Що не заборонено, те дозволено, або Оновлені правила отримання «природно-ресурсних» дозволів
26 квітня 2014 року всю спільноту сколихнула радісна звістка: Законом України від 09.04.14 р. № 1193-VII (див. «БТ», 2014, № 18 — 19, с. 4) скасовано значну частину документів дозвільного характеру і спрощено певні дозвільні процедури.
Змін дуже багато. Тезово ми про них вже розповіли. А сьогодні детальніше поговоримо про дозволи на право використання природних ресурсів.
Сергій ДЕЦЮРА, податковий експерт, s.detsyura@id.factor.ua
Що сталося?
Щоб отримати дозвільний документ на здійснення певних видів діяльності, пересічному суб’єкту господарювання потрібно було «вбити» багато часу та нервових клітин.
Такий стан справ, як стверджували експерти, не тільки зупиняв національних виробників від рішучих дій, а й був однією з перепон притоку іноземних інвестицій в Україну.
І от нарешті законодавці таки зважилася на цей рішучий і водночас ризикований крок: скасовано значну частину документів, уключених до Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України від 19.05.11 р. № 3392-VI, та передбачених іншими нормативно-правовими актами*.
* За нашими підрахунками, цим Законом вносяться зміни до 33 законодавчих актів, 4 кодексів та одного декрету Кабміну, і загалом скасовується 113 дозвільних документів і дозвільних процедур.
Чи матиме таке «спрощення» позитивні наслідки, розсудить час. Ми з впевненістю можемо сказати тільки одне: тепер отримати дозвільний документ стане трохи легше. Дозвільний орган буде здійснювати частину дозвільних процедур за вас.
Дозвіл на спецводокористування
Щоб отримати цей дозвіл, первинним водокористувачам достатньо подати заяву на його отримання з обґрунтуванням потреби у воді до дозвільного органу (як правило, через єдиний дозвільній центр).
Нагадуємо, що таким дозвільним органом є (ст. 49 ВКУ):
• обласні держадміністрації ― у разі використання води з водних об’єктів загальнодержавного значення;
• обласні ради (за погодженням з облдержадміністраціями) ― у разі використання води водних об’єктів місцевого значення.
Самостійно погоджувати таку заяву з центральними органами виконавчої влади (Мінприроди чи МОЗ), до її подання до дозвільного органу, як це було раніше, тепер не потрібно. На сьогодні, щоб отримати дозвіл на спецводокористування, вам достатньо просто подати заяву й очікувати на результат (не більше 30 календарних днів з дня надання заяви).
Зауважимо. Хоча суб’єкт господарювання самостійно і не проводить погодження з центральним органом виконавчої влади заяви на отримання дозволу на спецводокористування, таке погодження все одно відбувається. Але робити його за вас буде дозвільний орган в межах своїх повноважень (оновлена ст. 49 ВКУ).
Тобто в глобальному сенсі сама процедура отримання дозволу залишилася незмінною. Але тепер основний тягар на «оббивання погорів» покладено на дозвільний орган. Та, що важливо, фактично вдвічі скорочується час видачі дозволу.
Такі нововведення мають не тільки позбавити суб’єктів господарювання бюрократичної тяганини, а й мінімізують корупційний ризики при їх отриманні.
Важливо. Зміна порядку отримання дозволу на спецводокористування жодним чином не впливає на правила сплати збору за спецводокористування.
Поводження з відходами
Скасування лімітів. Як стверджують ЗМІ, скасування лімітів на утворення і розміщення відходів є чи не найголовнішим нововведенням для суб’єктів господарювання. І справді, на перший погляд — це доволі значна зміна і має порадувати суб’єктів господарювання.
Але якщо копнути глибше, то виявляється, що «не все те золото, що блищить». Річ у тім, що дотримання лімітів на утворення і розміщення відходів уже давно втратило свою актуальність.
Нагадаємо, що важливість отримання лімітів на утворення і розміщення відходів, а також їх дотримання існувала в часи «правління» збору за забруднення навколишнього природного середовища (перетворився на екоподаток з набранням чинності ПКУ). В ті часи неотримання таких лімітів або їх порушення доволі сильно «било по карману» платників цього збору. За понадлімітні відходи збір сплачувався у п’ятикратному розмірі. А це була доволі значна сума, яка змушувала суб’єктів господарювання орієнтуватися на ці ліміти.
Після набрання чинності ПКУ і перетворення цього збору на екоподаток орієнтація на ліміти при стягненні екоподатку за розміщення відходів «канула в Лету». А отже, покарати суб’єктів господарювання за понадлімітні відходи могли лише екологи.
Тому можна говорити, що після затвердження ПКУ ліміти на утворення і розміщення відходів дещо втратили «у вазі». Їх скасування це приємна коректурна правка, яка здебільшого направлена на запобігання часових втрат підприємств.
Водночас ліміти скидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище діють і досі.
Дозволи. На зміну значної кількості документів дозвільного характеру, що давали право суб’єктам господарювання утворювати і розміщувати відходи (дозволи на розміщення відходів, в тому числі небезпечних, дозволи на зберігання та видалення відходів, тощо), прийде один універсальний дозвільний документ: дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, що видаватиметься на 3 роки місцевими органами виконавчої влади.
Дехто може сказати, що тут немає нічого нового — дозвіл усе одно отримувати потрібно! Але якщо комплексно проаналізувати ці зміни, то виявляється, що є важливі нюанси. Закон № 1193 уточнив коло суб’єктів господарювання, які можуть утворювати і розміщувати відходи без такого дозволу. До числа цих щасливчиків тепер потрапляють лише ті суб’єкти господарювання, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, у яких показник загального утворення відходів (Пзув) не перевищує 1000;
Пзув розраховуємо за формулою:
Пзув = 5000 х М1 + 500 х М2 + 50 х М3 + 1 х М4,
де М1, М2, М3, М4 — маса в тоннах відходів 1, 2, 3 та 4-го класів небезпеки відповідно, утворених за попередній рік.
Зауважимо, що деякій частині цих «щасливців» вдасться жити безтурботно. Закон № 1193 умовно розмежовує їх на дві категорії:
• до першої категорії відносяться суб’єкти, у яких Пзув знаходиться у межах від 50 до 1000 умовних одиниць. Усі, хто потрапив до цього «угрупування», хоч і можуть утворювати і розміщувати відходи без дозволу, але зобов’язані щороку подавати декларації про відходи. Вочевидь, то буде аналог декларації, яку раніше ці суб’єкти подавали до дозвільних органів згідно з Порядком № 1218;
• до другої категорії потрапили суб’єкти, у яких Пзув менше 50 умовних одиниць. Вони і є тими «щасливцями», які не тільки можуть утворювати і розміщувати відходи без дозволу, а й не повин- ні щороку подавати декларацію про відходи.
Що ж стосується правил отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, то на сьогодні механізм його отримання Кабмін не затвердив. А отже, невідомо, чи потрібно буде всім суб’єктам господарювання, які працюють із діючими старими дозволами, переоформляти їх на новий універсальний.
Робота без ліцензій. Скасовано декілька видів ліцензії на поводження з відходами, а саме:
1. Скасовано ліцензії на ведення діяльності із збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини. Згадки про «вторсировинні» ліцензії вилучили із Закону про відходи та Закону про ліцензування.
Тобто на сьогодні суб’єкти господарювання, які займаються збиранням та заготівлею відходів полімерних та відходів гумових, у тому числі зношених шин, будуть проводити свою діяльність без отримання ліцензії. Тільки ці два види «вторсировиної» діяльності до сьогодні в Україні підлягали ліцензуванню (Перелік № 183).
Водночас вимоги до матеріально-технічної бази таких підприємств залишилися без змін, тому, як і раніше, суб’єкти господарювання, які займаються заготівлею «вторсировини», мають дотримуватися протипожежної та екологічної безпеки при зберіганні і транспортування таких відходів.
Увага! Скасування ліцензування збирання і заготівлі «вторсировини» жодним чином не впливає на сплату екоподатку суб’єктами господарювання, які займаються такою діяльністю. Річ у тім, що з 01.01.13 р. всі суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину, незалежно від наявності ліцензії на поводження з такими відходами, не є платниками екоподатку.
2. Скасовано ліцензії, які давали право суб’єктам господарювання зберігати (накопичувати) небезпечні відходи, утворені в результаті своєї діяльності.
Увага! Це послаблення не для всіх, а лише для тих, хто протягом року з дня утворення небезпечних відходів передає їх суб’єктам, котрі мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.
Забруднення повітря
Деяких коректив зазнав і механізм видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Так, строк дії такого дозволу залежить від того, до якої групи відноситься стаціонарне джерело забруднення. А саме, якщо стаціонарне джерело забруднення належить:
• до першої групи, то дозвіл видається на 7 років;
• до другої групи, ― 10 років,
• до третьої групи, ― необмежений (це стосується й дозволів, виданих до цих змін).
Ці зміни не дуже порадують суб’єктів господарювання. Річ у тім, що строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин є не найгострішим питанням, що виникає у суб’єктів господарювання, які експлуатують такі об’єкти.
На наш погляд, їх більше турбує власне необхідність отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин стаціонарним джерелом забруднення, що віднесено до третьої групи, а саме побутовими газовими приладами. Нагадаємо, що необхідність отримання такого дозволу виникла після того, як 18.11.12 р. до ст. 11 Закону про атмосферне повітря було внесено зміни, відповідно до яких всі суб’єкти господарювання, які є власниками стаціонарних джерел забруднення (у тому числі і власники побутових газових котлів), можуть здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря лише після отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин.
Абсурдність таких вимог зводиться до того, що вартість дозволу на викиди забруднюючих речовин у декілька разів вища, ніж шкода, яка завдається таким котлом навколишньому середовищу. Тому більшість суб’єктів господарювання, ігноруючи ці вимоги, використовує побутові газові прилади без дозволів.
Це звичайно породжує деякі проблеми, зокрема,
• із сплатою екоподатку за викиди забруднюючих речовин через відсутні вихідні дані для розрахунку податку, але цю проблему можна вирішити і без дозволу (див. «БТ», 2013, № 31, с. 12);
• існує ризик отримати покарання від екологів, та оскільки викиди дуже малі, розмір санкцій буде мізерним, а це в рази менше, ніж вартість отримання такого дозволу.
Та це питання для наступного вдосконалення дозвільних процедур у природоохоронній сфері. А зараз слід радіти і цим послабленням.
Користування надрами
Щоб користуватися надрами (корисними копалинами), суб’єкти господарювання мають отримати спеціальний дозвіл. Отримують його, зазвичай, після перемоги на аукціоні. Водночас є виключний перелік випадків (їх наведено у п. 8 Порядку № 615), коли такий дозвіл отримують і без проведення аукціону.
До затвердження Закону № 1193, щоб отримати такий дозвіл без проведення аукціону, заявник подавав до дозвільного органу заяву та документи, перелік яких наведено у додатку 1 до Порядку № 615. Серед таких документів були копії та оригінали погоджених із центральним або місцевим органом виконавчої влади (залежно від значення надр: загальнодержавні чи місцеві) клопотань.
Після спрощення дозвільних процедур проводити таке узгодження вже не потрібно.
Важливо! Спрощення стосується тільки узгодження клопотань. Усі інші дії, що проводяться під час отримання таких дозволів, залишилися в силі. Як і раніше, ви маєте подавати документи, перелічені у додатку 1 до Порядку № 615 (крім узгоджених клопотань). Тому розслаблятися не варто.
Лісові дозволи
Змінено підхід до порядку отримання дозвільних документів на:
• розташування підприємств, споруд та інших об’єктів, що шкідливо впливають на стан і відтворення лісів;
• зміну цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов’язаних з веденням лісового господарства;
• використання земель лісів для видобування корисних копалин (крім видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб), прокладання кабельних ліній, трубопроводів та інших комунікацій, здійснення бурових, підривних та інших робіт, не пов’язаних із веденням лісового господарства.
Щоб використовувати такі земельні ділянки не для ведення лісового господарства, з кінця квітня вам вже не треба погоджувати свої дії із органами виконавчої влади з питань лісового господарства. Тепер достатньо, щоб така земельна ділянка згідно з нормами ЗКУ була виділена для діяльності, не пов’язаної з веденням лісового господарства. Тобто, забажавши використовувати землі лісів не для ведення лісового господарства, змініть цільове призначення цих земель.
Проводити зміну цільового призначення земель лісів доведеться у загальному порядку, тобто за проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому, якщо змінюється цільове призначення земельних ділянок (ст. 20 ЗКУ):
1) державної або комунальної власності, то слід звертатися до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою;
2) приватної власності, то таку трансформацію слід робити:
• щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що входять до території району, через районну держадміністрацію;
• щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна держадміністрація не утворена, через обласну держадміністрацію.
Інакше кажучи, цими змінами дозвільну процедуру перенесено з площини лісового законодавства у відання земельного законодавства. Чи спростять такі зміни життя суб’єктам господарювання ? Наразі невідомо, і дати на це запитання відповідь може лише час.
Висновки
-
Взагалі скасовано ліміти на утворення і розміщення відходів.
-
Замість різних видів дозволів, що давали право утворювати і розміщувати відходи, працюватиме один універсальний дозвільний документ: дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.
-
Уточнено коло суб’єктів, які можуть утворювати і розміщувати відходи взагалі без дозволів.
-
Скасовано ліцензування збирання і заготівлі «вторсировини».
Документи і скорочення статті
ЗКУ — Земельний кодекс України від 25.10.01 р. № 2768-III.
ВКУ — Водний кодекс України від 06.06.95 р. № 213/95-ВР.
ЛКУ — Лісовий кодекс України від 21.01.94 р. № 3852-XII
Закон про атмосферне повітря — Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.92 р. № 2707-XII.
Закон про відходи — Закон України «Про відходи» від 05.03.98 р. № 187/98-ВР.
Закон про ліцензування — Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.
Порядок № 615 — Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений постановою Кабміну від 30.05.11 р. № 615.
Перелік № 183 — Перелік окремих видів відходів як вторинної сировини, збирання та заготівля яких підлягають ліцензуванню, затверджений постановою КМУ від 28.02.01 р. № 183.
Порядок № 1218 — Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затверджений постановою КМУ від 03.08.98 р.
