант 1 — подати уточнюючу декларацію (абз. «а» п. 50.1 ПКУ);

варіант 2 — відобразити виправлення в поточній декларації шляхом заповнення додатка ВП (абз. «б» п. 50.1 ПКУ).

Майте на увазі: якщо помилки не призвели до заниження податкового зобов’язання, то варіант їх виправлення не має принципового значення. А от у разі заниження податку на прибуток від способу виправлення залежить сума самоштрафу й пені. З метою мінімізації цих платежів підприємству допущені в декларації помилки краще виправляти шляхом подання уточнюючої декларації.

Для довідки. Детально про виправлення помилок в обліку з податку на прибуток можна прочитати у статтях «Прибуткові» помилки: виправляємо разом» // «БТ», 2014, № 22, с. 12, «Виправляємо «прибуткові» помилки на прикладах» // «БТ», 2014, № 22, с. 16, «Виправлення «авансових» помилок у декларації з податку на прибуток за 2013 рік» // «БТ», 2014, № 25, с. 17. Про виправлення помилок у бухгалтерському обліку — у статті «Помилки у фінансовій звітності: особливості виправлення» // «БТ», 2010, № 47, с. 21

Представницькі витрати

Чи можна віднести до витрат прийом представника засновника (готель, харчування, транспорт), якщо він приїхав для оформлення й отримання автомобіля, який передається засновнику (юридичній особі) в безоплатне користування (позичку)?

Відображати в обліку з податку на прибуток такі витрати небезпечно. Їх можна віднести до представницьких витрат, визначення яких надане тільки стосовно бюджетних організацій у Нормах № 1026.

У п. 2 Норм № 1026 представницькі витрати визначені як витрати бюджетних установ на прийом та обслуговування іноземних представників і делегацій, які прибули на запрошення для проведення переговорів із метою здійснення міжнародних зв’язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва.

До представницьких витрат належать витрати, пов’язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті установи, оплатою номерів у готелях.

І хоча тут ідеться про іноземні делегації, податківці допускають можливість здійснення представницьких витрат і щодо вітчизняних делегацій.

Увага. Але головна умова, яка потрібна для відображення таких витрат у податковому обліку, — це підтвердження їх зв’язку з господарською діяльністю (див. листи ДПСУ від 22.11.12 р. № 5743/0/61-12/15-1415, Міндоходів України від 25.10.13 р. № 14054/6/99-99-19-03-02-15 // «БТ», 2014, № 20, с. 6, консультацію в категорії 102.07.20 ЗІР Міндоходів). А у вашій ситуації саме такий зв’язок відсутній, оскільки підприємство не отримає доходу від надання автомобіля в позичку.

Майте на увазі: витрачені на прийом грошові кошти, видані в підзвіт фізособі, у цьому випадку обкладаються ПДФО із застосуванням «натурального» коефіцієнта (див. лист ДПСУ від 22.11.12 р. № 5743/0/61-12/15-1415, консультацію в категорії 103.02 ЗІР Міндоходів)

Тимчасова відсутність діяльності та витрати

Реалізація послуг була тільки у червні 2014 р. Останнім часом не було. Які витрати в податковому обліку враховувати, а які ні. Наприклад, зарплата фахівців із січня по травень 2014 р. та з липня і до кінця року?

У вашій ситуації має місце простій. У ПКУ немає прямої норми, що приписує включати витрати в період простою до складу будь-яких витрат, але немає і будь-якого обмеження щодо їх відображення.

Ми вважаємо, що такі витрати можна включити до складу податкових, оскільки вони виникли у процесі провадження підприємством своєї господарської діяльності, — «простійні» виплати підприємство вимушене нести з метою забезпечення роботи підприємства в майбутньому. Підставою для цього є п.п. 138.12.2 ПКУ, відповідно до якого до складу інших витрат, зокрема, включаються «інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат».

Податківці також підтверджують можливість відображення деяких простійних виплат у складі податкових витрат, зокрема, йдеться про заробітну плату працівників, нараховану за час простою (див. консультацію в категорії 102.07.17 ЗІР Міндоходів).

Зауважимо, що підприємство має право і на податкові витрати з амортизації основних засобів, оскільки період простою не наведено в числі обставин, при настанні яких вона припиняє нараховуватися на об’єкт основних засобів (п.п. 145.1.2 ПКУ). Тому, якщо виведення з експлуатації об’єктів основних засобів за зазначеними підставами не проводилося, то і при тимчасовому їх невикористанні у зв’язку із простоєм амортизація продовжує нараховуватися. І хоча податківці наполягають на необхідності виведення з експлуатації об’єкта основних засобів, що «простоює» (див. консультації в категорії 102.09.01 ЗІР Міндоходів), законодавчих підстав для цього немає. Такі питання підприємство вирішує за власним розсудом.

Про порядок відображення в обліку «простійних» виплат можна прочитати в матеріалах «Витрати в період простою: особливості відображення в обліку з податку на прибуток» // «БТ», 2012, № 17, с. 14, «Основні засоби простоюють: чи нараховувати амортизацію?» // «БТ», 2013, № 38, с. 47, «Припинили діяльність: що потрібно робити і чого можна не робити» // «БТ», 2014, № 10, с. 31.

Пайова участь

Підприємство перерахувало до сільради 10 % від проектної вартості реконструкції виробничого приміщення на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури. Якими документами закривається платіж (є договір, додаткова угода на розрахунок пайової участі)? І до яких витрат віднести?

Для «закриття» заборгованості достатньо мати в наявності договір про пайову участь, укладений з органом місцевого самоврядування. Цей платіж проводиться згідно зі ст. 40 Закону № 3038.

Податківці дозволяють відображати у складі податкових витрат такі перерахування, але приписують їх обліковувати так само, як і витрати, пов’язані з будівництвом об’єкта (див. консультацію в категорії 102.07.08 ЗІР Міндоходів).

У ситуації з реконструкцією приміщення це означає, що витрати у вигляді пайового внеску обліковують аналогічно іншим витратам, пов’язаним із реконструкцією приміщення. А саме:

• суму витрат в розмірі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відносять до витрат (собівартість, адміністративні витрати, витрати на збут) залежно від призначення об’єкта ОЗ. Відповідно: витрати на ремонт ОЗ виробничого або загальновиробничого призначення, включені до виробничої собівартості, включаються до податкової собівартості одночасно з визнанням доходу від реалізації виробленої продукції; витрати на ремонт адміністративних або збутових ОЗ уключаються до податкових витрат у періоді їх здійснення;

• частину витрат, що залишилася, включають до балансової вартості об’єкта, щодо якого проводилася реконструкція (п. 146.11 ПКУ).

 

Податок на додану вартість

Запитання

Відповідь

Податкова накладна

Відвантаження імпортного товару відбулось не на території України. Митну декларацію не складали. Чи потрібно виписувати ПН на таку операцію?

Ні, не потрібно.

В цьому випадку місце постачання товарів — не територія України.

Нагадаємо, що місцем постачання товарів є (п. 186.1 ПКУ):

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання — якщо товари не перевозять;

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення, — якщо товари перевозять;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, — якщо товари складають, монтують або встановлюють.

Отже, така операція не є об’єктом оподаткування ПДВ. Обкладають ПДВ лише постачання товарів на території України (п.п. «а» п. 185.1 ПКУ)

Платник ПДВ уклав договір на постачання імпортного товару. У специфікації (додаток до договору) вказані перелік та ціна товарів. Як скласти ПН на суму часткової оплати за таким договором?

У ПН постачальник повинен вказати номенклатуру та кількість товарів, за які отримано аванс.

Якщо у жодному документі (рахунку, платіжному дорученні тощо) не вказано, за які товари перераховано аванс, то продавець може самостійно обрати, які саме товари оплачені. Наприклад, можна вказати товари, які будуть постачатись першими, або вважати, що частково оплачені усі товари, вказані у специфікації. Детальнішу інформацію ви знайдете у «БТ», 2013, № 33, с. 32.

Про нові особливості складання ПН на послуги ви можете прочитати у «БТ», 2014, № 16, с. 12 і № 18, с. 17

При реалізації у 2014 році імпортного товару (ввезеного до 01.01.14 р.), який слід зазначати код УКТ ЗЕД (той, який у ВМД, чи змінювати на версію 2012 року) у податковій накладній?

Починаючи з 01.01.14 р. у ПН, виписаних на постачання підакцизних та імпортних товарів (незалежно від дати їх ввезення та реалізації), ви повинні вказувати коди УКТ ЗЕД-2012.

Ця нова вимога пов’язана з набранням чинності Законом № 584, відповідно до якого була запроваджена нова класифікація товарів УКТ ЗЕД-2012.

У зв’язку з цим у контролерів змінився і підхід до заповнення ПН. Так, якщо раніше вони вимагали зазначати в ПН код УКТ ЗЕД, записаний у митній декларації (лист ДПСУ від 15.02.12 р. № 4621/7/15-3417-20), то вже починаючи з 01.01.14 р. діють інші правила (категорія 101.19 ЗІР Міндоходів):

Правило 1. При здійсненні операцій з реалізації товарів, які були ввезені на митну територію України (як до, так і після 1 січня 2014 року), а також підакцизних товарів, у ПН вказуємо код за УКТ ЗЕД-2012.

Правило 2. Для зіставлення кодів УКТ ЗЕД-2007 і УКТ ЗЕД-2012 використовуємо Перехідні таблиці, затверджені наказом Міндоходів від 22.01.14 р. № 54 (їх можна знайти на сайті Міндоходів http://minrd.gov.ua/baneryi/mitne-oformlennya/subektam-zed/klasifikatsiya-tovariv/62933.html).

Чим загрожує невиконання правил? Для продавця особливих наслідків не буде, звісно, за умови, що він правильно нарахує ПЗ. А от покупець ризикує втратити ПК.

Детальніше читайте у статті «Ти перевірив код УКТ ЗЕД у податковій накладній?!» // «БТ», 2014, № 11, с. 12.

У табличній частині ПН ціла і дробова частини розділені крапкою, а не комою, наприклад, 10.15 (10 грн. 15 коп.). Чи є це порушенням порядку заповнення? Чи варто скаржитися на постачальника?

Щоб відповісти на це запитання, звернемося до УПК № 127, у якій податківці перелічили випадки, коли ПН вважається заповненою з порушенням (запитання 7 УПК № 127). Зокрема, це:

• відсутність хоча б одного обов’язкового реквізиту в ПН (як і заповнення їх із помилками);

• невідповідність показників, зазначених у ПН, умовам постачання (ціна, вартість, номенклатура, кількість товару тощо). Інакше кажучи, інформація в ПН повинна відповідати даним, які зазначені в договорах і первинних документах.

Водночас суди є лояльнішими. Так, на думку ВАдСУ, незначні недоліки ПН не є підставою для позбавлення платника права на ПК, якщо вони (ухвала ВАдСУ від 14.04.14 р. № К/9991/95835/11):

• не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала ПН;

• містять відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку.

Підсумуємо: такі дрібні недоліки, як крапка, що є розділовим знаком у ціні товару, не робить ПН заповненою з порушенням.

Такий же висновок можна зробити, якщо провести аналогію із заповненням гр. 2 «Дата виникнення податкового зобов’язання (постачання (оплати))» ПН. Податківці визнали, що не вважається порушенням порядку заповнення ПН, якщо дату вказати у форматі «ДД.ММ.РРРР» (категорія 101.19 ЗiР Міндоходів)

Як виправити неправильний код УКТ ЗЕД у ПН? Чи можна зробити ці виправлення шляхом виписування розрахунку коригування до ПН?

Можна, але за допомогою такого розрахунку ви, по суті, не просто виправляєте помилку, а змінюєте номенклатуру поставлених товарів. Тому потрібно усвідомлювати те, що для таких дій мають бути підстави, передбачені у ст. 192 ПКУ: або повернення товару та постачання натомість іншого, або зміна номенклатури товарів, оплачених авансом (додаткова угода до договору).

Якщо створити підстави для складання розрахунку коригування до ПН немає можливості, пропонуємо три варіанти дій.

Варіант 1. Продавець просто заміняє «помилкову ПН» на ПН, у якій зазначено вже правильний код УКТ ЗЕД (із таким же номером і датою, як у першої ПН).

Обережно! Такий варіант не підходить, якщо ПН уже зареєстрована в ЄРПН. Тоді використовуйте варіант 2 (якщо не закінчився 15-денний строк для реєстрації ПН в ЄРПН).

Варіант 2. ПН із неправильним кодом УКТ ЗЕД продавець визнає помилково складеною і не відображає в податковому обліку. Замість неї виписує нову ПН, але вже з іншим номером, яку також реєструє в ЄРПН.

Зверніть увагу! При заповненні нової ПН у полях «Дата виписки податкової накладної» і «Дата виникнення податкового зобов’язання (постачання (оплати))» зазначаємо дані з «помилкової» ПН.

У Реєстрі виконуємо такі дії:

• «стару» ПН сторнуємо за правилами бухобліку (п. 1 розд.1 Порядку № 708);

• нову ПН (із правильними даними) вносимо новим рядком.

Звісно, такими діями ви можете порушити хронологію реєстрації ПН у Реєстрі. Але цей факт не повинен вплинути на право покупця сформувати ПК. Хоча повністю виключити претензії податківців не можна.

Варіант 3 (15-денний строк для реєстрації ПН в ЄРПН закінчився). Покупець подає скаргу на постачальника. Цей документ буде підставою для включення сум ПДВ до складу ПК (про нові строки подання скарги можна прочитати у статті «Новий строк подання додатка Д8: «останній вагон»-2014» // «БТ», 2014, № 6, с. 18).

І хоча постачальнику вже немає необхідності вносити будь-які виправлення до ПН, такий варіант може спричинити податкову перевірку, якщо він не відреагує на запит контролерів.

Тож вибір за вами. Детальніше про вирішення таких проблем ви можете почитати в «БТ», 2014, № 11, с. 12; № 21, с. 33.

Ми змінили назву підприємства. Податківці не змінили назви досі (вже більше місяця). У такому разі, як мені заповнювати назву в ПН? Зазначати 2 назви (стару й нову) доти, доки наша нова назва не з’явиться в реєстрі платників ПДВ?

Так, ви маєте цілковиту рацію.

У разі зміни найменування юрособи (якщо такі дії не пов’язані з її реорганізацією) до дати перереєстрації ви повинні вказувати одночасно і нове, і попереднє найменування (п.п. 4.3 розд. IV Положення № 26 // «БТ», 2014, № 9, с. 19).

Але питання — яку дату вважати датою перереєстрації?

Адже за загальним правилом це останній день строку в 5 робочих днів із дня отримання податківцями реєстраційної заяви з відміткою «Перереєстрація». За бажанням платника ПДВ (про це зазначається в заяві) як дата перереєстрації може бути встановлено день до закінчення зазначеного строку.

Саме після спливання цього проміжку часу контролери повинні були внести відповідні записи до Реєстру платників ПДВ. Тільки з моменту внесення нових даних до цього Реєстру процедура перереєстрації закінчується (за аналогією з процедурою реєстрації; п. 4.1 розд. ІV Положення № 26).

А до цього моменту ви повинні зазначати дві назви у ПН.

Крім того, ми б рекомендували уточнити причину зволікання податківців. Можливо, ваша заява про перереєстрацію «загубилася» чи в ній податківці знайшли помилки.

Хочемо звернути вашу увагу також на те, що податківці (лист від 17.07.13 р. № 12232/7/99-99-19-04-02-17 // «БТ», 2013, № 35, с. 4) наполягають, що подвійну назву мають вказувати, у тому числі і постачальники, які складають ПН на постачання товарів/послуг платнику ПДВ, який проходить перереєстрацію. Якщо ж така подвійна назва не вказана в отриманій ПН, то покупець (який проходить перереєстрацію) може сформувати податковий кредит лише на підставі скарги (додаток Д8 до декларації з ПДВ) на постачальника (нові строки подання скарг знайдете у статті «Новий строк подання додатка Д8: «останній вагон»-2014» // «БТ», 2014, № 6, с. 18)!

У зв’язку з цим: щоб виконати цю вимогу, платник, який проходить перереєстрацію, при придбанні товарів/послуг має повідомити постачальника про факт перереєстрації та попередити, що в разі, коли в ПН не буде вказано подвійну назву покупця, він буде змушений подати скаргу на такого постачальника.

На наш погляд, такі фіскальні вимоги податківців є неправомірними. Оскільки вимоги, які б зобов’язували постачальника зазначати у ПН подвійну назву покупця, ані в ПКУ, ані в інших нормативно-правових актах не містяться.

Та все ж, якщо ви не маєте наміру сперечатися з податківцями, радимо вам попереджати постачальників про зміну своєї назви. Якщо ж ви проігноруєте такі вимоги податківців, то обстояти право на податковий кредит можна в суді. Для цього, на наш погляд, є законні підстави

Як правильно вказати кількість послуг у гр. 6 ПН? Якщо аванс становить, наприклад, 0,000007 від суми договору?

Порядок № 10 не конкретизує, скільки знаків після коми потрібно вказувати у гр. 6 ПН. А це означає, що постачальник має певну свободу при її заповненні.

Наша порада: у гр. 6 ПН залишайте таку кількість знаків після коми, яка б не вплинула на суму ПДВ, нараховану при отриманні авансу.

Якщо на кінцевий результат проставлена кількість знаків після коми не вплине, то розцінювати такі дії як помилку не варто. Детальніше про це читайте в «БТ», 2014, № 18-19, с. 17

Реєстр виданих та отриманих ПН

У Реєстрі не збігається номер за порядком і номер ПН. Як це виявляє податкова й які штрафи?

Нагадаємо, що при заповненні Реєстру ви повинні неухильно дотримуватися правила: порядковий номер ПН має збігатися з порядковим номером запису в Реєстрі (гр. 1 розд. I = гр. 3 розд. I; п. 2 розд. III Порядку № 708).

Єдине, що дозволено зробити платнику, — вибрати, яким способом вести таку нумерацію — за кожен місяць окремо починаючи з першого номера або наскрізну за весь рік.

Увага! Невиконання цієї вимоги податкові органи розцінюють як порушення порядку ведення податкового обліку. А це вже тягне за собою накладення адміністративного штрафу на посадових осіб підприємства (керівника та бухгалтера, які підписують Реєстр) у розмірі від 85 до 170 грн. (ч. 2 ст. 1631 КпАП). Якщо ж протягом року зазначені особи повторно притягуються до відповідальності за це саме порушення, штраф накладається в розмірі від 170 до 255 грн.

Виявити зазначені порушення податкові органи можуть під час:

• виїзних перевірок (планових та позапланових);

• невиїзної (камеральної) перевірки.

Приємний момент. Той факт, що продавець уключив до Реєстру ПН за помилковим номером (за наявності оригіналу ПН), не є підставою для відмови у ПК у покупця. Адже покупець не несе відповідальності за неправильне відображення нумерації ПН у Реєстрі продавця

Що потрібно писати у гр. 6 (індивідуальний податковий номер) у Реєстрі при постачанні неплатнику ПДВ — «400000000000» чи «0»?

У гр. 6 розд. I Реєстру при постачанні товарів/послуг неплатнику ПДВ необхідно зазначати умовний код — «400000000000» замість «старого» нульового ІПН.

Нагадаємо, що раніше контролери, дотримуючись «старого» порядку заповнення ПН (Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом МФУ від 01.11.11 р. № 1379), вимагали у гр. 6 зазначати «0». Проте пізніше вони погодилися, що такий підхід уже не відповідав:

• вимогам нового Порядку № 10, який запрацював з 01.03.14 р.;

• порядку заповнення гр. 7 розд. II Реєстру, який передбачав, що при придбанні товарів/послуг у неплатника ПДВ ми зобов’язані вказати «400000000000», а не «0».

У результаті світло побачила нова консультація, у якій податківці уточнили: у гр. 6 «Індивідуальний податковий номер платника податку — покупця» розд. I Реєстру потрібно проставляти умовний код «400000000000» (категорія 101.21 ЗІР Міндоходів)

У розділі II Реєстру придбання у різних неплатників ПДВ показувати одним рядком чи щодо кожного контрагента окремим рядком?

Придбання у неплатників ПДВ у розділі ІІ Реєстру потрібно відображати за кожним контрагентом окремо.

Увага. Що стосується заповнення додатка Д5 (третя частина «Операції з придбання без податку на додану вартість (рядки 11.1 + 11.2 + 14.2 декларації)» розділу II цього додатка), то в ньому дійсно всі придбання у неплатників ПДВ потрібно вказати в одному рядку з умовним ІПН «400000000000».

Деталі знайдете у статті «Послуги банку, придбання у неплатників та інші «дрібниці» в новій декларації з ПДВ» у «БТ», 2014, № 9, с. 15

Єдиний реєстр податкових накладних

Підприємство протягом дня відправляє товари в різні підрозділи покупця (адресна розсилка).

Товар вітчизняний, не підакцизний. Вартість кожного відправлення менше 60 тис. грн. Але загальна сума таких операцій за день з однією юрособою перевищує 60 тис. грн. Чи потрібно реєструвати в ЄРПН ПН?

Питання про реєстрацію ПН у ЄРПН потрібно вирішувати за кожною ПН окремо. Якщо сума ПДВ в одній ПН не перевищує 10 тис. грн. і така ПН складена на вітчизняний непідакцизний товар, то реєструвати її в ЄРПН не потрібно. При цьому немає значення, які ще операції були проведені з цим контрагентом протягом дня.

Якщо ви складаєте ПН на кожну відправку (саме так вимагає вчиняти п. 201.7 ПКУ), то ці ПН не потрібно реєструвати в ЄРПН.

Однак п. 17 Порядку № 10 дозволяє складати зведені ПН на декілька постачань одному покупцю (див. УПК № 1177 // «БТ» 2013, № 2, с. 6). Якщо ви скористались цією можливістю та складаєте ПН на суму постачання понад 60 тис. грн., то її доведеться зареєструвати в ЄРПН

Податковий кредит

Чи потрібно коригувати «вхідний» ПДВ, якщо у процесі виробництва поліграфічної продукції утворюється неминучий брак?

Якщо у вас у процесі виробництва утворився понаднормовий брак, то відповідно до п.п. «г» п. 198.5 ПКУ ви повинні нарахувати ПЗ на вартість матеріалів, які ви використали не у господарській діяльності. Таким чином ви компенсуєте частину «вхідного» ПДВ. При цьому підстав для розподілу ПК немає.

Якщо обсяг браку в межах норми, то нараховувати ПЗ не потрібно.

Підстави для розподілу вхідного ПДВ будуть лише у випадку, коли ви продаєте пільгові товари, наприклад, макулатуру. В такому разі вам доведеться розподіляти «вхідний» ПДВ за усіма товарами/послугами, які одночасно використовуються в оподатковуваних та пільгових операціях. Детальнішу інформацію ви знайдете у «БТ», 2014, № 28, с. 31 та № 29, с. 13

Чи можна кожного місяця заповнювати додаток Д7 до декларації з ПДВ починаючи з липня та кожного місяця застосовувати новий показник ЧВ?

Ні, не можна!

Для розподілу вхідного ПДВ протягом усього року ви повинні застосовувати:

• якщо у минулому році були пільгові операції — показник ЧВ, вказаний у додатку Д7 за січень поточного року;

• якщо у минулому році пільгових операцій не було — показник ЧВ, розрахований у першому звітному періоді, в якому з’явились пільгові операції.

Справедливість буде відновлена в кінці року, коли ви проведете річний перерахунок показника ЧВ за фактичними даними та відкоригуєте суму ПК (детальніше читайте в «БТ», 2014, № 1, с. 35 та № 2, с. 13)

Податкові зобов’язання

Продали імпортний товар за ціною, нижчою від митної вартості. Що робити з ПДВ? Виписувати ПН на різницю й залишати в себе?

До 01.09.13 р. при подальшому продажі імпортованих товарів платникам доводилося нараховувати ПДВ виходячи з договірної вартості, але не нижче від митної вартості. При цьому дійсно потрібно було складати два комплекти ПН:

• перший — виходячи з фактичної (договірної) ціни постачання товарів. Така ПН підлягала реєстрації в ЄРПН, і один з її примірників видавався покупцю;

• другий — на суму перевищення митної вартості товарів над фактичною (договірною). Обидва примірники цієї ПН постачальник залишав у себе.

З 01.09.13 р. запрацював Закон України від 04.07.13 р. № 408-VII. Ним викладено в новій редакції п. 188.1 ПКУ. Зараз у цьому пункті не прописано особливий порядок визначення бази оподаткування для імпортованих товарів.

Тому при продажу імпортних товарів (навіть якщо ціна їх продажу нижча за митну вартість) ПЗ нараховують виходячи з договірної вартості. І тільки якщо імпортні товари беруть участь у «контрольованих» операціях — з урахуванням звичайноцінових положень «трансфертної» ст. 39 ПКУ

Виправлення помилок зі ставкою ПДВ 7 %

Як виправити помилку, допущену при декларуванні постачання медикаментів за ставкою 7 % (ряд. 2.2 декларації), якщо у формі УР до декларації з ПДВ не передбачено рядок для колонки Б рядка 2.2 декларації?

Звітність із ПДВ ще не пристосована до застосування ставки ПДВ 7 %. Тому Міндоходів рекомендувало вказувати постачання ліків у ряд. 2.2 декларації (лист від 06.05.14 р. № 10295/7/99-99-19-04-02-17 // «БТ», 2014, № 20, с. 41). Щоб така звітність оброблялась коректно, потрібно поставити цифру «7» у полі, призначеному для номера свідоцтва платника ПДВ.

А от проблему з виправленням помилок у ряд. 2.2 декларації контролери ще не вирішили. Справа у тому, що автори форми УР взагалі не внесли до неї цілу низку «зайвих» рядків. Зокрема, там немає рядка для коригування колонки Б ряд. 2.2 (суми ПДВ, нарахованої за ставкою 7 %).

Вийти з цієї ситуації можливо двома способами.

1. Не змінювати форму УР. Показати виправлення помилки у базі оподаткування за ставкою 7 %. Тобто заповнити лише ряд. 2.2 УР (показник колонки А). При розрахунку показника ряд. 9 УР (загальна сума ПК) врахувати «невидимий» показник колонки Б ряд. 2.2. (див. приклад 1 нижче).

Разом із таким УР потрібно подати пояснення (на паперових носіях), адже при камеральній перевірці буде виявлена арифметична помилка в ряд. 9 УР (колонка Б). Платник ПДВ зможе подати такий УР навіть в електронній формі.

2. Внести зміни до форми УР на підставі п. 46.4 ПКУ. Внести додатковий рядок для колонки Б ряд. 2.2. За взірець можете взяти форму ряд. 1 УР (див. приклад 2 нижче).

Такий УР доведеться подати на паперових носіях (навіть тим платникам, які зобов’язані подавати електронну звітність) із поясненням причин «удосконалення» форми УР.

Як не дивно, але у формі УР немає спеціального поля, щоб поставити позначку про подання цих пояснень. Така позначка передбачена лише в декларації з ПДВ

Приклад 1. У декларації за травень платник не вказав операцію з постачання ліків вартістю 100 грн., сума ПДВ — 7 грн. Таку помилку платник виправляє у липні за допомогою «стандартної» форми УР, яку подає в електронній формі.

 

 

Приклад 2. Помилку, вказану в прикладі 1, платник виправляє за допомогою «модернізованої» форми УР, яку подає на паперових носіях із відповідними поясненнями.

 

 

В додатку Д5 до декларації з ПДВ помилились у ІПН контрагента. Чи потрібно повторювати усі записи, які були вказані у цьому додатку, при виправленні такої помилки?

Усі дані уточнюючого додатка Д5 повторювати не потрібно. Достатньо заповнити два «коректурних» рядки. В одному ви вкажете неправильний ІПН і вартісні показники зі знаком «мінус», а в другому — правильний ІПН та ті ж вартісні показники зі знаком «плюс». Рядок «Усього за звітний період» не заповнюєте (в електронній формі) або поставте прокреслення (на паперових носіях). Детальніше читайте у «БТ», 2014, № 7, с. 31

Підприємство подало УР як самостійний документ. Однак операції, вказані у цьому УР, забули внести до Реєстру. Як виправити таку помилку?

У загальному випадку помилки у Реєстрі виправляють у момент їх виявлення методом «сторно» за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку (п. 1 розд. I Порядку № 708).

Документи, які не були враховані чи відображені неправильно, відображають у звітності з ПДВ у періоді виявлення помилки (адже дані Реєстру є основою для заповнення декларації):

• або у декларації за звітний період;

• або в УР, поданому як додаток до декларації за такий звітний період;

• або в УР, який подано у звітному періоді як самостійний документ.

Якщо ви включили дані до УР, то в Реєстрі до виду документа (гр. 4 розд. I або гр. 5 розд. II) додається літера «У» (п. 2 розд. III та п. 2 розд. IV Порядку № 708).

У ситуації, яка описана у запитанні, УР подали в одному звітному періоді (у червні), а документи, на підставі яких виправили декларацію, можна записати в Реєстр лише у липні.

Щоб виправити цю помилку, подайте пояснення до декларації за липень, в якому вкажіть, що дані декларації не відповідають даним Реєстру через те, що в Реєстрі за липень виправлена помилка, яка була допущена у Реєстрі за червень. Ця помилка вже виправлена у звітності з ПДВ за допомогою УР, який подано в червні.

В такому разі претензій податківців не повинно бути, адже помилку ви виправили і в Реєстрі, й у звітності з ПДВ. Просто це відбулось у різних звітних періодах.

Детальніше про заповнення Реєстру читайте в «БТ», 2014, № 24, с. 17

Податковий борг із ПДВ

В особовій картці платника ПДВ 25.06.14 р. нараховані штрафні санкції. Чи є такі суми податковим боргом на 01.07.14 р.?

Податковий борг — це сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання (п.п. 14.1.175 ПКУ).

Сума грошового зобов’язання з ПДВ, зокрема, штрафні санкції, може стати узгодженою у двох випадках:

• або вказана у декларації з ПДВ;

• або нарахована контролерами та вказана у податковому повідомленні.

Ці суми дійсно будуть податковим боргом, якщо ви їх не сплатите в установлені строки.

Однак у картці платника трапляються й «довідкові» суми штрафних санкцій. При несвоєчасній сплаті ПДВ такі суми нараховуються автоматично. Однак вони не є податковим боргом, поки не підтверджені відповідним податковим повідомленням. Відповідно, ці суми не є перешкодою, зокрема, для переходу на спрощену систему оподаткування (п.п. 291.5.8 ПКУ)

Імпорт товару із браком

Юридична особа на загальній системі оподаткування — платник ПДВ, прибуткує імпортний товар. І серед цього товару є бракований. Чи повинна я при списанні обкласти його ПДВ?

Так, податкові зобов’язання в цьому випадку нараховуються.

Згідно з абз. «г» п. 198.5 ПКУ платник податків зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ, за товарами, за якими суми податку були включені до складу податкового кредиту, в разі, якщо вони починають використовуватися в операціях, які не є господарською діяльністю платника податків.

Оскільки бракований товар не використовуватиметься в господарській діяльності, то на такі операції поширюються наведена вище норма. Податківці стосовно ситуації повернення бракованого товару нерезиденту приписували коригувати ПК (див. лист ДПСУ від 21.12.12 р. № 7541/0/61-12/15-3115 // «БТ», 2013, № 11, с. 7, консультація в категорії 101.08 ЗІР Міндоходів).

Так зване «умовне постачання» товарів виконує ті самі функції. Суть застосування зазначеної норми полягає в тому, що за рахунок нарахування податкових зобов’язань компенсується податковий кредит.

Відповідно до п. 189.1 ПКУ база оподаткування за товарами визначається виходячи з вартості їх придбання. Проте враховуючи спрямованість цієї норми, правильніше у вашому випадку нарахувати податкові зобов’язання виходячи з митної вартості бракованих товарів

Інтернет-експорт послуг

Ми надаємо консультаційні послуги нерезидентам за допомогою Інтернету. Чи зобов’язані ми сплачувати ПДВ? Річна виручка з урахуванням цих послуг — 120000 грн.

Тут насамперед слід визначити, обкладаються такі послуги ПДВ чи ні. На жаль, у запитанні не зазначено, які саме консультаційні послуги надаються нерезиденту. Загалом консультаційні послуги згадані в абз. «в» п. 186.3 ПКУ.

За такими послугами місцем постачання послуг вважається місце, у якому отримувач послуг зареєстрований суб’єктом господарювання, тобто вони вважатимуться наданими за кордоном. Відповідно, ці послуги не будуть об’єктом обкладення ПДВ (абз. «б» п. 185.1 ПКУ).

Зауважимо, що податківці зараховують до оподатковуваних операцій з п. 181.1 ПКУ, операції, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 %, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від обкладення ПДВ (роз’яснення в категорії 101.01.02 ЗІР Міндоходів). Але навіть при такому «розширювальному» тлумаченні ваші послуги не потрапляють до числа оподатковуваних, оскільки вони взагалі не є об’єктом оподаткування.

Тому реєструватися платником ПДВ у цьому випадку в обов’язковому порядку не потрібно (п. 181.1 ПКУ, п. 3.2 Положення № 26 // «БТ», 2014, № 8, с. 4)

Крим

Чи маємо право на включення до податкового кредиту ПДВ 4 % від постачальника з Криму?

Уключати такий ПДВ до складу податкового кредиту небезпечно.

З 01.05.14 р. кримські постачальники нараховують ПДВ за ставкою 4 % (п. 3 Положення про особливості застосування законодавства про податки і збори на території Республіки Крим у перехідний період, затвердженого постановою Державної Ради Республіки Крим від 11.04.14 р. № 2010-6/14).

При цьому податкові накладні, видані «кримськими» платниками ПДВ починаючи з 18.03.14 р., в Єдиному реєстрі податкових накладних не реєструються.

Увага. Вийти з цієї ситуації можна шляхом подання скарги на постачальника (додаток 8 до декларації з ПДВ) згідно з п. 201.10 ПКУ, що пропонували й самі податківці (див. лист Міндоходів України від 28.05.14 р. № 10155/5/99-99-19-03-02-16 // «БТ», 2014, № 26, с. 4). Строки для подання скарги знайдете у «БТ», 2014, № 6, с. 18.

Проте перш ніж зважитися на 4 % податковий кредит, бажано заручитися індивідуальною податковою консультацією із цього приводу, яка надається на підставі ст. 52 ПКУ

 

Ресурсні платежі (свердловина)

Запитання

Відповідь

Плата за надра

ФОП на загальній системі оподаткування має у власності свердловину, з якої видуває воду. Із дозволів він має лише дозвіл на спецводокористування. Чи слід йому подавати звітність із плати за надра за II квартал 2014 року?

Розпочнемо з того, що з 01.04.14 р. антикризовим Законом № 1166 (див. «БТ», 2014, № 15, с. 15) було доповнено існуючий перелік платників плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Такими платниками стали у тому числі й ФОП, які провадять господарську діяльність із видобування підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування (п.п. 263.1.5 ПКУ).

Після цих слів значна частина ФОП насторожилися, а дехто одразу взявся за валер’янку.

Та не все так погано, як здається на перший погляд. Річ у тім, що для нарахування і сплати плати за надра потрібно не тільки бути платником цього податку, а й мати об’єкт оподаткування.

Відповідно до п.п. 263.2.3 ПКУ не є об’єктом оподаткування прісні підземні води, видобуті зі свердловини глибиною до 20 метрів. Отже, якщо ви видобуваєте воду зі свердловини, глибина якої менше 20 метрів, то, незважаючи на те що ви є платником плати за надра, фактично сплачувати цей податок і подавати звітність ви не повинні.

Якщо ж глибина вашої свердловини більша за 20 метрів, то, на жаль, вам доведеться сплачувати цей місцевий податок.

Щоб розрахувати розмір плати, ви маєте знайти такі три величини:

обсяг видобутої води (в одиницях об’єму). Його знаходите за даними встановленого лічильника води;

ставку плати за користування надрами для видобування корисних копалин. При видобуванні підземних вод вона становить 5 %;

вартість одиниці видобутої підземної води.

Увага! Дізнатися вартість такої води ФОП, які видобувають воду лише для своїх господарських потреб, можуть, використовуючи розрахункову вартість видобутої води. Щоб визначити таку вартість, потрібно підбити усі витрати, понесені на видобування води (перелік таких витрат наведено у п.п. 263.6.5 ПКУ), скоригувати їх на рівень рентабельності (для тих, у кого є лише дозвіл на спецводокористування, рівень рентабельності становить 15 %), а отриману суму розділити на обсяг видобутої води за період (детально про розрахунок податкових зобов’язань можете дізнатися із «БТ», 2014, № 30, с. 31).

Якщо ж воду видобувають для продажу, то для розрахунку слід використовувати більшу з величин: фактичну ціну реалізації (правила визначення цієї величини наведено у п.п. 263.6.2 — 263.6.4 ПКУ) чи розрахункову вартість.

Розраховувати податкові зобов’язання з плати за надра ви будете у додатку 2 Розрахунок податкового зобов’язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (у частині корисних копалин, для яких затверджено ставки у відносних показниках) до Податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, форма якого затверджена наказом МФУ від 17.09.12 р. № 1000.

Для обчислення податкових зобов’язань вам необхідно вказати у додатку 2 до Розрахунку плати за надра, з яких саме даних складається фактична ціна (ряд. 6.1) та розрахункова вартість (ряд. 6.2) видобутої прісної води. І тоді, виходячи з того, яка сума виявиться більшою, відповідно до підказок, наведених у додатку, розрахувати податкові зобов’язання.

Важливо! Якщо вода видобувається тільки для господарських цілей (це найбільш поширений випадок), то у вас не буде даних для заповнення рядків, у яких розраховується фактична ціна реалізації води. Тому в цих рядках вказуєте прочерки і для розрахунку використовуєте лише показник розрахункової вартості видобування води (ряд. 6.2)

 

Індексація зарплати

Запитання

Відповідь

Що буде, якщо не проводити індексацію зарплати? Хто це контролює?

Насамперед нагадаємо, що індексація зарплати за трудовим договором — це не право, а обов’язок роботодавця (ст. 95 КЗпП, ст. 33 Закону про оплату праці).

Майте на увазі, що індексацію зарплати працівник може відсудити, і для стягнення таких сум строк позовної давності не обмежений (ч. 2 ст. 233 КЗпП). На це обґрунтовано вказав Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (лист від 07.05. 13 р. № 708/0/4-13).

Суми індексації включаються до фонду оплати праці, до складу додаткової заробітної плати (п.п. 2.2.7 Інструкції № 5). Тому непроведення індексації зарплати кваліфікується як порушення законодавства про працю.

За ненарахування індексації посадові особи підприємства, установи, організації, а також підприємці-роботодавці можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності згідно з ч. 1 ст. 41 КпАП. Розмір адмінштрафу становить 30 — 100 нмдг (510 — 1700 грн.). Рішення про накладення штрафу виноситься судом на підставі протоколу про адміністративне порушення, складеного за результатами перевірки Державної інспекції з питань праці.

Увага. Якщо «самовиправитися» та провести індексацію «заднім числом», то після закінчення 3 місяців з дати «самовиправлення» зазначений адмінштраф на вас вже накласти не зможуть (ст. 38 КпАП).

При повторній контрольній перевірці вже представники органів Держпраці можуть накласти адмінштраф за невиконання вимог Припису на усунення виявлених порушень. У такому разі за ігнорування вимог перевіряючих розмір штрафу становитиме 50 — 100 нмдг (850 — 1700 грн.).

Якщо організація, установа чи заклад є бюджетними, то перевірити може ще й Держфінінспекція.

Крім того, винних у ненарахуванні індексації осіб сам роботодавець може притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді дисциплінарного стягнення.

Також зауважимо: «великими неприємностями» може загрожувати ненарахування зарплати, у тому числі індексації, звільненим працівникам. Річ у тім, що невиплата в день звільнення з вини роботодавця належних сум працівнику, який звільняється, є порушенням трудового законодавства. І якщо працівник звернеться за захистом своїх інтересів до суду, то роботодавця можуть зобов’язати виплатити такому працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП)

Наскільки потрібно підняти заробітну плату, щоб уникнути нарахування індексації в майбутньому?

Одразу ж зазначимо, що за допомогою одноразового підвищення уникнути «назавжди» нарахування зарплатної індексації не вдасться. Якщо є інфляція (а за фактом вона є), то до питання індексації зарплати доведеться повертатися знову і знову. Відповідно, знову і знову доведеться підвищувати зарплату.

Збільшення зарплати може допомогти уникнути індексації «мінімум» на три місяці. Проте для такого зарплатного підвищення необхідно одночасно виконати такі умови:

1) збільшення зарплати — тільки за рахунок постійної складової (посадового окладу, тарифної ставки, «гарантованої» надбавки тощо);

2) сума підвищення зарплати повинна перекривати (бути більшою чи дорівнювати) належну індексацію в такому місяці (норма працює з 21.06.12 р.).

Приклад. До 2014 року базовим місяцем працівника був серпень 2013 року (місяць останнього підвищення зарплати). У лютому 2014 року посадовий оклад працівнику збільшили на 50 грн. Що з індексацією за період січень — серпень 2014 року?

При підвищенні зарплати за рахунок окладу в лютому 2014 року цей місяць став базовим. У лютому 2014 року у працівника настало право на поточну індексацію (від попереднього базового — серпня 2013 року) в розмірі 13,40 грн. (1218 грн. х 1,1 % // див. «БТ», 2014, № 6, с. 36). Але, оскільки сума підвищення окладу (50 грн.) перевищила суму належної індексації (13,40 грн.), працівник втратив право на індексацію. Його зарплату за лютий, березень і квітень 2014 року не індексуємо.

Для нової індексації з березня 2014 року починаємо розрахунок величини приросту індексу до перевищення порога індексації 101 %. Таке право настає у працівника вже у травні 2014 року (березневий індекс 102,2 % «зашкалив» за 101 %).

Належна працівнику сума травневої індексації (від базового лютого 2014 року) становить 26,80 грн. (1218 грн. х 2,2 % // див. «БТ», 2014, № 20, с. 45).

Якщо у травні 2014 року не збільшити зарплату на суму, яка перевищує 26,80 грн., то її вже доведеться індексувати.

Так, величина приросту індексу від базового лютого 2014 року становить: за червень 2014 року — 5,6 % (див. «БТ», 2014, № 24, с. 42); за липень і серпень 2014 року — 9,6 % (див. «БТ», 2014, № 29, с. 39). При повністю відпрацьованих місяцях сума індексації дорівнюватиме: за червень 2014 року — 68,21 грн. (1218 х 5,6 %); за липень і серпень 2014 року 116,93 грн. (1218 х 9,6 %) у кожному з місяців.

Майте на увазі: якщо ви підвищите зарплату на суму меншу, ніж належна в такому місяці поточна індексація, то доведеться виконати вимоги абзацу третього п. 5 Порядку № 1078. Тоді в такому базовому місяці необхідно буде нарахувати індексацію з урахуванням підвищення зарплати, тобто розрахувати фіксовану суму індексації. Її визначатимемо як різницю між належною індексацією і сумою підвищення зарплати.

От і робимо висновок: немає готового «одноразового рецепту», щоб повністю позбутися нарахування індексації. Усе залежить від базового місяця працівника і коефіцієнта індексації (величини приросту ІСЦ), що обчислюється наростаючим підсумком.

Проте «систематичне» рішення все ж є! Якщо в місяці, в якому у працівника право на індексацію не настало (індексація = 0), збільшити зарплату, нехай навіть на 1 грн., а потім один раз на три місяці регулярно її підвищувати (на відповідну суму) або підвищувати через місяць (на будь-яку суму), то індексацію нараховувати не доведеться

Підприємство донараховуватиме індексацію «заднім числом» (за квітень, травень і червень 2014 року). Помилку виявили самостійно в серпні 2014 року. Як відобразити в ЄСВ-звітності? Чи потрібно самостійно нараховувати штраф і пеню? Чи коригувати суми ПДФО в попередніх місяцях? Заповнювати «уточнюючу» форму № 1ДФ за II кв. чи все показати у III кв. 2014 року?

Ситуація, коли роботодавець, який не проводив індексацію, вирішив виправитися і нарахувати індексацію за минулі місяці, трапляється дуже часто.

У такому разі ви повинні пам’ятати таке.

Оскільки індексація за минулі місяці нараховується в поточному місяці, то донараховані суми включаються до ФОП місяця донарахування (поточного місяця) (п.п. 1.6.2 Інструкції № 5).

Тому ПДФО та ЄСВ таку виплату обкладають у складі зарплати за поточний місяць (у цьому випадку — за серпень).

ЄСВ-звіт. Штрафи і пеню нараховувати не потрібно. У таблиці 1 і таблиці 6 форми № Д4 суми донарахованої індексації відображайте в місяці донарахування. Підстава — п. 4.9 Порядку № 454 і п.п. 3 п. 4.3 Інструкції № 455.

Важливо. Усі індексаційні донарахування ввійдуть до складу нарахованої зарплати за звітний місяць, тобто за серпень 2014 року. Суми ЄСВ із такого донарахування також показуємо в загальній сумі ЄСВ, нарахованого/утриманого із серпневої зарплати працівників.

Звіт № 1ДФ. Поданий Податковий розрахунок за формою № 1ДФ за II квартал не коригуємо.

Суму заробітної плати за фактично відпрацьований час і суми донарахованої індексації відображаєте в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ за III квартал 2014 року (тобто в тому кварталі, на який припадає місяць донарахування) у загальному порядку: в одному рядку з ознакою доходу «101».

Водночас при проведенні перерахунку з ПДФО (п.п. 169.4.2 ПКУ) для цілей правильності застосування ПСП і ставок ПДФО (15 і 17 %) усі донарахування (у тому числі й сум індексації) необхідно розподілити за місяцями, за які вони донараховуються (лист ДПСУ від 19.02.2013 р. № 2972/0/51-12/17-1115).

Причому такий перерахунок можна зробити одразу в місяці донарахування

Чи потрібно повідомляти кудись про індексацію заробітної плати пенсіонеру, інваліду?

Працюючим пенсіонерам спочатку індексують зарплату, а потім пенсію. Причому пенсія могла бути проіндексована, якщо зарплата була менше прожиткового мінімуму для працездатної особи. Ці норми містять ст. 10 Закону про індексацію і п. 9 Порядку № 1078.

Для цього підприємство, установа, організація зобов’язані у двотижневий строк після проведення індексації подавати до органів ПФУ інформацію про розмір оплати праці пенсіонера, проіндексовану її суму та суму індексації (абзац третій п. 9 Порядку № 1078).

До 21.06.12 р. ці норми працювали і працюючому пенсіонеру в певних випадках пенсію могли індексувати.

Проте з 21.06.12 р., тобто з дати набрання чинності постановою КМУ від 13.06.12 р. № 526, ситуація змінилася. Порядок № 1078 зазнав істотних змін, і застосувати на практиці зазначені вище норми стало неможливо.

Фахівці Мінсоцполітики в цій ситуації роблять висновок, аналогічний роботі за сумісництвом*: після 21.06.12 р. необхідності індексувати пенсію працюючого пенсіонера немає. Причому незалежно від того, перевищує зарплата за місцем роботи прожитковий мінімум чи ні.

Аргументи Мінсоцполітики такі. Оскільки при нарахуванні сум індексації застосовується величина прожиткового мінімуму, який визначається з розрахунку на місяць, то індексація зарплати за місцем роботи здійснюється в повному обсязі. Таким чином, отримана сума індексації — це проіндексований дохід у межах прожиткового мінімуму (незважаючи на те, що індексація виплачена пропорційно відпрацьованому часу).

Підтверджують це і фахівці ПФУ: індексацію пенсій здійснюють тільки непрацюючим пенсіонерам.

Ураховуючи викладене, після 21.06.12 р. подавати довідки до ПФУ про нарахування сум індексації на зарплату працюючого пенсіонера немає необхідності. Це саме стосується і подання довідок до ФСС НВВ про індексацію зарплати працюючих осіб, які постраждали внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання (абзац п’ятий п. 10 Порядку № 1078). Раніше такі відділення ФСС НВВ могли здійснювати перерахунок сум індексації щомісячної грошової суми, яка компенсує відповідну частину втраченого заробітку.

Підсумуємо: щоб уникнути переплат і подальшого проведення утримань із пенсії, сам пенсіонер зобов’язаний повідомити орган ПФУ про своє працевлаштування. До обов’язків роботодавця входить інформування ПФУ про звільнення пенсіонера з роботи (абзац четвертий п. 9 Порядку № 1078)

* Див. консультацію фахівця Мінсоцполітики «Чи індексувати зарплату сумісника» // «БТ», 2014, № 29, с. 47

На підприємстві відбулося зменшення заробітної плати. Як визначити базовий місяць для індексації?

Якщо взяти виключно таку подію, як «зменшення» заробітної плати, то в загальному випадку вона не впливатиме на зміну базового місяця працівників. Адже базовим вважається місяць підвищення зарплати працівників (п. 5 Порядку № 1078). Причому обов’язково за рахунок постійної складової (окладу, ставки тощо) і з 21.06.12 р. — незалежно від суми такого підвищення.

Тут лише нагадаємо, що ч. 3 ст. 32 КЗпП дозволяє роботодавцям із власної ініціативи зменшувати розміри виплат працівникам тільки у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Важливо! Змінити істотні умови праці можна, тільки повідомивши про це працівників не пізніше ніж за два місяці до їх упровадження

Як правильно нараховувати індексацію працівнику, оформленому на 0,5 ставки: на його реальну зарплату чи пропорційно відпрацьованому часу?

Нормою абзацу сьомого п. 4 Порядку № 1078 установлено: у разі неповного робочого часу суму індексації визначаємо з розрахунку повного робочого часу, а виплачуємо — пропорційно відпрацьованому часу.

Це правило офіційно «прописалося» в Порядку № 1078 з 13.02.14 р. (дати набрання чинності постановою КМУ від 29.01.14 р. № 36). При цьому застосовувати «пропорційність» до сум індексації залежно від фактично відпрацьованого часу фахівці Мінсоцполітики рекомендували вже після 21.06.12 р.

Важливо. Причому до поняття «неповного» часу роботи чиновники вкладають у тому числі і неповністю відпрацьований місяць (у разі відпустки, хвороби, звільнення тощо).

Тому якщо працівник працює на 0,5 ставки, то суму індексації (і поточну, і фіксовану) ми спочатку визначимо з розрахунку повної ставки (повного робочого часу). Потім нарахуємо такі суми з урахуванням зайнятості (навантаження) працівника і фактично відпрацьованого часу*.

Наприклад, від базового грудня 2013 року сума поточної індексації в липні 2014 року становить 1218 грн. х 10,4 % = 126,67 грн.

Працівнику, який працює на 0,5 ставки, буде нараховано 126,67 грн. х 0,5 = 63,34 грн.

* Детальніше див. консультацію фахівця Мінсоцполітики «Неповний робочий час: розраховуємо суму індексації» // «БТ», 2014, № 29, с. 39

Підприємство відкрилося у жовтні 2013 року. Зарплати працівникам із моменту відкриття не підвищувалися. Чи буде базовим місяцем для нарахування індексації жовтень 2013 року? Індексацію не нараховували. Як виправити ситуацію?

Якщо зарплата була 1240 грн., а в липні 2014 року вона стане 1250 грн., то чи буде липень 2014 року вважатися базовим місяцем? З якого місяця потрібно нараховувати індексацію?

Індексація зарплати — обов’язок роботодавця. Усі належні суми індексації необхідно донарахувати працівникам. Усі донарахування (як уже було сказано вище) відображаємо у ФОП місяця донарахування, в тому числі й у звітності.

Щоб визначити право працівників на індексацію, необхідно знати величину приросту ІСЦ.

Якщо працівників було прийнято на роботу в жовтні 2013 року, то до появи базового місяця (місяця першого підвищення зарплати після цієї дати) керуємося нормою п. 101 Порядку № 1078 (діє з 21.06.12 р.). Це означає, що величину приросту індексу розраховуватимемо з урахуванням ІСЦ місяця прийняття на роботу, тобто жовтня 2013 року, як для новоприйнятих працівників.

Якщо ви користуєтеся готовими таблицями індексації, то орієнтиром для пошуку коефіцієнта індексації (величини приросту ІСЦ) буде вересень 2013 року (місяць, що передує місяцю прийняття на роботу).

Уперше право на проведення індексації зарплати працівників настає в лютому 2014 року («БТ», 2014, № 6, с. 36). Величина приросту ІСЦ за цей місяць становить 1,1 %. У наступних місяцях величина приросту ІСЦ зростає.

Оскільки зарплата підвищуватиметься в липні 2014 року, то за період лютий — червень 2014 року необхідно нарахувати поточну індексацію:

• за лютий, березень і квітень 2014 року по 13,40 грн. (1218 х 1,1 %) щомісяця;

• за травень 2014 року — 49,94 грн. (1218 х 4,1 %);

• за червень 2014 року — 92,57 грн. (1218 х 7,6 %).

Важливо! Розраховані суми індексації в повному розмірі ви нарахуєте при повністю відпрацьованому місяці. Якщо місяць «неповний», до сум індексації застосовуємо пропорційний підхід (абзац сьомий п. 4 Порядку № 1078).

При підвищенні зарплати в липні 2014 року потрібно використовувати норму абзацу третього п. 5 Порядку № 1078 і приклад, наведений у додатку 4 до Порядку № 1078. Отримуємо, що сума підвищення зарплати (10 грн.) менше належної індексації за липень 2014 року — 142,51 грн. (1218 х 11,7 %) (див. «БТ», 2014, № 29, с. 39).

Тому в липні 2014 року необхідно розрахувати фіксовану суму індексації: 142,51 грн. - 10 грн. = 132,51 грн. Ця сума індексації зберігається у працівника доти, доки чергове підвищення зарплати не перевищить зазначену величину.

Липень 2014 року стає базовим місяцем, оскільки в ньому відбулося підвищення зарплати. Із серпня 2014 року починаємо розрахунок величини приросту ІСЦ для подальшої індексації

 

Документи і скорочення Теми тижня

МКУ — Митний кодекс України від 13.03.12 р. № 4495-VI.

Закон № 584 — Закон України «Про Митний тариф України» від 19.09.13 р. № 584-VII.

Закон № 1166 — Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.14 р. № 1166-VII.

Закон № 3038 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.11 р. № 3038-VI.

Норми № 1026 — Норми коштів на представницькі цілі бюджетних установ та порядок їх витрачання, затверджені наказом МФУ від 14.09.10 р. № 1026.

Порядок № 708 — Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджений наказом Міндоходів України від 25.11.13 р. № 708.

Порядок № 10 — Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міндоходів України від 14.01.14 р. № 10.

Положення № 26 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом Міндоходів України від 16.01.14 р. № 26.

Положення № 637 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою НБУ від 15.12.04 р. № 637.

Положення № 496 — Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затверджене постановою Правління НБУ від 12.11.03 р. № 496.

Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ від 30.11.99 р. № 291.

Інструкція № 233 — Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затверджена наказом ДПСУ від 10.04.08 р. № 233

Інструкція № 379 — Інструкція про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення та видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затверджена наказом МВС України від 11.08.10 р. № 379.

УПК № 127 — Узагальнююча податкова консультація щодо окремих питань відображення в податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затверджена наказом ДПСУ від 16.02.12 р. № 127.

УПК № 698 — Узагальнююча податкова консультація з окремих питань щодо сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, затверджена наказом Міндоходів України від 22.11.13 р. № 698.

ПК — податковий кредит.

ПЗ — податкові зобов’язання.

ПН — податкова накладна.

МД — митна декларація.

ІПН — індивідуальний податковий номер.

УР — уточнюючий розрахунок

ЧВ — частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

ЄРПН — Єдиний реєстр податкових накладних.

Реєстр Реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

ЄП — єдиний податок.

ЕЦП  електронний цифровий підпис.

ФСП  фіксований сільськогосподарський податок.

ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.

вебінар додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті