У вас виник трудовий спір з працівником? Одне з нагальних запитань: у які строки потрібно звернутися до суду?
На думку одразу спадає загальновідомий строк позовної давності — 3 роки. Цей строк установлено ЦКУ. Проте ви знаєте, що сфери цивільних і трудових відносин дуже часто розходяться, як у морі кораблі. Саме тому потрібно врахувати норми ст. 9 ЦКУ, згідно з якою положення ЦКУ поширюються на трудові відносини, тільки якщо останні не врегульовано іншими законодавчими актами.
А строки звернення до суду при виникненні трудових спорів якраз урегульовано ст. 233 КЗпП (див. таблицю). Отже, застосовувати тут 3-річний строк не можна.
| Підстава для звернення до суду | Строк позовної давності |
| Загальний строк для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору | 3 місяці з дня, коли він дізнався (повинен був дізнатися) про порушення свого права* |
| Працівник звертається до суду у справі про звільнення | 1 місяць з дня вручення копії наказу про звільнення або видачі трудової книжки |
| Працівник може звернутися до суду, якщо роботодавець порушив законодавство про оплату праці | Немає обмеження для подання позову про стягнення належної працівнику зарплати** |
| Власник або уповноважений ним орган може звернутися до суду з питань стягнення з працівника матеріальної шкоди, завданої підприємству, установі, організації | 1 рік з дня виявлення завданої працівником шкоди |
| * Цей строк діє, наприклад, при стягненні з роботодавця середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку при звільненні. На думку Конституційного Суду України (КСУ), строк позовної давності в такому разі починає відлік з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, який затримав виплату всіх сум, належних при звільненні, фактично з ним розрахувався (рішення від 22.02.12 р. № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012). ** КСУ в рішенні від 15.10.13 р. № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 («БТ», 2013, № 43, с. 8) зазначає: • не має значення, нарахував роботодавець такі виплати чи ні. Інакше кажучи, предметом позову можуть бути й суми, які роботодавець не нарахував, порушивши тим самим положення трудового (колективного) договору; • під належною працівнику зарплатою слід розуміти всі виплати, на які він має право за трудовим договором і згідно з держгарантіями, установленими законодавством, зокрема й за час простою не з вини працівника. | |
Важливий момент! Стаття 259 ЦКУ дозволяє збільшувати загальний «цивільний» строк позовної давності (3 роки) за угодою сторін, тобто прописати таку умову в договорі. Але до трудового договору таку умову вносити не можна. Так, наприклад, форма трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затверджена наказом Мінсоцполітики України від 08.06.01 р. № 260.
І хоча Мінсоцполітики одразу ж знімає з себе відповідальність, нагадавши, що його листи носять рекомендаційний, а не обов’язковий характер, на практиці роботодавці все одно не зазначають у трудовому договорі строк позовної давності.
