Міндоходів розглянуло деякі моменти оренди нерухомості та сплати земельного податку за землю під нею.
1. Орендуємо «комунальну» нерухомість: чи потрібно сплачувати земельний податок? У листі немає чіткої відповіді. У консультації з категорії 112.01 ЗІР ДФСУ податківці зазначають, що орендар будівлі, споруди не є платником плати за землю (а відповідно й земельного податку, як його складової).
Водночас у договорі оренди будівлі, споруди земподаток може бути включений до орендної плати або орендар може бути зобов’язаний окремо компенсувати орендодавцю витрати на його сплату.
Але в будь-якому разі орендар не стає платником земельного податку і відповідно звітувати за ним не повинен.
Увага! Якщо ви орендуватимете нерухомість у бюджетної установи, то не отримаєте права на податковий кредит з ПДВ із суми відшкодування земельного податку (ст. 188.1 ПКУ). Детальніше про це ми писали в «БТ», 2012, № 45, с. 32.
2. Здаємо приміщення в оренду — змінюється коефіцієнт функціонального використання землі (КФВ). Що робити? У ситуації, коли види діяльності орендодавця та орендаря відрізняються, податківці часто наполягають на перерахунку нормативної грошової оцінки земель (НГО), що знаходяться під будівлею, яка здається в оренду, залежно від виду економічної діяльності орендаря на підставі п. 276.5 ПКУ.
Тут важливі КФВ і площа земділянки під зданою в оренду будівлею. Причому не завжди таку інформацію можна знайти у витягу з технічної документації про НГО. Запитання: чи повинен сам орендодавець визначати ці дані? У листі, що коментується, податківці такого не вимагають, а тільки цитують законодавчі норми, згідно з якими «земельну» інформацію повинен надати Держземкадастр (ст. 194 Земельного кодексу України, далі — ЗКУ).
Знайте! Пункт 276.5 ПКУ запрацює тільки з 01.01.15 р. (п. 1 розд. XIX ПКУ). Отже, в будь-якому разі до початку наступного року орендодавець не зобов’язаний проводити жодних перерахунків.
3. Немає даних у Держземкадастрі — немає земельного податку. Усі ми щодня бачимо стовпи та вежі, сполучені дротами, — це опори лінійно-кабельних споруд, наприклад телефонного зв’язку або телекомунікаційних мереж. Часто такі опори ставлять на неоформлені земділянки (немає права власності/користування).
Біда в тому, що для таких випадків не прописано порядок визначення розмірів земділянок у ДБН В2,5-16.99 «Визначення розмірів земельних ділянок для об’єктів електричних мереж».
Ось і виходить, що право користування земділянок не можна оформити в установленому порядку і відповідні дані не потраплять до земельного кадастру — немає даних для нарахування земельного податку (п. 286.1 ПКУ). Вважаємо, що це дає підставу не сплачувати земельний податок. Згоден і ВАдСУ в ухвалах від 16.07.14 р. у справі № К/800/46456/13, від 26.02.14 р. у справі № К/800/63541/13.
Фіскали в листі, що коментується, знову відбулися цитуванням законодавства. Причому, на нашу думку, абсолютно недоладно. Так, на їх думку, у цій ситуації підходить ч. 8 ст. 791 ЗКУ: у разі встановлення (відновлення) меж земділянок за їх фактичним використанням у зв’язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни у відомості про кордони земділянок вносяться до Держземкадастру.
Не виключено, що податківці все ж таки захочуть обкласти таких «землекористувачів» земподатком. Так вони діють в аналогічній ситуації з розміщенням рекламних засобів (білбордів, бек-лайтів тощо) на землі, на яку немає правовстановлюючих документів (див. консультацію з категорії 112.02 ЗІР ДФСУ).
Законний висновок: можна оформити земельний сервітут на право прокладання та експлуатації ліній зв’язку (п. «в» ч. 1 ст. 99 ЗКУ). Тоді ви поповните бюджет на суму плати за сервітут. Усі задоволені.
