(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 29
  • № 28
  • № 27
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
22/22
Бухгалтерський тиждень
Бухгалтерський тиждень
Липень , 2014/№ 30

«Губит людей не пиво…!», або Правила розрахунку плати за надра при видобуванні води для господарських потреб

Антикризові заходи, які почали діяти ще з початку II кварталу 2014 року, стали для суб’єктів господарювання «бомбою уповільненої дії». Річ у тім, що запроваджені вони були ще на початку весни, а резонанс створили тільки тепер. Про одну з таких «бомб», яка «вибухнула» при складанні декларації з водозбору, ми нещодавно розповідали («БТ», 2014, № 27, с. 25). Сьогодні ж поговоримо про іншу. Як це не парадоксально, але вона також стосується водних ресурсів. Про те, як її знешкодити, читайте далі.

Не все те золото, що блищить!

Перш за все давайте пригадаємо, що з 1 квітня 2014 року антикризовим Законом № 1166 у переліку платників плати за користування надрами для видобування корисних копалин з’явилися «новачки»:

1) землевласники та землекористувачі (крім суб’єктів підприємництва, які відповідно до законодавства відносяться до фермерських господарств) — громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що в межах наданих їм земельних ділянок, розмір яких перевищує норми, передбачені ст. 121 ЗКУ, видобувають прісні підземні води із застосуванням електричних пристроїв у обсязі понад 13 куб. м на особу на місяць (за показниками лічильників) (п. п. 263.1.6 ПКУ).

Важливо! Раніше громадяни — несуб’єкти підприємницької діяльності платниками цього податку не вважалися. Хоча навіть після змін не все так просто, оскільки і досі невідомо, як виявлятимуть платників цього податку. Минуло вже більше кварталу, а податківці так і не спромоглися дати навіть дріб’язкового роз’яснення з цього приводу. Тому розглядати нюанси стягнення плати з цих платників до появи хоч якоїсь конкретики не будемо;

2) землевласники та землекористувачі (крім суб’єктів підприємництва, які відповідно до законодавства відносяться до фермерських господарств), що провадять господарську діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування (п.п. 263.1.5 ПКУ).

Виділення таких платників в окрему когорту говорить про те, що з другого кварталу лави платників плати за надра поповнили також суб’єкти господарювання — видобувачі підземних вод, які не повинні отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами (не плутати з дозволом на спецводокористування, який потрібен кожному видобувачу води).

Важлива деталь. Але не всі вони після цих змін фактично сплачуватимуть цю плату при видобуванні води. Річ у тім, що для нарахування і сплати плати за надра потрібно не тільки входити до когорти платників цієї плати, а і мати об’єкт оподаткування.

Відповідно до п.п. 263.2.3 ПКУ не є об’єктом оподаткування прісні підземні води глибиною видобування до 20 метрів.

Отже, якщо ви видобуваєте прісну підземну із свердловини, глибина якої менше 20 м, то незважаючи на те, що ви потрапили до кола платників плати за надра, фактично сплачувати цей податок ви не повинні. У той же час, оскільки ви опинились у лавах платників, то формально маєте подавати звітність. Утім, вважаємо, що можна цього не робити. У цьому немає сенсу. Формально можна зачіпитися за п.п. 263.11.3 ПКУ, який прив'язує початок подання звітності до отримання дозволу на користування надрами.

Водночас усі інші суб’єкти господарювання, які видобувають воду навіть без дозволу на видобування надр, повинні сплачувати плату за надра за тими ж правилами, що й інші гірничодобувні підприємства.

Увага! Ця когорта водокористувачів уперше буде сплачувати плату за надра за II квартал 2014 року. Як саме їм це слід робити, враховуючи зміну правил стягнення плати, що актуально навіть «для старожилів» (тих підприємств які видобувають воду згідно з дозволом на використання надр), поговоримо далі.

 

Абсолютна відносність

З’ясувавши, хто є новим платником плати за надра, перейдемо до іншої більш глобальної проблеми: правил розрахунку плати за надра при видобуванні води.

І розпочнемо зі ставок. З II кварталу 2014 року для всіх надрокористувачів ставки плати за надра встановлені тільки у відносному* вираженні. Такі корективи відразу ж доволі сильно вдарили по платниках, які раніше розраховували податкові зобов’язання виходячи із абсолютних ставок**, які визначені у гривнях за одиницю видобутих природних ресурсів.

* Відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсот­ковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування (п. 28.2 ПКУ).

** Абсолютною (специфічною) є ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування (п. 28.1 ПКУ).

Річ у тім, що зміна порядку вираження ставок відразу кардинально змінила порядок розрахунку плати.

Нагадаємо, розрахувати плату за надра коли діяли абсолютні ставки було легко. Достатньо перемножити абсолютну ставку плати (при видобуванні прісних підземних вод вона становила 8,95 грн. за 100 м3) на обсяг видобутої води. Такі правила розрахунку плати за надра діяли у I кварталі 2014 року.

Але після набрання чинності антикризовим Законом № 1166 скористатися цим елементарним алгоритмом уже не вдасться. На сьогодні податкові зобов’язання з плати за надра слід визначати зовсім по-іншому, а саме як добуток відносної ставки, встановленої у відсотках (5 % для підземних вод), на вартість обсягів видобутих у податковому періоді корисних копалин, розраховану окремо для кожної ділянки надр.

Тобто щоб розрахувати розмір плати, слід не тільки взяти нову відносну ставку плати за надра, а й нову базу для нарахування податку. В нашому випадку такою базою є вартість товарної продукції, тобто вартість видобутих корисних копалин (мінеральної сировини).

Увага! Щоб платник плати за надра міг визначити вартість обсягів видобутих у податковому періоді корисних копалин, він повинен вести окремий бухгалтерський та податковий облік витрат і доходів за кожним видом корисних копалин, на які отримано спеціальний дозвіл (п.п. 263.1.3 ПКУ). На веденні такого обліку наполягають і податківці (лист Міндоходів від 14.04.14 р. № 8763/7/99-99-15-04-01-17 та консультація, наведена у категорії 130.05 ЗІР Міндоходів).

Обчислювати цю базу слід за новими правилами. Як це зробити, поговоримо далі!

 

Вартість = собівартість?

Як ми вже нагадували вище, зміна абсолютної на відносну ставку плати за надра покликала за собою і зміну бази оподаткування. Відтепер при розрахунку плати за надра, в тому числі і при видобуванні води, слід орієнтуватися на загальновстановлену базу оподаткування — вартість обсягів видобутих у податковому періоді корисних копалин, окремо обчислених для кожної ділянки надр.

Правила визначення бази оподаткування при видобуванні води відтепер прописано у п.п. 263.6.1 ПКУ. Згідно з ними вартість одиниці відповідного виду корисної копалини (тобто база оподаткування) обчислюється на базових умовах постачання на склад готової продукції за більшою з таких величин:

1) за фактичними цінами реалізації відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини).

Важливо! У разі обчислення вартості товарної продукції за фактичними цінами реалізації вартість одиниці відповідного виду товарної продукції встановлюється платником за величиною суми доходу, отриманого (нарахованого) від виконаних у податковому (звітному) періоді господарських зобов’язань з реалізації відповідного обсягу (кількості) такого виду товарної продукції (п. п. 263.6.2 ПКУ);

2) за розрахунковою вартістю відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), крім вуглеводневої сировини.

Виходячи з цих правил, платники плати за надра, які видобувають воду для власних господарських потреб (незалежно від того, є вони «старожилами» чи новими платниками плати за надра при видобуванні води), для визначення бази оподаткування мають використовувати розрахункову вартість.

Річ у тім, що суб’єкти господарювання, які використовують видобуту воду лише для власних господарських потреб (а про них ми говоримо сьогодні), не мають інформації про фактичні ціни реалізації таких ресурсів. Адже, зазвичай, жодної реалізації видобутої води «на сторону» ці підприємства не здійснюють.

Важливо! Цей висновок є логічним. Та, на жаль, у ПКУ йдеться про порівняння двох величин і визначення більшої. Як робити у випадку, коли одна із величин невідома, в жодному нормативно-правовому акті не сказано. Податківці також з цього приводу не висловлювалися. Та і питання в них поки що не виникало. Граничний строк подання першої декларації з плати за надра, у якій податкові зобов’язання розраховані за новими правилами, закінчиться лише 11.08.14 р.

А поки рішення немає, залишається розраховувати податкові зобов’язання, спираючись лише на відому інформацію (розмір розрахункової вартості видобутої води) і сподіватися, що здоровий глузд та логіка переможе свавілля.

Ідемо далі. Правила обчислення розміру розрахункової вартості видобутої води описано у п. п. 263.6.5 ПКУ. Згідно з нормами цього підпункту розрахункова вартість видобутої сировини складається із витрат, понесених на її видобування за податковий період. Інакше кажучи, вона складається із «податкової» собівартості видобутої сировини (води). До витрат, які формують розрахункову вартість, включаються:

а) матеріальні витрати, що належать до додаткових витрат згідно з розд. III ПКУ, за винятком матеріальних витрат, пов’язаних зі зберіганням, транспортуванням, пакуванням та проведенням інших операцій з видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), а також виробництвом та реалізацією інших видів продукції, товарів (робіт, послуг).

Важливо! Ми говоримо про використання видобутої сировини для господарських цілей, а не для реалізації. Тому всі матеріальні витрати, понесені на видобування такої сировини, будуть включатися до розрахункової вартості;

б) витрати з оплати праці, що визнаються податковими витратами згідно з розд. III ПКУ, крім витрат з оплати праці працівників, які не зайняті в господарській діяльності з видобування води;

в) витрати з ремонту основних засобів, що належать до податкових згідно з розд. III ПКУ, крім витрат на ремонт основних засобів, не пов’язаних технічно та технологічно з видобуванням води;

г) інші витрати, що належать до складу витрат, у тому числі витрати, розподілені згідно з принципами облікової політики, понесені в періоди, коли господарська діяльність з видобування корисних копалин не провадилась у зв’язку із сезонними умовами провадження видобувних робіт, крім витрат, не пов’язаних з видобування води.

Окрім цього, при обчисленні розрахункової вартості відповідного виду видобутої корисної копалини також ураховується:

— сума амортизації, нарахованої за правилами, визначеними у розд. III ПКУ, крім амортизації активів, не пов’язаних технічно і технологічно з госпдіяльністю з видобування корисної копалини;

— сума амортизації витрат, пов’язаних із госпдіяльністю з видобування відповідного виду корисної копалини, нарахована згідно зі ст. 148 ПКУ.

 

Розрахунок зобов’язань

Після того, як ми з’ясували, як визначити вартості товарної продукції, видобутої за звітний пе­ріод, переходимо до розрахунку податкових зобов’язань. Перш за все слід сказати, що до розрахунку застосовується не вся вартість товарної продукції, а лише вартість одиниці відповідного виду корисної копалини (п.п. 263.6.9 ПКУ). Щоб розрахувати вартість одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) (Цр), в нашому випадку води, слід скористатися такою формулою:

 

де Вмп — витрати, обчислені згідно з пп. 263.6.5 — 263.6.8 ПКУ, у гривнях. Правила розрахунку цієї величини наведено на с. 32.

Крмпе — коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства (десятковий дріб).

Важливо! За своєю суттю цей коефіцієнт являє собою величину, що є співвідношенням фінансового результату операційної діяльності до виробничої собівартості продукції з урахуванням адміністративних витрат і витрат на збут (лист ДПСУ від 24.12.12 р. № 12223/0/71-12/15-2117). Довідатися його величину можна із матеріалів геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр.

Та тут виникає дилема: де взяти матеріали геолого-економічної оцінки, коли видобувник є новоспеченим платником плати за надра і сплачує його тільки на підставі дозволу на спецводокристування? Чи не буде це означати, що такі платники мають застосовувати коефіцієнт рентабельності, який дорівнює трикратному розміру облікової ставки НБУ?

Хочемо вас заспокоїти. Якщо ви не маєте дозволу на користування надрами, то використовувати найбільший із можливих коефіцієнтів рентабельності ви не повинні. Такий висновок зробили податківці у листі Міндоходів від 07.07.14 р. № 16034/7/99-99-15-04-01-17. У цьому листі вони чітко вказали, розмір коефіцієнтів рентабельності для кожної категорії користувачів надр (див. таблицю). Так, для нашого випадку — 0,15.

 

Коефіцієнти рентабельності при видобуванні води

Категорія платників

Вимоги до платника

Коефіцієнт рентабельності

Перша категорія

Видобувають корисні копалини з ділянок надр, геолого-економічну оцінку яких виконано не пізніше 5 років з моменту виникнення податкових зобов’язань з плати за надра.

Берете із протоколів Держкомісії із запасів корисних копалин для мінеральної сировини, видобутої з таких ділянок надр.

Друга категорія

Видобувають корисні копалини з ділянок надр, геолого-економічну оцінку яких виконано раніше 5 років з моменту виникнення податкових зобов’язань з плати за надра

Дорівнює трикратному розміру облікової ставки НБУ

Третя категорія

Видобувають корисні копалини в межах ділянок надр на етапі геологічного вивчення і, таким чином, не завершили геолого-економічну оцінку запасів ділянки надр

15 %

Четверта категорія

Видобувають підземні води на підставі дозволу на спецводокористування

 

Vмп — обсяг (кількість) товарної продукції гірничого підприємства — видобутих корисних копалин (мінеральної сировини), що видобута за податковий (звітний) період.

Після того, як визначено вартість одиниці відповідного виду корисної копалини, залишилося зробити останній крок у нашій історії — розрахувати податкові зобов’язання з плати за надра. Для цього слід скористатися ще однією нескладною формулою (п. 263.7 ПКУ)

Пзн = Vф х Вкк х Свнз х Кпп,

де Vф — обсяг (кількість) відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у податковому (звітному) періоді (в одиницях маси або об’єму);

Вкк — вартість одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини). Для її розрахунку слід скористатися формулою, що наведена на с. 33. У ній цей показник визначено як Цр.

Свнз  величина ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин, у відсотках. При видобуванні підземних вод вона становить 5 %;

Кпп — коригуючий коефіцієнт, встановлений у п. 263.10 ПКУ. При видобуванні підземних вод такий коефіцієнт не встановлено.

 

Висновки

  • За II квартал сплачувати плату за надра мають і суб’єкти господарювання, які видобувають підземні води лише на підставі дозволів на спецводокористування.

  • Видобування лише прісної води із свердловини глибиною менше 20 м не призводить до сплати плати за надра.

  • Для розрахунку плати за надра при видобуванні води слід помножити нову відносну ставку (5 %), на вартість одиниці товарної продукції визначеної за розрахунковою ціною і на кількість видобутої сировини за період.

Документ статті

  • Закон № 1166 — Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.14 р. № 1166-VII (див. «БТ», 2014, № 15, с. 15).

Плата за надра, Звітність додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
22/22
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті