Екоподаток: яку ставку вибрати?
Базові правила розрахунку суми екоподатку досить прості. Потрібно визначити обсяг забруднюючої речовини та помножити його на відповідну ставку. Однак запитання щодо правил стягнення цього податку виникають і досі. Останнім часом надійшло багато запитань про те, як правильно вибрати ставку екоподатку при забрудненні навколишнього середовища різними речовинами.
Це ми з’ясуємо далі.
Сергій ДЕЦЮРА, податковий експерт, s.detsyura@id.factor.ua
Чому виникають запитання?
Механізм сплати екоподатку на перший погляд є доволі простим. Щоб нарахувати податкові зобов’язання, достатньо помножити обсяг викидів (скидів чи розміщення) забруднюючих речовин на ставку податку та, за потреби, на відповідний коефіцієнт (детально методику нарахування екоподатку наведено у таблиці 1).
Обсяг забруднюючих речовин визначаємо за даними обліку. Ставку і коригуючі коефіцієнти беремо зі ст. 243 — 248 ПКУ. Тому здається, що при розрахунку екоподатку проблеми виникають лише з визначенням обсягу забруднюючих речовин. Але, як свідчить практика, це не зовсім так. Річ у тім, що ставки екоподатку встановлені окремо для кожного виду забруднюючих речовин. Але через велике різноманіття речовин, якими забруднюється середовище, інколи не можливо однозначно визначити, яку ставку слід використовувати при розрахунку податкових зобов’язань.
Найчастіше запитання щодо визначення ставки виникають у ситуації, коли суб’єкт господарювання тільки розпочинає діяльність, у результаті якої відбувається забруднення навколишнього середовища, і не знає, яку ставку застосовувати.
Як вийти «сухим із води» при виникненні таких ситуацій, поговоримо далі.
Таблиця 1. Розрахунок суми екоподатку
| Характер забруднення | Формула розрахунку | Пояснення |
| Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення |
| Пвс — сума екоподатку; Мi — фактичний обсяг викиду i-тої забруднюючої речовини в тоннах (т); Нпi — ставки податку в поточному році за тонну i-тої забруднюючої речовини у гривнях із копійками |
| Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря пересувними джерелами забруднення |
| Пвп — сума екоподатку; Мi — кількість фактично реалізованого (фактично ввезеного на митну територію України) палива і-того виду в тоннах (т); Нпi — ставки податку в поточному році за тонну i-того виду палива у гривнях із копійками |
| Скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти |
| Пс — сума екоподатку; Млi — обсяг скиду i-тої забруднюючої речовини в тоннах (т); Нпi — ставки податку в поточному році за тонну i-того виду забруднюючої речовини у гривнях із копійками; Кос — коефіцієнт, що дорівнює 1,5 і застосовується у разі скидання забруднюючих речовин у ставки та озера (в іншому випадку коефіцієнт дорівнює 1) |
| Розміщення відходів |
| Прв — сума податку; Нпi — ставки податку в поточному році за тонну i-того виду відходів у гривнях із копійками; Млi — обсяг відходів i-того виду в тоннах (т); Кт — коригуючий коефіцієнт, який ураховує розташування місця розміщення відходів і який наведено у п. 246.5 ПКУ; Ко — коригуючий коефіцієнт, що дорівнює 3 і застосовується у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів |
Невідомо клас небезпеки відходів
У платників екоподатку, які розміщують відходи на своїй території, іноді виникають ситуації, коли неможливо визначити клас небезпеки відходів, отриманих від інших суб’єктів чи від власної діяльності. Виникає така ситуація, коли у дозволі на розміщення відходів, де мають міститися такі показники, відсутній клас їх небезпеки.
Така ситуація загрожує суб’єктам господарювання чималими фінансовими втратами.
Справа в тому, що на сьогодні у ст. 246 ПКУ, де міститься перелік ставок податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях або на об’єктах, конкретні ставки встановлені лише для обладнання та приладів, які містять ртуть, елементи з іонізуючим випромінюванням (548,47 грн. за одиницю) та люмінесцентних ламп (9,54 грн. за одиницю). Для всіх інших відходів ставки податку залежать від класу небезпеки та рівня небезпечності таких відходів.
Якщо для відходів не встановлено клас небезпеки, то потрібно застосувати ставку податку, встановлену за розміщення відходів I класу небезпеки (п. 246.3 ПКУ). Тобто найбільший розмір ставки (890,79 грн./т).
Іноді податківці вимагають нараховувати податкові зобов’язання виходячи із максимальної ставки екоподатку, якщо у дозволі на розміщення відходів не вказано клас небезпеки. Хоча теоретично такі відходи можна віднести до іншого класу небезпеки, а отже, нараховувати екоподаток за меншою ставкою.
А це доволі принциповий момент, оскільки, наприклад, розмір ставки екоподатку для розміщення відходів I класу і III класу небезпеки відрізняється більше ніж у 100 разів.
Ми вважаємо, погоджуватися з такою позицією контролерів не слід. Аргументуємо це тим, що у п. 246.3 ПКУ, на наш погляд, ідеться не про відсутність у суб’єкта господарювання даних про клас та рівень небезпеки утворених відходів, а про відсутність узагалі встановленого рівня та класу небезпеки для певних відходів. Відсутність рівня і класу небезпеки відходів може виникнути тільки тоді, коли для відходів не знайдено належну технологію утилізації та не проведено паспортизацію відходів відповідно до Порядку № 2034*. Адже під час паспортизації й визначаються клас небезпеки та інші властивості певного типу відходів, які необхідні для пошуку прийнятної технології утилізації. Лише у такому випадку (доки не буде проведено паспортизацію таких відходів) екоподаток має сплачуватися за ставками, встановленими за розміщення відходів I класу небезпеки. З цим погоджується і Мінприроди у листі від 22.05.08 р. № 6540/20/10-08.
* Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів, затверджений постановою КМУ від 01.11.99 р. № 2034.
Тобто якщо суб’єкт господарювання просто не має інформації про клас небезпеки відходів, які розміщує, і при цьому ці відходи може утилізувати наявними у нього методами, або способи утилізації таких відходів в Україні розроблено, то розраховувати екоподаток за ставками, встановленими за розміщення відходів I класу небезпеки, він не повинен.
Звернемо увагу, що податківці (див. роз’яснення у категорії 120.03 ЗIР Міндоходів) не заперечують проти того, щоб суб’єкти господарювання самостійно визначали клас небезпеки відходів, які ними розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах, та самостійно обирали відповідну ставку екоподатку. Але при цьому вони застерігають про можливі штрафи у разі, якщо ставка екоподатку буде вибрана неправильно.
Викиди твердих речовин
Проблема з вибором ставки екоподатку існує також щодо стаціонарних джерел забруднення. Як свідчить практика, такі об’єкти викидають у атмосферне повітря, крім забруднюючих речовин, вказаних у п. 243.1 ПКУ (таких як оксид азоту, аміак, оксид вуглецю, двоокис вуглецю тощо), також інші забруднюючі речовини. Наприклад, пил металевий, пил абразивний, пил мучний, сажу тощо.
Для цих забруднюючих речовин у ст. 243 ПКУ не визначена окрема ставка екоподатку. Тому податківці визначають ставку екоподатку за викиди в атмосферу таких речовин, орієнтуючись на положення п. 243.5 ПКУ. В цьому пункті зазначено, що для забруднюючих речовин (сполук), на які не встановлено клас небезпечності та орієнтовнобезпечний рівень впливу (крім двоокису вуглецю), ставки податку встановлюються як за викиди забруднюючих речовин I класу небезпечності. Тобто у розмірі 11113,26 грн./т.
На нашу думку, підхід податківців у цьому питанні не завжди правильний. Справа в тому, що вони, не знайшовши прямого відповідника таким забруднюючим речовинам, одразу вважають, що для цих речовин клас небезпеки не встановлено. Ми ж вважаємо, що при визначенні ставки екоподатку за викиди в атмосферне повітря слід звертати увагу не тільки на назву утворених забруднюючих речовин, а й на їх фізичні властивості.
Так, у п. 243.1 ПКУ передбачено ставку податку для «твердих речовин». Пил металевий, пил абразивний, пил мучний та сажа, на наш погляд, якраз і є такими речовинами. Тому якщо ваше стаціонарне джерело забруднення при спалюванні різних горючих матеріалів утворює такі забруднюючі речовини, то можете сміливо використовувати ставку екоподатку для твердих речовин.
Увага! Ні в ПКУ, ні в інших нормативно-правових актах не сказано, що саме розуміється під поняттям «тверді речовини». Та якщо виходити з фізичних властивостей, то забруднюючі речовини можна розділити на тверді, рідкі та газоподібні. Отже, саме на фізичні властивості слід орієнтуватися при виборі «твердоречовинної» ставки екоподатку.
«Екоставки» з II кварталу
Перейдемо до буденних проблем. Скоро закінчиться другий квартал 2014 року. Платники екоподатку почнуть складати звітність за II квартал 2014 року.
Нагадаємо, що з початку цього року суб’єкти господарювання почали використовувати «повновісні» базові ставки, визначені у ст. 243 — 246 ПКУ (за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти та за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах).
Тобто порівняно з 2013 роком ставки екоподатку автоматично зросли на 25 %.
Крім того, з початку II кварталу розмір базових ставок зріс ще раз, тепер приблизно на 8,3 %. Тому при заповненні звітності з екоподатку за II квартал 2014 року платники цього податку мають використовувати «повновісні» базові ставки, розмір яких установлений з 01.04.14 р. Розмір таких ставок наведено у табл. 2 (див. нижче).
Таблиця 2. Ставки екоподатку
| Назва забруднюючої речовини | Ставка податку, грн. за 1 т (за одиницю, за 1 кВт-год, за 1 куб. м., за 1 куб. см.) |
| 1 | 2 |
| I. Стаціонарні джерела забруднення (ст. 243 ПКУ) | |
| Азоту оксиди | 1553,79 |
| Аміак | 291,41 |
| Ангідрид сірчистий | 1553,79 |
| Ацетон | 582,83 |
| Бенз(о)пірен | 1977992,51 |
| Бутилацетат | 349,96 |
| Ванадію п’ятиокис | 5828,32 |
| Водень хлористий | 58,54 |
| Вуглецю окис | 58,54 |
| Вуглеводні | 87,81 |
| Газоподібні фтористі сполуки | 3846,95 |
| Тверді речовини | 58,54 |
| Кадмію сполуки | 12298,01 |
| Марганець та його сполуки | 12298,01 |
| Нікель та його сполуки | 62658,23 |
| Озон | 1553,79 |
| Ртуть та її сполуки | 65863,81 |
| Свинець та його сполуки | 4993,53 |
| Сірководень | 3245,03 |
| Сірковуглець | 65863,81 |
| Спирт н-бутиловий | 1553,79 |
| Стирол | 11346,13 |
| Фенол | 7052,52 |
| Формальдегід | 3846,95 |
| Хром та його сполуки | 41713,2 |
| Інші забруднюючі речовини, крім вище перелічених, для яких установлено клас небезпечності: | |
| I клас | 11113,26 |
| II клас | 2545,11 |
| III клас | 379,22 |
| IV клас | 87,81 |
| Інші забруднюючі речовини, крім вище перелічених, для яких не встановлено клас небезпечності (крім двоокису вуглецю), залежно від установлених орієнтовно безпечних рівнів впливу (мг. на куб. метр): | |
| Менше 0,0001 | 467807,81 |
| 0,0001 — 0,001 (включно) | 40081,78 |
| 0,001 — 0,01 (включно) | 5536,9 |
| 0,01 — 0,1 (включно) | 1553,79 |
| 0,1 — більше 10 | 58,54 |
| Інші забруднюючі речовини, крім вище перелічених, для яких не встановлено клас небезпечності та орієнтовно безпечний рівень впливу (крім двоокису вуглецю) | 11113,26 |
| Двоокис вуглецю | 0,26 |
| II. Пересувні джерела забруднення (ст. 244 ПКУ): | |
| У разі здійснення торгівлі на митній території України паливом власного виробництва (п. 244.1 ПКУ) та у разі ввезення палива на митну територію України (п. 244.2 ПКУ) | |
| Не наводимо — ставки знайдете у «БТ», 2014, № 15, с. 23. | |
| III. Скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (ст. 245 ПКУ) | |
| Азот амонійний (1) | 1020,6 |
| Органічні речовини (за показниками БСК 5)(1) | 408,5 |
| Завислі речовини(1) | 29,27 |
| Нафтопродукти(1) | 6003,94 |
| Нітрати(1) | 87,81 |
| Нітрити(1) | 5012,61 |
| Сульфати(1) | 29,27 |
| Фосфати(1) | 815,72 |
| Хлориди(1) | 29,27 |
| Інші забруднюючі речовини, крім вище перелічених, на які встановлено гранично допустиму концентрацію або орієнтовно безпечний рівень впливу(1): | |
| до 0,001 (включно) | 106936,91 |
| 0,001 — 0,1 (включно) | 77534,45 |
| 0,1 — 1 (включно) | 13366,96 |
| 1 — 10 (включно) | 1360,37 |
| понад 10 | 272,33 |
| Інші забруднюючі речовини, крім вище перелічених, на які не встановлено гранично допустиму концентрацію або орієнтовно безпечний рівень впливу | 106936,91 |
| IV. Розміщення відходів (ст. 246 ПКУ)(2) | |
| Надзвичайно небезпечні відходи | |
| — обладнання і прилади, що містять ртуть, та елементи з іонізуючим випромінюванням | 548,47 |
| — люмінесцентних ламп | 9,54 |
| Відходи, ставка за розміщення яких установлюється залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів | |
| I клас — надзвичайно небезпечні | 890,79 |
| II клас — високо небезпечні | 32,45 |
| III клас — помірно небезпечні | 8,14 |
| IV клас — мало небезпечні | 3,17 |
| малонебезпечні нетоксичні відходи гірничодобувної промисловості | 0,31 |
| Відходи, на які не встановлено клас небезпеки | 890,79 |
| V. Утворення радіоактивних відходів (уключаючи вже накопичені) (ст. 247 ПКУ) | |
| Радіоактивні відходи утворені виробниками електричної енергії — експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій), уключаючи вже накопичені(3) | 0,008 |
| VI. Тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений строк (ст. 248 ПКУ) | |
| Не наводимо — ставки знайдете у «БТ», 2014, № 15, с. 24. | |
| (1) При скидах забруднюючих речовин у ставки та озера ставки податку збільшуються у 1,5 разу. (2) При розміщенні відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, ставки податку збільшуються у 3 рази. Крім цього, як і раніше, до ставок екоподатку за розміщення відходів залежно від місця (зони) їх розміщення встановлюються окремі коефіцієнти. Так, якщо відходи розміщено: • в межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж, застосовують коефіцієнт 3; • на відстані від 3 км і більше від меж населеного пункту — 1. (3) Для експлуатуючих організацій ядерних установок (атомних електростанцій) залежно від активності радіоактивних відходів установлюються такі коригуючі коефіцієнти: • для високоактивних відходів — 50, • для середньоактивних та низькоактивних — 2. | |
Висновки
-
Суб’єкт господарювання, який не має інформації про клас небезпеки відходів, що розміщує, але при цьому може їх утилізувати, розраховує екоподаток за самостійно вибраними ставками.
-
Стаціонарне джерело забруднення, що здійснює викиди речовин, які за фізичними властивостями вважаються твердими речовинами, при розрахунку екоподатку застосовує ставку екоподатку, встановлену для твердих речовин.
- За II квартал 2014 року екоподаток розраховується за «повновісними» базовими ставками, які було введено в дію з 01.04.14 р.
