Багато платників податків вважають, що виконали свій «громадянський обов’язок» (сплатили податок, збір) у ту саму хвилину, коли передали до банку платіжне доручення.
Цікаво знати, що із цього приводу думають податківці?
Ще недавно вони говорили про розмежування понять «сплата податку» та «зарахування податку». Причому в сплаті податку платник податків бере участь, подаючи платіжку до банку, а от у зарахуванні податку уже безпосередньої участі не бере (лист Міндоходів від 24.01.14 р. № 1362/6/99-99-18-09-01-15).
Тепер же податківці стали суворішими. У листі, що коментується, вони підкреслюють: податки, збори вважаються сплаченими, а податкове зобов’язання — виконаним від дня зарахування відповідних сум на єдиний казначейський рахунок. По суті, між поняттями сплати і зарахування ставиться знак рівності. Аналогічної позиції контролери дотримувалися і за «докодексних» часів (див., зокрема, лист ДПАУ від 03.12.08 р. № 1192/16/22-2015).
А що робити, якщо ви свої обов’язки виконали (платіжку до банку подали), а банк — ні*? На жаль, сьогодні не рідкісні такі ситуації, коли з вини банку ваші податки «зайшли» на єдиний казначейський рахунок із запізненням.
* Про цю та інші проблеми банку, що завдають головного болю, читайте у статтях «Коли проблема банку стає вашою проблемою» («БТ», 2014, № 22, с. 29) і «Гроші працівника «застрягли» в банку: шляхи виходу із ситуації» («БТ», 2014, № 25, с. 35).
Пункт 129.6 ПКУ покладає відповідальність за порушення строків зарахування податків до бюджетів або держцільових фондів на банк, з вини якого виникла така проблема. У такому випадку банк сплачує пеню за кожен день прострочення, включаючи день сплати, і штрафні санкції в розмірах, установлених ПКУ, а також несе іншу відповідальність, передбачену ПКУ.
При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне перерахування платежів до бюджетів та держцільових фондів, уключаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Зверніть увагу! «Імунітет» для платника податків працює тільки у випадку, коли банк порушив допустимі строки переказу платежів: у загальному випадку банк має виконати доручення в день його надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо розрахунковий документ надійшов після закінчення операційного дня банку. Також банки в договорах можуть установлювати інші строки, але в певних межах (міжбанківський переказ — до 3 операційних днів). Усі нюанси прописані у ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.01 р. № 2346-III. Тому обережним платникам податків радимо враховувати особливості роботи банків та подавати платіжку завчасно, а не в останню хвилину. Інакше цілком може статися, що в затримці перерахування винуватим опиниться зовсім не банк, а сам платник податків.
Якщо все-таки винний банк, то «імунітет» від покарання за несвоєчасне перерахування для платника податків — це вирішення тільки половини проблеми. Адже залишається ще й основна сума податкового зобов’язання.
Важливе запитання: чи потрібно повторно здійснювати платіж, якщо кошти до бюджету так і не надійшли?
У листі, що коментується, податківці відзначають, що ПКУ не звільняє платника податків від обов’язку сплатити основну суму податкового зобов’язання або податкового боргу. І причина несплати тут уже не важлива.
Інакше кажучи, відповідь звучить так: якщо гроші так і не надійшли на казначейський рахунок, то сплатити податок (збір) потрібно повторно.
Кілька слів скажемо про ЄСВ. На відміну від ПКУ, Закон про ЄСВ прямо вказує на день, що вважається датою сплати ЄСВ: при безготівковій сплаті — день списання відповідної суми з рахунка платника, причому незалежно від дати її зарахування на рахунок податківців (ч. 10 ст. 9 Закону про ЄСВ). Це означає, що не потрібно турбуватися про зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок. Але що буде, якщо строк сплати ЄСВ буде порушено з вини банку? На щастя, на це запитання відповідають самі податківці в категорії 301.09 ЗІР ДФСУ: у такому випадку платник звільняється від відповідальності.
