Стягнення «алко-тютюнових» санкцій: було б бажання…
Інформаційний лист ВАдСУ від 28.03.14 р. № 375/11/14-14
Історія пам’ятає випадки, коли суди «вставляли палиці в колеса» податківцям, які намагалися за «податковими» правилами стягувати «алко-тютюнові» штрафи. Було це за «докодексних» часів.
А тепер (із пришестям ПКУ) Вищий адміністративний суд України (ВАдСУ), навпаки, схиляє податківців іти «податковою» доріжкою. І звертає увагу на такі пункти «штрафної карти».
1. Право податківців накладати «алко-тютюнові» санкції є беззаперечним.
Якщо контролери виявлять порушення норм «алко-тютюнового» законодавства, то вони зобов’язані нарахувати платникові штрафні санкції. Прямий припис надають п.п. 54.3.3 і п. 113.3 ПКУ.
2. Із розміром санкцій усе зрозуміло. Його визначено ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР (далі — Закон № 481).
3. На сьогодні залишається чинним Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання…», затверджений постановою КМУ від 02.06.03 р. № 790 (далі — Порядок № 790) та передбачений для цілей ст. 17 Закону № 481. У додатку до цього Порядку наведено бланк рішення про застосування фінансових санкцій.
Це з одного боку. З іншого боку, п. 58.1 ПКУ зобов’язує податківців надсилати платнику податкове повідомлення-рішення. Саме на ньому й повинні зупиняти свій вибір податківці. Прийняття будь-яких інших рішень (у тому числі рішення про застосування фінансових санкцій за формою додатка до Порядку № 790) суперечитиме ПКУ. Пояснення таке.
Згідно з п. 10 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ нормативно-правові акти КМУ, ДПАУ та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності ПКУ (тобто до 01.01.11 р.) на виконання законів з питань оподаткування, мають застосовуватися у частині, що не суперечить ПКУ.
4. Але навіть якщо податківці зроблять «хід» не податковим повідомленням-рішенням, сумно для них це не закінчиться.
ВАдСУ звертає увагу на принцип переважання вмісту над формою. Він указує, що окремі дефекти форми рішення контролерів не слід сприймати як безумовні підстави для висновку щодо протиправності такого рішення та його скасування. Якщо зі змісту рішення можна чітко встановити суть порушення та розмір санкцій, то суд може визнати його правомірним, незважаючи на недотримання окремих елементів форми рішення. У такому разі рішення податкового органу про застосування фінсанкцій за порушення «алко-тютюнового» законодавства, прийняте не за формою податкового повідомлення-рішення, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, що не змінюють суті спірного рішення.
Важливо! Аналогічний підхід (переважання змісту над формою) суд також має застосовувати щодо первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, тобто у випадках, коли «наплутав» із документами вже суб’єкт господарювання.
5. Яким би документом податківці не оформили «алко-тютюновий» штраф, у будь-якому випадку його стягнення відбувається за правилами ПКУ.
Це означає, що фінансові санкції, визначені в рішенні, платник має сплачувати як грошові зобов’язання в розумінні ПКУ. Виходить, що з дотриманням 30-денного строку сплати/оскарження, оскільки йдеться про грошове зобов’язання, не пов’язане з порушенням податкового законодавства (про оскарження читайте у «БТ», 2014, № 6, с. 4). Своєчасно не сплачені суми стягуються як податковий борг у порядку, передбаченому ПКУ, з обов’язковим надсиланням платникові податкових вимог. А ч. 5 ст. 17 Закону № 481 про судове стягнення не сплачених санкцій до податкових повідомлень-рішень не застосовується.
