Турбота про мобілізованих «заднім числом»: що робити зі звільненим раніше працівником і не лише

Турбота про мобілізованих «заднім числом»: що робити зі звільненим раніше працівником і не лише

Те, що сьогодні відбувається, не можна було уявити собі навіть у жахливому сні. Тому складно в чомусь звинувачувати законодавців, які явно запізнюються зі своїми рішеннями.

Щоб «повернути час назад», депутати запроваджують нові норми «заднім числом». Так, набрав чинності Закон № 1275, який саме в такий спосіб відновив справедливість стосовно осіб, мобілізованих і відповідно звільнених з 18 по 31 березня. Також ним унесено низку інших нововведень.

Що у зв’язку з цим повинні зробити роботодавці таких осіб? Поки що тут більше запитань, ніж відповідей. Але розбиратися все одно доведеться. Тому розпочнемо.

Вікторія ЗМІЄНКО, експерт з питань оплати праці

Що змінилося для мобілізованих працівників

Оновлено гарантії для мобілізованих. Закон № 1275 для мобілізованих працівників запровадив декілька змін (стисло про них ви могли дізнатися з «БТ», 2014, № 24, с. 4).

МОМЕНТ 1. Робоче місце, посада зберігаються, а також виникає право на компенсацію середнього заробітку всім призваним за призовом під час мобілізації, на особливий період. Причому це стосується не лише тих, кого призвали з 1 квітня 2014 року (Закон № 1169 // «БТ», 2014, № 14, с. 28), а й призваних з першого дня мобілізації, тобто з 18 по 31 березня.

Якими мають бути дії роботодавця: що робити з працівником, законно звільненим у період з 18 по 31 березня? Як повернути його на колишню посаду? Що робити з тим працівником, якого прийняли на місце звільненого мобілізованого? Як бути, якщо посаду мобілізованого працівника вже скоротили? На ці запитання ми відповімо далі.

МОМЕНТ 2. Передбачено компенсацію середнього заробітку за час мобілізації з бюджету. Причому «заднім числом». І все завдяки оновленій ч. 3 ст. 119 КЗпП. На рис. 1 порівняємо останні дві редакції ч. 3 ст. 119 КЗпП.

Рис. 1. Частина 3 ст. 119 КЗпП до та після змін, унесених Законом № 1275

Як бачимо, окрім збереження гарантій за місцем роботи мобілізованим працівникам, є приємна новина і для роботодавця — середній заробіток за період мобілізації працівникові компенсується з держбюджету. До змін середню зарплату роботодавець мав виплачувати за рахунок своїх коштів.

Порядок такої компенсації ще доведеться визначити Кабміну. Сподіватимемося, що це відбудеться незабаром. А що робити до цього моменту, читайте в розділі «Середня зарплата: як зберігти за мобілізованим» на с. 43.

МОМЕНТ 3. Середній заробіток (компенсація середнього заробітку) не обкладається ні ПДФО, ні ЄСВ. Норми про звільнення від їх нарахування закладені:

• для ПДФО — у п.п. «и» п.п. 165.1.1 ПКУ («До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: <…> у тому числі (але не виключно): <…> компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період»);

• для ЄСВ — у ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ («Не нараховується єдиний внесок на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період»).

Увага! Це звільнення не стосується сплати ПДФО та ЄСВ із сум виплат за період військових зборів. Із такого середнього заробітку ви, як і раніше, нараховуєте і сплачуєте ЄСВ та ПДФО (докладніше — у «БТ», 2014, № 18–19, с. 42).

З якої дати не потрібно оподатковувати середній заробіток для мобілізованих?

Аналізуючи п. 5 розд. ІІ Закону № 1275, можна визначити як мінімум дві дати:

1) з дати початку мобілізації, передбаченої Указом № 303, тобто з 18.03.2014 р.;

2) з дати набуття чинності Законом № 1275, тобто з 08.06.2014 р.

У зв’язку з тим, що мобілізаційне поновлення на роботі запущене з 18 березня, більшість фахівців схиляються до думки, що і норми про несплату ПДФО та ЄСВ з такої суми повинні запрацювати саме з цієї дати. Така позиція не позбавлена логіки, адже компенсація середньої зарплати запроваджується з 18 березня «заднім числом». Тому логічно, що і ПДФО та ЄСВ із таких сум не потрібно сплачувати саме з цього моменту.

Сподіваємося, що найближчим часом ми отримаємо роз’яснення від офіційних органів із цього приводу.

Важливо! Дещо забігаючи наперед, зауважимо: якщо пройде перший варіант (не оподатковувати з 18.03.2014 р.), необхідно буде коригувати раніше нараховані ПДФО та ЄСВ із сум нарахованого та виплаченого мобілізованим працівникам середнього заробітку (тим, кого мобілізували з 1 квітня). Зайво утримані суми ПДФО та ЄСВ повернути працівникам. Більше того, потрібно буде відкоригувати дані поданої роботодавцями форми № Д4 за квітень і травень 2014 року щодо нарахованої мобілізованим з 1 квітня працівникам середньої зарплати (у звітах ці суми показані як зарплата зі сплаченим із неї ЄСВ // «БТ», 2014, № 18–19, с. 42 , № 24, с. 10). А як правильно це зробити — запитання до Міндоходів та ПФУ, відповіді на яке поки що немає (коригувати доведеться не тільки таблицю 1, а й таблиці 5 і 6).

Також стосовно звільнених мобілізованих працівників до 1 квітня необхідно уточнити інформацію про звільнення, яку ви вказали у формі № 1ДФ за I квартал 2014 року (у графі 7).

Далі розглянемо порядок поновлення звільненого до 1 квітня 2014 року працівника.

Як поновити звільненого до 1 квітня мобілізованого

Звільнення до 1 квітня та поновлення після 8 червня — законні дії. Для того щоб виконати норму п. 2 розд. ІІ Закону № 1275 і на практиці застосувати оновлену «заднім числом» (з 18 березня) ч. 3 ст. 119 КЗпП, вам як роботодавцю потрібно визнати працівників, звільнених у зв’язку з мобілізацією з 18 по 31 березня 2014 року*, незвільненими. Як це зробити?

* Деякі роботодавці, знаючи на той момент про прийдешні з 1 квітня зміни, за дні березня за бажанням мобілізованого працівника могли надавати неоплачувану відпустку чи будь-яку оплачувану відпустку, яку міг узяти працівник. У такий спосіб вони уникали звільнення до 1 квітня. А з 1 квітня, керуючись Законом № 1169 і документами, що повідомляли працівника про його призов, видавали наказ про звільнення від роботи на час мобілізації зі збереженням місця роботи і середнього заробітку.

Офіційних роз’яснень із цього приводу поки що немає. Як та коли нормативно-правові акти будуть приведені у відповідність до норм Закону № 1275, теж не зрозуміло. Тому в такій ситуації можна піти двома шляхами.

Шлях 1 — зачекати, доки уряд та інші компетентні органи не приведуть свої підзаконні акти у відповідність до норм Закону № 1275. Такий підхід доречно застосовувати тим, хто керується приказкою: «Скорий поспіх—людям посміх». У будь-якому разі, до прийняття урядових змін і доти, доки ваші працівники не демобілізовані, можна в цьому питанні зачекати. А щоб не опинитися серед порушників, радимо позначити свої наміри щодо виконання нововведень Закону № 1275 виданням наказу про скасування звільнення мобілізованих працівників (з цією метою виконаєте кроки 1 і 2 для другого шляху).

Шлях 2 — скасувати звільнення працівника за процедурою поновлення працівника на колишній посаді. Увага! Про такий підхід вже говорить Держінспекція України з питань праці (http://dpu.gov.ua/Lists/news/DispFormTrue.aspx?ID=469).

Що ж для цього потрібно зробити? Уявіть, що ви поновлюєте незаконно звільнених працівників.

Крок 1. Проведіть «інвентаризацію» звільнених працівників на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП у період з 18 по 31 березня. Заразом перевірте, чи не звільнили ви випадково працівників після 1 квітня. Повернути на колишню роботу потрібно всіх!

Крок 2. Видайте наказ про визнання незвільненими працівників, які були мобілізовані в період з 18 по 31 березня.

У ньому вкажіть про:

• визнання недійсним раніше виданого наказу на звільнення;

• поновлення на колишній роботі, на колишній посаді звільненого у зв’язку з мобілізацією працівника;

• визнання недійсним запису, унесеного до трудової книжки про звільнення на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП, — це стане підставою для внесення до трудової книжки запису, що скасовує звільнення (див. рис. 3 на с. 42);

• збереження за цим працівником, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, місця роботи, посади та права на отримання компенсації з бюджету середнього заробітку.

Можна видати два накази: один — про поновлення на роботі, а другий — про збереження гарантій у період мобілізації.

Увага! Не забудьте порадувати свого раніше звільненого працівника звісткою про його незвільнення — поновлення на колишній роботі/на колишній посаді. Цієї норми в Законі немає. Але оскільки ви поновили в себе на роботі працівника, він має знати, що в разі демобілізації йому потрібно з’явитися на роботу. Інакше буде прогул (за який його може бути звільнено відповідно до статті за прогул)!

Отже, настійно радимо надіслати копію наказу (розпорядження) поновленому працівнику. До наказу можете додати повідомлення, складене в довільній формі, виклавши причини для видання наказу (розпорядження) про поновлення на посаді.

На цьому етапі вам потрібно з’ясувати, чи не демобілізовано працівника. Якщо так, то він має вийти на роботу!

Запитання: а як бути, якщо, демобілізувавшись, працівник уже працевлаштувався в іншого роботодавця? Найімовірніше, такого працівника можна не поновлювати на колишній посаді, якщо він того не хоче. Але свої наміри та відмову працівника радимо зафіксувати письмово!

Важливий момент: ви поновлюєте (скасовуєте звільнення) працівника на тій посаді, яку він обіймав на момент мобілізації.

А що робити, якщо після мобілізації та звільнення ви скоротили посаду такого звільненого працівника? У цій ситуації, на наш погляд, також необхідно поновити працівника. А після його демобілізації ви можете повернутися до скорочення цієї посади з дотриманням усіх установлених вимог до порядку звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП*.

* Докладніше про це читайте у статті «Сторінка кадровика. Лікнеп щодо звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП (скорочення штатів, ліквідація)» // «БТ», 2013, № 37, с. 27.

На рис. 2 (с. 42) наведемо зразок складання «поновлювального» наказу.

Рис. 2. Зразок наказу про скасування звільнення мобілізованого працівника

Крок 3. Унесіть запис до трудової книжки раніше звільнених працівників.

Важливо! Здебільшого зробити це можна буде тільки після демобілізації працівника.

Як у такому випадку внести запис до трудової книжки, Інструкція № 58 прямо не вказує. На наш погляд, у цьому разі можна застосувати п. 2.10 (як у випадку з визнанням недійсним запису про звільнення).

Зразок заповнення трудової книжки для цього випадку наведено на рис. 3.

Рис. 3. Зразок заповнення трудової книжки для поновленого працівника,
 звільненого у зв’язку з призовом під час мобілізації 19.03.14 р.

Крок 4. Тепер справа за виконанням норми про право на компенсацію середньої зарплати. А це залежатиме від того, як Кабмін на виконання ч. 3 ст. 119 КЗпП визначить порядок здійснення такої компенсації (див. розділ «Середня зарплата: як зберігти за мобілізованим» на с. 43).

Важливо! Якщо при звільненні ви нарахували та виплатили компенсацію за невикористану відпустку, то можете діяти так.

Варіант 1 — сторнувати нараху­вання компенсації, а переплату зарахувати в рахунок погашення поточних (майбутніх) нарахувань працівнику. У цьому випадку відпускний стаж працівника не обнуляється, і після демобілізації працівник має право на відпустку, у тому числі за не використані до мобілізації дні. Заслуговує на увагу те, що період мобілізації включається до стажу для щорічної основної відпустки (ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки). Отже, період мобілізації дає право заробити дні відпустки (солдат служить, а дні відпустки заробляються).

Варіант 2 — нічого сторнувати не потрібно. Виплачена компенсація обнуляє право на відпустку по день звільнення у зв’язку з мобілізацією. А з моменту поновлення (з дня мобілізації) обчислюєте новий стаж для відпустки.

У який строк потрібно провести процедуру поновлення? Закон № 1275 про це умовчує. Кабміну та підвідомчим йому міністерствам доручено у тримісячний строк привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону (п. 5 розд. ІІ Закону № 1275). Сподіваємося, що, коригуваючи свою нормативку, Кабмін розповість, як на практиці реалізувати зворотну дію в часі ч. 3 ст. 119 КЗпП і ч. 2 ст. 39 Закону № 2232.

Із якої дати потрібно поновити працівника на роботі? Незалежно від дати, коли ви фактично скасуєте звільнення (червень — липень) на роботі (на посаді), ви поновлюєте його з дати звільнення відповідно до п. 3 ст. 36 КЗпП (див. наказ на рис. 2, с. 42).

Якщо на місце звільненого у зв’язку з мобілізацією прийняли нового працівника… У цьому випадку вам необхідно звільнити прийнятого працівника. Підставою для звільнення є п. 6 ст. 40 КЗпП (поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу). Таке звільнення вважається звільненням за рішенням роботодавця.

Середня зарплата: як зберігти за мобілізованим

Механізм виплати компенсації середньої зарплати. Тепер новий орієнтир — оновлена ч. 3 ст. 119 КЗпП (див. вище). Але в ній, на жаль, не прописано чіткого механізму збереження середньої зарплати. Як бути роботодавцю? Ясність до цього питання має внести Кабмін, який зобов’язаний розробити механізм компенсації.

Якщо механізм буде таким самим, що і для військових зборів, то вам потрібно буде донарахувати й виплатити працівнику середній заробіток за весь період мобілізації, у тому числі «заднім числом». А вже потім очікувати суми компенсації з держбюджету.

Можливо також, що роботодавець спочатку розрахує суму середнього заробітку до виплати. І тільки отримавши кошти з бюджету, виплатить їх працівникові. Ці два варіанти передбачають, що підприємство буде транзитною ланкою у виплаті середнього заробітку.

А може статися так, що роботодавець тільки подаватиме списки з розрахованими сумами, а гроші з бюджету переказуватимуться працівнику безпосередньо, оминаючи роботодавця (роботодавець лише розраховує суму до виплати).

Можливі й інші варіанти. На тлі такої невизначеності логічне рішення: не поспішати з нарахуванням і виплатою середнього заробітку. Краще дочекатися хоча б яких-небудь офіційних роз’яснень, а ще краще — підзаконних актів. У першу чергу поверніть працівнику його місце роботи (див. вище).

Зазначимо. Перші коментарі Держінспекції України з питань праці можна зрозуміти таким чином, що роботодавець спочатку має сам нарахувати (без нарахування ПДФО та ЄСВ) та виплатити у строки для виплати заробітної плати середній заробіток працівнику (http://dpu.gov.ua/Lists/news/DispFormTrue.aspx?ID=469). Щоправда, мова йде лише про мобілізованих працівників, звільнених до 01.04.14 р. Знову ж таки, ці коментарі не мають автора, їх навіть не оформлено як лист. Тому не факт, що слід керуватися саме цими роз’ясненнями.

Але чи не буде така позиція порушенням законодавства, зокрема ч. 3 ст. 119 КЗпП? На наш погляд, ні. Тут можна апелювати до того, що саме Кабмін має розробити механізм виплати компенсації з бюджету середнього заробітку. І доки такого порядку немає, немає і правил, за якими виконувати оновлену норму ч. 3 ст. 119 КЗпП.

ПДФО та форма № 1ДФ. Як ми розглянули вище, сума компенсації середнього заробітку не включається в дохід працівника. Із цієї суми не сплачується ПДФО.

А чи потрібно роботодавцю показувати таку суму у формі № 1ДФ? Тут усе залежить від механізму виплати. Якщо роботодавець буде транзитною ланкою, то у формі № 1ДФ таку неоподатковувану виплату потрібно показати з ознакою доходу «128».

Якщо ж виплату здійснюватиме держорган, то саме він має показувати таку суму у формі № 1ДФ. Роботодавець на такого працівника не зобов’язаний буде заповнювати дані у формі № 1 ДФ.

ЄСВ та форма № Д4. У формі № Д4 суми, з яких не сплачується ЄСВ, ви не показуєте. А оскільки від ЄСВ звільняє оновлена ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ, то й немає необхідності показувати такі суми у звіті.

На закінчення зауважимо, що Законом № 1275 законодавець хотів зробити краще для мобілізованих, а головний біль отримав роботодавець, бо поновлення працівників викликає безліч запитань, які потребують роз’яснення офіційних органів. Багато які з них ми сьогодні поставили, тож чекатимемо на роз’яснення.

Висновки

• Робоче місце, посада зберігаються, право на компенсацію середнього заробітку мають усі призвані за призовом під час мобілізації, на особливий період. Завдяки Закону № 1275 це поширюється і на призваних із першого дня мобілізації, тобто з 18 березня.

• Щоб застосувати норму ч. 3 ст. 119 КЗпП «заднім числом» (з 18 березня), вам як роботодавцю потрібно визнати звільнених у зв’язку з мобілізацією працівників з 18 по 31 березня 2014 року незвільненими. Не забудьте порадувати свого раніше звільненого працівника звісткою про його незвільнення.

• Середній заробіток для мобілізованого компенсується з держбюджету. Така компенсація не обкладається ні ПДФО, ні ЄСВ. Порядок компенсації має розробити Кабмін.

• Логічний крок: до появи офіційних роз’яснень не поспішайте з нарахуванням та виплатою середнього заробітку (хоча Держінспекція України з питань праці вважає інакше), коригуванням форм № Д4 та № 1ДФ.

Документи статті

Закон № 1275 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.14 р. № 1275-VII.

Закон № 2232 — Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII.

Закон № 1169 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.14 р. № 1169-VII.

Указ № 303 — Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.14 р. № 303/2014.

Інструкція № 58 — Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Мін’юсту, Мінпраці та Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58.