Підприємець захворів та отримав допомогу від Фонду — наслідки щодо ПДФО та ЄВС
Приватний підприємець — платник єдиного податку сплачує ЄВС за підвищеною ставкою (36,6 %). Після надання до Фонду соцстраху з тимчасової втрати працездатності лікарняного листка (на лікарняному перебував сам підприємець) йому на рахунок перераховано суму допомоги. Чи потрібно цю суму включати до доходів єдиноподатника й обкладати ПДФО та ЄВС?
(м. Севастополь)
ПДФО. До доходу фізичної особи — єдиноподатника не включаються отримані ним пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, що належать на праві власності фізичній особі та використовуються в її господарській діяльності (п.п. 1 п. 292.1 ПКУ).
Також згідно з п.п. 4 п. 292.11 ПКУ до складу доходів єдиноподатників не включаються суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Таким чином, сума отриманої допомоги не включається до доходу, що обкладається єдиним податком. Суми допомоги підприємець не відображає ані у Книзі обліку доходів (Книзі обліку доходів і витрат), ані в Податковій декларації платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця.
Однак це не означає, що такий дохід зовсім не оподатковується. Із суми отриманої допомоги ПДФО заплатити потрібно, але оподатковувати її потрібно в загальному порядку, передбаченому розділом IV ПКУ для звичайних фізичних осіб.
У свою чергу, суми винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, не включаються до оподатковуваного доходу фізичних осіб (п.п. 165.1.1 ПКУ). Проте це правило не поширюється на виплати, пов’язані з тимчасовою непрацездатністю (останній абзац п.п. 165.1.1 ПКУ).
Висновок. Допомога по тимчасовій непрацездатності, отримана підприємцем, уключається до його оподатковуваного доходу та обкладається ПДФО за ставкою 15 (17) %.
Питання полягає в тому, чи повинен підприємець самостійно обчислити та перерахувати до бюджету податок? Вважаємо, що не повинен, оскільки фізична особа отримує дохід від податкового агента. Принаймні, ми не бачимо підстав для того, щоб не визнавати Фонд податковим агентом.
Для довідки. Податковий агент щодо ПДФО — юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу обкладення іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій чи негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати і сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст. 18 і розділом IV ПКУ (п.п. 14.1.180 ПКУ).
Увага! Проте Міндоходів вважає інакше. Із консультації, розміщеної у підкатегорії 104.04 БЗ Міндоходів, випливає, що обов’язок зі сплати ПДФО у цьому випадку покладається на підприємця. Фонд не утримує податок у джерела виплати. У зв’язку з цим підприємець за підсумками звітного року зобов’язаний подати Декларацію про майновий стан і доходи (далі — Декларація) і сплатити ПДФО.
Зауважимо, що випадки, коли фізична особа звільняється від обов’язкового подання Декларації, наведені в п. 179.2 ПКУ.
Для довідки. Декларацію не потрібно подавати, якщо платник податку отримував доходи:
• від податкових агентів, які згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
• виключно від одного податкового агента незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених розділом IV ПКУ;
• від операцій продажу (міни) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими було сплачено податок відповідно до розділу IV ПКУ;
• у вигляді об’єктів спадщини, які відповідно до розділу IV ПКУ оподатковуються за нульовою ставкою та/або з яких сплачено податок згідно з п. 174.3 ПКУ;
• зазначені в пп. 167.2 — 167.4 ПКУ, крім випадків, коли декларування таких доходів прямо передбачене відповідними нормами розділу IV ПКУ;
• зазначені в п.п. «є» п. 176.1 ПКУ, від двох та більше податкових агентів, і при цьому загальна річна сума оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) такими податковими агентами, не перевищує 120 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року.
Якщо виходити з позиції, яку займає Міндоходів, тобто що Фонд не є стосовно таких виплат податковим агентом, то під жоден із «визвольних» випадків ця ситуація не підпадає. Отже, підприємець має подати за підсумками року Декларацію. Суму допомоги він відображає у графі 3 ряд. 01.07 «Інші доходи» Декларації. При цьому в гр. 4 цього рядка ставиться прокреслення, а у гр. 5 — сума ПДФО, обчислена підприємцем із суми допомоги за ставкою 15 (17) %.
ЄВС. Що стосується ЄВС, то вважаємо, що підприємець у будь-якому разі не повинен його сплачувати із суми допомоги. Фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховують і сплачують ЄВС у розмірі 34,7 % від сум, що визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВС. При цьому сума ЄВС не може бути меншою від розміру мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 і ч. 11 ст. 8 Закону 2464*).
Як бачимо, розмір сплачуваного підприємцями на єдиному податку ЄВС не залежить від розміру отриманих ними доходів. Таким особам достатньо сплачувати цей внесок у розмірі не нижче мінімального (з 01.12.13 р. — 422,65 грн. (1218 грн. х 34,7 %)).
Звернемо увагу! 34,7 % — це мінімальний страховий тариф. Якщо підприємець добровільно хоче застрахуватися на випадок тимчасової втрати працездатності, від нещасного випадку або за всіма видами соціального страхування, то він укладає відповідний договір і сплачує ЄВС за підвищеною ставкою (36,6 %, 36,21 % або 38,11 % відповідно). У цьому випадку підприємець сплачує ЄВС за підвищеною ставкою 36,6 %, тому він застрахований у Фонді та має право на допомогу у зв’язку із хворобою.
На сьогодні існує одне роз’яснення Пенсійного фонду, що підтверджує нашу позицію (лист від 24.07.13 р. № 19298/03-20). Щоправда, воно присвячене питанням сплати підприємцями (як загальносистемниками, так і єдиноподатниками) ЄВС із суми отримуваної ними допомоги при вагітності та пологах. Проте на суть питання це не впливає, оскільки підхід у сплаті ЄВС такими особами із сум отримуваної допомоги (неважливо — чи то у зв’язку з хворобою, чи то у зв’язку з вагітністю та пологами) один.
Нагадаємо. Починаючи з липня 2013 року платниками ЄВС визначені також підприємства, установи та організації, фізичні особи, які використовують найману працю та виплачують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, а також особи, які перебувають у відпустці та одержують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами.
У зазначеному листі ПФУ сказано: підприємці-єдиноподатники самостійно визначають базу обкладення ЄВС. Про те, що вони повинні сплачувати ЄВС із суми отриманої допомоги, тут немає жодного слова. Ми підтримуємо цю думку: включати до бази обкладення ЄВС суми отримуваної підприємцем допомоги «на себе» не потрібно. Відповідно, факт отримання допомоги жодним чином не впливає на порядок заповнення підприємцем звітності з ЄВС (ф. № Д5), що подається за підсумками звітного року.
Жанна Семенченко
* Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 р. № 2464-VI.
