Фіксований сільськогосподарський податок: як аграрію обрати спецрежим на наступний рік

Фіксований сільськогосподарський податок: як аграрію обрати спецрежим на наступний рік

На сьогодні фіксований сільгоспподаток є однією з найважливіших складових існування аграрних товаровиробників, оскільки враховуючи специфіку сільгоспвиробництва, дає змогу зменшити податковий тиск на сільгосптоваровиробників.

Що слід зробити сільгосптоваровиробнику, щоб у 2014 році використовувати цей спеціальний режим оподаткування? Про це дізнайтеся у сьогоднішній публікації.

Сергій ДЕЦЮРА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», s.detsyura@id.factor.ua

Хто може бути платником ФСП

Почнемо з визначення. Фіксованим сільськогосподарським податком (далі — ФСП) вважається податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках від її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів, а саме:

1) податку на прибуток підприємств;

2) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);

3) збору за спеціальне використання води;

4) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, у частині провадження торговельної діяльності.

Платником ФСП можуть стати суб’єкти господарювання, які відповідають таким вимогам (п. 301.1 ПКУ):

1) є сільгосптоваровиробниками. Для цілей сплати цього податку сільгсоптоваровиробниками вважаються юрособи незалежно від організаційно-правової форми, які займаються виробництвом сільгосппродукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснють операції з її постачання (п.п. 14.1.235 ПКУ).

Важливо: сільгосптоваровиробником може бути лише юрособа. Фізсоба-підприємець не є сільгосптоваровиробником, а отже, і стати платником ФСП вона не може;

2) виручка від реалізації сільгосппродукції* власного виробництва** та продуктів її переробки отримана за попередній звітний (податковий) рік дорівнює або перевищує 75 % загальної суми валового доходу;

* Сільгосппродукція — продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 — 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання (п.п. 14.1.234 ПКУ)

** Зверніть увагу: до продукції власного виробництва у селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) з племінної справи у тваринництві належать також племінні (генетичні) ресурси, придбані в інших селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) із племінної справи у тваринництві та реалізовані вітчизняним підприємствам для осіменіння маточного поголів’я тварин (п. 301.1 ПКУ)

Зауважимо. Податківці вважають, що до 75 % межі включаються лише доходи від реалізації продукції, вирощеної на орендованих землях договори оренди, за якими були належним чином зареєстровані (листи від 16.08.12 р. № 469/0/61-12/15-3415 та від 04.03.13 р. № 3339/6/15-33-15). Ми не згодні з цим, оскільки на відміну від земельного законодавства, податкове законодавство не вимагає ні держреєстрації договору оренди земельної ділянки (паю), ні реєстрації речових прав на орендовану землю як обов’язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільгосптоваробника. Нашу позицію підтримує також ВАдСУ (лист від 28.12.12 р. № 2614/12/13-12*) і судові органи на місцях. Детальніше про це читайте у «БТ», 2013, № 13, с. 9 (про розрахунок 75 % межі дивіться також у наступному розділі);

* Див. коментар «Спецрежими з ФСП і ПДВ та орендовані землі, які не пройшли держреєстрації, — позиція ВАдСУ» // «БТ», 2013, № 4, с. 8.

3) має сільгоспугіддя та/або землі водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебувають у власності або надані йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Увага! Та все ж навіть якщо дотриматись всіх критеріїв, це не гарантує сільгосптоваровиробнику статусу платника ФСП. Річ у тім, що платниками ФСП не можуть бути суб’єкти господарювання, у яких;

• понад 50 % доходу, отриманого від продажу сільгоспродукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільгосптоваровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини);

• провадять діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 — 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;

• станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Як стати платником ФСП

Щоб стати або підтвердити статус платника ФСП, сільгосптоваровиробники, які відповідають вище переліченим критеріям, мають подати пакет документів До нього входять:

1) Загальна декларація з ФСП на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок. Подають органу Міндоходів за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

2) Звітна декларація з ФСП на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки. Подається органу Міндоходів за місцем розташування такої земельної ділянки;^.

3) Розрахунок сільгоспчастки. Його подають органам Міндоходів за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Зауважимо. При розрахунку 75 % межі до суми доходу отриманого від реалізації сільгосппродукції власного виробництва та продуктів її переробки включаються доходи, отримані від:

• реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

• реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

• реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

• реалізації сільгосппродукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства;

4) Відомості (довідку) про наявність земельних ділянок. Подається органам Міндоходів за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У цій довідці вкажіть відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Важливо. У випадку коли підприємство не змогло виконати вимогу щодо 75 % критерію через виникнення у попередньому році (в нашому випадку, 2013 році) обставин непереборної сили (форс-мажору), то таке сільгосппідприємство звільняється від дотримання такого критерію (п.п. 308.5 ПКУ).

Для того щоб підтвердити статус платника ФСП, такі підприємства подають разом із декларацією з ФСП рішення Верховної Ради АРК або обласної рад про наявність обставин непереборної сили та перелік суб’єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин (п. 308.5 ПКУ).

Сам факт набуття статусу платника ФСП підтверджується довідкою про надання або підтвердження статусу платника ФСП. Таку довідку видає орган Міндоходів за місцезнаходженням сільгосптоваровиробника протягом 10 робочих днів після подання останнім всіх необхідних для цього документів (п. 308.3 ПКУ).

Методика розрахунку ФСП

Розраховується розмір ФСП як добуток площі угідь (ріллі, пасовищ, сіножатих, багаторічних насаджень, земель водного фонду, що перебувають у власності платника податку або надані йому у користування, у тому числі на умовах оренди), нормативної грошової оцінки (НГО) одиниці площі таких угідь, визначеної відповідно до Методики № 213, та ставки податку (див. таблицю) для відповідної категорії земель.

Сума ФСП визначається щодо кожної земельної ділянки окремо.

Ставки ФСП

Звертаємо увагу. Існують певні особливості розрахунку ФСП за сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду, які платник ФСП здає або бере в оренду. Головна ідея полягає у тому, що з однієї площі ФСП слід платити один раз. У зв’язку з цим:

1) якщо орендодавець є платником ФСП та здає сільгоспугіддя та/або землі водного фонду в оренду будь-якому орендарю: ФСП нараховує, сплачує та відображає у декларації з ФСП орендодавець цих сільгоспугідь (п.п. 306.6 ПКУ);

2) якщо орендодавець не є платником ФСП і здає в орендує сільгосп- угіддя та/або землі водного фонду орендарю, який є платником ФСП: ФСП нараховує, сплачує і відображає у декларації з ФСП вже орендар цих земель (п.306.7 ПКУ).

Дещо варто сказати і про правила визначення бази оподаткування ФСП.

Нагадаємо, що базою оподаткування ФСП є НГО одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведена за станом на 1 липня 1995 року, а для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) — НГО одного гектара ріллі в АР Крим або в області, проведена за станом на  1 липня 1995 року, визначена відповідно до Методики № 213 (п. 303.1 ПКУ). Дані про розмір НГО сільсговптоваровиробники беруть із довідки про розмір НГО земельної ділянки отриманої у органах Держагентства земресурсів.

Зверніть увагу, що на сьогодні у Методиці № 213 вказано, що до показників НГО ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 року (з урахуванням індексації), застосовується коефіцієнт 1,756. У зв’язку з цим у багатьох сільгосптоваровиробників виникло запитання: чи слід враховувати коефіцієнт 1,756 при розрахунку розміру ФСП?

Відповідь на нього міститься у листі ДПСУ від 16.02.12 р. № 4790/7/15-2217ф*. В ньому податківці прийшли до висновку, що оскільки базою оподаткування ФСП є НГО земель сільгосппризначення, яка проведена станом на  1 липня 1995 року (це передбачено у п. 303.1 ПКУ), то база оподаткування для платників ФСП залишається незмінною. Подібну позицію податківці висловили у консультації, наведеній у підкатегорії 113.06 БЗ Міндоходів, де вони чітко сказали, що порядок справляння ФСП не передбачає проведення індексації бази оподаткування ФСП, тобто НГО сільгоспугідь та земель водного фонду. Тому при обчисленні суми ФСП коефіцієнт 1,756 до НГО ріллі не застосовується. Позицію податківців підтримує і Держзем- агентство (лист від 03.02.12 р. № 1370/22/4-12).

* Див. ком. «Коефіцієнт 1,756 до НГО ріллі: при розрахунку ФСП не застосовується, а при розрахунку плати за землю застосовується» // «БТ», 2012, № 11, с. 9.

Звітуємо та платимо ФСП правильно

Платники ФСП на поточний рік за загальним правилом подають дві декларації з ФСП: загальну та звітну (див. с. 23). Водночас якщо у платника податку у власності або/та користуванні є тільки земельні ділянки в межах території одного органу місцевого самоврядування, то, на наш погляд, достатньо подати одну загальну декларацію з ФСП. Річ у тім, що в цьому випадку дані загальної і звітної декларації будуть ідентичні, а тому їх дублювання є недоречним.

Щодо строків подання декларацій з ФСП та документів, що підтверджують статус платника ФСП, то у ПКУ є протиріччя:

• у п. 308.1 ПКУ говориться, що її слід подавати до 20 лютого (останній день подання — 19 лютого);

• а п. 306.1 ПКУ вимагає подати її не пізніше 20 лютого поточного року.

Податківці згодні з тим, що у питанні граничного строку подання слід орієнтуватися на більш пізній строк — не пізніше 20 лютого (консультації, наведені у журналі «Вісник податкової служби України», 2012, № 20, с. 44 та 47 та у підкатегорії 113.02 БЗ Міндоходів).

Форму декларації з ФСП запов­нити нескладно, оскільки для запов­нення рядків декларації у примітках наведено детальні пояснення, а для заповнення окремих граф (6 — 18) в самих назвах граф наводяться формули для розрахунку.

Сплачувати ФСП розрахований у деклараціях сільгосптоваровиробники мають щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку (п. 306.2 ПКУ):

• у I кварталі — 10 %;

• у II кварталі — 10 %;

• у III кварталі — 50 %;

• у IV кварталі — 30 %.

Висновки

• Платником ФСП можуть стати лише сільгосптоваровиробники, які володіють або користуються (у тому числі на умовах оренди) сільгоспугіддями та/або землями водного фонду і за останній рік отримали виручку від реалізації сільгосппродукції власного виробництва та продуктів її переробки у розмірі що дорівнює або перевищує 75 % загальної суми валового доходу.

• Щоб стати або підтвердити статус платника ФСП, сільгосптоваровиробники мають подати до органів Міндоходів загальну і скорочену декларації з ФСП, Розрахунок сільгоспчастки та Відомості (довідку) про наявність земельних ділянок.

• Подавати документи для обрання або підтвердження статусу платника ФСП потрібно не пізніше 20 лютого.

• Сплачувати ФСП слід щомісячно протягом 30 календарних днів місяця наступного за звітним.

Документи і скорочення статті

Декларація з ФСП — Податкова декларація з фіксованого сільськогосподарського податку, затверджена наказом ДПАУ від 24.12.10 р. № 1016.

Розрахунок сільгоспчастки — Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва, затверджений наказом Мінагрополітики від 26.12.11 р. № 772.

Методика № 213 — Методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджена постановою КМУ від 23.03.95 р. № 213.