Гроші працівника «застрягли» в банку: шляхи виходу із ситуації

Гроші працівника «застрягли» в банку: шляхи виходу із ситуації

Зовсім недавно (див. «БТ», 2014, № 22, с. 29) ми обговорювали, з якими проблемами стикаються суб’єкти господарювання, котрі обслуговуються в банку, визнаному неплатоспроможним. Однак під удар потрапили і працівники таких суб’єктів, які не можуть зняти з картки свою зарплату, відряджувальні гроші тощо. Подивимося, як можна вирішити ці питання.

Жанна СЕМЕНЧЕНКО, податковий експерт, bn@id.factor.ua

Заморожена зарплата

За останні роки левова частка суб’єктів господарювання перейшла на безготівкову форму виплати зарплати, а саме шляхом зарахування коштів на особисті платіжні картки працівників. Нагадаємо, що згідно зі ст. 24 Закону про оплату праці за особистою письмовою згодою працівника виплата зарплати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на зазначений ними рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Працівник, безумовно, може самостійно відкрити рахунок у банку та написати заяву роботодавцю про перерахування його зарплати у зв’язку з цією подією. Більше того, працівник може попросити роботодавця перераховувати його кровно зароблені на рахунок іншої особи (наприклад, на картку його дружини/чоловіка та інших осіб). Для цього, крім заяви, на наш погляд, працівнику додатково надавати роботодавцю довіреність на отримання його зарплати такою іншою особою не потрібно. Якщо ви й вимагатимете від працівника довіреність, то, нагадаємо, нотаріально посвідчувати її не обов’язково.

Найчастіше оргмоменти щодо безготівкової зарплати бере на себе роботодавець через так звані зарплатні карткові проекти. Він на підставі договору з банком відкриває своїм працівникам поточні рахунки для цієї мети. Перелік документів, які роботодавець має надати банку, наведено в п. 6.7 Інструкції № 492.

Усе це ми до того, що після подання роботодавцем платіжного доручення банку на перерахування зарплати на поточні рахунки працівників ці кошти вже не належать роботодавцеві. Це особисті гроші фізичних осіб, якими вони мають право розпоряджатися на власний розсуд.

При оголошенні банку неплатоспроможним із запровадженням у ньому тимчасової адміністрації кошти на рахунках клієнтів, як правило, заморожуються*. Працівник може вільно забрати свої гроші тільки після закінчення дії тимчасової адміністрації, якщо активи та зобов’язання неплатоспроможного банку перейдуть новому інвестору. Якщо буде прийнято рішення про повну ліквідацію банку, фізичній особі — кредитору потрібно буде пред’явити свої вимоги банку-банкроту протягом 30 днів від дня відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. При цьому вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім’я яких заблоковані (окрім фізичних осіб — підприємців) при ліквідації банку задовольняються в шосту чергу (п. 6 ч. 1 ст. 52 Закону № 4452).

* Про наслідки запровадження в банку тимчасової адміністрації ви можете дізнатися зі статті «Коли проблема банку стає вашою проблемою» // «БТ», 2014, № 22, с. 29.

Ми вже говорили (див. «БТ», 2014, № 22, с. 29), що і в період дії тимчасової адміністрації у клієнтів банку (у тому числі й фізичних осіб, які мають там поточні зарплатні рахунки) є підстави витребувати з банку свої кошти. Однак добровільно на такі дії банки наважуються дуже рідко. Тут шлях через суд, причому позов подається від імені власника замороженого рахунка (тобто працівника), а не його роботодавця.

Роботодавець, звичайно, може «відкараскатися» від проблем працівників: мовляв, зарплату їм перераховано, тепер розбирайтеся з банком самотужки. Однак якщо в роботодавця є можливість фінансово підтримати свій колектив у непрості часи, він може прийняти рішення про надання працівникам поворотної фінансової допомоги.

У документальному плані таке рішення має бути оформлене договором позики з кожним працівником. Нагадаємо основні правила оподаткування такої виплати*:

• у податковому обліку прибутку роботодавця такі операції не відображають. Нагадаємо, що податкові наслідки стосовно поворотної фіндопомоги (залежно від того, хто є позикодавцем) настають у її одержувача (п.п. 135.5.5 ПКУ);

• ПДФО при виплаті фіндопомоги не утримують (п.п. 165.1.29 ПКУ);

• ЄСВ ні «зверху», ні «знизу» не нараховують;

• на думку Міндоходів (категорія 103.25 ЗІР Міндоходів), суму виданої фізичній особі поворотної фіндопомоги потрібно відобразити в Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ з ознакою «153». При цьому в графах «4» і «4а» проставляють нулі.

* Докладніше про це ви можете прочитати в Темі тижня «Договір позики» // «БТ», 2010, № 34, с. 39, консультації «Коли утримують ПДФО із суми позики, наданої працівнику його роботодавцем» // «БТ», 2011, № 31, с. 18.

Заморожені відряджувальні

Ситуація: працівника направлено у відрядження, аванс перераховано йому на картку, а зняти з неї гроші він не може. Подивимося, які тут варіанти дій.

1. Працівник витрачає у відрядженні свої власні кошти, наявні у його вільному розпорядженні. По можливості ті витрати, які можна оплатити за безготівковим розрахунком (оплата готелю, проїзних документів тощо), бере на себе роботодавець. У такому випадку виникають два запитання: 1) що робити з перерахованим на картку авансом на відрядження; 2) чи потрібно компенсувати працівнику витрати, оплачені ним за свої гроші, у межах суми отриманого авансу?

При відповіді на ці запитання виходимо з того, що аванс на відрядження перераховано працівнику і ці гроші вже «лежать» на його особовому поточному рахунку. Інакше кажучи, аванс видано. Отже, за нього потрібно відзвітувати і повернути невикористаний залишок у встановлені строки. При перевірці дотримання касової дисципліни контролери приділяють велику увагу перевірці своєчасності складання підзвітними особами Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (далі — авансовий звіт). Згідно з п. 7.39 Положення № 637 подання авансових звітів із порушенням установлених строків дозволено тільки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або з інших причин, що мають документальне підтвердження. Інакше кажучи, прострочення допускається, коли працівник фізично не може вчасно подати авансовий звіт. Однак у нас інша ситуація — працівник повернувся з відрядження та вийшов на роботу, тому він зобов’язаний вчасно відзвітувати.

Що стосується повернення залишку невикористаних сум, то в чинному законодавстві немає жодних спеціальних дозвільних застережень стосовно обставин, які нами розглядаються. Зрозуміло, що ситуація неординарна: як працівник може повернути те, чого він насправді не має? Роботодавець може наважитися на сміливий крок, додавши до авансового звіту пояснювальну записку відрядженого про те, що він не може повернути аванс у зв’язку із призупиненням банком розрахункових операцій. Слід неодмінно додати фразу про зобов’язання працівника повернути аванс не пізніше, наприклад, наступного робочого дня після зняття коштів із рахунка. «Підкріпити» цей документ потрібно довідкою з банку про рух коштів на поточному рахунку працівника, на який йому було перераховано аванс. Крім того, потрібна довідка з банку про запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призупинення розрахункових операцій на рахунках клієнтів.

Сподіваємося, що це буде для перевіряючих достатнім аргументом, щоб не накладати штрафні санкції за порушення касової дисципліни та штраф із ПДФО за несвоєчасне повернення підзвітних сум.

На замітку. Із відсутністю штрафних санкцій за ненадходження до бюджету податків та ЄСВ унаслідок визнання банку неплатоспроможним міндоходівці згодні (категорії 138.05 і 301.09 ЗІР Міндоходів). Однак для такої лояльності є серйозне підґрунтя в п. 129.6 ПКУ. Після повернення підзвітних сум такої індульгенції ні в ПКУ, ні в Положенні № 637, ні в Указі № 436 немає. До того ж роботодавець не може контролювати, в який момент працівник зніме кошти з поточного рахунка.

Безпечний варіант. У зв’язку з цим вважаємо, що безпечніше повернути залишок невикористаних коштів у встановлені законодавством строки. Для цього після повернення працівника з відрядження на суму раніше виданого авансу йому потрібно видати позику (оформити договір про надання безпроцентної позики), за рахунок якої працівник погасить «відряджувальну» заборгованість. Після того, як рахунок працівника буде розблоковано, він зніме суму «недоторканого» авансу та поверне її роботодавцю як погашення заборгованості за позикою. Податкові наслідки видачі позики працівнику ми стисло нагадали в попередньому розділі цієї статті.

2. Роботодавець приймає рішення перерахувати працівнику додаткові кошти у будь-який доступний спосіб (поштовим переказом за місцезнаходженням відрядженого працівника, на іншу («безпечну») картку). Усе, що було викладено вище із приводу своєчасного повернення першої суми авансу, актуальне і для цього випадку. Тому тут ми наголосимо більше на тому, чи можна перерахувати додаткові кошти працівнику.

Загроза наразитися на штрафи криється в п. 2.11 Положення № 637, відповідно до якого видача готівкових коштів під звіт здійснюється тільки за умови звітування в установленому законодавством України порядку за раніше отримані під звіт суми. За видачу готівкових коштів під звіт без повної звітності щодо раніше виданих коштів передбачено відповідальність — штраф у розмірі 25 % виданих під звіт сум (абзац п’ятий ст. 1 Указу № 436).

Ми вважаємо, що ці норми незастосовні в межах одного відрядження. Строк звітування за отримані гроші настає тільки після повернення, тому перерахувати додаткові кошти працівникові, котрий перебуває в поїздці, можна. Крім того, про порушення можна говорити лише в тому випадку, якщо працівнику видається готівка. Саме на таку додаткову видачу встановлено заборону Положенням № 637 та Указом № 436. Що стосується перерахування авансу на картку працівника за безготівковим розрахунком, то тут, у принципі, порушення не може бути, хоча зловживати цим аргументом, звичайно, не варто.

Це вам стане у пригоді. Про те, що в межах одного відрядження працівнику можна видавати аванс частинами, ідеться в п. 20 розд. II Інструкції № 59: не дозволяється направляти у відрядження та видавати аванс працівнику, який не відзвітував про суми, використані в попередньому відрядженні. Саме такий висновок випливає із роз’яснень офіційних органів (листи НБУ від 15.03.07 р. № 11-113/981-2658 і від 06.02.07 р. № 11-113/454-1255, лист Мінфіну від 04.12.09 р. № 31-18030-07-10/33138).

Висновки

• При перерахуванні зарплати та інших виплат за безготівковим розрахунком кошти потрапляють на поточний рахунок, відкритий у банку на користь фізичної особи — працівника. Роботодавець до таких коштів уже ніяк не причетний.

• Заморожену на картці зарплату працівник спокійно зможе зняти тільки при переказі активів та зобов’язань неплатоспроможного банку новому інвестору. У разі повної ліквідації банку фізичній особі потрібно вчасно пред’явити свої вимоги до нього.

• Роботодавець може піти назустріч працівникам та надати їм безпроцентну позику в сумі замороженої зарплати.

• Якщо на картці «завис» аванс на відрядження, краще повернути залишок невикористаних сум вчасно. Вирішити це питання можна також за допомогою позики працівникові.

Документи статті

Закон № 4452 — Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.12 р. № 4452-VI.

Закон про оплату праці — Закон України «О оплаті праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.

Указ № 436 — Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню звернення готівки» від 12.06.95 р. № 436/95.

Інструкція № 492 — Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній і іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.03 р. № 492.

Інструкція № 59 — Інструкція про службові відрядження в межах України і за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59.