Сплата ЄВС за підвищеною ставкою 36,6 %: де «вигода» підприємця та як на неї «підписатися»
Розумний курс — курс на максимальне зниження витрат. Тому, як правило, підприємці сплачують ЄВС за мінімальною ставкою — 34,7 %. Вимогу законодавства виконано — і досить.
Проте такий підхід позбавляє підприємця права на отримання низки соцвиплат. Та чи варта шкурка вичинки? Чи варто підприємцю витрачатися на сплату ЄВС за підвищеною ставкою? Про це й поговоримо.
Жанна СЕМЕНЧЕНКО, податковий експерт, bn@id.factor.ua
Чим відрізняється ставка 36,6 % від ставки 34,7 %
Якщо підприємець сплачує ЄВС за ставкою 34,7 % (а таких більшість), він є застрахованим у Пенсійному фонді (ПФУ) та у Фонді безробіття (ФБ).
Якщо підприємець сплачує ЄВС за ставкою 36,6 %, то додатково він застрахований у ФТВП*. Що це йому дає? У такому разі він має право на:
• допомогу по тимчасовій непрацездатності внаслідок хвороби або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві (включаючи догляд за хворою дитиною);
• допомогу по вагітності та пологах;
• допомогу на поховання;
• забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування, до дитячих оздоровчих закладів, санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг з позашкільного обслуговування).
* ФВПТ - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. При сплаті ЄВС за ставкою 38,11 % підприємець застрахований у всіх фондах, тому він також має право на допомоги та соцпослуги від ФТВП, що розглядаються сьогодні.
Ці допомоги та соцпослуги надаються відповідно до Закону № 2240.
Що потрібне для сплати ЄВС за ставкою 36,6 %
Якщо ви вирішите, що на сплату ЄВС за підвищеною ставкою варто розщедритися, то потрібно:
1) подати до органу Міндоходів за своєю податковою адресою заяву про добровільну участь (за формою додатка 2 до Інструкції № 455).
До заяви додаються копії: довідки про присвоєння ІПН; трудової книжки (за наявності); документа, що засвідчує особу; виписки з Держреєстру;
2) укласти з органом Міндоходів договір про добровільну участь у соцстрахуванні. Типову форму договору (далі — Типовий договір) наведено в додатку 3 до Інструкції № 455. Для укладення договору органу Міндоходів установлено граничний строк — не пізніше 30 календарних днів з дати подання заяви підприємцем. Застрахованою особою підприємець є з дати укладення договору. Саме з цієї дати і потрібно сплачувати ЄВС за підвищеною ставкою. Знову ж таки, якщо почати сплачувати ЄВС без укладення договору, ви не станете застрахованою особою.
Важлива деталь. Договір укладається на строк не менше одного року. Якщо ви вирішите укласти договір «під подію», майте на увазі, що сплачувати ЄВС за підвищеною ставкою потрібно буде як мінімум рік. Крім того, варіант сьогодні укласти договір, а завтра звернутися за допомогою, може не пройти, про що докладніше скажемо далі.
На замітку. Тим підприємцям, у кого є договір, укладений з органом ПФУ, переукладати його з органом Міндоходів не потрібно. Договір є чинним до закінчення строку його дії (лист ПФУ від 26.11.13 р. № 31779/03-30, підкатегорія 301.05 ЗІР Міндоходів);
3) сплачувати ЄВС у сумі та у строки, установлені договором. Свого часу стара «пенсійна» Інструкція зі сплати ЄВС закріплювала за підприємцями-добровольцями такі самі строки сплати, як і для звичайних підприємців, що було логічно. Але потім такі норми «зникли». Немає їх і в Інструкції № 455. Тож сьогодні, слід розуміти, податківці в договорі можуть застерегти хоч щомісячний строк сплати. «Мінімальна місячна планка» (менше сплатити не вдасться) визначається так: МЗП х 36,6 % (для місяців січень — червень 1218х х 36,6 % = 445,79 грн.). Єдиноподатник може сплачувати ЄВС за цим мінімальним розміром. Загальносистемник — виходячи зі свого чистого доходу, але не менше цієї мінімальної межі. Як бачимо, якщо той самий єдиноподатник платитиме внесок з МЗП, то за місяць він сьогодні переплатить 23,14 грн. (1218 х (36,6 % - 34,7 %)). «Максимальний місячний обмежник» — 17 ПМПО х 36,6 % (для місяців січень — червень 1218 х 17 х 36,6 % = 7578,40 грн.);
4) зазначати факт добровільної участі в соцстрахуванні у річній звітності з ЄВС (ф. № Д5 і ф. № Д6).
Отже, якщо у вас є чинний договір та ви виконуєте його вимоги — можете сподіватися на отримання допомог та соцпослуг від ФТВП.
Лікарняний від ФТВП
Цю допомогу призначено для компенсації підприємцю втрати заробітку у зв’язку із хворобою або травмою, не пов’язаною з нещасним випадком на виробництві. Простіше кажучи, підприємцеві оплачується лікарняний листок.
Для цього він подає до свого відділення ФТВП:
• заяву про виплату допомоги (за формою додатка 2 до Порядку № 62)*. Зауважимо, що в заяві підприємець жодні розрахунки не здійснює. Суму допомоги розраховує ФТВП на підставі поданих підприємцем документів(!);
• листок непрацездатності. До ФТВП подається оригінал лікарняного листка. Проблема може виникнути, якщо підприємець одночасно працює десь за основним місцем роботи як наймана особа. У такому разі він надає оригінал лікарняного листка роботодавцеві. Логічно, що до ФТВП підприємець має право подати копію лікарняного, засвідчену підписом та печаткою роботодавця. Такий порядок передбачено для виплати лікарняних за наявності в застрахованої особи, окрім основного місця роботи, роботи за сумісництвом. Проте ФТВП не визнає дію цього механізму у випадку з підприємництвом (лист від 21.04.09 р. № 04-06/Г-64з-91). На його думку, допомогу в цьому випадку буде виплачено фізичній особі тільки за основним місцем роботи, оскільки підприємництво не є сумісництвом. Ось, власне, уже перша незручність;
• документи, що підтверджують сплату ЄВС. ФТВП, як правило, вимагає надати копію договору про добровільну участь у страхуванні, а також довідку з органу Міндоходів про відсутність заборгованості з ЄВС.
* Порядок № 62 розроблено до набуття чинності Законом про ЄВС. Проте він є таким, що діє в частині, яка не суперечить чинним нормам. Це підтвердив і ФТВП у листі від 12.03.2011 р. № 01-16-489.
Крім того, при зверненні за лікарняними надаються документи, що підтверджують страховий стаж (трудова книжка, страхове свідоцтво, документи про пільги тощо).
Тепер що стосується розміру лікарняних. Тут потрібно враховувати таке**:
• оплаті підлягають календарні дні хвороби згідно з листком непрацездатності, починаючи з 6-го дня. Перші п’ять днів хвороби підприємцю не оплачуються. Це ще одна серйозна незручність.
** Порядок розрахунку середнього заробітку для виплати допомог установлено Порядком № 1266.
Виняток. Якщо підприємець був на лікарняному у зв’язку з хворобою дитини віком до 14 років, лікарняний оплачується починаючи з 1-го дня (п. 3 ст. 35 Закону № 2240);
• середньоденний дохід підприємця визначається виходячи із суми оподатковуваного доходу (прибутку), з якого сплачувалися страхові внески. Відповідно, слід орієнтуватися на суму, зазначену в договорі (не менше МЗП у місяць);
• розрахунковий період становить 6 повних календарних місяців з 1-го до 1-го числа перед місяцем, у якому настав страховий випадок. Якщо підприємець сплачував ЄВС за ставкою 36,6 % менше 6 місяців до настання хвороби, то до розрахунку включається менша кількість повних місяців. Точка відліку — з дати укладення договору. Обчислюємо дохід (базу, з якої сплачувався ЄВС) за ці місяці та ділимо на кількість календарних днів, що припадають на цей період (див. приклад далі).
Зверніть увагу. Якщо на дату відкриття листка непрацездатності підприємець ще не сплатив жодного платежу з ЄВС, тут можуть бути проблеми з отриманням допомоги. Тому радимо звернутися за допомогою після того, як буде внесено платіж з ЄВС. Головне — не пропустіть граничний строк, відведений на звернення за допомогою, — протягом 12 місяців з дня відновлення працездатності (закриття лікарняного);
• розмір допомоги залежить від страхового стажу (періоду, протягом якого підприємець сплачував та/або за нього сплачувалися страхові внески до ФТВП)*: стаж до 5 років — 60 % від середнього заробітку; від 5 до 8 років — 80 %; понад 8 років — 100 %.
* Із питаннями визначення страхового стажу ви можете ознайомитися у статті «Страховий стаж для оплати лікарняних: є привід поговорити» // «БТ», 2014, № 2, с. 18.
Приклад. Підприємець-єдиноподатник 14.10.13 р. уклав з органом Міндоходів договір про добровільне страхування. ЄВС сплачується за ставкою 36,6 % від МЗП. Працівник хворів з 18.02.14 р. по 14.03.14 р. (25 календарних днів). Страховий стаж — 4 роки.
Розрахунок середньоденного заробітку (за 3 повні місяці листопад 2013 — січень 2014): (1147 + 1218 + 1218) / (30 + 31 + 31) = 38,95 (грн.).
Розрахунок суми допомоги (починаючи з 6-го дня, тобто за 20 календарних днів): 38,95 х 20 х 60 % : 100 % = 467,40 (грн.).
Допомога перераховується підприємцю безготівковим розрахунком на його поточний рахунок. Ще одна незручність із цієї суми йому доведеться сплатити ПДФО за ставкою 15 (17) % (як із цивільних доходів на підставі річної декларації про майновий стан і доходи) («БТ», 2014, № 5, с. 8). ЄВС із цієї суми, на наше переконання, платити не потрібно. А от сплачувати ЄВС за період хвороби — потрібно.
Ще незручність! За той звітний період, у якому допомога надійде на рахунок підприємця, йому потрібно подати звіт за ф. Ф4-ФССзТВП до відділення ФТВП. У ньому заповнюються відповідні рядки розділу ІІ (залежно від виду допомоги), а також ряд. 6 і 21 розділу І. Цей звіт потрібно буде подавати за всі наступні періоди звітного року, оскільки він заповнюється наростаючим підсумком. У Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ та звітності з ЄВС (ф. № Д5)
сума допомоги не наводиться. Крім того, сума допомоги в єдиноподатників не включається до бази обкладення єдиним податком, а в загальносистемників — не збільшує чистий дохід.
Декретні від ФТВП
Усе викладене вище стосовно звичайних лікарняних справедливе і для оплати допомоги по вагітності та пологах. Відмінність полягає в такому:
1) допомога за рахунок ФТВП виплачується починаючи з 1-го дня відкриття листка непрацездатності;
2) розмір допомоги не залежить від страхового стажу підприємця. У всіх випадках вона виплачується в розмірі 100 % середнього заробітку;
3) сума допомоги не обкладається ПДФО (п.п. 165.1.1 ПКУ). Не повинен, на нашу думку, підприємець сплачувати і ЄВС із цієї суми;
4) жінка-підприємець має право на допомогу, якщо вона звернеться до ФТВП не пізніше 12 календарних місяців від дня закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами (ч. 6 ст. 52 Закону № 2240).
Увага! Є ще одна дуже важлива відмінність. Для декретних у Порядку № 1266 прописано особливий порядок розрахунку, якщо страхові внески сплачувалися менше одного місяця. Згідно з абзацом другим п. 6 Порядку № 1266 у такому разі декретні виплачуються з доходу, з якого сплачується ЄВС, але не вище розміру середньої зарплати за всіма видами економічної діяльності (за даними Держкомстату), яка склалася у відповідному регіоні (АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі) в місяці, що передує місяцю настання страхового випадку**, та не нижче розміру МЗП, яку встановлено законом у місяці настання страхового випадку. Цей нюанс потрібно враховувати, наприклад, підприємцям-загальносистемникам, у яких великі суми чистого оподатковуваного доходу. Щоб отримати максимальні декретні, слід завчасно подумати про добровільне страхування.
** Подивитися цей показник у своєму регіоні можна тут: http://ukrstat.gov.ua/ (розділ «Статистична інформація» — «Доходи населення» — «Середня заробітна плата за регіонами за місяць»).
Для інформації. По Харківської області за грудень 2013 року середня зарплата за всіма видами економічної діяльності становила 3624,00 грн., а розмір МЗП — 1218,00 грн.
Нюанс. Тим, хто хоче «схитрувати», уклавши за пару місяців до декретної відпустки договір на щомісячну сплату солідної суми ЄВС, слід пам’ятати про таке. Дійсно, допомогу буде розраховано виходячи з цієї солідної суми (з якої сплачується ЄВС), проте платити ЄВС в чималому розмірі доведеться як мінімум рік. Причому на період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами підприємець не звільняється від сплати ЄВС. Підрахуйте, чи варта шкурка вичинки?
«Безкоштовна альтернатива». Важливо знати: якщо підприємець не буде укладати договір і сплачувати ЄВС за ставкою 36,6 %, усе одно можна буде отримати допомогу — від держави. Тільки розмір її буде несумірно меншим — 25 % ПМПО із розрахунку на місяць (п. 3, п.п. 5 п. 7 Порядку № 1751).
Допомога на поховання
ФТВП виплачує допомогу на поховання в розмірі 2200 грн.* у випадку смерті:
• самого підприємця — застрахованої особи (виплата здійснюється його родичу або третій особі, яка здійснила поховання);
• члена сім’ї, який перебуває на утриманні у підприємця, тобто не має свого доходу у вигляді зарплати, пенсії тощо.
* Такий розмір установлено з 01.01.12 р. постановою Правління ФТВП від 16.11.11 р. № 55.
Нюанс. ФТВП не виплачує допомогу на поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві. Ці виплати фінансують відповідні фонди соцстрахування.
«Дитячі» виплати
Тепер зазначимо дещо про такі виплати: допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку; одноразову допомогу при народженні дитини.
Ці виплати здійснюються як застрахованим, так і незастрахованим особам. Для їх отримання фізична особа звертається не до ФТВП, а до органів соціального захисту населення (соцзабез) за місцем свого проживання. Отже, навіть якщо підприємець сплачує ЄВС за ставкою 34,7 % (а не 36,6 %), він має право на ці допомоги.
Висновки
-
Добровільне страхування дає право на отримання лікарняних (із 6-го дня), декретних (у сумі більшій, ніж із бюджету), допомоги на поховання, соцпослуг від ФТВП.
-
Щоб сплачувати ЄВС за ставкою 36,6 %, потрібно укласти договір про добровільну участь у соцстрахуванні з органом Міндоходів.
-
Існує низка підводних каменів. Зокрема, для тих підприємців, у кого є основне місце роботи.
- На отримання допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до 3-х років ставка ЄВС не впливає. Ці виплати призначає соцзабез.
Документи і скорочення статті
Закон № 2240 — Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.01 р. № 2240-III.
Інструкція № 455 — Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міндоходів від 09.09.13 р. № 455.
Порядок № 1266 — Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.01 р. № 1266.
Порядок № 62 — Порядок страхування осіб на добровільних засадах на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленим народженням та похованням, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 02.06.2005 р. № 62.
Порядок № 1751 — Порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затверджений постановою КМУ від 27.12.01 р. № 1751.
МЗП — мінімальна заробітна плата.
ПМПО — прожитковий мінімум на працездатну особу.
