Електронні гроші: «їстівне — неїстівне»

Електронні гроші: «їстівне — неїстівне»

Електронні гроші (ЕГ) вже давно «крутяться» в інтернет-торгівлі. Проте у вітчизняному законодавстві є низка обмежень щодо їх застосування. Чи потрібно про них знати? Звісно, причому кожному суб’єкту господарювання.

Тому про електронні гроші, обмеження щодо їх застосування сьогодні й поговоримо.

Влада КАРПОВА, консультант газети «Бухгалтерський тиждень», канд. екон. наук, сертифікований бухгалтер-практик (CAP)

Які ЕГ можна використовувати

Правила використання ЕГ в Україні визначені в Законі № 2346 та Положенні № 481. Офіційно «електронні гроші — це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов’язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі» (п. 15.1 Закону № 2346).

Випускати ЕГ може виключно банк, який приймає на себе зобов’язання щодо їх погашення. ЕГ випускають шляхом їх надання користувачам або комерційним агентам в обмін на готівкові або безготівкові кошти. Банк має право випускати ЕГ, номіновані тільки у гривні.

Банк, який має намір здійснити випуск ЕГ, зобов’язаний до початку їх випуску погодити з Нацбанком правила використання електронних грошей (п. 15.2 Закону № 2346). У зв’язку з цим Нацбанк у листі від 15.01.13 р. № 25-112/335 звернув увагу суб’єктів господарювання на те, що можна проводити операції тільки з тими ЕГ, випуск яких здійснено за правилами, погодженими з НБУ.

Важливо. За інформацією Нацбанку* на сьогодні зазначеним вимогам відповідають тільки три системи електронних грошей, які не набули повсюдного поширення на практиці, а саме:

• «ГлобалМані» (емітент — АТ «Державний ощадний банк України»);

• «Макси» (емітент — ПАТ «Альфа-банк»);

• «MoneXy» (емітент — ПАТ «ФІДОБАНК»).

* http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=52047&cat_id=52046, http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=66296&cat_id=66292.

У всіх цих системах користувачем (особою, яка є власником ЕГ і має право використовувати їх для придбання товарів та здійснення переказів), може бути виключно фізична особа! І хоча в нормативних актах передбачена можливість використання ЕГ суб’єктом господарювання для оплати товарів, робіт та послуг, що придбаваються для виробничих/господарських потреб, зараз її реалізувати не вдасться.

Нюанс. Виходить, що суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи — підприємці) можуть працювати тільки «на прийом» ЕГ. Причому не з метою подальшої оплати ними будь-яких товарів, робіт, послуг.

Пояснюється це тим, що торговець (той, хто приймає ЕГ як засіб платежу за товари) має право використовувати отримані ЕГ виключно для обміну на безготівкові кошти або повернення їх користувачам у разі повернення ними товарів, придбаних за ЕГ, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» від 02.05.91 р. № 1023-XII (п. 15.1 Закону № 2346, п. 3.5 Положення № 481).

Якщо в майбутньому все ж з’явиться можливість використання ЕГ для здійснення платежів і користувачами — суб’єктами господарювання, потрібно буде врахувати таке. Згідно з п. 15.1 Закону № 2346, п. 3.4 Положення № 481 користувач — суб’єкт господарювання має право використовувати ЕГ для «електронної» оплати товарів, робіт та послуг, які придбаваються для виробничих (господарських) потреб.

Тобто в майбутньому можна буде придбати ЕГ шляхом перерахування коштів банку-емітенту або агенту з розповсюдження (поповнення) електронних грошей, а потім цими ЕГ розрахуватися.

Важливо знати, що ЕГ є випущеними з часу їх завантаження емітентом або оператором на електронний пристрій, який перебуває в розпорядженні користувача (п. 2.3 Положення № 481).

Емітент зобов’язаний визначати суму ЕГ на електронному пристрої, який перебуває в розпорядженні користувача, з урахуванням таких вимог (п. 2.4 Положення № 481):

• сума ЕГ на електронному пристрої, який не може поповнюватися, не повинна перевищувати 2000 грн.;

• сума ЕГ на електронному пристрої, який може поповнюватися, не повинна перевищувати 8000 грн.

«Заборонені» ЕГ та винятки

Слід мати на увазі: суб’єкти господарювання не можуть використовувати системи ЕГ, не зареєстровані в Україні згідно з правилами Нацбанку.

Не відповідають правилам Нацбанку, зокрема, такі системи електронних грошей: WebMoney Transfer*, Інтернет.Гроші, UkrMoney, RBKMoney, Яндекс.Гроші, QIWI, E-gold тощо**. Тому зараз від операцій із такими грошима суб’єктам господарювання краще утриматися.

* Про це йшлося в листі НБУ від 24.06.11 р. № 25 112/1575 7731. Рахунки компанії ТОВ «Українське гарантійне агентство», яке гарантує в Україні зобов’язання компанії WebMoney, заблоковані.

** Звертають на це увагу і контролюючі органи (див. консультацію «Гроші, яких мі не бачимо» // «ВПСУ», 2012, № 43).

Важливо! Водночас не є використанням ЕГ одне тільки проведення розрахунків через платіжні шлюзи певної системи. Наприклад, у платіжній системі «ГлобалМані» розрахунки можуть проводитися:

• ЕГ;

• за допомогою інтернет-еквайрингу, коли торговець просто використовує платіжний шлюз «ГлобалМані».

Відмінність цих способів проведення розрахунків полягає в тому, що в другому випадку в системі не «проходять» ЕГ. Просто покупець оплачує своєю платіжною карткою товари (роботи, послуги), а дані вводяться на сторінці платіжної системи, і розрахунки проводяться через її платіжний шлюз. У результаті на рахунок торговця надходять гривні, а не ЕГ.

Не застосовуються ЕГ і в платіжному сервісі, тому подібні платіжні системи можуть бути використані без обмежень (звісно, за умови їх реєстрації в НБУ)***.

*** Із зареєстрованими платіжними системами можна ознайомитися на сайті НБУ (http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=52047&cat_id=52046).

Бухгалтерський облік ЕГ

ЕГ згідно з Інструкцією № 291 обліковують на окремому суб­рахунку 335 «Електронні гроші, номіновані в національній валюті».

Із метою бухгалтерського обліку не визнають ЕГ заздалегідь оплачені картки одноцільового використання, які приймаються як засіб платежу виключно їх емітентами, зокрема:

• дисконтні картки торговців;

• картки автозаправних станцій;

• квитки для проїзду в міському транспорті тощо.

Власне кажучи, такі картки до ЕГ і так жодного відношення не мають.

На субрахунку 335 згідно з Інструкцією № 291 відображають операції з ЕГ, які здійснюються комерційними агентами (у тому числі розповсюджувачами/«поповнювачами» ЕГ) і користувачами (тими, хто ЕГ розраховується), відповідно до нормативно-правових актів Нацбанку та правил використання ЕГ, погодженими з НБУ.

Утім, якщо у комерційних агентів ЕГ не перебувають у власності (що, як правило, і трапляється), то і відображати їх в активі балансу агента не можна. У такому разі агенти показують ЕГ на позабалансових рахунках.

Найкраще для обліку отриманих агентом коштів поповнення (зокрема, скретч-карток) підходить позабалансовий рахунок 025 «Матеріальні цінності довірителя». Для обліку ЕГ, переказаних на «гаманець» агента з метою подальшого передання їх користувачам, можна відкрити окремий позабалансовий рахунок 026 «Електронні гроші Генерального агента».

Слід мати на увазі: на субрахун­ку 335 повинні відображати ЕГ також торговці (ті, хто отримує ЕГ в оплату товарів, робіт, послуг), хоча в Інструкції № 291 вони не згадані.

ЕГ в податковому обліку

Податок на прибуток. Порядок відображення ЕГ в обліку з податку на прибуток чітко не визначено. Відома лише позиція представників податкових органів, викладена в консультації «Операції з валютними цінностями та електронними грошима» // «ВПСУ», 2012, № 2. У ній було запропоновано вести облік ЕГ за правилами договорів відступлення права вимоги з п. 153.5 ПКУ.

Проте цей підхід міг бути використаний лише для обліку так званих ЕГ (титульних одиниць) у системі WebMoney Transfer. Згідно з правилами обігу WebMoney Transfer у цій системі формально велася торгівля борговими зобов’язаннями (правами вимоги до первинного дебітора — ПАТ «Український Професійний Банк»). Титульні знаки WebMoney Transfer (зокрема, еквівалент гривні WMU) враховували номінальний розмір прав вимоги, якими володів той чи інший контрагент у кожний момент часу.

Важливо. «Класичні» ЕГ, які можуть бути використані в Україні (див. вище), ніяк не пов’язані з відступленням прав вимоги. Хоча у визначенні ЕГ і зазначається, що вони виражають грошове зобов’язання емітента, при їх перерахуванні відступлення прав вимоги не відбувається.

Згідно з Директивою ЄС ЕГ є фінансовим продуктом банку-емітента у вигляді набору певних послуг. При цьому визначальним є те, що ЕГ використовуються як засіб розрахунку, хоча і не є грошовою одиницею (лист НБУ від 07.07.13 р. № 25-112/6750).

Саме тому в бухобліку ЕГ класифікуються як інші кошти, а не як дебіторська заборгованість.

Висновок. Виходячи з викладеного, рух ЕГ у податковому обліку, на нашу думку, відображати не потрібно.

Водночас комісію банку за конвертацію ЕГ уключають до складу адміністративних витрат на підставі абз. «є» п.п. 138.10.2 ПКУ.

ПДВ. Операції з ЕГ не є об’єктом обкладення ПДВ (п.п. 196.1.5 ПКУ, п. 8 Переліку № 400), тому в обліку з ПДВ їх рух не відображають.

ЕГ не є грошовими коштами, які розміщуються на банківському рахунку платника податків. Тому при використанні їх для розрахунку за придбані товари податкові зобов’язання у продавця, як правило, виникають на дату відвантаження товарів (абз. «б» п. 187.1 ПКУ).

Якщо ж відвантаження товарів відбувається після того, як на рахунок торговця зараховуються гривні в обмін на отримані від покупця ЕГ, то податкову накладну торговець виписує на дату надходження грошових коштів на свій поточний раху­нок (абз. «а» п. 187.1 ПКУ).

Покупець може відобразити податковий кредит із ПДВ згідно з п. 198.2 ПКУ на дату отримання товарів (за наявності податкової накладної).

Приклад (у тому числі — на майбутнє)

Підприємство перерахувало 2000 грн. банку-емітенту на придбання ЕГ. Згодом ЕГ на суму 1200 грн. (у тому числі ПДВ — 200 грн.) були сплачені за придбання товарів в інтернет-магазині (така можливість, як ми з’ясували, повин­на з’явитися у суб’єктів господарювання в майбутньому). Собівартість товару — 800 грн.

Операції з ЕГ в обліку

Сподіваємося, що в недалекому майбутньому сфера застосування ЕГ розшириться. До цього моменту ви вже підготовлені, оскільки знаєте, як вони відображаються в обліку.

Висновки

• Випускати електронні гроші може виключно банк.

• Зараз нормативним вимогам відповідають тільки три системи електронних грошей, які не набули повсюдного поширення на практиці, а саме «ГлобалМані», «Макси» та «MoneXy». У цих системах користувачем (покупцем) може бути виключно фізособа. Тому суб’єкти господарювання (юрособи та фізособи-підприємці) можуть працювати тільки «на прийом» ЕГ. Причому не з метою подальшої оплати ними будь-яких товарів, робіт, послуг.

• Від операцій з «незареєстрованими» за правилами Нацбанку ЕГ (WebMoney Transfer, Інтернет.Гроші, Яндекс.Гроші тощо) краще утриматися.

• В бухобліку ЕГ користувачі (покупці товарів, робіт, послуг) і торговці (продавці товарів, робіт, послуг) обліковують на субрахунку 335 «Електронні гроші, номіновані в національній валюті».

• Комерційні агенти, в яких ЕГ не перебувають у власності, відображають їх на позабалансових рахунках.

• ЕГ, які можуть бути використані в Україні, не пов’язані з відступленням прав вимоги — вони є засобом платежу.

• У податковому обліку рух власне ЕГ не відображають.

• В обліку з ПДВ у торговця при використанні ЕГ податкові зобов’язання, як правило, виникають на дату відвантаження товарів (надання послуг). Якщо ж відвантаження товарів відбувається після того, як на рахунок торговця зараховуються гривні в обмін на отримані від покупця ЕГ, то ПН торговець виписує на дату надходження грошових коштів на свій поточний рахунок.

Документи і скорочення статті

Закон № 2346 — Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.01 р. № 2346-III.

Положення № 481 — Положення про електронні гроші в Україні, затверджене постановою НБУ від 04.11.10 р. № 481.

Директива ЄС — Директива 2009/110/ЕС Європейського Парламенту і Ради про започаткування та здійснення діяльності установами — емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними, що вносить зміни до Директиви 2005/60/ЕС і 2006/48/ЕС та скасовує Директиву 2000/46/ЕС від 16.09.09 р.

Інструкція № 291 — Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ від 30.11.99 р. № 291.

Перелік № 400 — Перелік типових операцій з розрахунково-касового обслуговування, які відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V Податкового кодексу України не є об’єктом оподаткування, затверджений постановою НБУ від 15.11.11 р. № 400.

ВПСУ — журнал «Вісник податкової служби України».