І знову в центрі уваги податківців — «антидержавні» правочини (що не відповідають інтересам держави і суспільства) та визнання їх недійсними.
Схоже, податківці змирилися з тим, що з 01.01.11 р. визнавати «антидержавні» правочини недійсними вони не можуть — це виключно компетенція адмінсудів. Хоча раніше такий грішок із податківцями траплявся частенько (див., наприклад, постанову Верховного Суду України від 15.10.13 р. № 21-281а13 // «БТ», 2013, № 510, с. 8).
Проте податківці навчилися карати недбайливих платників податків і без визнання недійсності (без допомоги адмінсудів). «Сучасна фішка» — перевірка реальності здійснення господарських операцій. Якщо насправді операції не було, то і первинні документи — не первинні.
Так, ВАдСУ в листі від 02.06.11 р. № 742/11-13-11 зазначив, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції. Виходить, якщо госпоперацію фактично не здійснювали, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Тут навіть не допоможе наявність усіх реквізитів, необхідних для первинних документів (вони передбачені ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік).
Податківці про цей «прийом» говорили ще в листі Міністерства доходів і зборів України від 27.05.13 р. № 3642/6/99-99-19-04-01-15: у акті перевірки вони посилаються на наявність ознак недійсності правочину, а також на те, що вона не мала реального характеру. На цій підставі без визнання правочину недійсним податківці донараховують податкові зобов’язання.
Ще одна «фішка», якою в листі поділилися податківці, — перевірка наявності ділової мети в господарських операціях (п.п. 14.1.231 ПКУ). У госпопераціях обов’язково має бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект. Відповідно, господарська операція, принаймні, теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) повинна передбачати можливість приросту або збереження активів або їх вартості.
Якщо операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), вона не є здійсненою в межах господарської діяльності, отже, її наслідки не повинні потрапляти до податкового обліку.
Позицію податків щодо обов’язкової наявності ділової мети підтримав і ВАдСУ в ухвалі від 24.04.14 р. № К/800/29370/13 (ср. ).
Отже, фіскали підсумували: вирішальне значення під час податкових перевірок має не наявність/відсутність порушень господарського чи цивільного законодавства, а саме факт реального існування госпоперації та її справжній економічний зміст. А у разі виявлення порушень податківці карають госпсуб’єктів за податковими правилами, а не «грішать» визнанням правочинів недійсними.
Нюанс. З погляду скасування обов’язкового застосування печаток юрособами багатьох хвилює запитання: чи не буде проблем з реальністю правочину, не скріпленого печаткою? Наша позиція — проблем бути не повинно, адже печатка потрібна не для підтвердження реальності правочину, а для засвідчення підпису уповноваженої особи контрагента. А оскільки сьогодні законодавчо дозволено не використовувати печатку, то одного підпису на договорі буде достатньо. Докладніше про наші аргументи читайте в «БТ», 2014, № 49, с. 45.
Не забули податківці й про сумлінних платників податків. На їх думку, про несумлінність може свідчити те, що платник податків не виконує податкові обов’язки (вчасно не сплачує податки, не подає звітність, допускає порушення). Зауважимо, що згідно з усталеною практикою*, на діяльність госпсуб’єкта жодним чином не повинні впливати порушення його контрагента (у тому числі податкові).
* Це підтверджують суди і самі податківці в згаданому вище листі № 3642, з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини за позовами товариства «Інтерсплав» проти України (2007 рік) та товариства «Булвес» проти Болгарії (2009 рік).
