Гроші люблять рахунок, або Як за готівку продати основний засіб фізособі

Стандартне для випадку з готівковими розрахунками запитання: чи слід використовувати РРО при продажу основних засобів (ОЗ)?

Турбує воно як тих, хто в звичайній госпдіяльності РРО не використовує, так і тих, кого ця доля минула.

Нагадаємо, що обов’язково використовувати РРО та розрахункові книжки мають ті суб’єкти господарювання, які за готівку та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) реалізують товари (надають послуги) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (ст. 3 Закону про РРО).

Якщо суб’єкт господарювання не є підприємством торгівлі, або громадського харчування, то він має деякі пільги. Так, при реалізації своєї власної продукції та наданні послуг за готівку він може не застосовувати РРО, проте повинен проводити розрахунки у касі з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій (п. 1 ст. 9 Закону про РРО). Але ОЗ зазвичай на підприємстві не виробляються, то фактично і продукцією власного виробництва не вважаються. Тому неторгові підприємства ламають голову над тим, як правильно здійснити реалізацію таких активів.

Слід зазначити, що ані у Законі про РРО, ані в інших нормативно-правових актах, які регулюють здійс­нення готівкового обігу,прямої вказівки на те, як безпечно оформити отримання коштів за реа­лізацію таких активів, немає.

Позиція ж податківців з цього приводу доволі мінлива. Так, на початку цього тисячоліття податківці наполягали, що РРО при реалізації ОЗ застосовувати необхідно. Мотивували вони це тим, що ОЗ, не виготовлений на підприємстві, не може вважатися продукцією власного виробництва і тому не потрапляє в перелік звільнень від застосування РРО, передбачений ст. 9 Закону про РРО.

Але згодом їх гнів змінився на милість. Вони «забрали свої слова назад», а натомість озвучили більш лояльні нові лозунги. Тепер податківці (листи ДПАУ від 10.04.09 р. № 7612/7/23-7017/264, питання 2.2.141 Оглядового листа ДПАУ від 06.07.09 р. № 14083/7/23-7017/572, консультація у категорії 109.02 ЗІР Міндоходів) вважають, що у разі продажу за готівкові кошти ОЗ, вилучені з активів (списані з балансу) внаслідок їх продажу і які згідно з бухгалтерським обліком обліковувались на рахунку 10 «Основні засоби», суб’єкти господарювання можуть проводити такі розрахунки у касах з оформленням касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, або у безготівковій формі через банківські установи. Тобто можна говорити, що в такому випадку РРО застосовувати не потрібно.

Є багато запитань до формулювань, якими оперують податківці.

Так, зокрема будь-який продаж ОЗ супроводжується їх попереднім переведенням на субрахунок запасів 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу». Отже, вибуватимуть з балансу об’єкти не з рахунка 10, а із субрахунку 286. Також податківці скидають в «одну купу» бухгалтерське й податкове поняття «основні засоби», що також неправильно.

Утім, ідея податківців зрозуміла. Якщо за готівку продаємо ОЗ, які до продажу значилися на рахун­ку 10 («пришли» на рахунок 286 з рахунка 10), то РРО можна не застосовувати. Якщо продаємо ті ж запчастини, що залишилися після ліквідації ОЗ (оприбутковані на рахун­ку 20), то РРО застосовувати потрібно.

Ми погоджуємося із останньою лояльною позицією контролерів. Продаж об’єкта ОЗ у розумінні Закону про РРО не відноситься до сфери торгівлі, оскільки це разова господарська операція з продажу в місці, не призначеному для оптової або роздрібної торгівлі. А тому питання щодо необхідності використання РРО в цьому випадку великою мірою взагалі виникати не повинно. В цьому нас підтримує і Держкомпідприємництва (лист від 12.01.08 р. № 219). Він також вважає, що операція з продажу об’єкта ОЗ не вписується в поняття «сфера торгівлі», а тому не підпадає до сфери впливу Закону про РРО. У зв’язку з цим Держкомпідприємництва не знаходить підстав для застосовувати РРО при здійс­ненні такої операції.

Увага. Місцеві податківці на практиці навіть за наявності позитивних роз’яснень своєї вищої інстанції інколи наполягають на проведенні готівкових роз­рахунків за такі активи через РРО. При цьому, якщо продаж таких об’єктів відбувається частіше ніж 1 раз на рік (два чи три рази), то в такому разі практично всі місцеві контролери одностайні: без РРО не обійтися!

Висновок. Якщо маєте справу із разовим продажем ОЗ, що були у користуванні, то застосовувати РРО при готівковому розрахунку не обовязково.

Якщо це не перший продаж протягом року, то можуть бути проблеми із місцевіми податківцями.

Та, звісно,найспокійніший ва­ріант — проводити розрахунки у безготівковій формі через установу банку. Але в цьому випадку ви маєте пам’ятати, що покупцю доведеться розщедритися і сплатити комісію за касове обслуговування. Враховуючи, що вартість ОЗ, зазвичай, доволі значна, розмір комісії буде також чималим.

Що буде, якщо…?

За невикористання РРО при отримані готівки від реалізації ОЗ підступні податківці спробують застосувати фінсанкції, установлені ст. 17 Закону про РРО.

Увага! Такі санкції можуть застосовувати лише податкові органи і до того ж тільки під час проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до ПКУ (ч. 1 ст. 15 Закону про РРО).

Постраждати суб’єкти господарювання, які не використали РРО при здійсненні готівкових розрахунків, можуть лише від штрафу, передбаченого п. 1 ст. 17 Закону про РРО. Відповідно до цього пункту до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням органу Міндоходів можуть застосувати фінсанкції у таких розмірах:

1) порушення вчинене вперше — 1 гривня;

2) порушення вчинене вдруге — 100 % вартості проданих з порушеннями товарів (послуг);

3) за кожне наступне вчинене порушення — у п’ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями товарів (послуг).

У зв’язку з цим суб’єктів господарювання, які фактично допустили порушення РРО-законодавства, або таке порушення вигадали податківці (наприклад, почали вимагати, що реалізацію ОЗ слід обов’язково проводити через РРО), цікавить: що саме вважати повторним порушенням у цілях застосування РРО-штрафів?

На жаль, податкові органи допоки не висловили своєї позиції з цього приводу. Утім, на наш погляд, відповідь на це запитання схована у самому п. 1 ст. 17 Закону про РРО. Цей пункт розпочинається із фрази «…у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту…». Із цього випливає, що під «вчиненням порушення вперше» законодавець має на увазі порушення, що виявлене вперше протягом календарного року. Відповідно повторним вважається таке саме порушення, виявлене вдруге протягом того ж календарного року (календарний рік проходить з  1 січня по 31 грудня).

Таку позицію можна побачити і у судових рішеннях: для кваліфікації вчинення правопорушення суб’єктом господарювання як правопорушення, що вчинено вдруге та кожне наступне, необхідним є встановлення контро­люючим органом одних і тих самих фактів протягом календарного року в ході окремо визначених перевірок відповідного суб’єкта господарювання (постанова Одеського окружного адмінсуду України від 19.03.14 р. справа № 815/725/14; http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37883291).

Тобто дивимось, котрий раз протягом календарного року нас штрафують за одне і те саме порушення.

При цьому, вважаємо, якщо з початку року було допущено декілька однотипних порушень, наприклад реалізовано без проведення через РРО два об’єкта основних засобів, то ці обидві операції-порушники, які податкова виявила підчас проведення однієї перевірки, слід вважати одним порушенням. А тому штраф за таке порушення накладається як за перше порушення. Тобто у розмірі 1 грн.

Аргументуємо цей підхід тим, що доки підприємство не буде притягнуто до відповідальності за порушення РРО-законодавства, незалежно від того, скільки однотипних операцій-порушень було виявлено під час цієї перевірки, всі ці «гріхи» вважаються одним (першим) порушенням.

Тобто, на наш погляд, щоб на підприємство накласти РРО-штраф як за друге порушення, необхідно, щоб за календарний рік вас притягли вдруге до відповідальності за однотипне порушення РРО-законодавства.

Отже, якщо за рік ви реалізували два ОЗ і провели цю операцію через касу підприємства, а не через РРО, то максимальний штраф, що вам загрожує після проведення перевірки, становить 1 грн. (за умови, що до цього вас протягом року не притягали до відповідальності згідно з п. 1 ст. 17 Закону про РРО).

Важливо! 1-гривневий штраф за порушення РРО-законодавства може дещо розхолодити суб’єкта господарювання. Хоча розслаблятися не потрібно. За таке порушення також передбачена адміністративна відповідальність відповідно до ст. 155¹ КУпАП у вигляді штрафу на осіб, які здійснюють розрахун­кові операції, від 2 до 5 нмдг, тобто від 34 до 85 грн. (оскільки у підприємства немає РРО, а отже, і осіб які виконують такі функції, то цей штраф не накладається) і на посадових осіб — від 5 до 10 нмдг, тобто від 85 до 170 грн. За повторне порушення, вчинене протягом року, за яке було накладено адмінстягнення, накладається штраф на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від 5 до 10 нмдг (від 85 до 170 грн.) і на посадових осіб — від 10 до 20 нмдг (від 170 до 340 грн.).

Важливо! У судовій практиці зустрічаються рішення, коли податківці миряться з 1-гривневим штрафом, але при цьому вважають кошти, не проведені через РРО, неоприбуткованими — із накладенням «5-кратного» штрафу. Такий підхід є неправильним. Але суди його іноді підтримують. А це вже серйозний ризик, якщо взяти до уваги, що продаємо ми ОЗ.

Висновок. Захоплюватися численними продажами ОЗ без РРО на сьогодні доволі небезпечно.

Отримуючи готівкові кошти від громадян за проданий ОЗ у касу або через РРО, підприємство має пам’ятати також про обмеження на здійснення готівкових розрахунків (див. консультацію контролерів з категорії 109.13 ЗІР Міндоходів).

Нагадаємо, що відповідно до п. 2.3 Положення № 637 підприємства (підприємці) мають право розраховуватися готівкою між собою або з фізичними особами протягом одного дня за одним або декількома платіжними документами тільки в певних межах. Такі межі запроваджені постановою № 210 і становлять при розрахунках готівкою:

• підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня — 10 тис. грн.;

• звичайної фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) — 150 тис. грн.

• фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, що підлягають нотаріальному посвідченню, — 150 тис. грн.

Нас сьогодні цікавить обмеження на розрахунки фізособи з підприємством, тому про нього поговоримо детальніше*.

Перш за все варто сказати, що за перевищення граничних сум розрахунків готівкою на сьогодні передбачено тільки адмінштраф згідно зі ст. 163¹⁵ КУпАП. Проте розмір штрафу становить від 100 до 200 нмдг, тобто 1700 — 3400 грн. За повторне «готівкове» порушення, допущене особою, яка протягом року притягувалася до адмінвідповідальності за ті самі дії, розмір адмінштрафу значно вищий: від 500 до 1000 нмдг (8500 — 17000 грн.).

Цей штраф накладається на вин­них у таких порушеннях посадових осіб підприємств, а також на фізичних осіб — підприємців. Уникнути покарання можуть лише звичайні фізособи-громадяни (див. категорію 109.21 ЗІР Міндоходів), тому піклуватися про дотримання такого обмеження має саме підприємство.

Зверніть увагу! Незважаючи на значний штраф за порушення готівкового обмеження, насправді не «такий страшний чорт, як його малюють». Річ у тім, що покарати вас можуть тільки протягом певного часу після вчинення такого порушення. Так, відповідно до ст. 38 КУпАП цю санкцію перевіряючі можуть застосувати до порушника не пізніш як через 2 місяці з моменту вчинення правопорушення. Тобто якщо ви ненароком порушили зазначені вище обмеження, то, щоб вас притягли до відповідальності, необхідно, щоб з моменту його допущення і до моменту перевірки ще не минуло 2 місяці.

Щоб не порушити готівкове обмеження у 150 тис. грн., підприємство може скористатися різними способами. Найпоширеніші з них такі:

1. Отримання готівки частинами. Найпростіший спосіб — розбити суму за договором на кілька частин, кожна з яких не перевищує 150 тис. грн., і отримати їх у різні дні. Тут не буде жодних порушень, адже виходячи з п. 1 постанови № 210 обмеження встановлюються тільки для граничної суми готівкового розрахунку, а не всієї суми правочину (за договором). Підтверджують це податківці у консультації, наведеній у категорії 109.13 ЗІР Міндоходів та НБУ в листі від 24.01.14 р. № 11-116/3159.

Отже, якщо, наприклад, підприємство продає основний засіб,що коштує 200 тис. грн., то у договорі слід вказати, що суму готівки слід сплатити в один день не більше 150 тис. грн. Решту 50 тис. грн. можна сплатити готівкою в інший день або безготівково (наприклад, перерахуванням/унесенням грошей на банківський рахунок).

Якщо фізособа не погоджується з такими умовами і бажає заплатити всю суму відразу, то можна домовитися, щоб сплата відбувалася частково (у встановлених межах) в готівковій формі, а частково (суму перевищення) — у безготівковій.

2. Отримати гроші через касу банку. Щоб улагодити готівкову проблему, можна всю суму платежу внести до банку (або декількох банків) для перерахування на  рахунок одержувача.

Причому для цієї мети зовсім не обов’язково, щоб покупець особисто приніс гроші до банку. Продавець може самостійно все організувати: направити до банку свого «посильного», який за довіреністю від покупця внесе від імені останнього його готівку на рахунок продавця.

Як бачите, вибір є. Який з них вибрати — вирішувати вам.

Висновки

• Разовий продаж ОЗ громадянам не відноситься до сфери торгівлі і не підпадає до сфери впливу Закону про РРО. Тому готівкові розрахунки можна проводити через касу підприємства, не використовуючи РРО. Хоча на місцеві податківці інколи мають фіскальну позицію і вимагають такі операції проводити виключно через РРО.

• Ризик начебто невеликий, але податківці можуть зробити «хід конем» та наполягати на «драконівському» штрафі за неоприбуткування готівки.

• Продаючи ОЗ громадянам, дотримуйтеся обмеження на проведення готівкових розрахунків між підприємством і фізособою. Розмір такого обмеження за день складає 150 тис. грн. Щоб уникнути порушення, рекомендуємо домовитися про отримання оплати частинами протягом декілька днів. Розмір таких платежів не має перевищувати граничну межу.

Документи статті

Постанова № 210 — постанова Правління НБУ «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» від 06.06.13 р. № 210.

Положення № 637 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою НБУ від 15.12.04 р. № 637.