Призупинили діяльність: що потрібно робити і що можна не робити

Призупинили діяльність: що потрібно робити і що можна не робити

Часи сьогодні, скажемо відверто, не найкращі. Як наслідок, чимало підприємств змушені призупиняти свою діяльність.

Але і в того, хто «нічого не робить», є безліч нюансів.

Про те, які дії в цьому випадку необхідно виконати, ми розповімо в сьогоднішній статті.

Влада КАРПОВА, податковий експерт, канд. екон. наук, сертифікований бухгалтер-практик (CAP)

Приймаємо рішення щодо призупинення

Рішення щодо призупинення діяльності підприємства приймають його власники. Порядок прийняття такого рішення має бути прописано в установчих документах (ч. 1 ст. 88 ЦКУ, ч. 2 ст. 57 ГКУ). Загальна процедура залежить від виду підприємства.

Таке рішення приймають:

• у приватному підприємстві — власник (власники) шляхом ухвалення відповідного розпорядження;

• у товаристві з обмеженою відповідальністю (ТОВ) — загальні збори засновників (ст. 97, 98, ч. 1 ст. 145 ЦКУ);

• в акціонерному товаристві — загальні збори акціонерів (ч. 1 ст. 159 ЦКУ, ст. 32, 33 Закони про АТ).

Нюанс: рішення щодо призупинення діяльності в госптоваристві може бути прийняте простою більшістю голосів (ч. 2 ст. 98 ЦКУ, ч. 3 ст. 42 Закону про АТ).

У рішенні слід визначити, на який період підприємство призупиняє свою діяльність і які дії у зв’язку з цим здійснюються. Основ­ні питання, які необхідно вирішити, стосуються такого.

Працівники підприємства: працюємо чи ні?

Оскільки підприємство деякий час простоюватиме, потрібно визначитися з подальшою «долею» працівників. Зокрема, можуть бути прийняті такі рішення*:

1) продовження трудових відносин із працівниками на умовах:

• оплати простою — у цьому випадку згідно зі ст. 113 КЗпП роботодавець має оплачувати працівникам час простою з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу);

• неповного робочого часу: підприємство зобов’язане виплачувати працівникам заробітну плату не нижче від мінімального розміру (ст. 95 КЗПП, ст. 3 Закону про оплату праці). У загальному випадку встановлюється 40-годинний робочий тиждень (ч. 1 ст. 50 КЗпП), проте зарплата нараховується за фактично відпрацьований час (ст. 56 КЗПП). При цьому «граничної» планки немає, і, скажімо, власники можуть установити такий режим, за якого працівники виходитимуть на роботу 1 годину на місяць та отримувати відповідну «годинну» зарплату.

* Докладно із «плюсами» та «мінусами» кожного варіанта можна ознайомитися у статті «Скорочується діяльність: як зменшити витрати на зарплату (простій та неповний час)» // «БТ», 2013, № 37, с. 16.

Важливо! Про встановлення режиму неповного робочого часу працівників слід попередити не пізніш як за два місяці (ст. 32 КЗпП). Якщо працівник не згоден працювати на таких умовах, його можна звільнити (нюанси — у «БТ», 2013, № 38, с. 44 );

2) призупинення трудових відносин із працівниками. Найбільше для цієї ситуації підходить така підстава, як скорочення чисельності та штату (п. 1 ст. 40 КЗпП). Проте в цьому випадку роботодавець зобов’язаний повідомити працівників про призупинення відносин не пізніше ніж за два місяці (ст. 492 КЗпП). Крім того, якщо йдеться про масове(!) вивільнення працівників, роботодавець (за винятком ФОП) має повідомити про це територіальний орган Державної служби зайнятості шляхом подання звітності за формою № 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці», затвердженою наказом Мінсоцполітики України від 31.05.13 р. № 317 («БТ», 2013, № 28, с. 35, там же знайдете і приклад заповнення форми). Критерії «масовості», нагадаємо, «приблизно» такі (докладно розписувати їх зараз не будемо): 10 і більше працівників протягом місяця, 20 % і більше працівників протягом 3 місяців.

На практиці в деяких випадках особи домовляються про те, що працівники звільняються за власним бажанням (ст. 38 КЗпП). Але змусити написати таку заяву працівників не можна, інакше це вважатиметься порушенням законодавства про працю. А за такі дії передбачена відповідальність згідно з ч. 1 ст. 41 КУпАП у вигляді накладення адміністративного штрафу на винних посадових осіб/підприємців від 30 до 100 нмдг (від 510 грн. до 1700 грн.).

Нюанс: підприємство має право звільнити всіх працівників, уключаючи директора та головного бухгалтера. При цьому подавати звітність може засновник підприємства, який не перебуватиме з підприємством ні у трудових, ні в цивільно-правових відносинах. Таку можливість підтвердили й офіційні органи (див. лист Мінсоцполітики України від 07.02.12 р. № 113/13/84-12).

Важливий момент: відправити всіх працівників у відпустку за свій рахунок унаслідок призупинення діяльності підприємство не може. У таку відпустку працівник може піти лише за власним бажанням на період не більше 15 календарних днів на рік, при цьому потрібно мати відповідну заяву працівника (ст. 84 КЗпП, ст. 26 Закону про відпустки).

Основні засоби: виводимо з експлуатації

Оскільки деякий час основні засоби не використовуватимуться, потрібно прийняти рішення про те, чи будуть вони виводитися з експлуатації.

Тут усе залежить від конкретних обставин. Якщо основні засоби не будуть виведені з експлуатації, на них нараховуватиметься амортизація*. Проте слід мати на увазі, що контролери упереджено ставляться до амортизації основних засобів, які простоюють**.

* За винятком виробничого методу нарахування амортизації.

** Див. із цього приводу консультацію «Основні засоби простоюють: чи нараховувати амортизацію?» // «БТ», 2013, № 38, с. 47.

Тому при тривалому призупиненні діяльності доречно оформити наказ про виведення основних засобів з експлуатації. У деяких випадках їх можна законсервувати. Процедуру проведення консервації викладено в Положенні № 1183, обов’язкове дотримання якого передбачене для підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави і для державних підприємств. Для решти осіб цей норматив має рекомендаційний характер.

Якщо на підприємстві є зареєстровані реєстратори розрахункових операцій (РРО), то такі апарати необхідно зняти з реєстрації в органі Міндоходів. Інакше доведеться щодня (у робочі дні) надсилати інформацію у вигляді електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, що містяться на контрольній стрічці у пам’яті РРО або в пам’яті модемів, які до них приєднані (п. 1.5 розд. І Порядку № 1057).

Зауважимо, що суб’єкти господарювання, які подають до органів Міндоходів РРО-інформацію дротовими чи бездротовими каналами зв’язку, не подають Звіт про використання реєстраторів РРО та КОРО за формою № 3ВР. Але при цьому вони повинні щодня (у робочі дні)роздруковувати і зберігати фіскальні звітні чеки (див. консультацію з категорії 109.12 ЗІР Міндоходів).

Якщо залишився один засновник

Якщо всі особи на підприємстві звільнені, функції виконавчого органу (директора) може виконувати засновник. Однак таку умову обов’язково має бути прописано в установчих документах, і відповідне рішення слід оформити документально. Зокрема, у ТОВ про це потрібно вказати у протоколі загальних зборів засновників, у приватному підприємстві — оформити розпорядження власника (власників).

Далі необхідно внести зміни до реєстраційної картки, оскільки саме на підставі цих відомостей змінюватимуться дані про особу в усіх держорганах, зокрема в Міндоходів (п. 14 ст. 29 Закону № 755).

Так, у реєстраційній картці серед іншого вказуються (п. 2 ст. 17 Закону № 755):

• відомості про органи управління юридичної особи;

• прізвище, ім’я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах із третіми особами, чи осіб, які мають право здійснювати дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Ці відомості відображаються й у виписці з Єдиного держреєстру (п. 4 ст. 21 Закону № 755).

Згідно з п. 1 ст. 19 Закону № 755 у цьому випадку особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає поштовим відправленням з описом вкладення) держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному держреєстрі.

Причому якщо такі зміни пов’язані зі зміною керівника чи осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право здійснювати дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, уповноважена особа додатково подає примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну зазначених осіб та/або примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) розпорядчого документа про їх призначення (п. 2 ст. 19 Закону № 755).

А тепер розглянемо функції, які виконує засновник за директора.

Управління рахунком. Згідно з п. 18.1 Інструкції № 492 всі юридичні особи для здійснення операцій на поточному рахунку подають картку зі зразками підписів та відбитком печатки. У картці відображають зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України та установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком і підписання розрахункових документів.

Важливо! Для того щоб засновник мав можливість розпоряджатися поточним рахунком, таке право обов’язково має бути прописане в установчих документах. Інакше банк не дозволить засновнику користуватися рахунком.

Засновник має право першого підпису (як керівник підприємства), а другого підпису не буде (п. 18.4 Інструкції № 492).

Бухгалтерська звітність. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно може вибрати таку форму його організації, як самостійне ведення бухгалтерського обліку і складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства (ч. 4 ст. 8 Закону про бухоблік).

Майте на увазі: ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких має оприлюднюватися і в бюджетних установах.

Зауважимо, що бухгалтерську звітність слід подавати до держорганів незалежно від того*, ведеться діяльність або ні, оскільки жодних винятків для таких випадків не передбачено.

* Про те, до яких органів потрібно подавати фінансову звітність, можна дізнатися зі статті «Фінансова звітність за 2013 рік: «без сучка, без задирочки» // «БТ», 2014, № 3, с. 11.

Податкова звітність. Згідно з п.п. 48.5.1 ПКУ податкову декларацію має бути підписано керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контро­люючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку і подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податків така податкова декларація підписується керівником.

Таким чином, на підставі відомостей, отриманих від держреєстратора, в органі Міндоходів будуть визначені особи, відповідальні за ведення податкового обліку. Якщо в реєстраційній картці такою особою визначено засновника, він підписує податкову звітність як керівник платника податків. При цьому за головного бухгалтера підпис не проставляється.

У разі подання звітності в електронній формі на засновника може бути оформлено «електронний» підпис. Адже відповідно до п. 2 розд. II Інструкції № 233 для подання податкових документів до органів Міндоходів в електронному вигляді платник податків повинен мати дійсні посилені сертифікати відкритих ключів, сформовані акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов’язковими для податкової звітності в паперовій формі.

Нюанс: за відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи (ЕЦП) посадових осіб платника податків накладаються в такому порядку: першим — ЕЦП керівника (директора), другим — ЕЦП, що є аналогом відбитку печатки платника податків (див. запитання 4 додатка до листа ДПАУ від 30.07.10 р. № 5187/Н/28-8015, консультацію в категорії 135.03 ЗІР Міндоходів).

На завершення розмови наведемо інформацію про те, які звіти потрібно подавати до органів Міндоходів за відсутності діяльності.

Звіти, що подаються підприємством за відсутності діяльності

Висновки

• Рішення щодо призупинення діяльності підприємства приймають його власники та оформляють це документально.

• Стосовно працівників може бути прийняте рішення щодо продовження трудових відносин на умовах оплати простою або в режимі неповного робочого часу.

• Трудові відносини також можуть бути призупинені на підставі скорочення чисельності та штату, про що слід повідомити осіб не пізніш як за два місяці. Також у разі «масового» звільнення потрібно подавати ф. № 4-ПН.

• Щодо необоротних активів слід прийняти рішення про виведення їх з експлуатації або про консервацію.

• На підприємстві можуть бути звільнені всі працівники, включаючи директора та головного бухгалтера. При цьому подавати звітність і управляти поточним рахунком може засновник підприємства, який не перебуває з підприємством ні у трудових, ні в цивільно-правових відносинах.

Документи статті

Закон про оплату праці — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.

Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

Закон про АТ — Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.08 р. № 514-VI.

Інструкція № 492 — Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.03 р. № 492.

Закон № 755 — Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.03 р. № 755-IV.

Порядок № 1057 — Порядок передачі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв’язку до органів Державної податкової служби, затверджений наказом МФУ від 08.10.12 р. № 1057.

Положення № 1183 — Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затверджене постановою КМУ від 28.10.97 р. № 1183.

Інструкція № 233 — Інструкція з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затверджена наказом ДПАУ від 10.04.08 р. № 233.